"22" червня 2012 р. Справа № 9/227
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів :
головуючого суддіОвечкіна В.Е.,
суддівЧернова Є.В,
Цвігун В.Л.,
розглянув касаційну скаргу
Заступника прокурора Дніпропетровської області в інтересах держави в особі Криворізької міської ради
на постановувід 29.02.2012 р. Київського апеляційного господарського суду
у справі№9/227 господарського суду м. Києва
за позовомПрокурора Жовтневого району м. Кривого Рогу в інтересах держави в особі: Криворізької міської ради
доПАТ "Укрнафта"
провнесення змін до договору оренди земельної ділянки
за участю представників:
позивача: ОСОБА_4, дов. від 29.12.2011 №5/26-531;
відповідача: ОСОБА_5, дов. від 12.07.2011 №812;
Генеральної прокуратури України: старший прокурор відділу Ходаківський М.П., посвідчення від 18.01.2014 №18;
Рішенням господарського суду м. Києва від 26.10.2011 (суддя Г. Бондаренко), залишеним без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 29.02.2012 (судді П.Авдеєв, В. Куксов, Н. Мокрушин), у задоволенні позову про внесення рішенням суду змін до п.4.1 договору оренди земельної ділянки від 26.07.2005, виклавши його в наступній редакції: "4.1. Річна орендна плата вноситься "Орендарем" виключно у грошовій формі у трикратному розмірі земельного податку, що встановлюється Податковим кодексом України, від нормативної грошової оцінки на підставі витягу (або довідки) з технічної документації про нормативну грошову оцінку земельної ділянки, виданого управлінням держказначейства у м. Кривому Розі Дніпропетровської області, на рахунок відділення держказначейства у м. Кривому Розі №33215812700026 у банку ГУДКУ у Дніпропетровській області МФО 805012, код ЄДРПОУ 24237497 щомісячно протягом 30-ти календарних днів наступних за останнім календарним днем звітного (податкового) місяця" -відмовлено.
Не погоджуючись із прийнятими у справі судовими рішеннями, заступник прокурора Дніпропетровської області в інтересах держави в особі Криворізької міської ради звернувся із касаційною скаргою, в якій просить скасувати рішення господарського суду м. Києва від 26.10.2011 та постанову Київського апеляційного господарського суду від 29.02.2012 та прийняти нове рішення, яким позов задовольнити. Вважає, що рішення судів винесені з порушенням норм матеріального права, а саме ст.640, 654 ЦК України. На думку заявника, право особи на звернення до суду за вирішенням спору не може бути обмежене законом, а тому, висновки судів про те, що позивачем не дотримано досудовий порядок врегулювання спору не можуть бути підставою для відмови в позові.
Ознайомившись з матеріалами та обставинами справи на предмет надання їм попередніми судовими інстанціями належної юридичної оцінки та повноти встановлення обставин, дотримання норм матеріального та процесуального права, згідно з вимогами ст.1115 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга підлягає задоволенню частково з наступних підстав.
Відповідно ст.1117 Господарського процесуального кодексу України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, касаційна інстанція на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права. Касаційна інстанція не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази.
Судами попередніх інстанцій встановлено наступне.
26.07.2005 року між Криворізькою міською радою, як орендодавцем, та Відкритим акціонерним товариством "УКРНАФТА", як орендарем, був укладений договір оренди земельної ділянки (надалі - Договір), відповідно умов якого орендодавець на підставі рішення міської ради від 25.05.2005 року №3220 надає, а орендар приймає в строкове платне користування земельну ділянку для розміщення автозаправної станції з метою несільськогосподарського використання, загальною площею 7780 м2, що розташована по вул. Женевська, 17/2 у Жовтневому районі м. Кривого Рогу.
Пунктом 3 Договору передбачено, що останній укладено на 10 (десять) років.
Відповідно до п.4.1 Договору, річна орендна плата вноситься орендарем виключно у грошовій формі у розмірі земельного податку, що встановлюється Законом України "Про плату за землю", на підставі витягу з технічної документації про нормативно грошову оцінку земельної ділянки, виконаного Криворізьким міським управлінням земельних ресурсів, на рахунок Управління держказначейства у Жовтневому районі № 33215812500022 код ЄДРПОУ 24237505, у банку ГУДКУ у Дніпропетровській обл., МФО 805012.
Пунктом 10.1 Договору сторони погодили, що зміна умов договору здійснюється у письмовій формі за взаємною згодою сторін. У разі недосягнення згоди щодо зміни умов договору спір розв'язується у судовому порядку.
Відповідно до п.4.5 Договору розмір та сума орендної плати переглядається станом на кожне перше число кварталу в межах терміну дії договору оренди, зокрема, у разі зміни (збільшення або зменшення за рішенням міської ради) розмірів річної орендної плати за землю, базової вартості 1 кв. м. земель міста, здійснення індексації грошової оцінки земель, зміни цін, тарифів, у тому числі внаслідок інфляції.
Зважаючи на встановлені обставини справи, із посиланням на ст.ст. 626,627,651,654,640,642,643 ЦК України, ст.ст. 1,2,30 ЗУ "Про оренду землі" суди попередніх інстанцій дійшли висновків про те, що позивачем не доведено належними доказами дотримання ним порядку внесення змін до Договору щодо звернення до відповідача з пропозицією про укладення додаткової угоди про внесення змін до Договору та проектом відповідної додаткової угоди, тому, в задоволенні позову належить відмовити.
За встановлених обставин справи, колегія суддів зазначає наступне.
Відповідно до п. 2.18. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 17.05.2011 №6 "Про деякі питання практики розгляду справ у спорах, що виникають із земельних відносин" вирішення спорів про внесення змін до договору пов'язане із застосуванням положення частини першої статті 626 ЦК України, відповідно до якої договір є узгодженим волевиявленням двох або більше сторін, і тому суд не може зобов'язати іншу сторону договору внести зміни до нього. Отже, зацікавлена сторона у випадках, передбачених законом, може просити суд про внесення зміни до договору згідно з рішенням суду, а не про зобов'язання відповідача внести такі зміни до договору.
Судами попередніх інстанцій встановлено, що Прокурор Жовтневого району м. Кривий Ріг в інтересах держави в особі Криворізької міської ради звернувся із позовом про внесення змін до п. 4.1 договору оренди, а не про зобов'язання відповідача внести зміни до договору, що цілком відповідає вимогам законодавства.
Згідно зі статтею 632 ЦК України ціна в договорі встановлюється за домовленістю сторін. У визначених законом випадках застосовуються ціни (тарифи, ставки тощо), які встановлюються або регулюються уповноваженими органами державної влади або органами місцевого самоврядування.
Приписами ст. 651 ЦК України встановлено, що договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом.
Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України»№309-VI від 03.06.2008 року в Закон України «Про оренду землі»були внесені зміни, зокрема, ч. ч. 4 та 5 ст. 21 викладені в наступній редакції: «Річна орендна плата за земельні ділянки, які перебувають у державній або комунальній власності, надходить до відповідних бюджетів розподіляється і використовується відповідно до закону і не може бути меншою: для земель сільськогосподарського призначення -розміру земельного податку, що встановлюється Законом України «Про плату за землю»; для інших категорій земель -трикратного розміру земельного податку, що встановлюється Законом України «Про плату за землю». Річна орендна плата за земельні ділянки, які перебувають у державній або комунальній власності, не може перевищувати 12 відсотків їх нормативної грошової оцінки. При цьому у разі визначення орендаря на конкурентних засадах може бути встановлений більший розмір орендної плати, ніж зазначений у цій частині». Вказаний закон набрав чинності з моменту опублікування -з 04.06.2008 року.
В зв'язку із введенням в дію Податкового кодексу України з 01.01.2011р. (від 02.12.2010 N 2755-VI) Закон України „Про плату за землю" втратив чинність згідно ч. 2 Прикінцевих положень Кодексу. Питання сплати податку на землю та оплати орендної плати за користування земельною ділянкою з 01.01.2011 року регулюється виключно Податковим кодексом України.
Згідно зі ст. 144 Конституції України органи місцевого самоврядування в межах повноважень визначених законом, приймають рішення які є обов'язковими до виконання на відповідній території, а тому в разі прийняття відповідним органом рішення про внесення змін щодо ставок орендної плати за земельні ділянки, ці обставини можуть бути не взяті судом до уваги лише у разі скасування такого рішення органу місцевого самоврядування у встановленому законом порядку.
Така ж норма закріплена у ч. 1 ст. 73 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні", відповідно до якої, акти органів місцевого самоврядування прийняті в межах своїх повноважень, є обов'язковими для виконання всіма розташованими на відповідній території органами виконавчої влади, об'єднаннями громадян, підприємствами, установами і організаціями, посадовцями, а також громадянами, які постійно проживають на відповідній території. Місцеві органи виконавчої влади, підприємства, установи і організації, а також громадяни несуть встановлену законом відповідальність перед органами місцевого самоврядування за заподіяні місцевому самоврядуванню збитки їх діями або бездіяльністю, а також в результаті невиконання рішень органів і посадових осіб місцевого самоврядування.
Між тим, в порушення приписів ст. 43 ГПК України, судами попередніх інстанцій не надано належної правової оцінки Рішенню XXX сесії V скликання Криворізької міської ради від 24.09.2008 №2741 (а.с.12), листу Криворізької міської ради від 02.07.2010 №6/18-370 "Про внесення змін до договору оренди земельної ділянки від 05.10.2005 №040510800444" (а.с.13-14), умовам договору щодо можливості збільшення розміру орендної плати (а.с. 8 на звороті).
Додатково, колегія суддів звертає увагу суду на те, що так як орендна плата за земельні ділянки державної та комунальної власності є регульованою, то, за умов передбачення сторонами в договорі оренди можливості збільшення розміру орендної плати, законодавча зміна граничного розміру цієї плати є підставою для перегляду розміру орендної плати, встановленої умовами договору (Постанови Верховного суду України від 27.12.2010 у справі №27/15-10, від 23.05.2011 у справі №7/105-10(30/234-09), від 04.07.2011 у справі №41/81пд).
У касаційній скарзі заступник прокурора не погоджується з висновками судів про те, що недотримання позивачем досудового порядку врегулювання спору є підставою для відмови в позові. Колегія суддів враховує зазначені доводи скаржника з огляду на таке.
В резолютивній частині рішення Конституційного Суду України від 09.07.2002 №15-рп/2002 (справа №1-2/2002 про досудове врегулювання спорів) зазначено, що положення частини другої статті 124 Конституції України щодо поширення юрисдикції судів на всі правовідносини, що виникають у державі, в аспекті конституційного звернення необхідно розуміти так, що право особи (громадянина України, іноземця, особи без громадянства, юридичної особи) на звернення до суду за вирішенням спору не може бути обмежене законом, іншими нормативно-правовими актами. За таких обставин недотримання позивачем вимог частини другої статті 188 Господарського кодексу України щодо обов'язку надсилання іншій стороні пропозицій про розірвання договору, у разі виникнення такої необхідності, не позбавляє позивача права звернутися за захистом порушеного права шляхом вчинення прямого позову до відповідача.
Така ж правова позиція висловлена Верховним Судом України у постанові від 08.05.2012 у справі №5021/966/2011, а саме: норми статті 11 ГПК України не позбавляють сторону договору права на безпосереднє звернення до суду без дотримання порядку досудового врегулювання спору.
Таким чином, суди безпідставно ухилилися від вирішення спору по суті, акцентувавши свою увагу виключно на нормах права, які регулюють порядок досудового врегулювання спору.
Пунктом 11 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 24.10.2011 №11 "Про деякі питання застосування розділу ХІІ1 Господарського процесуального кодексу України" встановлено, що відповідно до частини першої статті 47 ГПК судове рішення приймається за результатами обговорення усіх обставин справи, а частиною першою статті 43 названого Кодексу передбачено всебічний, повний і об'єктивний розгляд в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності. Недодержання судом першої або апеляційної інстанції цих норм процесуального права, якщо воно унеможливило встановлення фактичних обставин, які мають значення для правильного розгляду справи, також є підставою для скасування судового рішення з передачею справи на новий розгляд до відповідного суду (пункт 3 частини першої статті 1119 ГПК), оскільки касаційна інстанція не має права сама встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові місцевого чи апеляційного господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази.
Порушення судами норм процесуального права, зокрема ст. 43 ГПК України щодо всебічного, повного і об'єктивного розгляду в судовому процесі всіх обставин справи та незастосування норм матеріального права, що регулюють спірні правовідносини є підставами для скасування прийнятих у справі рішення господарського суду м. Києва від 26.10.2011 та постанови Київського апеляційного господарського суду від 29.02.2012. Касаційний суд на підставі ст.1119 ГПК України направляє справу на новий розгляд.
Під час нового розгляду справи необхідно усунути зазначені порушення, ретельно дослідити обставини справи на підставі належних та допустимих доказів для підтвердження певних обставин. Дослідити Рішення XXX сесії V скликання Криворізької міської ради від 24.09.2008 №2741 (а.с.12) щодо встановлення нових ставок земельного податку, лист Криворізької міської ради від 02.07.2010 №6/18-370 "Про внесення змін до договору оренди земельної ділянки від 05.10.2005 №040510800444" (а.с.13-14) в частині звернення до відповідача з метою внесення змін до спірного договору; з'ясувати чи передбачено умовами договору можливість перегляду розміру орендної плати, в яких випадках здійснюється перегляд розміру орендної плати (а.с. 8-10). До встановлених обставин правильно застосувати норми матеріального права та винести законне, обґрунтоване рішення суду.
Керуючись ст.ст. 1115, 1117, 1119, 11111 Господарського процесуального кодексу України, - Вищий господарський суд України -
Касаційну скаргу заступника прокурора Дніпропетровської області в інтересах держави в особі Криворізької міської ради задовольнити частково.
Рішення господарського суду м. Києва від 26.10.2011 та постанову Київського апеляційного господарського суду від 29.02.2012 у справі №9/227 -скасувати.
Справу направити на новий розгляд до господарського суду м. Києва.
Головуючий, суддяВ. Овечкін
Судді:Є. Чернов
В. Цвігун