Справа № 2-64/12
15 червня 2012 року м.Карлівка
Карлівський районний суд Полтавської області в складі:
головуючого судді Жмурка П.Я.
з участю секретаря Шаршонь Т.М.
позивача ОСОБА_1
відповідача ОСОБА_2
представника відповідача ОСОБА_3
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м. Карлівка цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про відшкодування матеріальної та моральної шкоди ,завданої внаслідок дорожньо-транспортної пригоди -
У грудні 2011 року позивач ОСОБА_1 звернулась до суду з позовом до ОСОБА_2 про відшкодування матеріальної та моральної шкоди, в якому просить стягнути з відповідача ОСОБА_2 на її користь матеріальну шкоду , повязану з витратами на лікування після ДТП , в сумі 4195 грн. , а також витрати , повязані з оплатою правової допомоги адвокату в сумі 1500 грн. та відшкодування моральної шкоди 15000 грн. . Також стягнути судові витрати з відповідача . В позові посилається на те , що 26 вересня 2011 року близько 13 години 30 хвилин на вулиці Леніна в м. Карлівка Полтавської області автомобіль ВАЗ-2106 державний номер НОМЕР_2 під керуванням водія ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, здійснив наїзд на пішохода ОСОБА_1. В результаті протиправних дій ОСОБА_2 вона отримала тілесні у вигляді закритої черепно-мозкової травми, струсу головного мозку, рваної рани лоба, закритого перелому сідалічної кості зліва, які кваліфікуються як ушкодження середнього ступеня тяжкості. У той же день її було доставлено на швидку допомогу Карлівської ЦРЛ для надання медичної допомоги. З 26 вересня 2011 року по 26 жовтня 2011 року вона перебувала на стаціонарному лікуванні в хірургічному відділені Карлівської ЦРЛ, після цього довгий час лікувалась амбулаторно.Проведене автотехнічне дослідження встановило, що в даній дорожній обстановці в діях водія автомобіля ВАЗ-2106 державний номер НОМЕР_2 ОСОБА_2 будь-яких невідповідностей вимогам Правил дорожнього руху, які б знаходились з технічної точки зору в причинному зв'язку з виникненням даної пригоди, не вбачається. Даний висновок і дав підставу для винесення 6 жовтня 2011 року постанови про відмову в порушенні кримінальної справи на підставі п. 2 ст. 6 КПК України за відсутністю в діях ОСОБА_2 складу злочину, передбаченого ч. 1 ст. 286 КК України. Вона подала скаргу на зазначену постанову до прокуратури Карлівського району Полтавської області. 10 листопада 2011 року вона отримала відповідь від прокурора району, який повідомив, що інспектор з дізнання ВДАІ Карлівського РВ УМВС України в Полтавській області обґрунтовано виніс постанову про відмову в порушенні кримінальної справи.. Зазначає, що відмова в порушенні кримінальної справи не звільняє відповідача від відшкодування матеріальної та моральної шкоди.
Позивач в судовому засіданні позовні вимоги підтримала в повному обсязі пославшись на підстави зазначені в позові відносно моральної та матеріальної шкоди .
Відповідач в судовому засіданні позовні вимоги не визнав, оскільки він згідно постанови визнаний не винним в даному ДТП , а тому він нікому нічого не повинен сплачувати . Окрім цього позивач по справі при ДТП ішла і розмовляла по телефону. Також він посилається на те , що він на 1500 грн. під час лікування позивача забезпечував її ліками . Рецепти на ліки давали йому лікуючі лікарі та родичі потерпілої . Більш повне заперечення додається до справи .
Вислухавши сторони,дослідивши матеріали справи, та відмовного матеріалу та оцінивши їх в сукупності, суд вважає, що позов підлягає частковому задоволенню.
Судом встановлено, що відповідно до постанови про відмову в порушенні кримінальної справи , встановлено , що в наслідок ДТП , а саме водій автомобіля ВАЗ 2107 д.н.з. НОМЕР_2 під керуванням ОСОБА_2 , відповідача по справі , рухаючись в м. Карлівка по вул..Леніна в напрямку м.Полтава , здійснив наїзд на пішохода ОСОБА_1 позивача по справі , яка раптово вийшла на проїжджу частину з права на ліво , чим спричинив останній тілесні ушкодження. (а.с.14)
Згідно копії технічного паспорту автомобіля , ОСОБА_2 є власником автомобіля ВАЗ - 2106 , 1983 року випуску , державні номери якого НОМЕР_2 .(а.с.15 , відмовного матеріалу)
З положень ст.1187 ЦК України вбачається, що відсутність вини не є підставою для звільнення від відповідальності за шкоду, завдану внаслідок дії джерела підвищеної небезпеки.
Ч. 2 ст. 1187 ЦК України передбачено, що шкода завдана джерелом підвищеної небезпеки відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі ( право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об"єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.
Згідно ч. 5 ст. 1187 ЦК України особа яка здійснює діяльність, що є джерелом підвищеної небезпеки, відповідає за завдану шкоду, якщо вона не доведе, що шкоди було завдано внаслідок непереборної сили або умислу потерпілого.
На думку суду , під "непереборною силою" слід розуміти зовнішній фактор . Найчастіше при цьому мається на увазі стихійне явище, хоча може бути також явище суспільного порядку. Інакше кажучи, якщо шкода була результатом спільних дій зовнішнього фактору (що не перебуває у причинному зв'язку з діяльністю даної особи) і дій даної особи, а причинний зв'язок між діями останньої і шкодою є випадковим, слід вважати, що мала місце "непереборна сила", внаслідок чого й заподіяно шкоду.
Оскільки у судовому засіданні не знайшло підтвердження скоєння наїзду ОСОБА_2 внаслідок непереборної сили чи умислу потерпілого, то ОСОБА_2 , який скоїла наїзд на потерпілого, повинний відшкодувати заподіяну шкоду.
Згідно зі ст.23 Цивільного кодексу України особа має право на відшкодування моральної шкоди внаслідок порушення її прав. Моральна шкода полягає у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у звязку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров"я; душевних стражданнях , яких фізична особа зазнала у звязку з протиправною поведінкою щодо неї самої , членів її сім"ї чи близьких родичів; у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у звязку із знищенням чи пошкодженням її майна; у приниженні честі та гідності фізичної особи, а також ділової репутації фізичної особи.
Право на відшкодування моральної (майнової) шкоди є важливою гарантією захисту прав та свобод громадян передбачених Конституцією України та законами України і є одним із засобів захисту порушених цивільних прав і інтересів передбачених ст.16 Цивільного кодексу України.
Відповідно до положень ст.1168 ЦК України моральна шкода, завдана каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я, може бути відшкодована одноразово або шляхом здійснення щомісячних платежів. Моральна шкода, завдана смертю фізичної особи, відшкодовується її чоловікові (дружині), батькам (усиновлювачам), дітям (усиновленим), а також особам, які проживали з нею однією сім'єю.
Згідно протоколу про адміністративне правопорушення та постанови в справі про адміністративне правопорушення , позивача ОСОБА_1 притягнуто до адміністративної відповідальності за ст..127 ч.1 КУпАП , за те що вона раптово вийшла на проїжджу частину автошляху Полтава -Красноград .
Відповідно до ч.2 ст.1193 ЦК України , якщо груба необережність потерпілого сприяла виникненню або збільшенню шкоди , то залежно від ступення його вини розмір відшкодування зменшується , якщо інше не встановлено законом.
У п.2 постанови Пленуму Верховного Суду "Про практику розгляду судами цивільних справ за позовами про відшкодування шкоди" від 27.03.1992 року №6 роз*яснено :"Якщо груба необережність потерпілого сприяла виникненню або збільшенню шкоди , то залежно від ступення вини потерпілого, коли іншого не встановлено законом , розмір належного з володільця джерела підвищеної небезпеки відшкодування має бути зменшений або увідшкодуванні шкоди має бути відмовлено.
Враховуючи викладене, а також те , що місцем ДТП є місце яке знаходиться лише на відстані 1,9 метра від пішохідного переходу , ( а.с.9 відмовного матеріалу) суд вважає, що позовна заява ОСОБА_1 до ОСОБА_2 в частині відшкодування їм моральної шкоди в сумі 15000 грн. підлягає до часткового задоволення в розмірі 5000 грн.. В іншій частині позову відмовити із-за його зменшення .
Таким чином, ОСОБА_2 як власник джерела підвищеної небезпеки, зобов'язаний відшкодувати ОСОБА_1 заподіяну матеріальну та моральну шкоду.
Матеріальна шкода, що підлягає відшкодуванню позивачці, полягає у витратах на лікування - 4150 грн., згідно товарних та фіскальних чеку копії яких знаходиться в матеріалах справи.
Суд вважає , що матеріальна шкода підлягає частковому задоволенню в сумі 2687 грн. , оскільки в судовому засіданні було доведено , що відповідач приймав участь у лікуванні позивача на суму 1463 грн.
Відповідно вимоги позивача про стягнення на її користь 1500 грн. за правову допомогу адвоката , суд вважає , що дана вимога не може бути задоволена оскільки , документів які підтверджують такі витрати в матеріалах справи відсутні.
Відповідно до положень ст. 88 ЦПК України, якщо сторону, на користь якої ухвалено рішення, звільнено від оплати судових витрат, з другої сторони стягуються судові витрати на користь осіб, що їх понесли.
Якщо позивача, на користь якого ухвалено рішення, звільнено від сплати судового збору, він стягується з відповідача в дохід держави.
На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 16, 23, 1187,1193 ЦК України, п.2 постанови Пленуму Верховного Суду "Про практику розгляду судами цивільних справ за позовами про відшкодування шкоди" від 27.03.1992 року №6 ст.ст. 10, 11, 60, 212 215 ЦПК України, суд , -
Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про відшкодування матеріальної та моральної шкоди ,завданої внаслідок дорожньо-транспортної пригоди задовольнити частково.
Стягнути із ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , на користь ОСОБА_1 завдану їй матеріальну шкоду в розмірі 2687 грн.., завдану моральну шкоду в розмірі 5000 грн., а всього 7687 грн. .
В решті позовних вимог - відмовити.
Стягнути із ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 на користь держави , судовий збір в сумі 214 (двісті чотирнадцять) гривень 60 копійок.
Рішення може бути оскаржено до апеляційного суду Полтавської області через Карлівський районний суд шляхом подання апеляційної скарги протягом десяти днів з дня його проголошення або отримання рішення .
Суддя ЖмуркоП.Я.