Справа № 2/2506/845/12
Провадження по справі 2/2506/1993/12
25.06.2012 року м. Чернігів
Деснянський районний суд міста Чернігова у складі:
головуючого -судді Требух Н.В.
при секретарі - Рудик Є.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Управління Пенсійного фонду України в м.Чернігові та Управління Державної казначейської служби України у м.Чернігові про відшкодування моральної шкоди,
В лютому 2012 року позивач звернулась з позовом до відповідачів, в яком просила стягнути моральну шкоду в розмірі 5 мінімальних заробітних плат, яка завдана протиправною бездіяльністю Управління Пенсійного фонду України в Деснянському районі м.Чернігова щодо нарахування та виплати їй підвищення до пенсії як дитині війни. В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на ст..1173, 1175 ЦК України.
Сторони в судове засідання не з»явились, відповідачі надали письмові заперечення. Позивач просив справу розглянути за її відсутності.
Дослідивши матеріали справи суд не знаходить підстав для задоволення позову.
Звертаючись до суду з даним позовом, позивачка в обґрунтування своїх вимог посилалася на те, що постановою Деснянського районного суду м.Чернігова визнано протиправною бездіяльність управління Пенсійного фонду України в Деснянському районі м.Чернігова щодо нарахування та виплати їй підвищення до пенсії як дитині війни у розмірі меншому, ніж встановлено ст..6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни»за період з 01.05.2010 року по 19.11.2010 року.
Відповідно до Постанови Кабінету Міністрів України №803 від 27.02.2011 року Управління Пенсійного фонду України в м.Чернігові є правонаступником Управління Пенсійного фонду України в Деснянському районі м.Чернігова.
Пунктом 41 розділу II Закону України «Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України»від 28.12.2007 р. № 107 текст статті 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни»викладено в такій редакції (набрала чинності з 01 січня 2008 року): «Дітям війни (крім тих, на яких поширюється дія Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту") до пенсії або щомісячного довічного грошового утримання чи державної соціальної допомоги, що виплачується замість пенсії, виплачується підвищення у розмірі надбавки, встановленої для учасників війни. Ветеранам війни, які мають право на отримання підвищення до пенсії або щомісячного довічного грошового утримання чи державної соціальної допомоги, що виплачується замість пенсії, відповідно до цього Закону та Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту»дане підвищення провадиться за їх вибором згідно з одним із законів».
Рішенням Конституційного Суду України «У справі за конституційними поданнями Верховного Суду України щодо відповідності Конституції України (конституційності) окремих положень статті 65 розділу I, пунктів 61, 62, 63, 66 розділу II, пункту 3 розділу III Закону України «Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України»і 101 народного депутата України щодо відповідності Конституції України (конституційності) положень статті 67 розділу I, пунктів 1 - 4, 6 - 22, 24 - 100 розділу II Закону України "Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України" (справа щодо предмета та змісту закону про Державний бюджет України)»від 22.05.2008 р. № 10-рп/2008 положення пункту 41 розділу II Закону України «Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України»від 28.12.2007 р. № 107 визнано такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними).
Частиною 3 ст. 152 Конституції України передбачено, що матеріальна чи моральна шкода, завдана фізичним або юридичним особам актами і діями, що визнані неконституційними відшкодовується державою у встановленому законом порядку.
Відносини, які виникли між позивачем та Державою врегульовані Законом України «Про соціальний захист дітей війни», до яких не застосовуються положення ст..ст.1173,1175 ЦК України.
Крім того, ст. 1175 ЦК України підлягає застосуванню у випадках, коли нормативно-правовий акт органу державної органу влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування визнається неконституційним і скасовується. У випадку, коли закони чи інші правові акти або їх окремі положення визнано Конституційним Судом України неконституційними та зв'язку з цим втрачають чинність, стаття 1175 ЦК України застосована бути не може.
Посилання позивача на норми ст. 56 Конституції України також є безпідставними, оскільки вказаною статтею передбачено, що кожен має право на відшкодування за рахунок держави чи органів місцевого самоврядування матеріальної та моральної шкоди, завданої незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їх посадових і службових осіб при здійсненні ними своїх повноважень. Правові приписи, визначені в ст. 56 Конституції України, конкретизовані в ст. 1173 ЦК України. Виходячи з цих норм права, обов'язковою умовою відшкодування за рахунок держави шкоди також є незаконність рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади і їх посадових осіб.
Крім того, у Рішенні від 27 листопада 2008 року № 26-рп/2008 у справі про збалансованість бюджету, Конституційний Суд України зазначив, що положення частини третьої статті 95 Конституції України стосовно прагнення держави до збалансованості бюджету України у системному зв'язку з положеннями частини другої цієї статті, статті 46 Конституції України, треба розуміти як намагання держави при визначенні законом про Державний бюджет України доходів і видатків та прийнятті законів, інших нормативно-правових актів, які можуть вплинути на доходну і видаткову частини бюджету, дотримуватися рівномірного співвідношення між ними та її обов'язок на засадах справедливого, неупередженого розподілу суспільного багатства між громадянами, враховувати загальносуспільні потреби, необхідність; забезпечення прав і свобод людини та гідних умов її життя.
Відповідно до правової позиції Конституційного Суду України, викладеної в Рішенні від 26 грудня 2011 року № 20-рп/2011, передбачені законами соціально-економічні права не є абсолютними. Механізм реалізації цих прав може бути змінений державою, зокрема, через неможливість їх фінансового забезпечення шляхом пропорційного перерозподілу коштів з метою збереження балансу інтересів усього суспільства. Крім того, такі заходи можуть бути обумовлені необхідністю запобігання чи усунення реальних загроз економічній безпеці України, що згідно з частиною першою статті 17 Конституції України є найважливішою функцією держави. Отже, зміна механізму нарахування певних видів соціальних виплат та допомоги є конституційно допустимою до тих меж, за якими ставиться під сумнів сама сутність змісту права на соціальний захист.
Конституційний Суд України в Рішенні № 3-рп від 25 січня 2012 року зазначив, що відповідно до конституційних повноважень Верховна Рада України, як єдиний орган законодавчої влади в Україні виключно законами України закріплює права і свободи людини і громадянина, гарантії цих прав і свобод, основи соціального захисту, форми і види пенсійного забезпечення, а також встановлює, що виключно законом про Державний бюджет України визначаються будь-які видатки держави на загальносуспільні потреби, розмір і цільове спрямування цих видатків (пункти 1, 6 частини першої статті 92, статті 95 Конституції України).
Керуючись ст.ст. 10, 11, 60, 208, 209, 213-215, 218 ЦПК України суд,-
В задоволенні позову відмовити.
Рішення може бути оскаржено до апеляційного суду Чернігівської області.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом десяти днів з дня його проголошення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.
Суддя