Справа № 2-а-20/12
Провадження № 2-а/1001/20/12
20 червня 2012 року смт.Баришівка.
Баришівський районний суд Київської області у складі головуючого по справі судді Єременка В.М.,
при секретарі Котенко Л.О.
розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали справи за адміністративним позовом ОСОБА_1 до відповідача СГІРФО Баришівського РВ з обслуговування Баришівського району та м. Березань ГУ МВС України в Київській області, третя особа ОСОБА_3 про визнання реєстрації особи у житловій квартирі незаконною та зняття її з реєстрації,
ОСОБА_1 звернулася до суду із адміністративним позовом до відповідача СГІРФО Баришівського РВ з обслуговування Баришівського району та м. Березань ГУ МВС України в Київській області, третя особа ОСОБА_3 про визнання реєстрації особи у житловій квартирі незаконною та зняття її з реєстрації.
Позовні вимоги обґрунтовує тим, що 09 листопада 1999 року вона уклала шлюб із гр. ОСОБА_5, який було зареєстровано у виконкомі Ярешківської сільської Баришівського району Київської області, та який було розірвано за ініціативою ОСОБА_5 05.12.2007 року. Від сумісного подружнього проживання мають доньку: ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_1. Після реєстрації шлюбу із ОСОБА_5 розпочали проживати за адресою: АДРЕСА_1. З Київської області, де вона була зареєстрована за цим постійним місцем проживання 01.10.2002 року. У наступному їх сім'ї, яка складалася на той час із трьох осіб: ОСОБА_1 ОСОБА_5 та малолітня дочка - ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_1, було передано у приватну власність із державного житлового фонду АДРЕСА_1 у відповідності до ч.2 ст. 8 Закону України «Про приватизацію державного житлового фонду " і 18 квітня 2007 року видано Свідоцтво на право власності за № 57/07, Серія ЯЯЯ № 654156. На момент передачі у приватну власність вказаної квартири ніхто, крім ОСОБА_5, ОСОБА_1 та ОСОБА_6 в ній не проживав і не був зареєстрований і ні за ким з інших осіб не зберігалося право на житло у цій квартирі, у тому числі і за батьком ОСОБА_5 -ОСОБА_3, який мешкав у житловому будинку, що належав йому на праві власності, розташованому в АДРЕСА_2, де він був прописаний 12.06.2000 року. Таким чином вказана квартира належала сім'ї з трьох осіб у рівних частинах на праві приватної власності. З часом у сім,ї почали псуватися сімейно - шлюбні відносини. У червні 2007 року вона повезла на оздоровлення дочку ОСОБА_6 до моря, а коли повернулася, то ОСОБА_5 не впустив її з дочкою до квартири і вона змушена була тимчасово проживати із дочкою своїх батьків у АДРЕСА_3. 08.08.2007 року їй з дочкою вдалося потрапити до квартири через вікно, однак через два дні, при першому ж відлученні з квартири, двері квартири були знову закриті і їх не впустили до квартири. 23 грудня 2007 року разом з дитиною знову намагалася потрапити до квартири, однак ОСОБА_5, застосувавши фізичну силу, знову вигнав їх із дочкою з квартири, у зв'язку з чим змушена була звернутися до суду органів за захистом порушених наших законних житлових прав та інтересів. Рішенням апеляційного суду Київської області від 21 квітня 2009 року було скасовано рішення Березанського міського суду Київської області, задоволено її позовні вимоги та постановлено рішення про вселення ОСОБА_1 та малолітню ОСОБА_6, 2003 року народження, в квартиру АДРЕСА_1, а також зобов'язано ОСОБА_3 та ОСОБА_5 не чинити перешкоди в користуванні квартирою.
У зв'язку з тим, що ОСОБА_5 та ОСОБА_3 категорично відмовилися виконувати у добровільному порядку рішення Апеляційного суду Київської області від 21.04.2009 року, яке було залишено без змін Ухвалою колегії суддів Судової палати у цивільних справах Верховного Суду України від 02.10.2009 року, то позивачка змушена була вжити заходи щодо виконання цього судового рішення відділом державної виконавчої служби Березанського міського управління юстиції Київської області у примусовому порядку. При виконанні судового рішення державним виконавцем Березанського міського управління юстиції їй офіційно стало відомо, що окрім неї, ОСОБА_5 та їх малолітньої дочки ОСОБА_6, у квартирі АДРЕСА_1 значиться зареєстрованим з 02.06.2007 року батько ОСОБА_5 - ОСОБА_3. Ця інформація стала позивачці офіційно відомою від державного виконавця, який в червні 2010 року ознайомив її з відповіддю на запит державної виконавчої служби адресно - довідкового бюро від 22.04.2010 року., що в ( м. Києві, вул. Володимирська, 15 ). Також про цю обставину вона дізналася, коли в той же день звернулася по даному питанню до КП „ Житлово - побутове підприємство " і їй паспортистом ЖПП було видано довідку за № 549 від 01.06.2010 року, із якої вбачається, що окрім неї, ОСОБА_5 та ОСОБА_6 у квартирі АДРЕСА_1 значиться зареєстрованим ОСОБА_3, який не був членом її сім'ї. До червня 2010 року офіційної інформації про те, що гр. ОСОБА_3 був зареєстрований 02.06.2007 року на той час Бережанським МВ ГУ МВС України в Київській області у квартирі АДРЕСА_1 позивачка не мала, а тому вважає, що передбачений ч.2 ст. КАС України шестимісячний строк звернення до адміністративного суду нею не пропущений, оскільки відповідно до ч.2 ст. 99 КАС України для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк - який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів. Вважає, що реєстрація гр. ОСОБА_3, в квартирі АДРЕСА_1 проведена Березанським МВ ГУ МВС України із грубим порушенням чинного законодавства за ініціативою його сина - ОСОБА_5, який на той час працював начальником відділення дільничних інспекторів Березанського МВ ГУ МВС України в Київській області, оскільки ця реєстрація була проведена без згоди інших співвласників квартири, що призвело до порушення їх законних прав та інтересів. Просить суд визнати реєстрацію Березанським МВ ГУ МВС України в Київській області гр. ОСОБА_3 в квартирі АДРЕСА_1 незаконною та зобов'язати СПРФО Баришівського РВ ( з обслуговування Баришівського району та м. Березань ) ГУ МВС України в Київській області зняти ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_4, з реєстрації за адресою: АДРЕСА_1.
Позивачка ОСОБА_1 в судовому засіданні пояснила суду, що викладені в адміністративному позові обставини являються достовірними. Вона з даного приводу зверталася в прокуратуру, до СГІРФО Баришівського РВ. Про те, що її свекор ОСОБА_3 був зареєстрований у квартирі АДРЕСА_1 їй достовірно стало відомо в червні місяці 2010 року і здобувши такий документ вона звернулась до суду. Вона не давала письмової згоди на його реєстрацію в спірній квартирі і, що її колишній чоловік ОСОБА_5 має намір зареєструвати свого батька в цій квартирі їй теж не було відомо і ОСОБА_5 з даним питанням до неї не звертався. Спірну квартиру отримувала колишня свекруха ОСОБА_9. В 2007 році дану квартиру було приватизовано на трьох осіб: ОСОБА_5 ОСОБА_1 та їх дитину про що свідчить свідоцтво про право власності.
Представник позиваки ОСОБА_1- ОСОБА_10 пояснив суду, що він повністю підтримує позовні вимоги ОСОБА_1, заявлені в адміністративному позові. 09.10.1999 року був зареєстрований шлюб між позивачкою по справі та ОСОБА_5 18.04.2007 року на сім,ю із 3-х чоловік видано свідоцтво про право власності на квартиру АДРЕСА_1, де були зареєстровані вона, її чоловік та їх спільна дитина. 05.12.2007 року шлюб було розірвано. ЇЇ чоловік ОСОБА_5 від її імені подав заяву про скасування розпорядження про приватизацію квартири, підробивши її підпис. Представник третьої особи ОСОБА_3 - ОСОБА_11 не надав суду жодного доводу , щодо пропуску позивачкою строку звернення з адміністративним позовом до суду. Всі інстанції, куди позивачка зверталась з заявами не надали їй відповіді про реєстрацію в 2007 році в квартирі ОСОБА_3 На даний час є три співвласники квартири АДРЕСА_1 - це позивачка, її колишній чоловік та їх дочка. Просить суд задовольнити позовні вимоги та визнати реєстрацію Березанським МВ ГУ МСВ України в Київській області ОСОБА_3 у квартирі АДРЕСА_1 незаконною. Зобов,язати СГІРФО Баришівського РВ з обслуговування Баришівського району та м. Березань ГУ МВС України в Київській області зняти ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_4 з реєстрації за адресою: АДРЕСА_1.
Відповідач по справі зобов'язати СПРФО Баришівського РВ з обслуговування Баришівського району та м. Березань ГУ МВС України в Київській області на розгляд справи свого представника не направили. Подали до суду листа про розгляд справи у їх відсутність.
Представник третьої особи по справі без самостійних вимог ОСОБА_11 пояснив суду, що заявлений позов ОСОБА_14 не визнає. ОСОБА_11 вважає, що позивачка по справі та її колишній чоловік ОСОБА_5 вступили у злочинний зговір між собою і виписали з спірної квартири ОСОБА_3, ОСОБА_13 та отримали свідоцтво на право власності на квартиру ОСОБА_3 в 2007 році звернувся до органу приватизації щодо проведення незаконної угоди по приватизації квартири АДРЕСА_1 і розпорядженням Бережанського органу приватизації від 05.07.2007 року за №6707 було скасоване свідоцтво про право власності ОСОБА_5 ОСОБА_1 та ОСОБА_6 на цю квартиру. ОСОБА_11 не відомо, де проживає на даний час ОСОБА_3 і де був зареєстрований до реєстрації його в квартирі АДРЕСА_1., але йому відомо про житловий будинок ОСОБА_3 по АДРЕСА_2.
Заслухавши пояснення позивачки, представника позивача, представника третьої особи, дослідивши матеріали справи суд вважає, що заявлений адміністративний позов є обґрунтованим та підлягає до задоволення виходячи з таких міркувань.
Відповідно до ст. 104 Кодексу Адміністративного Судочинства України, особа, яка вважає, що порушено її права, свободи чи інтереси у сфері публічно - правових відносин має право звернутися до суду з адміністративним позовом.
Стаття 69 КАСУ передбачає, що доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються судом на підставі пояснень сторін, третіх осіб та їхніх представників, показань свідків, письмових і речових доказів, висновків експертів.
За правилами ст.71 КАСУ, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.
В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
Судом встановлено, що відповідно до розпорядження органу приватизації №57/07 від 18.04.2007 року задоволено прохання наймача квартири АДРЕСА_1 ОСОБА_5 про передачу вказаної квартири йому та членам його сім,ї у приватну спільну часткову власність в рівних частках кожному і 18.04.2007 року було видане свідоцтво за №57/07 про право власності на квартиру АДРЕСА_1 в якій зазначено, що вона дійсно належить на праві приватної спільної часткової власності ОСОБА_5 та членам його сім,ї ОСОБА_1, ОСОБА_6 в рівних частках кожному.
Відповідно до розпорядження органу приватизації №67/07 від 05.07.2007 року задоволено (подану одноособово) заяву наймача квартири АДРЕСА_1 ОСОБА_5 про скасування свідоцтва про право власності на житло.
В зв,язку з тим, що вище зазначене розпорядження було видане з порушенням норм чинного законодавства, то відповідно до послідуючого Розпорядження органу приватизації №99/07 від 23.10.2007 року, яким було скасовано розпорядження органу приватизації від 05.07.2007 року №67/07.
Відповідно до ч.2 ст. 6 Закону України „ Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні " для реєстрації особа подає заяву, паспортний документ, квитанцію про сплату держмита або документ про звільнення від його сплати, два примірники талона зняття з реєстрації.
Зразок заяви про реєстрацію місця проживання, затверджено постановою Кабінету Міністрів України від 28.07.2004 року № 985, у якому передбачено графу, в якій повинна бути в обов'язковому порядку зазначена „ Згода власника ( співвласників ) житла або їх уповноважених органів, наймача та членів його сім'ї на реєстрацію місця проживання заявника у разі відсутності документів, зазначених, як підстава для реєстрації ".
Із наведеного вбачається, жодних підстав для реєстрації ОСОБА_3, у квартирі АДРЕСА_1 не було, тим більше, що він на той час мав на праві приватної власності житловий будинок, розташований в АДРЕСА_2, і де відповідно до цього був у ньому зареєстрований. Окрім того, як встановлено судом, питання скасування свідоцтва про право власності на житло-квартиру №3 в будинку АДРЕСА_1 ОСОБА_5 в органі приватизації вирішував одноособово в обхід позивачки по справі ОСОБА_1, де ця помилка в послідуючому була виправлена і на даний час свідоцтво про право власності за №57/07 від 18.04.2007 року вважається чинним і ніким не скасоване. Такі наміри ОСОБА_5, як скасувати розпорядження органу приватизації щодо спірної квартири та зареєструвати в ній свого батька ОСОБА_3 свідчать про свідоме, навмисне бажання в обхід співвласників, позбавити свою колишню дружину та їх спільну дитину права власності на відповідні частки у нерухомому майні - квартирі АДРЕСА_1, а отже не може вважатись законним і обґрунтованим, що могло призвести до позбавлення права власності позивача.
А тому у судовому порядку слід визнати реєстрацію ОСОБА_3 . у квартирі АДРЕСА_1 Березанським МВ ГУ МВС України незаконною та зобов'язати СПРФО Баришівського РВ ( з обслуговування Баришівського району та м. Березань ) ГУ МВС України в Київській області зняти ОСОБА_3 з реєстрації за вищевказаною адресою.
Згідно ст. 328 ЦК України визначено, що право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.
Відповідно до ст. 321 ЦК України встановлено, що право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.
Статтею 346 ІДК України встановлено вичерпний перелік підстав припинення права власності, а саме: відчуження власником свого майна; відмови власника від права власності; припинення права власності на майно, яке за законом не може належати цій особі; знищення майна; викупу пам'яток історії та культури; викупу земельної ділянки у зв'язку із суспільною необхідністю; викупу нерухомого майна у зв'язку з викупом з метою суспільної необхідності земельної ділянки, на якій воно розміщене; звернення стягнення на майно за зобов'язаннями власника; реквізиції; конфіскації; припинення юридичної особи чи смерті власника. Право власності може бути припинене в інших випадках, встановлених законом.
Відповідно ст. 386 ЦК України встановлено, що власник, який має підстави передбачати можливість порушення свого права власності іншою особою, може звернутися до суду з вимогою про заборону вчинення нею дій, які можуть порушити його право, або з вимогою про вчинення певних дій для запобігання такому порушенню.
Згідно ст. 15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.
Відповідно до ст. 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.
Встановлені судом обставини також стверджуються:
- ксерокопією розпорядження органу приватизації №57/07 від 18.04.2007 року, яким задоволено прохання наймача квартири АДРЕСА_1 ОСОБА_5 про передачу вказаної квартири йому та членам його сім,ї у приватну спільну часткову власність в рівних частках кожному;
- ксерокопією свідоцтва за №57/07 від 18.04.2007 року про право власності на квартиру АДРЕСА_1 (т.1 а.с.10);
-ксерокопією розпорядження органу приватизації №67/07 від 05.07.2007 року задоволено (подану одноособово) заяву наймача квартири АДРЕСА_1 ОСОБА_5 про скасування свідоцтва про право власності на житло (т.1 а.с.11);
-ксерокопією розпорядження органу приватизації №99/07 від 23.10.2007 року, яким було скасовано розпорядження органу приватизації від 05.07.2007 року №67/07 (т.1 а.с.12);
-ксерокопією паспорта позивачки ОСОБА_1 ( т.1 а.с.5);
-ксерокопією технічного паспорта на квартиру АДРЕСА_1 (т.1 а.с.8-3);
-ксерокопією свідоцтва про народження ОСОБА_6 (т.1 а.с.7);
-ксерокопією акту державного виконавця від 07.10.2010 року про те, що в будинку АДРЕСА_1 ОСОБА_3 та ОСОБА_13 не проживають, а проживають по АДРЕСА_2 (т.1 а.с.84);
-ксерокопією паспорта ОСОБА_3 з зазначенням його місця реєстрації;
-ксерокопією довідки ЖПП м.Березань від 01.06.2010 року за №549 про реєстрацію в№3 в будинку АДРЕСА_1 ОСОБА_3 (т.1 а.с.8);
-іншими матеріалами справи.
За таких обставин заявлений адміністративний позов підлягає до задоволення.
Керуючись ст.ст.11,14, 24, 26, 70, 86, 94 158-163,254 КАС України
Адміністративний позов ОСОБА_1 до відповідача СГІРФО Баришівського РВ з обслуговування Баришівського району та м. Березань ГУ МВС України в Київській області, третя особа ОСОБА_3 про визнання реєстрації особи у житловій квартирі незаконною та зняття її з реєстрації задовольнити.
Визнати реєстрацію Березанським МВ ГУ МСВ України в Київській області ОСОБА_3 у квартирі АДРЕСА_1 незаконною.
Зобов,язати СГІРФО Баришівського РВ з обслуговування Баришівського району та м. Березань ГУ МВС України в Київській області зняти ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_4 з реєстрації за адресою: АДРЕСА_1.
Постанова може бути оскаржена до апеляційної інстанції протягом десяти днів з дня її складання в повному обсязі за правилами, встановленими ст.ст. 185-187 КАС України, шляхом подання через суд першої інстанції апеляційної скарги.
Суддя Баришівського районного суду В. М. Єременко