Апеляційний суд Житомирської області
Справа 0620/2-79/12
Категорія 52,53
21 червня 2012 року Колегія суддів судової палати в цивільних справах апеляційного суду Житомирської області в складі:
головуючого - судді Забродського М.І.
суддів: Миніч Т.І., Трояновської Г.С.
з участю секретаря судового засідання Ямкової О.М.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Житомирі
справу за позовом ОСОБА_1 до Державного підприємства „Радомишльське лісомисливське господарство" про поновлення на роботі, визнання незаконними накази директора підприємства та стягнення заробітної плати за час вимушеного прогулу
за апеляційною скаргою Державного підприємства „Радомишльське лісомисливське господарство"
на рішення Радомишльського районного суду Житомирської області від 17 лютого 2012 року, -
У жовтні 2011 року позивач звернувся із зазначеним позовом до відповідача та просив визнати незаконними накази директора ДП „Радомишльське лісомисливське господарство" №119-к від 29 березня 2011 року, №107-к від 20 вересня 2011 року та № 328-к від 20 вересня 2011 року, в частині скорочення та виключення зі штатного розпису посади головного інженера.
Крім того просив поновити його на роботі на посаді головного інженера ДП „Радомишльське лісомисливське господарство", стягнути з останнього середній заробіток за час вимушеного прогулу починаючи з 21 вересня 2011 року по день поновлення на роботі та витрати на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи.
В обгрунтування позову зазначав, що він був попереджений про скорочення своєї посади 29 березня 2011 року у зв'язку з оптимізацією і потребою скоротити витрати на утримання апарату підприємства. Проте жодних доказів щодо змін в організації виробництва і праці внаслідок чого виникла необхідність скорочення штату відповідач не надав.
20 вересня 2011 року наказом №107 ОСОБА_1 був звільнений із займаної посади з посиланням на протокол профкому №6 від 30 травня 2011 року. Проте таке звільнення проведено в порушення ч.8 ст. 43 КЗпП України, оскільки з часу погодження профкому на його звільнення пройшло більше ніж один місяць.
Звільнення позивача, як депутата районної ради відбулося також без повідомлення цієї ради, оскільки це передбачено п.3 ст. 33 Закону України „Про статус депутатів місцевих рад".
При звільненні з роботи, відповідач не врахував його кваліфікацію і продуктивність праці та не запропонував йому роботу на посадах інженера, внаслідок чо-
го було порушено ч.2 ст. 42 КЗпП України. З незрозумілих для позивача обставин його звільнення відбулося на підставі двох наказів.
Рішенням Радомишльського районного суду від 17 лютого 2012 року позов ОСОБА_1 задоволено.
Визнано незаконним наказ директора ДП „Радомишльське лісомисливське господарство" від 29 березня 2011 року №119-к, в частині скорочення та виключення зі штатного розпису посади головного інженера, накази №328 від 20 вересня 2011 року та №107 від 20 вересня 2011 року про звільнення ОСОБА_1 Поновлено його на роботі на посаді головного інженера ДП „Радомишльське лісомисливське господарство" та стягнуто на 15916,25 грн. заробітної плати за час вимушеного прогулу. Рішення суду, щодо поновлення на роботі та стягнення заробітної плати в межах платежу за один місяць, допущено до негайного виконання.
В апеляційній скарзі ДП „Радомишльське лісомисливське господарство" просить скасувати рішення районного суду та прийняти нове рішення яким відмовити ОСОБА_1 у задоволенні його позову.
Посилається на те, що при ухваленні його суд порушив норми матеріального та процесуального права.
Зокрема судом не враховано те, що згідно зі статутом підприємства заступники директора та головні спеціалісти призначаються та звільняються з посади за погодженням з обласним управлінням лісового господарства. Крім того структура і штатний розпис також погоджується з управлінням. Відповідачем ці положення статуту дотримані, погоджено з обласним управлінням скорочення посади головного інженера, після чого 29 березня 2011 року був виданий наказ та ознайомлено позивача з ним.
ОСОБА_1 запропоновано зайняти інші посади на підприємстві, але від зайняття їх він відмовився. Після цього відповідач звернувся до голови профспілкового комітету з проханням надати згоду на звільнення позивача, яка була надана 30 травня 2011 року.
Безпідставними є твердження суду, що при звільненні з роботи позивача не дотримано порядку повідомлення районної ради, оскільки ОСОБА_1 є депутатом цієї ради. 03 червня 2011 року на ім'я голови районного ради був направлений лист в якому відповідно до ст. 33 Закону України „Про статус депутатів місцевих рад" відповідач поставив до відома про майбутнє звільнення з посади позивача.
Необгрунтованим є посилання суду на те, що відповідачем не було враховано більш високу кваліфікацію ОСОБА_1, оскільки таких доказів у матеріалах справи не має. Водночас на підприємстві є інженери, що мають високу кваліфікацію і їх посадові обов'язки дублюються з посадовими обов'язками позивача.
Перевіривши законність та обгрунтованість рішення суду першої інстанції в межах визначених ст. 303 ЦПК України, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає до задоволення.
Поновлюючи на роботі ОСОБА_1 та визнаючи незаконними накази директора Державного підприємства „Радомишльське лісомисливське господарство" №119-к від 29 березня 2011 року, в частині скорочення і виключення зі штатного розпису посади головного інженера, накази №107 та №107-к від 20 вересня 2011 року, №328-к від 20 вересня 2011 року суд першої інстанції виходив з того, що скорочення посади головного інженера і звільнення позивача із займаної посади здійснено з порушенням вимог законодавства про працю та галузевих угод, які є обов'язковими до виконання відповідачем.
Проте з таким висновком суду першої інстанції колегія суддів не погоджується.
Відповідно до п.1 ч.1 ст.40 КЗпП України трудовий договір, укладений на невизначений строк, а також строковий договір до закінчення строку його чинності можуть бути розірвані власником або уповноваженим ним органом у випадку змін в організації виробництва праці, у тому числі ліквідації, реорганізації, банкрутства або перепрофілювання підприємства, установи, організації, скорочення чисельності або штату працівників.
Частиною другою та третьою статті 40 КЗпП України передбачено, що звільнення з підстав, зазначених у пунктах 1,2 і 6 цієї статті, допускається, якщо неможливо перевести працівника за його згодою на іншу роботу.
Не допускається звільнення працівника з ініціативи власника або уповноваженого ним органу в період його тимчасової непрацездатності(крім звільнення за пунктом 5 цієї статті), а також у період перебування працівника у відпустці. Це правило не поширюється на випадок повної ліквідації підприємства.
Згідно з роз'ясненнями Пленуму Верховного Суду України, викладеними в п. 19 його постанови від 06 листопада 1992 року №9 „Про практику розгляду трудових спорів", розглядаючи трудовий спір, пов'язаний зі звільненням за п.1 ст. 40 КЗпП України, суд мав з'ясувати, чи дійсно у відповідача мали місце зміни в організації виробництва і праці, зокрема: ліквідація, реорганізація або перепрофілювання підприємства, установи, організації, скорочення чисельності або штату працівників, чи додержано власником або уповноваженим ним органом законодавства, що регулюють вивільнення працівника; які є докази щодо змін та організації виробництва і праці; про те, що працівник відмовився від переведення на іншу роботу або ж власник або уповноважений ним орган не мав можливості перевести працівника з його згоди на іншу роботу на тому ж підприємстві, в установі, організації; чи не користувався вивільнюваний працівник переважним правом на залишення на роботі та чи попереджався він за два місяці про наступне вивільнення.
Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом ОСОБА_1 з 21 травня 1998 року працював в ДП „Радомишльське лісомисливське господарство" на посаді головного інженера.
Відповідно до пунктів 6.2, 6.7 статуту підприємство за погодженням з Житомирським обласним управлінням лісового та мисливського господарства визначає структуру управління та штати. Заступники директора, головні спеціалісти призначаються та звільняються з посади директором за погодженням з Управлінням(а.с.80-81).
10 березня 2011 року на адресу директора ДП „Радомишльське ЛМГ" обласним управлінням лісового та мисливського господарства був направлений лист за №07-04/226 в якому зазначено, що аналіз роботи відповідача показує стійку тенденцію на скорочення обсягів передбачених робіт. У зв'язку з цим запропоновано розглянути підприємству можливість оптимізації чисельності та скорочення посади головного інженера(а.с.141).
Іншим листом від 25 березня 2011 року обласне управління погодило скорочення посади головного інженера ДП „Радомишльське ЛМГ"(а.с.55).
29 березня 2011 року було внесено зміни до штатного розпису апарату управління та працівників цехового персоналу ДП „Радомишльське ЛМГ", який затверджений директором. Зі штатного розпису було виведено посаду головного інженера, інженера захисту лісу 1 категорії, начальника мисливської дільниці 1 групи та 4 посади єгеря. Зміни до штатного розпису посад апарату управління були погоджені 04 квітня 2011 року з обласним управлінням лісового і мисливського господарства(а.с.21, 22).
Про скорочення цих посад був виданий наказ по підприємству № 119-к від 29 березня 2011 року та попереджено в цей же день ОСОБА_1 про його звільнення з посади головного інженера з 01 червня 2011 року у зв'язку зі скороченням чисельності працівників. У попереджені запропоновано позивачу сім вакантних посад, що були на підприємстві(а.с.25-27). Проте від переведення на роботу на ці посади він відмовився.
В день видачі наказу про скорочення посад адміністрація підприємства звернулася до профспілкового комітету з поданням про надання згоди на звільнення позивача з роботи за п.1 ст. 40 КЗпП України(а.с.26). 30 травня 2011 року рішенням профспілкового комітету таке подання було задоволено та погоджено звільнення ОСОБА_1 із займаної посади.(а.с.108).
Проте, як ствердив ОСОБА_1 і це підтверджується копіями лікарняних листів, він з 30 травня 2011 року по 20 вересня 2011 року знаходився на амбулаторному лікуванні.
Закінчивши лікування позивач повернувся на роботу і 20 вересня 2011 року був виданий наказ про його звільнення із займаної посади та внесено запис до трудової книжки(а.с.10,32).
Посилання в позовній заяві ОСОБА_1 на те, що після надання згоди профспілковим комітетом на його звільнення відповідач повинен був не пізніше як через місяць з дня одержання такої згоди звільнити його з роботи є безпідставним, оскільки цей строк на думку колегії переривається у зв'язку з перебуванням позивача на лікуванні до його виходу на роботу.
Крім того 08 червня 2012 року о 12-00 год. було проведено повторне засідання профкому ДП „Радомишльське ЛМГ" на якому розглядався запит колегії суддів апеляційного суду про надання згоди на звільнення позивача з роботи. Проте ОСОБА_1 на його засідання не з'явився, а направив заяву про перенесення розгляду цього питання на інший день. При цьому у своїй заяві він не зазначив поважність такої неявки та не надав доказів профкому про це. Водночас позивач надав перевагу Радомишльському районному центру зайнятості відвідавши його в день засідання профкому.
Безпідставним є посилання ОСОБА_1 на те, що відповідач не повідомив Радомишльську районну раду, депутатом якої він обраний, про звільнення його з роботи, оскільки це спростовується листом голови цієї ради від 12 квітня 2012 року №131.
Виходячи з наведеного колегія суддів вважає, що звільнення ОСОБА_1 із займаної посади відбулося з дотриманням трудового законодавства. Порушень його прав не відбулося.
За таких обставин рішення районного суду не може вважатися законним та обґрунтованим і відповідно до ст. 309 ЦПК України підлягає скасуванню. По справі можливо ухвалити нове рішення, яким у задоволенні позову ОСОБА_1 слід відмовити.
Керуючись ст.ст. 209, 303,304,307,309,313,314,316, ЦПК України колегія суддів,-
Апеляційну скаргу Державного підприємства „Радомишльське лісомисливське господарство" задовольнити.
Рішення Радомишльського районного суду Житомирської області від 17 лютого 2012 року скасувати та ухвалити нове рішення.
В задоволенні позову ОСОБА_1 до Державного підприємства „Радомишльське лісомисливське господарство" про поновлення на роботі, визнання незаконними наказів директора підприємства та стягнення заробітної плати за час вимушеного прогулу відмовити.
Рішення набирає законної сили з моменту його проголошення та може бути оскаржено в касаційному порядку безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних, і кримінальних справ протягом двадцяти днів.
Головуючий: Судді: