"21" червня 2012 р. Справа № 5009/110/12
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
головуючого, судді Кузьменка М.В.,
судді Васищака І.М.,
судді Палій В.М.,
розглянувши касаційну скаргу Публічного акціонерного товариства
"Запоріжтрансформатор"
на рішення господарського суду Запорізької області від 08.02.2012р. та
постанову Донецького апеляційного господарського суду
від 28.03.2012р.
у справі № 5009/110/12
за позовом Публічного акціонерного товариства "Запоріжтрансформатор"
до Приватного підприємства "Автоадреналін"
про стягнення заборгованості з орендної плати в сумі 82 322,57 грн. та
2 631,46 грн. заборгованості за спожиту електричну енергію,
за участю представників сторін:
від позивача: ОСОБА_1 -довіреність у справі,
від відповідача: не з'явився,
Публічне акціонерне товариство "Запоріжтрансформатор" звернулося до господарського суду Запорізької області з позовом до Приватного підприємства "Автоадреналін" і просило суд стягнути з останнього 82 322,57 грн. основного боргу з орендної плати, 2 631,46 грн. боргу за спожиту електричну енергію.
Позовні вимоги мотивовані невиконанням відповідачем свого зобов'язання щодо своєчасної та в повному обсязі сплати орендної плати та щодо сплати за спожиту ним електричну енергію за договором оренди №PDS 000777 від 13.07.2011р.
Рішенням господарського суду Запорізької області від 08.02.2012р. (суддя В.М.Хуторной), залишеним без змін постановою Донецького апеляційного господарського суду від 28.03.2012р. (головуючий, суддя О.А.Скакун, судді О.Є.Донець, Т.М.Колядко), в задоволенні позову відмовлено.
Вказані рішення та постанова грунтуються на ст.ст.793, 794 ЦК України, відповідно до яких договір найму будівлі або іншої капітальної споруди укладений строком на три і більше роки підлягає нотаріальному посвідченню та державній реєстрації; враховуючи, що договір оренди №PDS 000777 від 13.07.2011р. укладений на невизначений строк, проте нотаріально не посвідчений та не пройшов державну реєстрацію, він не є укладеним.
Не погоджуючись з ухваленими у справі судовими актами, відповідач звернувся до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій просить суд їх скасувати як такі, що ухвалені з порушенням норм матеріального права та прийняти нове рішення, яким задовольнити позов у повному обсязі.
Колегія суддів, беручи до уваги межі перегляду справи у касаційній інстанції, обговоривши доводи касаційної скарги, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування норм матеріального та процесуального права при ухваленні оскаржуваних судових актів, знаходить касаційну скаргу такою, що не підлягає задоволенню з таких підстав.
Судами попередніх інстанцій встановлено, що між сторонами укладено договір оренди №PDS 000777 від 13.07.2011р. (далі - договір), відповідно до п.1.1 якого орендодавець (позивач) передає, а орендар (відповідач) приймає за плату на визначений строк у користування цілісний майновий комплекс стадіону "Авангард" для здійснення орендатором спортивно-оздоровчої роботи з населенням та створення навчальної школи водіння.
Згідно додатку 1 до договору, загальна площа орендованого майна становить 2,4308га. Цілісний майновий комплекс стадіону "Авангард", розташований за адресою: м. Запоріжжя, вулиця Волгоградська, б. 28 а (п.2.1 договору). Згідно п.2.3 договору, вартість об'єкту оренди становить 477 381,74 грн.
Відповідно до п.4.1 договору, орендна плата за переданий об'єкт оренди з моменту підписання акту приймання-передачі об'єкту оренди становить в місяць 25000 грн., в т.ч. ПДВ -20%. З 1 січня 2012 р. становить в місяць 33000 грн., в т.ч. ПДВ.
Орендна плата, передбачена п. 4.1 цього договору, підлягає щомісячній індексації у відповідності до офіційного індексу інфляції, шляхом помноження суми орендної плати на індекс інфляції, встановлений відповідно до законодавства, за місяць, що передує місяцю за який здійснюється плата (п.4.2 договору).
Пунктом 4.4 договору визначено, що орендар сплачує орендну плату шляхом перерахування грошових коштів на поточний рахунок орендодавця на підставі виставленого рахунку не пізніше 15 числа поточного місяця.
Згідно п.4.5 договору, орендар сплачує за фактично спожиту електроенергію за п.3.5 договору на поточний рахунок орендодавця на підставі виставленого рахунку не пізніше 15 числа наступного за звітним.
Цей договір вступає в силу з моменту його підписання сторонами та діє на невизначений строк (п. 7.1 договору).
Факт передання об'єкту в оренду підтверджується актом приймання-передачі від 18.07.2011 р.
Позивачем протягом вересня-грудня 2011р. на адресу відповідача направлялися рахунки: №052453/АР28-000035385 від 07.09.2011р. на суму 25000 грн., №053146/АР28-00035712 від 10.10.2011р. на суму 25024,99 грн., №№053762/АР28-00036004 від 08.11.2011р. на суму 25024,99 грн., №054751/АР28-00036438 від 26.12.2011р. на суму 7272,52грн. та рахунки за спожиту електричну енергію: №053028/АР-00035644 від 30.09.2011р. на суму 497,32 грн., №053667/АР28-00035966 від 31.10.2011р. на суму 829,20 грн., №054345/АР28-00036273 від 30.11.2011р. на суму 893,03 грн. та №054826/АР28-00036458 від 09.12.2011р. на суму 411,91 грн., які відповідачем залишено без оплати.
В порядку передбаченому п.7.4 договору, позивач листом № 1/05-к-191 від 09.12.11р. повідомив відповідача про розірвання договору. Цей лист відповідачем отримано 09.12.11р. та на цю дату позивачем складено акт про повернення орендованого майна.
Таким чином, невиконання відповідачем своїх договірних зобов'язань стало підставою для звернення позивача до господарського суду з позовом про стягнення заборгованості по орендній платі в сумі 82322,57 грн. та заборгованості за спожиту електричну енергію в розмірі 2631,46 грн. за період з вересня 2011 року по грудень 2011 року.
Суди попередніх інстанцій дійшли висновку, що спірні правовідносини сторін ґрунтуються на договорі, який за своїм змістом є договором оренди нерухомого майна.
Колегія суддів погоджується з висновком судів двох інстанцій про відсутність підстав для задоволення позову, оскільки договір оренди №PDS 000777 від 13.07.2011р. на якому грунтуються позовні вимоги, є неукладеним, зокрема, з огляду на таке.
Відповідно до ч.1 ст.180 ГК України, зміст господарського договору становлять умови договору, визначені угодою його сторін, спрямованою на встановлення, зміну або припинення господарських зобов'язань, як погоджені сторонами, так і ті, що приймаються ними як обов'язкові умови договору відповідно до законодавства.
Згідно положень ч.2 ст.180 ГК України та ч.1 ст.638 ЦК України, договір вважається укладеним, якщо між сторонами у передбачених законом порядку та формі досягнуто згоди щодо усіх його істотних умов. Істотними умовами договору є умови, що визнані такими за законом чи необхідні для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.
Так відповідно до ч.1 ст.284 ГК України, істотними умовами договору оренди є: об'єкт оренди (склад і вартість майна з урахуванням її індексації); строк, на який укладається договір оренди; орендна плата з урахуванням її індексації; порядок використання амортизаційних відрахувань; відновлення орендованого майна та умови його повернення або викупу.
Згідно ст.759 ЦК України, за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов'язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк. Законом можуть бути передбачені особливості укладення та виконання договору найму (оренди).
Відповідно до положень ст.ст.793, 794 ЦК України, договір найму будівлі або іншої капітальної споруди (їх окремої частини) строком на три роки і більше підлягає нотаріальному посвідченню та державній реєстрації.
Із змісту зазначених норм вбачається, що договір найму будівлі або іншої капітальної споруди є двостороннім, оплатним, строковим.
Відповідно до ч.4 ст.284 ГК України, строк договору оренди визначається за погодженням сторін. Частиною 1 ст.763 ЦК України передбачено, що договір найму укладається на строк встановлений договором.
Згідно п.1.1 договору, цілісний майновий комплекс передається в користування на визначений строк, а пунктом 7.1 договору передбачено, що даний договір укладається на невизначений строк.
Відповідно до ч.1 ст.251 ЦК України, строком є певний період у часі, зі спливом якого пов'язана дія чи подія, яка має юридичне значення.
В силу положень ч.7 ст.180 ГК України, строком дії господарського договору є час, впродовж якого існують господарські зобов'язання сторін, що виникли на основі цього договору.
Отже, при укладенні договору оренди цілісного майнового комплексу №PDS 000777 від 13.07.2011р. сторони в обов'язковому порядку повинні були досягнути згоди щодо певного періоду у часі (строку) в продовж якого вони перебуватимуть в орендних правовідносинах.
Між тим, сторонами не досягнуто згоди щодо істотної умови договору оренди -строку його дії.
Згідно ч.8 ст.181 ГК України, у разі якщо сторони не досягли згоди з усіх істотних умов господарського договору, такий договір вважається неукладеним (таким, що не відбувся).
З огляду на те, що суди попередніх інстанцій дійшли правильного висновку про відсутність правових підстав для задоволення позову у зв'язку з неукладенням договору, ухвалені у справі рішення та постанова підлягають залишенню без змін.
Керуючись ст.ст. 1115, 1117, 1119 -11111 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів
Касаційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Запоріжтрансформатор" залишити без задоволення, а рішення господарського суду Запорізької області від 08.02.2012р та постанову Донецького апеляційного господарського суду від 28.03.2012р. у справі №5009/110/12 -без змін.
Головуючий, суддя Кузьменко М.В.
Суддя Васищак І.М.
Суддя Палій В.М.