28 12 2011 року м. Чернівці
Колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Чернівецької області у складі:
головуючого Перепелюк Л. М.
уддів: Одинака О.О., Бреславського О.Г.
cекретар Тодоряк Г.Д.
pа участю ОСОБА_3, представників ОСОБА_4 -ОСОБА_5 та ОСОБА_6
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_3 на рішення Шевченківського районного суду м. Чернівці від 16 листопада 2011 року по цивільній справі за позовом ОСОБА_4 до ОСОБА_3 про усунення перешкод у здійсненні права власності, виселення т а вселення та за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_4 про визнання втратившою право користування жилим приміщенням, -
встановила:
Позивач ОСОБА_4 звернулась до суду з позовом до відповідача ОСОБА_3 про усунення перешкод у здійсненні права власності, виселення та вселення.
Посилалась на те, що на підставі мирової угоди і ухвали Ленінського районного суду м. Чернівці від 25 листопада 1998 року їй належить на праві власності 41/100 частина будинковолодіння АДРЕСА_1 Власником інших 59/100 часток цього будинковолодіння є ОСОБА_3
Станом на 6 березня 1995 року це будинковолодіння складалося із трьох житлових будинків: -літ. А, Б, В, гаража літ.Г, двох сараїв Д, Е, криниці, огорожі і вбиральні.
Належна позивачу частка будинковолодіння конкретизована - це окремий житловий будинок під літерою «Б», що складається з двох квартир: квартири АДРЕСА_1 що в загальному складає 41\100 частку усього будинковолодіння.
Користуючись її відсутністю, відповідачка ОСОБА_3 самоуправно зайняла належний їй будинок і перешкоджає в користуванні і володінні належною їй власністю.
Справа №22ц-1858/2011 р. Головуючий у 1 інстанції Смотрицький В.Г.
Категорія : 2/5 Доповідач: Перепелюк Л.М.
Просила усунути перешкоди з боку ОСОБА_3 у здійсненні нею права власності щодо володіння, користування та розпорядження житловим будинком літ. «Б»у будинковолодінні АДРЕСА_1 і виселити ОСОБА_3 із цього будинку, вселити її у належний їй на праві приватної власності житловий будинок літ. «Б»у будинковолодінні АДРЕСА_1 і зобов'язати ОСОБА_3 не чинити їй перешкод в користуванні і володінні належним їй на праві приватної власності житловим будинком літ. «Б»у будинковолодінні АДРЕСА_1, передати ключі від вхідних дверей будинку та хвіртки.
Позивач ОСОБА_3 звернулась до суду з позовом до ОСОБА_4 про визнання її втратившою право користування жилим приміщенням, посилаючись на те, що відповідачка зареєстрована у спірному будинковолодінні, але з з 1999 року без поважних причин не проживає там.
Рішенням Шевченківського районного суду м. Чернівці від 16 листопада 2011 року позов ОСОБА_4 задоволено .
Усунуто перешкоди з боку ОСОБА_3 у здійсненні права власності ОСОБА_4 у володінні, користуванні та розпорядженні житловим будинком літ. «Б»у будинковолодінні АДРЕСА_1 і виселено ОСОБА_3 з житлового будинку літ. «Б»у будинковолодінні АДРЕСА_1.
Вселено ОСОБА_4 у належний їй на праві приватної власності житловий будинок літ. «Б»у будинковолодінні АДРЕСА_1 і зобов'язано ОСОБА_3 не чинити перешкод ОСОБА_4 в користуванні і володінні належним їй на праві приватної власності житловим будинком літ. «Б»у будинковолодінні АДРЕСА_1 та передати ключі від вхідних дверей будинку та хвіртки.
В задоволенні позову ОСОБА_3 до ОСОБА_4 про визнання втратившою право користування жилим приміщенням відмовлено.
В апеляційній скарзі ОСОБА_3 просить рішення Шевченківського районного суду м. Чернівці від 16 листопада 2011 року скасувати та ухвалити нове рішення, яким відмовити у задоволенні позову.
Вважає рішення суду першої інстанції незаконним і несправедливим, так як судом неправильно застосовані норми матеріального та процесуального права.
Заслухавши доповідача про суть оскаржуваного рішення, доводи апеляційної скарги, пояснення сторін, дослідивши матеріали справи, колегія вважає, що апеляційна скарга підлягає відхиленню.
Приймаючи рішення про задоволення позовних вимог, суд першої інстанції у повному об'ємі з'ясував обставини справи, вірно застосував до правовідносин, що склалися, норми матеріального та процесуального права.
Визначені ст. 383 ЦК України права власника житлового будинку передбачають право використовувати житло для власного проживання, проживання членів сім»ї, інших осіб і розпоряджатися своїм житлом на власний розсуд. Обмеження чи втручання у право власника можливе лише з підстав, передбачених законом.
Відповідно до ст.ст. 386, 391 ЦК України власник, який має підстави передбачати можливість порушення свого права власності іншою особою, може звернутися до суду з вимогою про заборону вчинення нею дій, які можуть порушувати його право, або з вимогою про вчинення певних дій для запобігання такому порушенню. Власник має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпоряджання своїм майном.
Судом першої інстанції встановлено, що ОСОБА_4 як власник вправі користуватися та розпоряджатися житлом, розташованим за адресою : АДРЕСА_1 на свій розсуд.
Згідно з інформаційною довідкою з Реєстру прав власності на нерухоме майно власником 41/100 часток будинковолодіння АДРЕСА_1 є ОСОБА_4, а власником 59/100 часток будинковолодіння АДРЕСА_1 є ОСОБА_3 (а.с. 156).
Посилання ОСОБА_7 в апеляційній скарзі на те, що суд першої інстанції позбавив її права користуватися її власністю, так як житловий будинок є цілісним, єдиним об»єктом права власності, оскільки не проводився його поділ згідно закону, є надуманими, безпідставними і спростовуються вищенаведеним.
Необґрунтованими є доводи апеляційної скарги щодо того, що суд першої інстанції не звернув увагу на те, що у ОСОБА_7 відсутнє будь-яке інше житло, і що при виселенні вона опиниться на вулиці, так як з матеріалів справи видно, що вона є власником 59/100 часток будинковолодіння АДРЕСА_1.
Стаття 30 Конституції України гарантує кожному громадянину право на недоторканість житла.
Відповідно до ст.ст. 317, 319 ЦК України власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд та має право використовувати помешкання для власного проживання, проживання його членів сім»ї, інших осіб.
Згідно ст. ст. 321, 358 ЦК України право власності є непорушним, ніхто не може бути позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні. Право спільної часткової власності здійснюється співвласниками за їхньою згодою.
Правильним та таким, що ґрунтується на нормах матеріального та процесуального права і обставинах, встановлених в процесі розгляду справи, є також висновок суду про безпідставність позовних вимог ОСОБА_3 про визнання втратившою право користування жилим приміщенням ОСОБА_4, оскільки остання як власник може на свій розсуд обирати місце свого проживання, що не може бути підставою для визнання її втратившою право на проживання.
Відповідно до ст.60 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених статтею 61 цього кодексу. Докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі. Доказуванню підлягають обставини, які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, виникає спір. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Відповідно до ст.131 ЦПК України сторони зобов'язані подати свої докази чи повідомити про них суд до або під час попереднього судового засідання у справі. Докази подаються у строк, встановлений судом з урахуванням часу, необхідного для подання доказів. Докази, подані з порушенням вимог, встановлених частиною першою цієї статті, не приймаються, якщо сторона не доведе, що докази подано несвоєчасно з поважних причин.
Усупереч вимогам ст.ст. 60, 131 ЦПК України, ОСОБА_3 не надала суду належні та допустимі докази на спростування висновків суду першої інстанції.
Ч.1 ст. 303 ЦПК України передбачає, що під час розгляду справи в апеляційному порядку апеляційний суд перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції.
Не заслуговують на увагу посилання апелянта на пропуск строку позовної давності ОСОБА_4, так як про те, що її право порушене вона взнала в 2007 році, коли відповідачка ОСОБА_3 не дозволила їй вселитись у належний їй будинок. В жовтні 2007 року вона й звернулась із зазначеним вище позовом до суду, розгляд якого тривав до ухвалення оскаржуваного рішення.
Згідно ч.1 ст. 261 ЦК України перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.
Враховуючи зазначені вище обставини, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з дотриманням норм матеріального та процесуального права, а тому його слід залишити без змін.
Керуючись ст. ст. 307, 308 ЦПК України, колегія суддів, -
Апеляційну скаргу ОСОБА_7 відхилити.
Рішення Шевченківського районного суду м. Чернівці від 16 листопада 2011 року залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення.
На ухвалу може бути подана касаційна скарга до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з моменту вступу її в законну силу.
Головуючий:
Судді: