"21" червня 2012 р. Справа № 5023/10522/11
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
головуючого суддівМіщенка П.К., Поліщука В.Ю., Куровського С.В.
розглянувши касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Індастріал Білдінг Груп"
на постанову та рішення у справі господарського суду Харківського апеляційного господарського суду від 17.04.2012 року господарського суду Харківської області від 02.03.2012 року №5023/10522/11 Харківської області
за позовом доТовариства з обмеженою відповідальністю "Парілайн" Товариства з обмеженою відповідальністю "Індастріал Білдінг Груп"
простягнення 113199,30 грн.
В судовому засіданні взяли участь представники:
ТОВ "Індастріал Білдінг Груп" -Шопова В.М.
Т ОВ "Парілайн" -не з'явився;
У грудні 2011 року Товариства з обмеженою відповідальністю "Парілайн" (далі- ТОВ, позивач) звернулося до господарського суду Харківської області з позовною заявою, в якій просило стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Індастріал Білдінг Груп" (далі- ТОВ, відповідач) 113199,30 грн. заборгованості та суму судового збору, обґрунтовуючи свої вимоги тим, що відповідач в порушення умов договору поставки № 16/08 від 16.08.2010 р. неналежним чином виконав свої зобов'язання щодо повної та своєчасної оплати товару.
24 січня 2012 року позивач в порядку ст. 22 ГПК України надав заяву, в якій просив суд стягнути з відповідача 76150,00 грн. заборгованості, 16890,45 грн. відсотків за користування товарним кредитом та судовий збір.
Рішенням господарського суду Харківської області від 02 березня 2012 року у справі № 5023/10522/11 (суддя Смірнова О.В.), залишеним без змін постановою Харківського апеляційного господарського суду від 17.04.2012 р. (судді: Істоміна О.А., Бабакова Л.М., Білецька А.М.), позов задоволено. Стягнуто з відповідача на користь позивача 76150,00 грн. заборгованості, 16890,45 грн. відсотків за користування товарним кредитом, 1860,80 грн. судового збору.
Товариства з обмеженою відповідальністю "Індастріал Білдінг Груп", не погодившись з прийнятими у даній справі судовими рішеннями, звернулося з касаційною скаргою до Вищого господарського суду України, в якій просить судові рішення у справі скасувати, посилаючись на порушення судами норм матеріального та процесуального права, а також недоведеність обставин, що мають значення для справи. При цьому зазначає, що в договорі сторони не зазначили строк проведення розрахунку, тому вважає, що строк для виконання зобов'язання не настав і з боку відповідача немає місце прострочення виконання зобов'язання по оплаті товару.
Колегія суддів, приймаючи до уваги межі перегляду справи в касаційній інстанції, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування норм матеріального та процесуального права при винесенні оспорюваних судових рішень, колегія суддів Вищого господарського суду України прийшла до висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи із наступного.
Як було встановлено судами попередніх інстанцій, які приймали рішення у даній справі, 16 серпня 2010 року між Товариством з обмеженою відповідальністю "Парілайн" та Товариством з обмеженою відповідальністю "Індастріал Білдінг Груп" був укладений договір № 16/08, у відповідності до умов якого позивач зобов'язується поставляти товар у власність відповідача для використовування його в підприємницькій діяльності, а відповідач, в свою чергу, прийняти та сплатити за нього грошові кошти.
Судом першої інстанції встановлено, що на виконання умов вказаного договору позивачем було поставлено відповідачу товар на загальну суму 121150,00 грн., що підтверджується видатковими накладними № № Пар-000387 від 11.09.2010 р., Пар-000383 від 08.09.2010 р., Пар-000384 від 09.09.2010 р., Пар-000385 від 09.09.2010 р., Пар-000386 від 10.09.2010 р., які підписані обома сторонами (а.с.10-14).
З боку відповідача товар був отриманий уповноваженою особою на підставі довіреності № 9/1 від 08.09.2010 р., яка видана на отримання цінностей від ТОВ "Парілайн" (а.с. 15).
З матеріалів справи вбачається, що позивачем був виставлений до оплати відповідачу рахунок-фактуру № ЧП-0000283 від 06.06.2011 р. на суму 121150,00 грн. (а.с. 38)
Пунктами 4.2, 4.4 договору сторони узгодили строк оплати товару - з відстроченням 10 банківських днів з моменту виставлення рахунку.
Позивач при зверненні до господарського суду в позовній заяві послався на те, що станом на 11.09.2010 р. заборгованість відповідача за поставлений товар складала 121150,00 грн. і лише з 16.06.2011 р. відповідач почав погашати заборгованість за поставлений товар. Таким чином, станом на 04.11.2011 р. у відповідача утворилась заборгованість перед позивачем в сумі 76150,00 грн.
Наявні матеріали свідчать про те, що відповідач частково розрахувався за товар на суму 45000 грн., що підтверджується витягами банку від 16.06.2011 р., від 11.08.2011 р., від 04.11.2011 р., в графі "призначення платежу" яких зазначено: "оплата за бетон згідно рах. № ЧП-0000283 від 06.06.2011 р." .
Крім того, позивачем в обґрунтування викладених вимог надані до матеріалів справи: акт звірки взаємних розрахунків за період з 01.09.2009 р. по 13.10.2011 р., згідно якого відповідачем підтверджена заборгованість в розмірі 91150,00 грн., копія претензії № 13/1011 від 13.10.2011 р. з вимогою погасити заборгованість у розмірі 91150 грн. та нараховану пеню, при цьому в якості доказу позивачем було надано до матеріалів справи належним чином засвідчену копію чеку та повідомлення про отримання відповідачем поштового відправлення .
Таким чином, посилання відповідача у відзиві, та твердження відповідача у судовому засіданні про ненастання строків для оплати виконаних робіт, не доведено відповідачем належними та допустимими доказами згідно приписів ст.ст. 33, 34 ГПК України.
Колегія суддів Вищого господарського суду України вважає, що судами попередніх інстанцій обґрунтовано враховано наявність правових підстав для задоволення позову, оскільки існує факт поставки позивачем товару та його часткової оплати з боку відповідача, а останній не надав доказів належного виконання взятих на себе зобов'язань щодо повної оплати поставленого товару або обґрунтованих заперечень проти позовних вимог.
Відповідно ст. ст. 610, 611 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання), а у разі порушення зобов'язання, настають правові наслідки, встановлені договором або законом.
Пунктом 4.2 договору сторони домовились, що оплата товару здійснюється на підставі рахунку-фактури, а п. 4.4 договору встановили відстрочення платежу 10 банківських днів, тобто, як вбачається з матеріалів справи, сторони між собою чітко узгодили строк оплати товару шляхом надання відповідачу відстрочення платежу 10 банківських днів з моменту виставлення рахунку.
В свою чергу, рахунок відповідачем отримано, що підтверджується проведенням відповідачем часткової оплати товару з посиланням в якості призначення платежу на рахунок № ЧП-0000283 від 06.06.2011 р.
Отже, у відповідності з п. 4.2, 4.4 договору, саме з 16.06.2011 р. відповідач є таким, що прострочив виконання зобов'язання з оплати отриманого товару, в зв'язку з чим у позивача є всі правові підстави вимагати стягнення з відповідача заборгованості в розмірі 76150,00 грн. за отриманий товар та 16890,45 грн. відсотків за користування товарним кредитом, нарахованих у відповідності з п. 4.4 договору.
Згідно ст. 526 ЦК України та ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України зобов'язання повинно виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
З врахуванням зазначеного вище, вірними є висновки місцевого суду, з яким погодився суд апеляційної інстанції, про наявність правових підстав для задоволення позовних вимог у визначеній позивачем сумі.
Твердження оскаржувача про порушення і неправильне застосування апеляційним господарським судом норм матеріального та процесуального права при прийнятті постанови не знайшли свого підтвердження, в зв'язку з цим підстав для зміни чи скасування законного та обґрунтованого судового акту колегія суддів не вбачає.
З огляду на вказане, судові рішення попередніх інстанцій прийнято при правильному застосуванні норм матеріального та процесуального права і підстави для їх скасування відсутні.
Керуючись ст.ст. 1115, 1117, 1119, 11111 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України
Касаційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю "Індастріал Білдінг Груп" залишити без задоволення.
Постанову Харківського апеляційного господарського суду від 17.04.2012 року та рішення господарського суду Харківської області від 02.03.2012 року у справі №5023/10522/11 залишити без змін.
Головуючий Міщенко П.К.
С у д д я Поліщук В.Ю.
С у д д я Куровський С.В.