Справа№1806/4826/12
Провадження №2/1806/1572/12
20.06.2012 року м.Суми
Ковпаківський районний суд м.Суми у складі: головуючого - судді Котенко О.А., при секретарі - Чайка Т.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Суми цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Публічного акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк» про розірвання кредитно - заставного договору від 21.02.2008 року, визнання зобов'язання виконаним,-
Позивач звернувся до суду з позовом і свої вимоги обґрунтовує тим, що він та ПАТ «ПриватБанк» 21.02.2008 року уклали Кредитно-заставний договір №SIJC0AIU3000012. Згідно умов Договору відповідач зобов'язався надати позивачу кредит в розмірі 58414 гри. 40 коп., на термін до 28.01.2015 року, а позивач зобов'язувався сплатити кредит та відсотки за користування ним у розмірі 15.48 % річних, укласти договори страхування предмету застави та життя позивача з ЗАТ «Страхова компанія «Інгострах», сплатити разову винагороду відповідачу за надання фінансового інструменту в розмірі 1133,60 грн. Зобов'язання за Кредитно-заставним договором №SUC0AK 13000012, у відповідності до ст.572 ЦК України та ст. 1 ЗУ «Про заставу», забезпечено заставою майна - транспортного засобу «3A3-DAЕWOO», модель «Ланос TF69Y», 2007 року випуску, тип ТЗ: фургон малотоннажний-В. № кузова/шасі НОМЕР_1, реєстраційний номер НОМЕР_2, який належав на праві власності позивачу. Позивачем в 2008 році було здійснено три перші платежі в березні, квітні та травні місяцях. В кінці червня 2008 року працівник Сумської філії «ПриватБанку» запропонував позивачу передати банку придбаний автомобіль, і пояснив, що після передачі цього автомобіля у нього не буде ніякої заборгованості за цим кредитом, позивач погодився. Так 02 липня 2008 року по Акту він передав цей автомобіль «ПриватБанку», також надав довіреність працівнику цього банку ОСОБА_2 на продаж, та експлуатацію цього автомобіля. В подальшому в лютому місяці 2012 року позивач отримав від ПАТ «ПриватБанку» повідомлення від 17.02.2012 року за №30.1.0.0/2-454, в якому зазначалось про його заборгованість перед банком в сумі 102585грн. Згідно з умовами договору протягом 10 днів з моменту продажу предмета застави банк зобов'язаний був надати йому письмовій звіт про результати продажу. Ніякого звіту про результати продажу автомобіля від «ПриватБанку» позивач не отримував. Таким чином відповідач порушив пункту 13.3.2. Позивачу не відомо за скільки відповідач продав автомобіль і коли відбувся його продаж, в якому році. Такі дії з сторони ПАТ КБ «ПриватБанку» є зловживанням своїх прав. Відповідно до ч.2 ст.651 ЦК - договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом. Істотними є таке порушення стороною договору, коли внаслідок завданої цим шкоди друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладенні договору. Отже існують всі підстави для розірвання Кредитно-заставного договору №SUC0AK 13000012 від 21.02.2008 року, тому позивач просить суд ухвалити рішення, яким розірвати Кредитно-заставний договір №SUC0AK13000012 від 21.02.2008 року та визнати виконаним його зобов'язання в повному обсязі перед ПАТ КБ «ПриватБанк» за кредитно-заставним договором від 21.02.2008 року.
В судовому засіданні позивач позовні вимоги підтримав з зазначених підстав.
В судовому засіданні представник відповідача позовні вимоги не визнала, надала заперечення на позовну заяву, та додатково пояснила, що позивач 02.07.2008 року звернувся до співробітників банку та виявив бажання передати для реалізації з подальшим погашенням заборгованості заставний транспортний засіб. 10.12.2010 року було реалізовано заставний транспортний засіб і кошти від реалізації в сумі 37029грн. були направлені на погашення кредитної заборгованості. Коштів від реалізації не вистачило на погашення кредитної заборгованості в повному обсязі. Вина в діях банку не вбачається, тому відсутні підстави для розірвання договору. Жодна норма діючого Законодавства, а також норма зазначеного вище договору не передбачає обов'язкового розірвання договору після реалізації заставного майна. Навпаки, п.п. 13.7. п. 13 договору чітко зазначено, що непогашена від реалізації заставного майна сума становить заборгованість позичальника перед банком, яка негайно належить до сплати Банку, чого не зробив позивач. Банком не було порушено п.13.3.2. зазначеного кредитно-заставного договору, т.я. обов'язок повідомлення клієнта про укладення договору купівлі-продажу заставного транспортного засобу покладається на Банк лише в тому випадку, якщо однією із сторін такого договору купівлі-продажу є саме «ПриватБанк». Виходячи з викладеного, довіреність на реалізацію заставного майна надавалася фізичній особі ОСОБА_3 а не КБ «ПриватБанк».
Суд, заслухавши пояснення позивача, представника відповідача, перевіривши матеріали справи, вважає позов таким, що не підлягає задоволенню, виходячи з наступних підстав:
Судом встановлено, що 21.02.2008 року між ПАТ КБ «ПриватБанк» та позивачем було укладено кредитно-заставний договір № SUC0AK13000012. Згідно умов договору відповідач зобов'язався надати позивачу кредит в розмірі 58414 грн. 40 коп., на термін до 20.02.2015 року, а позивач зобов'язався сплатити кредит та відсотки за користування ним у розмірі 15,48 % річних. В забезпечення виконання зобов'язань по зазначеному кредитному договору позивачем було надано в заставу транспортний засіб «3A3-DAEWOO», модель «Ланос TF69Y», 2007 року випуску, тип ТЗ: фургон малотоннажний-В. № кузова/шасі НОМЕР_1, реєстраційний номер НОМЕР_2, який належав йому на праві власності (а.с.4-10).
ПАТ КБ «ПриватБанк» свої зобов'язання за договором та угодою виконав в повному обсязі, а саме видав позивачу кредит у розмірі 58414 грн. 40 коп.
В порушення умов кредитного договору а також ст. ст. 509, 526, 1054 ЦК України позивач не виконує належним чином взяті на себе зобов'язання згідно з умовами кредитного договору. З 30.04.2008 року позивач перестав сплачувати кредит в обсягах, зазначених в договорі.
Пунктом 13 кредитно-заставного договору № SUC0AK13000012 від 21.02.2008 року передбачено, що погашення заборгованості за рахунок заставного майна відбувається як в судовому порядку так і позасудовому.
Відповідно до умов договору в разі порушення позичальником будь-якого зобов'язання по кредитному договору позичальник зобов'язується передати предмет застави банку по акту прийому-передачі, який підписується сторонами. 02.07.2008 року позивач передав банку автомобіль і доручив банку передати його на реалізацію та отримані кошти направити на погашення заборгованості (а.с.11). В той же день 02.07.2008 року позивач оформив довіреність на розпорядження автомобілем фізичній особі ОСОБА_2
Отже, позивач надав право третій особі, а саме ОСОБА_2 реалізувати заставне майно з подальшим погашенням заборгованості перед банком. 10 грудня 2010 року було реалізовано заставний транспортний засіб фізичною особою ОСОБА_2 Кошти в сумі 37029грн. були направлені на погашення кредитної заборгованості. На 10.12.2010 року борг лише за тілом кредиту складав 46632грн.37коп. та за простроченим тілом кредиту 12425грн.34коп., тому коштів від реалізації не вистачило на погашення кредитної заборгованості в повному обсязі.
Згідно з ст. 526 ЦК України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору. Договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Відповідно до п.п.4.2 пункту 4 договору відсотки за користування кредитом нараховуються з дати списання коштів з кредитного рахунку до повного погашення кредиту на суму неповернутого кредиту.
Позивач надав ОСОБА_2, а не КБ «ПриватБанк» довіреність на реалізацію заставного майна. Отже, договір купівлі-продажу предмета застави не укладався банком від імені позичальника. Пункт 13.3.2 кредитно-заставного договору передбачає, що протягом 10 днів з моменту продажу предмета застави банк зобов'язується надати позичальнику письмовий звіт про результат продажу, якщо договір купівлі-продажу предмета застави укладається банком від імені позичальника. Оскільки договір купівлі-продажу не укладався банком, а автомобілем розпоряджалася третя особа ОСОБА_2, банк не зобов"язаний був надавати позивачу письмовий звіт про результати продажу. Таким чином, відповідачем не порушений п.п.13.7 п.13 договору.
Згідно з ч.2 ст.651 ЦК України договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом.
Відповідач не порушував умови кредитно-заставного договору. Позивач передав автомобіль банку, але при цьому видав довіреність фізичній особі, яка розпорядилася в подальшому автомобілем від імені позивача. Підпункт 13.7 п.13 договору передбачає, що непогашена від реалізації заставного майна сума становить заборгованість позичальника перед банком, яка негайно належить до сплати банку. Після реалізації заставного транспортного засобу непогашеним залишилося тіло кредиту в сумі 46632грн.37коп., що підтверджується розрахунком (а.с.32-34).
Норми як чинного законодавства, так і укладеного між сторонами договору, не передбачають обов"язкового розірвання договору після реалізації заставного майна.
З врахуванням викладеного, в задоволенні позовних вимог необхідно відмовити за необгрунтованістю.
Керуючись ст.ст. 526, 626, 629, 651 ЦК України, ст.ст.10, 11, 57-60, 61, 88, 209, 213-215 ЦПК України,-
Відмовити в задоволенні позову ОСОБА_1 до Публічного акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк» про розірвання кредитно - заставного договору від 21.02.2008 року, визнання зобов'язання виконаним, за необґрунтованістю.
На рішення суду протягом десяти днів з дня його проголошення може бути подана апеляційна скарга до апеляційного суду Сумської області через Ковпаківський районний суд м.Суми. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.
Суддя О.А. Котенко