Справа № 0441/1513/12
Справа № 441/1513/12 Головуючий в 1-й інстанції
Провадження № 22-ц/491/1993/12 Мельник Ю.П.
Категорія - 26 (Ш) Доповідач - Михайлів Л.В.
Іменем України
20 червня 2012 року колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Дніпропетровської області у складі:
головуючого судді: Михайлів Л.В.
суддів: Ляховської І.Є., Соколан Н.О.
при секретарі: Куреденко О.П.
за участю: представника позивача ОСОБА_2 - ОСОБА_3,
представника відповідача Публічного акціонерного товариства «Північний гірничо-збагачувальний комбінат» - Юфєрєвої Олени Миколаївгни,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Кривому Розі цивільну справу за апеляційною скаргою Публічного акціонерного товариства «Північний гірничо-збагачувальний комбінат» на рішення Тернівського районного суду м. Кривого Рогу від 15 травня 2012 року по справі за позовом ОСОБА_2 до Публічного акціонерного товариства «Північний гірничо-збагачувальний комбінат» про відшкодування моральної шкоди, -
У лютому 2012 року ОСОБА_2 звернувся до суду з позовом до Публічного акціонерного товариства «Північний гірничо-збагачувальний комбінат» (надалі - ПАТ «ПівнГЗК»), про відшкодування моральної шкоди, в обґрунтування якого зазначив, що працюючи протягом тривалого часу в умовах несприятливого мікроклімату на ВАТ «ПівнГЗК», він отримав професійні захворювання, у зв'язку з чим висновком МСЕК від 08.10.2010 року йому первинно встановлено стійку втрату професійної працездатності в загальному розмірі 30%, з них: 20% - по деформуючому артрозу та 10% - по туговухості безстроково.
Вважаючи причиною отримання професійних захворювань тривалу роботу в умовах несприятливого мікроклімату та важкої фізичної праці, просив суд стягнути з відповідача на його користь моральну шкоду у сумі 214600 грн.
Рішенням Тернівського районного суду м. Кривого Рогу від 15 травня 2012 року позов ОСОБА_2 задоволено частково. Стягнуто з ПАТ «ПівнГЗК» на користь ОСОБА_2 на відшкодування моральної шкоди 25000 грн. без проведення з цієї суми відрахувань податків та обов'язкових платежів, а також - на користь держави 107,30 грн. судового збору. В іншій частині позову відмовлено.
В апеляційній скарзі відповідач ПАТ «ПівнГЗК» ставить питання про скасування рішення суду першої інстанції та ухвалення нового рішення про відмову в задоволенні позовних вимог, посилаючись на його незаконність та необґрунтованість. Так, судом не враховано, що підстави для відшкодування моральної шкоди позивачу підприємством відсутні, оскільки вини його у заподіянні такої шкоди немає, а позивач добровільно погодився на виконання робіт у шкідливих умовах праці, які і призвели до втрати ним частини здоров'я; факт заподіяння моральних страждань не підтверджений достовірними доказами, судом не проведено огляду МСЕК для встановлення факту спричинення моральної шкоди та не з'ясовано причин пропуску позивачем строку позовної давності. Крім того, вважає, що судом необґрунтовано стягнутий ним розмір моральної шкоди.
Перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги і заявлених позовних вимог, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга ПАТ «ПівнГЗК» підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.
Судом встановлено, що ОСОБА_2 протягом тривалого часу виконував роботи в умовах важкої фізичної праці та дії на організм шуму, параметри якого перевищували ГДР, працюючи на посаді слюсарем з ремонту устаткування ПАТ «ПівнГЗК.
Рішенням ЛЕК НДІ Промислової медицини від 03.08.2010 року у ОСОБА_2 встановлена наявність професійних захворювань з діагнозом: 1) деформуючий артроз ліктьових суглобів справа ПФС 2 ст., зліва ПФС 1-2 ст. та колінних суглобів, ПФС 1 ст., двобічний плечелопатковий періартроз, справа ПФС 2 ст., зліва ПФС 1-2 ст., стійкий больовий синдром; 2) нейросенсорна приглухуватість 2 ст. (з помірним зниженням слуху).
Актом № 26 розслідування хронічного професійного захворювання від 03.09.2010 року, встановлена причина зазначених професійних захворювань - робота протягом тривалого часу в умовах важкої фізичної праці та дії на організм шуму, параметри якого перевищували ГДР, які виникли в результаті порушення керівництвом підприємства, де працював хворий, ст. 153 КЗпП України, ст. 13 Закону України «Про охорону праці».
Висновком МСЕК від 08.10.2010 року ОСОБА_2 первинно встановлено стійку втрату професійної працездатності в загальному розмірі 30%, з них: 20% - по деформуючому артрозу та 10% - по туговухості безстроково, починаючи з 04.10.2010 року.
На підставі встановлених обставин суд першої інстанції дійшов висновку про відшкодування позивачу у зв'язку з отриманими ним на виробництві професійними захворюваннями моральної шкоди відповідачем, з вини, якого її й заподіяно.
Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції з наступних підстав.
Відповідно до ч. 2 ст. 153 КЗпП України забезпечення безпечних і нешкідливих умов праці покладається на власника або уповноважений ним орган.
Згідно ст. 173 КЗпП України шкода, заподіяна працівникам каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я, пов'язаним з виконанням трудових обов'язків, відшкодовується у встановленому законодавством порядку.
Частиною першої ст. 237-1 КЗпП України передбачено відшкодування власником або уповноваженим ним органом моральної шкоди працівнику у разі порушення його законних прав, що призвело до моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв'язків і вимагають від нього додаткових зусиль для організації свого життя.
У п. 13 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 31 березня 1995 року № 4 «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» роз'яснено, що відповідно до статті 237-1 КЗпП України за наявності порушення прав працівника у сфері трудових відносин, зокрема, виконання робіт у небезпечних для життя і здоров'я умовах, яке призвело до його моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв'язків чи вимагає від нього додаткових зусиль для організації свого життя, обов'язок по відшкодуванню моральної (немайнової) шкоди покладається на власника або уповноважений ним орган незалежно від форми власності, виду діяльності чи галузевої належності.
Факт порушення прав працівника у сфері трудових відносин відповідачем підтверджується актом № 26 розслідування хронічного професійного захворювання від 03.09.2010 року (а.с. 12-15), в якому вказано, що причиною професійних захворювань ОСОБА_2 є протягом тривалого часу в умовах важкої фізичної праці та дії на організм шуму, параметри якого перевищували ГДР, які виникли у зв'язку з порушенням керівництвом підприємства, де працював хворий, ст. 153 КЗпП України, ст. 13 Закону України «Про охорону праці», якими передбачений обов'язок власника або уповноваженого ним органу створити на робочому місці умови праці відповідно до нормативно-правових актів, а також забезпечити додержання вимог законодавства щодо прав працівників у галузі охорони праці.
Отже, вказаним актом встановлено вину роботодавця у заподіянні шкоди, у зв'язку з чим спростовуються доводи апеляційної скарги відповідача щодо відсутності його вини у її заподіянні.
При цьому, доводи апеляційної скарги відповідача про добровільність виконання робіт у шкідливих умовах праці позивачем, не знімають з відповідача обов'язку забезпечити безпечні й нешкідливі умови праці, що передбачено ч. 2 ст. 153 КЗпП України.
Також, спростовуються й доводи відповідача щодо відсутності підстав відшкодування ОСОБА_2 моральної шкоди, оскільки, факт заподіяння такої шкоди у зв'язку з отриманими ним професійними захворюваннями встановлений в судовому засіданні. Так, позивач час від часу змушений проходити стаціонарний курс лікування, переносить фізичні страждання, позбавлений нормальних життєвих зв'язків, що вимагає додаткових зусиль для організації його життя.
Доводи апеляційної скарги відповідача про те, що в даному випадку саме на органи МСЕК покладений обов'язок встановлення факту заподіяння моральної шкоди позивачу є безпідставними та такими, що суперечать Порядку встановлення медико-соціальними експертними комісіями ступеня втрати професійної працездатності у відсотках працівникам, яким нанесене ушкодження здоров'я, пов'язане з виконанням трудових обов'язків, затвердженого наказом Міністерства охорони здоров'я України від 22.11.1995 р. № 212, оскільки МСЕК встановлює даний факт щодо потерпілих на виробництві, яким не було встановлено стійку втрату професійної працездатності, в той час як позивачу з 08 жовтня 2010 року встановлено стійку втрату професійної працездатності.
Також необґрунтованими вважає колегія суддів посилання відповідача щодо пропуску позивачем строку звернення до суду з позовом, оскільки відносини з приводу відшкодування моральної шкоди, пов'язаної з ушкодженням здоров'я, випливають з порушення особистих немайнових прав, а тому відповідно до п.3 ч.1 ст. 268 ЦК України, не мають строку позовної давності.
Однак, колегія суддів вважає, що розмір моральної шкоди визначений судом без урахування роз'яснень п.9 Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» № 4 від 31.03.1995р. з подальшими змінами, відповідно до якого, розмір відшкодування моральної (немайнової) шкоди суд визначає в межах заявлених вимог залежно від характеру та обсягу заподіяних позивачеві моральних і фізичних страждань, з урахуванням в кожному конкретному випадку, ступеня вини відповідача та інших обставин. Зокрема, враховуються характер і тривалість страждань, стан здоров'я потерпілого, характер отриманого професійного захворювання, істотність вимушених змін у його життєвих і виробничих стосунках, конкретні обставини по справі.
На думку колегії суддів, розмір моральної шкоди, визначений судом першої інстанції, є завищеним.
За таких обставин, колегія суддів, виходячи із засад розумності, виваженості та справедливості, й, беручи до уваги конкретні обставини по справі, тривалість роботи в умовах впливу шкідливих факторів, характер отриманих позивачем професійних захворювань, і пов'язані з цим фізичні і моральні страждання позивача, істотність вимушених змін у його життєвих стосунках, і наслідків, що наступили, відсутність погіршення стану його здоров'я, вважає необхідним змінити рішення суду, зменшити розмір стягнутої моральної шкоди з відповідача на користь позивача з 25000 грн. до 15000 грн.
В іншій частині рішення суду відповідає нормам матеріального та процесуального закону.
Керуючись ст.ст. 303, 307, п.3 ч.1 ст. 309, ст.ст. 313, 314, 316 ЦПК України, колегія суддів, -
Апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства «Північний гірничо-збагачувальний комбінат» задовольнити частково.
Рішення Тернівського районного суду м. Кривого Рогу від 15 травня 2012 року змінити, зменшити розмір моральної шкоди, стягнутої з Публічного акціонерного товариства «Північний гірничо-збагачувальний комбінат» на користь ОСОБА_2, з 25000 грн. до 15000 грн. (п'ятнадцяти тисяч грн.)
В іншій частині рішення суду залишити без змін.
Рішення набирає законної сили з моменту проголошення, але може бути оскаржене в касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання ним законної сили.
Головуючий:
Судді: