01 лютого 2012 року м. Чернівці
Колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Чернівецької області у складі:
головуючого Галичанського А. Д.
суддів: Перепелюк І.Б., Яремка В.В.
секретар Цимбал-Семенчук І.Ю.
за участю: Поляка П.П. -представника КЖРЕП №9, ОСОБА_2
розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_2 до Комунального житлового ремонтно-експлуатаційного підприємства № 9 про скасування наказу про звільнення з роботи, поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу, за апеляційною скаргою Комунального житлового ремонтно-експлуатаційного підприємства № 9, в інтересах якого діє Поляк Петро Петрович, на рішення Шевченківського районного суду м.Чернівці від 26 грудня 2011 року,
У жовтні 2011 року ОСОБА_2 звернулася до суду з позовом до комунального житлового ремонтно-експлуатаційного підприємства №9 про скасування наказу про звільнення з роботи, поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу.
Посилалася на те, що наказом № 82к параграф 2 від 23.09.2011 року звільнена з посади юрисконсульта, на яку була прийнята тимчасово на період відпустки ОСОБА_3 до досягнення нею трирічного віку, за п.2 ст.36 КЗпІІ України з 23 вересня 2011 року.
Вважає своє звільнення незаконним, оскільки з серпня 2011 року вона зазнавала утисків з боку начальника КЖРЕП №9 ОСОБА_4, який постійно пропонував їй звільнитися за власним бажанням.
ОСОБА_3 знаходилася у відпустці по догляду за дитиною до 3-х років і згідно наказу повинна була приступити до роботи з 26 вересня 2011 року, але на роботу ОСОБА_3 фактично не вийшла. З 27.09.2011 р. ОСОБА_3 продовжила відпустку по догляду за дитиною до 3-х років, про що був виданий відповідний наказ.
Зазначила, що на час звільнення вона перебувала на лікарняному з 23 вересня по 30 вересня 2011 року. За захистом своїх порушених прав зверталася з письмовою заявою до профспілкового комітету КЖРЕП №9, на зборах якого було прийнято рішення, що її звільнення було незаконним і подано клопотання начальнику КЖРЕП №9 про поновлення її на роботі, на яке він відповіді не надав.
Просила визнати наказ про звільнення з роботи незаконним, поновити її на посаді юрисконсульта комунального житлового ремонтно-експлуатаційного підприємства №9 та стягнути з комунального житлового ремонтно-експлуатаційного підприємства №9 на її користь середній заробіток за час вимушеного прогулу.
Рішенням Шевченківського районного суду м.Чернівці від 26 грудня 2011 року позов задоволено.
Скасовано наказ №82к параграф 2 від 23 вересня 2011 року про звільнення ОСОБА_2 з роботи на підставі п.2 ст. 36 КЗпП України, як незаконний.
Поновлено ОСОБА_2 на посаді юрисконсульта комунального житлового ремонтно-експлуатаційного підприємства №9 з 23 вересня 2011 року.
Стягнуто з комунального житлового ремонтно-експлуатаційного підприємства №9 на користь ОСОБА_2 середню заробітну плату за час вимушеного прогулу з 23 вересня 2011 року по 26 грудня 2011 року в сумі 7518 гривень 07 копійок за вирахуванням з цієї суми прибуткового податку та інших обов'язкових платежів.
Вирішено питання про стягнення судових витрат.
Допущено негайне виконання рішення в частині поновлення на роботі ОСОБА_2 та в частині стягнення на користь позивачки заробітної плати за один місяць в сумі 2356 грн. 41 коп.
В апеляційній скарзі апелянт просить скасувати вищезазначене рішення суду та ухвалити нове рішення яким відмовити в задоволенні позовних вимог.
Вважає, що рішення суду першої інстанції ухвалене без повного, всебічного та об'єктивного з'ясування обставин, що мають значення для справи, з неправильним застосуванням норм матеріального права та порушенням процесуального права.
В запереченні на апеляційну скаргу ОСОБА_2 просить апеляційну скаргу відхилити, а рішення Шевченківського районного суду м.Чернівці від 26 грудня 2011 року залишити без змін.
Посилається на дотримання судом першої інстанції при вирішенні спору норм матеріального та процесуального права.
Судом першої інстанції встановлено, що ОСОБА_2 працювала на посаді юрисконсульта КРЕП № 9 на період декретної відпустки, у зв'язку з вагітністю та пологами, догляду за дитиною ОСОБА_3, відповідно до наказу № 67к від 07.09.2010 року.
Згідно наказу №82к параграф 2 від 23.09.2011 року ОСОБА_2 звільнена з посади юрисконсульта, на яку була прийнята тимчасово на період відпустки ОСОБА_3 по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку, за п.2 ст.36 КЗпП України з 23 вересня 2011 року.
Підставою для видачі наказу стала заява ОСОБА_3 про вихід на роботу з 26 вересня 2011 року. Також параграфом 1 вищезазначеного наказу ОСОБА_3 вважається такою, що приступила до виконання своїх обов'язків на повний робочий день з 26 вересня 2011 року.
Профспілковим комітетом розглянуто звернення позивачки про незаконне звільнення та направлено клопотання начальнику КЖРЕП №9 ОСОБА_4 про поновлення на роботі ОСОБА_2
Підставою припинення трудового договору з ОСОБА_2 згідно наказу є повернення на роботу працівниці з відпустки по догляду за дитиною, тобто закінчення строку, на який вона була прийнята на роботу.
Встановлено, що повернення на роботу ОСОБА_3 не відбулося, фактично ОСОБА_3 до роботи не приступила. За заявою про продовження відпустки від 26 вересня 2011 року та виданим наказом ОСОБА_3 була продовжена відпустка по догляду за дитиною.
Крім того, звільнення позивачки проведено у період її тимчасової непрацездатності.
Колегія суддів, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених в суді першої інстанції вважає, що скарга підлягає відхиленню з наступних підстав.
Вищезазначені обставини встановлені судом першої інстанції повно на підставі належних та допустимих доказів яким дана вірна юридична оцінка і до встановлених таким чином спірних правовідносин правильно застосовані норми матеріального права, що їх регулюють.
Доводи апеляційної скарги з приводу того, що ОСОБА_3 приступила до виконання своїх обов'язків з 26 вересня 2011 року є помилковими, оскільки судом першої інстанції правильно встановлено, що її повернення на роботу не відбулося і фактично до роботи вона не приступила, так як з 27 вересня 2011 року ОСОБА_3 не працювала, продовжила відпустку по догляду за дитиною, а тому за даних обставин не виникло підстав для застосування п.2 ч.1 ст.36 КЗпП України.
Посилання суду першої інстанції, як на одну із підстав незаконного звільнення - звільнення ОСОБА_2 з роботи в період тимчасової непрацездатності, є помилковим, оскільки відповідно ч.3 ст.40 КЗпП України не допускається звільнення працівника з ініціативи власника в період його тимчасової непрацездатності, а в даному випадку звільнення повинно було відбутися внаслідок настання певної події, а не з ініціативи власника. Однак, в зв'язку з відсутністю факту повернення ОСОБА_3 до роботи і приступлення до виконання обов'язків зазначене посилання не впливає на законність прийнятого рішення.
Інші доводи апеляційної скарги не впливають на законність та обґрунтованість судового рішення і не дають підстав для його скасування.
За таких обставин рішення суду першої інстанції прийняте з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Керуючись ст.ст.307,308 ЦПК України, колегія суддів,
Апеляційну скаргу Комунального житлового ремонтно-експлуатаційного підприємства № 9, в інтересах якого діє Поляк Петро Петрович, відхилити.
Рішення Шевченківського районного суду м.Чернівці від 26 грудня 2011 року залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення, але може бути оскаржена в касаційному порядку протягом двадцяти днів до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ.
Головуючий /підпис/
Судді: /підписи/
Згідно з оригіналом