29 лютого 2012 року м. Чернівці
Колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Чернівецької області у складі:
головуючого Бреславського О. Г.
суддів: Перепелюк Л.М., Одинака О.О.
секретаря: Тодоряк Г.Д.
розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом Публічного акціонерного товариства комерційний банк «Приватбанк»до ОСОБА_1, третя особа без самостійних вимог ОСОБА_2 про звернення стягнення на предмет застави, за апеляційною скаргою Публічного акціонерного товариства комерційний банк «Приватбанк» на рішення Кельменецького районного суду Чернівецької області від 25 січня 2012 року ,-
Рішенням Кельменецького районного суду Чернівецької області від 25.01.12 позов Публічного акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк»задоволено частково.
У рахунок погашення заборгованості, яка складає 5839,59 доларів США, що згідно офіційного курсу гривні до іноземних валют, встановленого НБУ станом на 23.09.2011 становить 46563 гривень 14 копійок, з якої основний борг - 5065 доларів США; проценти - 416,65 доларів США; пеня -22,40 доларів США; заборгованість по комісії за користування кредитом - 27,60 доларів США; 31,35 доларів США та 276,56 доларів США штрафів звернуто стягнення на предмет застави автомобіль ВАЗ, модель 21101, рік випуску 2007; тип ТЗ: легковий; № кузова/шасі НОМЕР_1, реєстраційний номер: НОМЕР_2, що належить на праві власності ОСОБА_1, шляхом продажу вказаного автомобіля публічним акціонерним товариством комерційний банк «Приватбанк»відповідно до ст.26, 30 Закону України «Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень»з укладанням від імені відповідача договору купівлі-продажу будь-яким способом з іншою особою-покупцем за початковою ціною вказаного вище автомобіля 45850 грн. для його подальшої реалізації на публічних торгах у порядку виконавчого провадження.
Вилучено у ОСОБА_1 та передано автомобіль ВАЗ, модель 21101, рік випуску 2007; тип ТЗ: легковий; № кузова/шасі НОМЕР_1, реєстраційний номер: НОМЕР_2, що належить на праві власності ОСОБА_1, в управління ПАТ КБ «Приватбанк»на період до його реалізації.
У решті позовних вимог відмовлено.
Вирішено питання щодо стягнення судових витрат.
На рішення суду першої інстанції ПАТ КБ «ПриватБанк»подало апеляційну скаргу та доповнення до неї, в яких посилається на те, що рішення є незаконним, ухвалене з порушенням норм процесуального та матеріального права, за недоведеністю обставин, що мають значення та невідповідності висновків суду обставинам справи. Зазначає, що суд першої інстанції вийшов за межі позовних вимог і, всупереч діючому законодавству, замість одного способу визначив два способи звернення стягнення на предмет забезпечувального обтяження шляхом укладення договору купівлі продажу з іншою особою покупцем та на публічних торгах. Окрім того, зазначаючи в рішенні спосіб звернення стягнення автомобіля шляхом укладення договору купівлі-продажу з іншою особою покупцем за початковою ціною автомобіля в сумі 45850 грн., суд першої інстанції помилково дійшов висновку, що до повноважень суду не входить надання позивачу всіх повноважень для продажу, в тому числі зняття автомобіля в органах ДАІ України, а також у резолютивній частині рішення безпідставно зазначив початкову вартість предмету застави в сумі 45800 грн., що не відповідає його ринковій вартості.
Апелянт просив змінити рішення суду першої інстанції, зазначивши в ньому спосіб звернення стягнення на предмет застави шляхом продажу вказаного автомобіля ПАТ КБ «ПриватБанк»з укладенням від імені відповідача договору купівлі-продажу будь-яким способом з іншою особою покупцем, зі зняттям вказаного автомобіля з обліку в органах ДАІ України, з наданням ПАТ КБ «Приватбанк»всіх повноважень, необхідних для здійснення продажу, а також - початкову ціну предмета забезпечувального обтяження, замінити на вартість визначеної експертним висновком на момент продажу».
Колегія суддів, заслухавши доповідь судді доповідача, пояснення осіб, які беруть участь у справі, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції, вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.
Ухвалюючи рішення про задоволення позову частково, суд першої інстанції в рішенні суду зазначив два способи звернення стягнення на предмет забезпечувального обтяження, а саме: шляхом укладення договору купівлі продажу з іншою особою покупцем та на публічних торгах.
З даним висновком суду погодитись не можна.
Згідно положення п.п. 23,24 договору застави рухомого майна CVKWAN00010172 від 10.10.2007, відповідно до якого за вибором Банку звернення стягнення на предмет застави здійснюється відповідно до чинного законодавства України та умов цього договору.
Положеннями частини 1 статей 26, 30 Закону України «Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень»передбачено, що обтяжувач має право на власний розсуд обрати один із таких позасудових способів звернення стягнення на предмет забезпечувального обтяження, в тому числі продаж обтяжувачем предмета забезпечувального обтяження шляхом укладення договору купівлі-продажу з іншою особою - покупцем або на публічних торгах.
Як вбачається з матеріалів справи, позивач ПАТ КБ «ПриватБанк», як обтяжувач обрав спосіб звернення стягнення на предмет забезпечувального обтяження шляхом укладення договору купівлі-продажу з іншою особою-покупцем, а судом у рішенні зазначено два способи реалізації предмета забезпечувального обтяження шляхом укладення договору купівлі-продажу з іншою особою-покупцем та на публічних торгах.
З огляду на викладене, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга в частині безпідставного зазначення у рішенні суду двох способів звернення стягнення на предмет застави є обгрунтованою та підлягає задоволенню, а рішення Кельменецького районного суду Чернівецької області від 25 січня 2012 року в частині визначення способу реалізації предмета забезпечувального обтяження шляхом проведення публічних торгів у порядку виконавчого провадження, скасуванню.
З обставин справи вбачається, що при зверненні до суду позивач просив звернути стягнення на предмет застави шляхом продажу вказаного автомобіля з укладенням від імені відповідача договору купівлі-продажу з іншою особою -покупцем, зі зняттям автомобіля з обліку в органах ДАІ України, а також наданням Банку всіх повноважень, необхідних для здійснення продажу.
З огляду на викладене, колегія суддів вважає, що вимога апелянта в частині зняття автомобіля з обліку в органах ДАІ України, а також наданням Банку всіх повноважень, необхідних для здійснення продажу є безпідставною, оскільки суд не наділений повноваженнями видавати доручення банку від імені позичальника на реалізацію майна. Цього не передбачено і ст. ст. 25,26 Закону України «Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень», на які безпідставно посилається апелянт в апеляційній скарзі.
Відповідно до ч. 1 ст. 20 Закону України «Про заставу»заставодержатель набуває право звернення стягнення на предмет застави в разі, якщо в момент настання терміну виконання зобов'язання, забезпеченого заставою, воно не буде виконано, якщо інше не передбачено законом чи договором.
Відповідно до ст. 25 Закону України «Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень»N 1255-IV від 18.11.2003 року, у разі задоволення судом позову про звернення стягнення на предмет забезпечувального обтяження в рішенні суду зазначаються: загальний розмір вимог та всі його складові, що підлягають сплаті обтяжувачу з вартості предмета забезпечувального обтяження; опис рухомого майна, за рахунок якого підлягають задоволенню вимоги обтяжувача; заходи щодо забезпечення збереження предмета забезпечувального обтяження або передачі його в управління на період до його реалізації, якщо такі необхідні; спосіб реалізації предмета забезпечувального обтяження шляхом проведення публічних торгів або із застосуванням однієї з процедур, передбачених статтею 26 цього Закону; пріоритет та розмір вимог інших обтяжувачів, на користь яких встановлено зареєстроване обтяження, які підлягають задоволенню з вартості предмета забезпечувального обтяження; початкова ціна предмета забезпечувального обтяження для його подальшої реалізації на публічних торгах у порядку виконавчого провадження.
Звертаючи стягнення на заставлене майно, суд, відповідно до вимог ст. 25 Закону України «Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень», вірно зазначив початкову ціну предмета забезпечувального обтяження для його подальшої реалізації шляхом укладення договору купівлі-продажу з іншою особою покупцем, що має важливе юридичне значення для правильного вирішення справи.
З огляду на викладене, беручи до уваги, що відповідно до п. 34.5 договору застави рухомого майна CVKWAN00010172 від 10.10.2007 заставна вартість предмету застави складає 45850,00 грн. ( а.с. 12-14), колегія суддів дійшла висновку, що доводи апелянта про зміну рішення в частині заміни початкової ціни предмета забезпечувального обтяження на вартість визначеної експертним висновком на момент продажу, є необгрунтованими.
Керуючись ст.ст. 307, 309, 313 ЦПК України, колегія суддів,-
Апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк»задовольнити частково.
Рішення Кельменецького районного суду Чернівецької області від 25 січня 2012 року в частині визначення способу реалізації предмета забезпечувального обтяження шляхом проведення публічних торгів у порядку виконавчого провадження, скасувати.
У решті рішення суду залишити без змін.
Рішення набирає законної сили з моменту його проголошення, але може бути оскаржене в касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання ним законної сили.
Головуючий:
Судді: