Харківський окружний адміністративний суд 61004 м. Харків вул. Мар'їнська, 18-Б-3
Харків
14 червня 2012 р. № 2-а- 6066/12/2070
Харківський окружний адміністративний суд у складі:
головуючого судді - Піскун В.О.,
при секретарі судового засідання - Мараєвій О.В.,
за участі:
представника позивача - Машира В.О.,
представника відповідача - Казимир Ю.М.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю фірма "Харківагроснаб" до Західної міжрайонної державної податкової інспекції м. Харкова Харківської області Державної податкової служби про скасування податкового повідомлення-рішення, -
Позивач, Товариство з обмеженою відповідальністю фірма "Харківагроснаб" (далі - ТОВ "Харківагроснаб") звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом, в якому просить суд скасувати податкове повідомлення - рішення Державної податкової інспекції у Ленінському районі м. Харкова №0000580700 від 03.10.2011 року.
В обґрунтування вимог адміністративного позову позивач зазначив про безпідставність та незаконність збільшення відповідачем суми грошового зобов'язання з ПДВ. Позивач вважає, що суми податкового кредиту з ПДВ сформовані ним по взаємовідносинам з ТОВ «Афінас-11» в межах звичайної реальної господарської діяльності, що підтверджується належним чином оформленими первинними документами.
В судовому засіданні представник позивача доводи та вимоги адміністративного позову підтримав, просив суд про їх задоволення в повному обсязі.
Протокольною ухвалою суду відповідача - Державну податкову інспекцію у Ленінському районі м. Харкова, замінено його правонаступником - Західною міжрайонною державною податковою інспекцією м. Харкова Харківської області Державної податкової служби, що підтверджено Спеціальним витягом з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців (а.с. 180-181).
Представник відповідача у судовому засіданні проти позовних вимог заперечував, вважає їх необґрунтованими та просив суд відмовити в їх задоволенні в повному обсязі. При цьому, посилався на те, що під час проведення перевірки було встановлено порушення позивачем п. 44.1 ст. 44, п. 198.1, п.198.3, п.198.6 ст. 198 Податкового кодексу України, а саме завищення податкового кредиту за червень 2011 року на суму 146449,73 грн. у зв'язку з відсутність реально вчиненої господарської операції, чим занижено ПДВ за червень 2011 року на суму 146449,73 грн. Таким чином, представник відповідача вважає, що оскаржуване податкове повідомлення - рішення є правомірним та прийнято відповідно до вимог чинного законодавства.
Суд, заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши зібрані по справі докази в їх сукупності, проаналізувавши зміст норм матеріального і процесуального права, які врегульовують спірні правовідносини, дійшов наступного висновку.
Як вбачається з матеріалів справи та не заперечується сторонами по справі, ТОВ «Харківагроснаб» зареєстровано 12.01.1998 року Виконавчим комітетом Харківської міської ради, є платником податку на додану вартість з 03.09.2000 року, код ЄДРПОУ 25190036, що підтверджується довідкою з Єдиного державного реєстру підприємств та організацій України серії АА №317866 (а.с. 45-46) та перебуває на податковому обліку в Західній міжрайонній державній податковій інспекції м. Харкова Харківської області Державної податкової служби, що є правонаступником Державної податкової інспекції у Ленінському районі м. Харкова.
Судом встановлено та підтверджено матеріалами справи, що на підставі направлення від 20.09.2011 року №745 та наказу від 20.09.2011 року №1067 (а.с. 160-161) фахівцем Державної податкової інспекції у Ленінському районі м. Харкова (правонаступником якої є Західна міжрайонна державна податкова інспекція м. Харкова Харківської області Державної податкової служби) проведено документальну позапланову виїзну перевірку ТОВ «Харківагроснаб», код ЄДРПОУ 25190036, з питання дотримання податкового законодавства по податку на додану вартість за період серпень 2011р. по взаємовідносинах із ТОВ «Афінас-11» (код ЄДРПОУ 37363847) за червень 2011 року, за результатами якої складено акт №1877/07-004/25190036 від 23.09.2011р. (а.с. 5-13).
Відповідно висновків акту перевірки №1877/07-004/25190036 від 23.09.2011р., встановлені порушення позивачем п. 44.1 ст. 44, п. 198.1, п.198.3, п.198.6 ст. 198 Податкового кодексу України, чим занижено ПДВ за червень 2011 року на суму 146449,73 грн.
На підставі вказаних висновків податковим органом прийняте податкове повідомлення - рішення від 03.10.2011р. №0000580700, яким збільшено позивачу суму грошового зобов'язання з ПДВ у загальному розмірі 146451,00 грн. (у тому числі за основним платежем - 146450,00 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями - 1,00 грн.) (а.с. 14).
Як вбачається з акту перевірки №1877/07-004/25190036 від 23.09.2011р., підставою для прийняття спірного податкового повідомлення-рішення стали встановлені в ході перевірки обставини формування позивачем у червні 2011 року податкового кредиту з ПДВ на підставі податкових накладних, отриманих від ТОВ «Афінас-11», по якому відсутній факт реального господарських операцій за червень 2011 року.
Суд зазначає, що відповідно до п. 44.1 ст. 44 Податкового кодексу України для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.
Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.
Правила формування податкового кредиту, обчислення та сплати ПДВ врегульовані розділом V Податкового кодексу України (далі за текстом - ПКУ).
Так, положеннями ПКУ передбачено, що податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу ( п.п. 14.1.181 п. 14.1 ст. 14 ПКУ).
Згідно з п. 198.1 ст. 198 Податкового кодексу України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з: а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг; б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.
Відповідно до п. 198.2 ст. 198 ПКУ, в редакції, що діяла на момент виникнення спірних правовідносин, датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.
Відповідно до п. 198.3 ст. 198 ПКУ податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою п. 193.1 ст. 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.
Відповідно до п. 198.6 ст. 198 ПКУ не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.
Згідно з п. 201.10 ст. 201 ПКУ податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту. Податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.
Таким чином, норми податкового законодавства пов'язують виникнення права платника податку на податковий кредит з наявністю податкової накладної. Разом з цим суд зазначає, що наявність у покупця належно оформлених документів, які відповідно до законодавства необхідні для віднесення певних сум до податкового кредиту, зокрема виданих постачальниками податкових накладних, не є безумовною підставою для обрахування податкового кредиту по ПДВ, при цьому, повинно враховуватися реальне здійснення господарської операції та подальше використання товарів в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.
З матеріалів справи вбачаться, що ТОВ «Харківагроснаб» в червні 2011р. здійснювало придбання горно-шахтного обладнання та комплектуючих виробів, машин флотаціоних та іншого обладнання (далі - товар) у ТОВ «Афінас-11» (продавець). Постачання здійснювалось на підставі договорів №1-04 від 01.04.2011р. та №12-05 від 12.05.2011р. (а.с. 86-89).
Пунктом 4.1 зазначених договорів передбачена 100% передплата, після чого продавець зобов'язується поставити товар на протязі 20 календарних днів.
У червні 2011 року позивачем здійснено переплату за товар на загальну суму 745161,45 грн. за договором №12-05 від 12.05.2011р., та оплату за отриманий товар за договором №1-04 від 01.04.2011р. на суму 133536,95 грн., що підтверджено виписками з банківського рахунку (а.с. 100-103).
На виконання умов п. 4.1 зазначених договорів ТОВ «Афінас-11» поставлено, а позивачем отримано відповідний товар за наступними видатковими накладними №РН-151-003 від 03.10.2011 року на загальну суму 471462,62 грн., у т.ч. ПДВ - 78577,10 грн., №РН-110-002 від 04.08.2011 року на загальну суму 594450,62 грн., у т.ч. ПДВ - 99075,10 грн., №РН-093-001 від 12.07.2011 року на загальну суму 471462,62 грн., у т.ч. ПДВ - 78577,10 грн., №РН-138-001 від 14.09.2011 року на загальну суму 259440,00 грн., у т.ч. ПДВ - 43240,00 грн., №РН-127-016 від 30.08.2011 року на загальну суму 857455,00 грн., у т.ч. ПДВ - 142909,17 грн. за договором №12-05 від 12.05.2011р. (а.с. 90-92, 9697); №РН-110-001 від 04.08.2011 року на загальну суму 259440,00 грн., у т.ч. ПДВ - 43240,00 грн., №РН-084-001 від 29.06.2011 року на загальну суму 580778,40 грн., у т.ч. ПДВ - 96796,40 грн. за договором №1-04 від 01.04.2011р. (а.с. 93-94).
Транспортування отриманого від ТОВ «Афінас-11» товару підтверджено товарно-транспортними накладними №110/0102 від 04.08.2011 року, №001552 від 11.07.2011 року, №0040811 від 03.08.2011 року, №001551 від 29.06.2011 року, №56004000008788 від 25.06.2011 року, №001556 від 13.09.2011 року, №001555 від 29.08.2011 року (а.с. 91-93, 95-97).
Транспортування товару здійснювалось перевізником - ТОВ «ПІІ «Магістраль-Транзит», що підтверджено актами прийому-здачі виконаних робіт від 07.10.2011 року, від 15.09.2011 року, від 19.08.2011 року, від 20.07.2011 року, та банківськими виписками з рахунку щодо оплати транспортних послуг; а також автопідприємствами - ФОП ОСОБА_3 та ТОВ «Нова пошта» за товарно-транспортними накладними №001551 від 29.06.2011 року, №56004000008788 від 25.06.2011 року, де вантажовідправником виступали - ТОВ НКП «Геоінтек» та ДП «ППК АІН», вантажоодержувачем - ТОВ «Афінас-11», на адресу - ТОВ «Харківагроснаб».
На підставі проведених розрахунків продавцем виписані податкові накладні № 102 від 14.06.2011 року за договором №12-05 від 12.05.2011р. на загальну суму 745161,45 грн., у т.ч. ПДВ - 124193,57 грн., №113 від 15.06.2011 року за договором №1-04 від 01.04.2011р. на загальну суму 133536,95 грн., у т.ч. ПДВ - 22256,16, що зареєстровані в реєстрі виданих та отриманих податкових накладних за червень 2011 року (а.с. 98-99).
Судом встановлено, що товар від ТОВ «Афінас-11» було отримано директором ТОВ «Харківагроснаб» ОСОБА_4 на підставі довіреності, зареєстрованій в журналі реєстрації довіреностей за відповідний період (а.с. 48-49).
Наявність у позивача технічного персоналу - вантажників, для розвантаження придбаного у ТОВ «Афінас-11» товару підтверджено штатним розкладом підприємства станом на 01.04.2011 року (а.с. 47).
Обороти по товару, отриманому від ТОВ «Афінас-11», на початок та кінець періоду за вищезазначеними договорами підтверджено оборотно-сальдовою відомістю за червень 2011 року (а.с. 68-85).
На підставі вищезазначених податкових накладних, отриманих від ТОВ «Афінас-11», суми ПДВ позивачем включені до складу податкового кредиту, що не заперечується сторонами по справі.
Також судом встановлено, що отриманий від ТОВ «Афінас-11» товар у подальшому був реалізований ВАТ «Гірничо-збагачувальний комбінат «Адрасмон» (Таджикистан) за зовнішньоекономічними контрактами №17 від 22.09.2010 року з специфікацією, №2 від 22.02.2011 року, що підтверджується відповідними вантажно-митними деклараціями, рахунками-фактур та банківськими виписками з рахунку щодо оплати реалізованого товару (а.с. 104-124, 165-167).
Суд зазначає, що документи та інші дані, що спростовують реальність здійснення господарської операції, яка відображена в податкового обліку, повинні оцінюватися з урахуванням специфіки кожної господарської операції - умов перевезення, зберігання товарів, зміст послуг, що надають тощо. При цьому сама собою наявність або відсутність окремих документів, а так само помилки у їх оформленні не є підставою для висновків про відсутність господарської операції, якщо з інших даних вбачається, що фактичний рух активів або зміни у власному капіталі чи зобов'язаннях платника податку у зв'язку з його господарською діяльністю мали місце.
Під час розгляду справи судом встановлено, що жодних зауважень чи претензій до правоздатності і дієздатності сторін за спірними правочинами, відповідності спірних правочинів вимогам закону відповідачем ані при проведенні перевірки, ані в ході судового розгляду не пред'являлось. Судом також встановлено, що мотиви фізичної відсутності товару у спірних правовідносинах, невикористання товару у господарській діяльності позивача, вартісних показників придбаних товарів, оплаті вартості придбаного товару, відсутності фактичного руху активів та зміни у власному капіталі позивача не були покладені суб'єктом владних повноважень в основу спірного рішення.
Судом встановлено та не заперечується відповідачем, що на час укладання та виконання договорів № 1-04 від 01.04.2011р. та №12-05 від 12.05.2011р. ТОВ «Афінас-11» було зареєстровано як юридична особа та як платник податку на додану вартість.
Факт наявності у позивача матеріально-технічних ресурсів, персоналу, необхідних для здійснення основного виду діяльності та його здійснення, відповідачем не заперечується.
Окрім того, оцінивши наявні в справі докази, суд зазначає, що приєднані до справи копії первинних документів засвідчують факт виконання позивачем та контрагентом позивача зобов'язань за спірним правочином у повному обсязі, у тому числі зобов'язань по передачі товару, зобов'язань по оплаті вартості товару за переліченими вище правочинами шляхом перерахування безготівкових грошових коштів. Фізичне переміщення товару підтверджується долученими до справи копіями вищезазначених товарно-транспортних накладних.
Суд також зазначає, що вказані первинні документи відповідають приписам ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», п.2.4 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку (затверджено наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995р. № 88, зареєстровано в Міністерстві юстиції України 05.06.1995р. за № 168/704) та не спричиняють втрату первинними документами юридичної сили і доказовості, що призводить до зміни в структурі активів платника податків.
Отже, вищезазначені первинні документи повністю підтверджують факт реального здійснення позивачем господарських операцій із ТОВ «Афінас-11», а тому, суд приходить до висновку, що позивачем правомірно включено до податкового кредиту суми ПДВ за податковими накладними, отриманими від ТОВ «Афінас-11».
Таким чином, суд дійшов до висновку, що фактичні обставини об'єктивно засвідчують здійснення господарської діяльності між позивачем та його контрагентом і правомірність віднесення позивачем до податкового кредиту з ПДВ суми, відповідно до податкових накладних, які виписані на виконання умов викладених вище договірних відносин.
Відтак, збільшення позивачу суми грошового зобов'язання з ПДВ у загальному розмірі 146451,00 грн. (у тому числі за основним платежем - 146450,00 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями - 1,00 грн.) не ґрунтується на приписах чинного законодавства.
Окрім цього, як вбачається з акту перевірки №1877/07-004/25190036 від 23.09.2011р., висновки відповідача щодо неправомірного включення позивачем до податкового кредиту суми ПДВ по взаємовідносинам з ТОВ «Афінас-11» ґрунтуються, зокрема, на висновках акту ДПІ у Київському районі м. Харкова від 14.09.2011 року №455/233/37363847 про результати зустрічної звірки щодо господарських відносин ТОВ «Афінас-11» щодо документального підтвердження господарських відносин із платником податків та зборів ТОВ «Спарта 10», код ЄДРПОУ 37365247, їх реальності та повноти відображення в обліку за період червень 2011 року, якими встановлено відсутність факту реального вчинення господарських операцій ТОВ «Афінас-11» за червень 2011 року, що в свою чергу ґрунтуються на висновках довідки ДПІ у Комінтернівському районі м. Харкова від 23.03.2011 року №279/23-206/37365247 про результати невиїзної документальної перевірки ТОВ «Спарта 10» з питань податкових зобов'язань та податкового кредиту декларації з ПДВ.
З цього приводу суд зазначає, що в матеріалах справи містяться судові рішення, що набрали законної сили, щодо визнання протиправними дії ДПІ у Комінтернівському районі м. Харкова з проведення документальної невиїзної перевірки ТОВ «Спарта 10», за результатами якої була винесена довідка від 23.03.2011 року №279/23-206/37365247, а саме постанова Харківського окружного адміністративного суду від 07.07.2011 року та ухвала Харківського апеляційного адміністративного суду від 28.11.2011 року по справі №2а-5411/11/2070, а також про визнання неправомірними дії ДПІ у Київському районі міста Харкова щодо проведення зустрічної звірки ТОВ "Афінас-11" щодо документального підтвердження господарських відносин, із платниками податків та зборів: ТОВ "Спарта 10" їх реальності та повноти відображення в обліку за період червень 2011 року, за наслідками якої було складено акт про неможливість проведення зустрічної звірки від 14.09.2011 року № 455/233/37363847, яким встановлено відсутність факту реального вчинення господарських операцій за червень місяць 2011 року, та щодо встановлення в акті про неможливість проведення зустрічної звірки ТОВ "Афінас - 11" код ЄДРПО 37363847 щодо документального підтвердження господарських відносин, із платником податків та зборів: ТОВ "Спарта 10" код ЄДРПОУ 37365247 їх реальності та повноти відображення в обліку за період червень 2011 року від 14.09.2011 року № 455/233/37363847 відсутності факту реального вчинення господарських операцій за червень місяць 2011 року, а саме постанова Харківського окружного адміністративного суду від 17.01.2012 року та ухвала Харківського апеляційного адміністративного суду від 03.05.2012 року по справі №2а-15425/11/2070 (а.с. 129-154).
Також суд зазначає, що законодавством України не передбачена відповідальність юридичної особи за можливими допущеними порушеннями законодавства інших юридичних осіб, на господарюючих суб'єктів не покладається обов'язок та не надається право контролювати дотримання законодавства платником податків, який виступає контрагентом у господарській операції.
Ведення податкового обліку покладено на кожного окремого платника податку. Такий платник несе самостійну відповідальність за порушення правил ведення податкового обліку. Зазначена відповідальність стосується кожного окремого платника податку і не може автоматично поширюватися на третіх осіб, у тому числі на його контрагентів. Чинне законодавство не містить норм щодо солідарної відповідальності платників податків.
Виходячи з наведеного, порушення, допущені одним платником податків у відображенні в податковому обліку певної господарської операції, за загальним правилом, не впливають на права та обов'язки іншого платника податків. Крім того, чинне законодавство не покладає на підприємство обов'язок збирання інформації про стан господарської діяльності та порушення підприємств-контрагентів.
Відповідно до положень ч. 2 ст. 71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
Проте, відповідачем не доведено належними та допустимими доказами правомірність висновків акту перевірки №1877/07-004/25190036 від 23.09.2011р., правильність та законність прийнятого податкового повідомлення-рішення.
Таким чином, суд дійшов висновку про необґрунтованість та безпідставність прийнятого відповідачем податкового повідомлення-рішення від 03.10.2011р. №0000580700.
Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до ч. 3 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.
З урахуванням викладеного, суд вважає позовні вимоги обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню, факти порушень вимог законодавства позивачем не знайшли свого підтвердження матеріалами судової справи, що дає суду законні підстави для задоволення позову в повному обсязі.
Відповідно до ч. 1 ст. 94 Кодексу адміністративного судочинства України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України.
Керуючись ст. ст. 94, 160, 161, 162, 163, 167, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, Харківський окружний адміністративний суд -
Адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю фірма "Харківагроснаб" до Західної міжрайонної державної податкової інспекції м. Харкова Харківської області Державної податкової служби про скасування податкового повідомлення-рішення - задовольнити в повному обсязі.
Скасувати податкове повідомлення - рішення Державної податкової інспекції у Ленінському районі м. Харкова №0000580700 від 03.10.2011 року.
Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.
Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Харківського апеляційного адміністративного суду через Харківський окружний адміністративний суд шляхом подачі апеляційної скарги протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 КАС України, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.
Повний текст постанови виготовлено 19.06.2012 року.
Суддя Піскун В.О.