28 травня 2012 р. № 41/184
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
головуючого:Плюшка І.А.
суддів:Демидової А.М.
Козир Т.П.
Малетича М.М.
Мирошниченка С.В.
розглянувши заяву Головного управління земельних ресурсів виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації)
про перегляд Верховним Судом України
постановиВищого господарського суду України від 01.02.2012
у справі№ 41/184
за позовом Публічного акціонерного товариства "Дніпрянка"
до1) Головного управління земельних ресурсів виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської адміністрації); 2) Головного управління Державного казначейства України в місті Києві
третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача:
Київська міська рада;
простягнення 403 946,50 грн.
Рішенням господарського суду міста Києва від 08.08.2011 у справі № 41/184 задоволено позов: стягнуто з бюджету через Головне управління державного казначейства України у місті Києві на користь Публічного акціонерного товариства "Дніпрянка" грошові кошти у розмірі 403 946,50 грн., сплачені позивачем як аванс для укладення договору купівлі-продажу земельної ділянки.
Постановою Київського апеляційного господарського суду від 08.11.2011 у справі № 41/184 рішення господарського суду міста Києва від 08.08.2011 скасовано, прийнято нове рішення, яким відмовлено у задоволенні позову в повному обсязі.
Постановою Вищого господарського суду України від 01.02.2012 у справі № 41/184 постанову Київського апеляційного господарського суду від 08.11.2011 скасовано, а рішення господарського суду міста Києва від 08.08.2011 залишено в силі.
Головного управління земельних ресурсів виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) подано заяву про перегляд Верховним Судом України постанови Вищого господарського суду України від 01.02.2012 у справі № 41/184, у якій заявник просить скасувати згадану постанову, постанову Київського апеляційного господарського суду від 08.11.2011 залишити без змін. Заяву з посиланням на постанову Вищого господарського суду України від 27.07.2011 у справі № 11/114-3/14-40/15 мотивовано неоднаковим застосуванням Вищим господарським судом України одних і тих самих норм матеріального права, внаслідок чого ухвалено різні за змістом судові рішення у подібних правовідносинах.
Розглянувши заяву про перегляд постанови суду касаційної інстанції та додані до неї матеріали, колегія суддів вважає за необхідне відмовити в допуску справи № 41/184 до провадження Верховного Суду України з таких підстав.
Відповідно до пункту 1 статті 11116 Господарського процесуального кодексу України (далі -ГПК України) заява про перегляд судових рішень господарських судів може бути подана на підставі неоднакового застосування судом (судами) касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права, внаслідок чого ухвалено різні за змістом судові рішення у подібних правовідносинах.
Ухвалення різних за змістом судових рішень матиме місце в разі, коли суд касаційної інстанції у розгляді двох чи більше справ за подібних предмета і підстав позову, змісту позовних вимог та встановлених судом фактичних обставин і однакового матеріально-правового регулювання спірних правовідносин дійшов неоднакових правових висновків, покладених в основу цих судових рішень.
Зі змісту постанови суду касаційної інстанції від 01.02.2012 у справі № 41/184, про перегляд якої просить заявник, та постанови від 27.07.2011 у справі № 11/114-3/14-40/15, на яку він посилається, вбачається, що судові рішення в цих справах прийнято і застосовано відповідні норми матеріального права в залежності від встановлених судами попередніх інстанцій фактичних обставин справи щодо наявності підстав для повернення сплачених позивачем коштів згідно угоди про сплату авансу за земельну ділянку.
Так з постанови від 01.02.2012 у справі № 41/184, про перегляд якої подано заяву, суд касаційної інстанції погодився з висновками суду першої інстанції про задоволення позову щодо повернення позивачу коштів, сплачених як аванс за земельну ділянку з огляду на встановлені судами попередніх інстанцій обставини справи, відповідно до яких пунктом п'ятим угоди про сплату авансу за земельну ділянку було передбачено зарахування коштів, сплачених авансом до суми договору купівлі-продажу даної земельної ділянки, і можливість їх повернення товариству лише у випадку відмови Київської міської ради від продажу земельної ділянки, а також порушення Київською міською радою статті 128 Земельного кодексу України щодо строків розгляду заяви і прийняття рішення про продаж земельної ділянки або про відмову в продажу із зазначенням причин відмови, що зумовлює відсутність можливості позивача на оскарження такої відмови у суді, оскільки у матеріалах справи відсутні документи, які б підтверджували наявність передбачених пунктом 5 зазначеної норми підстав для відмови в продажу земельної ділянки (листування з позивачем щодо неподання необхідних документів) і рішення про відмову у продажу земельної ділянки.
Водночас, приймаючи постанову від 27.07.2011 у справі № 11/114 3/14 40/15, на яку заявник посилається, Вищий господарський суд України, погоджуючись з висновком суду першої інстанції про необґрунтованість позову щодо повернення відповідачем коштів, сплачених як аванс за земельну ділянку, виходив з встановлених судами попередніх інстанцій фактичних обставин справи, відповідно до яких 11.12.2007 постійною комісією Київської міської ради з питань земельних відносин було відкладено розгляд проекту рішення "Про продаж земельної ділянки Закритому акціонерному товариству "Перлина", а матеріали кадастрової справи було направлено відповідачу для поновлення експертної грошової оцінки земельної ділянки. Скасовуючи постанову апеляційної інстанції, Вищий господарський суд України зазначив про помилковість його висновку щодо обґрунтованості позовних вимог з підстав недотримання строків розгляду радою питання продажу земельної ділянки, що не відповідає підставам з яких заявлений даний позов, вказавши, що встановивши відсутність прийняття Київською міською радою рішення про продаж позивачу відповідної земельної ділянки та неукладення договору купівлі-продажу цієї ділянки, суд апеляційної інстанції не встановив обставин, які згідно зі статтею 128 ЗК України та главою 50 ЦК України свідчать про відмову Київської міської ради або позивача укласти договір купівлі-продажу земельної ділянки, що є єдиною підставою для повернення суми авансу.
З огляду на викладене Вищий господарський суд України дійшов висновку про відсутність підстав для допуску даної справи до провадження Верховного Суду України.
Керуючись статтями 11116, 11121 ГПК України, Вищий господарський суд України
Відмовити Головному управлінню земельних ресурсів виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) у допуску справи № 41/184 до провадження Верховного Суду України.
Головуючий суддяІ.Плюшко
СуддіА.Демидова
Т.Козир
М.Малетич
С.Мирошниченко
KAСАЦІЯ до ВСУ (03.14.04 - розгляд)