Справа№1806/5513/12
Провадження №2/1806/1726/12
20.06.2012 року м.Суми
Ковпаківський районний суд м. Суми в складі головуючого судді Алфьорова А.М., при секретарі Літовченко С.М., розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовною заявою Сумського обласного відділення Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності до ОСОБА_1, ОСОБА_2 про відшкодування шкоди, -
Позивач звернувся до суду з позовною заявою, вимоги мотивує тим, що 02 березня 2010 р. близько 21 год. 00 хв. в м. Суми в сквері по вул. Привокзальній неподалік від залізничного вокзалу стався напад на ОСОБА_3 Перебуваючи в стані алкогольного сп'яніння, ОСОБА_1 та ОСОБА_2 грубо порушуючи громадський порядок з мотивів явної неповаги до суспільства, усвідомлюючи суспільно небезпечний характер свого діяння, - тобто, передбачаючи небезпечні наслідки і бажаючи їх настання, з хуліганських мотивів, за попередньою змовою, напали на потерпілого ОСОБА_3 з метою заволодіння його майном, поєднаного з насильством небезпечним для життя та здоров'я, протиправно спричинив тілесні ушкодження ОСОБА_3, а саме нанесення ударів кулаком в область голови та заволоділи майном потерпілого.
Відповідно до висновку судово-медичної експертизи, завданні тілесні ушкодження кваліфікуються, як легкі тілесні ушкодження, що спричинили короткочасний розлад здоров'я. Згідно з вироком Ковпаківського районного суду від 24.12.2010 р. ОСОБА_1 та ОСОБА_4 визнанні винними у скоєнні злочину, передбаченого ст. 187 ч. 2 КК України.
Внаслідок отриманої травми ОСОБА_5 після надання спеціалізованої медичної допомоги перебував на лікарняному, тимчасова непрацездатність тривала з 04.03.2010 р. до 19.03.2010 р. Згідно зі ст.. 35 Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування у зв'язку з тимчасовою втратою непрацездатності та витратами, зумовленими похованням» ОСОБА_3 була надана допомога з тимчасової непрацездатності у розмірі 1477 грн. 52 коп., з них 268 грн. 64 коп. було виплачено за рахунок коштів ПАТ «СМНВО ім. М.В. Фрунзе» та 1208 грн. 88 коп. за рахунок Фонду соціального страхування.
Посилаючись на вказані обставини, позивач просить стягнути з ОСОБА_2 та ОСОБА_1 в солідарному порядку на їх користь завданих збитків в розмірі 1208 грн. 88 коп.
Представник позивача подав заяву, згідно якої просить справу розглядати у їх відсутність, позовні вимоги підтримують в повному обсязі.
ОСОБА_1 надав заяву, згідно якої просить справу розглядати у його відсутність, позовні вимоги не визнає.
ОСОБА_2 будучи належним чином повідомлений про час та місце судового засідання, не надав ні заяв, ні клопотань.
Суд дослідивши письмові докази по справі, вважає, що заявлені вимоги не підлягають задоволенню, виходячи з наступного.
Встановлено, що ОСОБА_3 отримав легкі тілесні ушкодження внаслідок нападу ОСОБА_1 та ОСОБА_2, з метою заволодіння його майном, що підтверджується вироком Ковпаківського районного суду м. Суми від 24 грудня 2010 р./а.с.3-5/.
Внаслідок отриманих травм, потерпілий перебував на лікарняному з 04 березня 2010 р. по 19 березня 2010 року, що підтверджується листами не працездатності /а.с.6,7/.
Сумське обласне відділення Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності виплатило потерпілому, як застрахованій особі допомогу з тимчасової втрати працездатності в розмірі 1208 грн. 88 коп. Вказана обставина підтверджується листом ВАТ «Сумське машинобудівного науково-виробничого об'єднання ім. М. В. Фрунзе» /а.с. 8/.
Правовідносини, пов'язані зі страхуванням різних видів, регулюються нормами глави 67 ЦК України.
Відповідно до ст. 980 ЦК України предметом договору страхування можуть бути майнові інтереси, які не суперечать закону і пов'язані з: життям, здоров'ям, працездатністю та пенсійним забезпеченням (особисте старування); володінням, користуванням і розпорядженням майном (майнове страхування); відшкодування шкоди, завданої страхувальником (страхування відповідальності).
Ст. 999 ЦК України передбачено, що законом може бути встановлений обов'язок фізичної або юридичної особи бути страхувальником життя, здоров'я, майна або відповідальності перед іншими особами за свій рахунок чи за рахунок заінтересованої особи (обов'язкове страхування).
До відносин, що випливають із обов'язкового страхування, застосовуються положення цього Кодексу, якщо інше не встановлено актами цивільного законодавства.
Відповідно до ст. 993 ЦК України до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування у межах фактичних витрат переходить право вимог, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за завдані збитки. Тобто право регресу виникає лише у разі виплати страхового відшкодування за договором майнового страхування.
Також висновок суду ґрунтується на системному аналізі норм ст. 993, 999 ЦК України, положень основ законодавства України про загальнообов'язкове державне соціальне страхування та Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими народженням та похованням».
Вищезазначені акти визначають принципи та загальні правові, фінансові та організаційні засади загальнообов'язкового державного соціального страхування громадян та, зокрема, правову основу, економічні механізми і організаційну структуру загальнообов'язкового державного соціального страхування з тимчасової втрати працездатності.
Відповідно до ст. 3, 20 основ законодавства України про загальнообов'язкове державне соціальне страхування страховиками є цільові страхові фонди, які беруть на себе зобов'язання щодо збору страхових внесків та надання застрахованим особам матеріального забезпечення і соціальних послуг при настанні страхових випадків, основними джерелами коштів, яких є внески роботодавців та застрахованих осіб.
Преамбулою Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими народженням та похованням» передбачено, що страхування на випадок тимчасової втрати працездатності є окремим видом загальнообов'язкового державного соціального страхування громадян, що здійснюється фондом соціального страхування з тимчасової втрати працездатності.
Статтею 5 Закону визначено основні принципи страхування у зв'язку з тимчасовою втратою працездатністю, якими, зокрема, є обов'язковість страхування осіб, які працюють на умовах трудового договору (контракту) на підприємствах, в установах, організаціях, відповідальності роботодавців та фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності за реалізацію права застрахованої особи на матеріальне забезпечення та соціальні послуги за цим законом.
Згідно з п. 1 ст. 2 Закону суб'єктами страхування є: страховик - Фонд соціального страхування з тимчасової втрати працездатності, страхувальник - роботодавець, застрахована особа - найманий працівник, а у випадках, передбачених цим Законом, також інші особи, на користь яких здійснюється загальнообов'язкове державне соціальне страхування у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності. Об'єктом страхування є тимчасова втрата працездатності застрахованою особою.
Таким чином, страхування у зв'язку з тимчасовою втратою працездатністю є обов'язковим особистим страхуванням. Зазначений закон поширюється виключно на застрахованих осіб, страхувальників та страховика, і не містить регулювання правовідносини фонду як страховика з іншими особами, відповідальними за шкоду, завдану життю та здоров'ю застрахованої особи.
З урахуванням викладено та з огляду на положення ст.. 993, 999 ЦК України, закону України «Про загальнообов'язкове державне страхування у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими народженням та похованням» та основ законодавства України про загальнообов'язкове державне соціальне страхування Фонд соціального страхування з тимчасової працездатності, як страховик за обов'язковим особистим страхуванням не має права вимоги до особи, відповідальної з заподіяння шкоди потерпілому.
Крім того, здійснювані й відшкодовані позивачем соціальні послуги та виплати є його обов'язком у разі настанні страхового випадку, а тому здійснення таких виплат застрахованій особі не є заподіяною Фонду шкодою, в розумінні ст. 1166 ЦК України і, відповідно, відділення Фонду не є особою, яка відшкодувала шкоду, завдану іншою особою, та не набула права зворотної вимоги до винної особи згідно із ч. 1 ст. 1191 ЦК України.
Керуючись ст. ст. 11,60,212-21,218 ЦК України, ст. ст. 993,999 ЦК України, ст. ст. 6,20,27 Основ законодавства України про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від 14 січня 1998 р., ст. ст. 2,5,25 Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими народження та похованням», суд,-
У задоволенні позовних вимог Сумського обласного відділення Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності до ОСОБА_1, ОСОБА_2 про відшкодування шкоди, відмовити.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом 10 днів з дня його проголошення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом 10 днів з дня отримання копії цього рішення. Апеляційна скарга подається до Апеляційного суду Сумської області через Ковпаківський райсуд м. Суми.
Суддя А.М. Алфьоров