Харківський окружний адміністративний суд 61004 м. Харків вул. Мар'їнська, 18-Б-3
Харків
14 червня 2012 р. № 2-а- 6405/12/2070
Харківський окружний адміністративний суд у складі:
Головуючого -Судді Архіпової С.В.
при секретарі -Солуяновій Н.В.,
за участю: представника позивача -Лещенко Н.О.,
представника відповідача -не прибув,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні Харківського окружного адміністративного суду адміністративну справу
за позовом
Харківське обласне відділення Фонду соціального захисту інвалідів
до Публічне акціонерне товариство "Племінний завод ім. 20-річчя Жовтня"
про стягнення заборгованості ,
Харківське обласне відділення Фонду соціального захисту інвалідів (надалі по тексту - позивач) звернувся до суду з зазначеною позовною заявою та просив стягнути з Публічного акціонерного товариства «Племінний завод ім. 20 річчя Жовтня» (надалі по тексту - відповідач) адміністративно-господарські санкції за не створення робочих місць для працевлаштування інвалідів в розмірі 39346,10 грн., включаючи пеню за порушення термінів сплати .
В обґрунтування заявленого позову вказав, що відповідно до ч.1 ст. 19 Закону України "Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні" для підприємств, установ та організацій, які використовують найману працю, установлюється норматив робочих місць для працевлаштування інвалідів. Статтею 20 зазначеного Закону передбачено сплату штрафних санкцій тими організаціями, підприємствами та установами, де чисельність працевлаштованих інвалідів менша ніж норматив, встановлений законом. Також позивач вказав, що адміністративно - господарські санкції за не створення робочих місць для інвалідів сплачуються юридичною особою самостійно.
Таким чином позивач зазначає, що за 2 робочих місця, призначених для працевлаштування інвалідів і не зайняті ними, відповідач повинен самостійно сплатити адміністративно-господарські санкції в розмірі 39064,94 грн., що розрахунком заборгованості. Крім того, відповідачу нараховано пеню за порушення термінів сплати адміністративно-господарських санкцій в сумі 281,16 грн. Таким чином позивач просить стягнути з відповідача заборгованість в загальній сумі 39346,10 грн.
Представник позивача в судовому засідання заявлені позовні вимоги підтримав та просив їх задовольнити.
Представник відповідача до суду не прибув, надавши письмові заперечення, згідно яких позов не визнав та пояснив, що відповідачем до центру зайнятості подавалися звіти протягом року про наявність місць для працевлаштування інвалідів, проте вони не були затребувані з незалежних від відповідача причин.
Заслухавши пояснення представника позивача та дослідивши матеріали справи, суд доходить висновку про необґрунтованість заявленого позову та необхідність в його задоволенні відмовити, керуючись наступним.
Так, судом встановлено, що згідно чинних нормативів відповідач, середньооблікова чисельність штатних працівників якого складала на 2011 рік 194 особи, мав створити на підприємстві 8 робочих місць для працевлаштування інвалідів, що ним було дотримано.
При цьому, 6 робочих місць було фактично зайнято інвалідами. Звіти з зазначенням посади для працевлаштування інвалідів на 2 робочих місця та її характеристик позивачем щомісячно подавався в районний центр зайнятості протягом року, про що свідчать копії звітів з відміткою про їх прийняття центром зайнятості та копія листа Сахновщинського районного центру зайнятості від 28.04.2012р. № 01-20/519.
В зв'язку з наведеним суд відзначає, що частиною четвертою статті 43 Конституції України проголошено, що кожний має право на належні, безпечні і здорові умови праці.
Статтею 19 Закону України "Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні" для підприємств, установ і організацій незалежно від форм власності і господарювання встановлюється норматив робочих місць для забезпечення працевлаштування інвалідів у розмірі чотирьох відсотків від загальної чисельності працюючих, а якщо працює від 8 до 25 чоловік -у кількості одного робочого місця. Підприємства, установи, організації, у тому числі підприємства, організації громадських організацій інвалідів, фізичні особи, які використовують найману працю, самостійно здійснюють працевлаштування інвалідів у рахунок нормативів робочих місць.
Отже, чинним законодавством України передбачено гарантії соціального захисту інвалідів шляхом встановлення особливих вимог щодо організації робочого місця інваліда та покладення на підприємства обов'язку забезпечувати для інвалідів належні та безпечні умови праці з урахуванням медичних показань, але без встановлення для підприємств жодних обмежень щодо обов'язку працевлаштування інвалідів.
Крім того, згідно з пунктом 10 Положення про робоче місце інваліда і про порядок працевлаштування інвалідів, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 03.05.1995 № 314 (далі - Положення), працевлаштування інвалідів здійснюється державною службою зайнятості, органами Мінсоцзахисту, місцевими Радами народних депутатів, громадськими організаціями інвалідів з урахуванням побажань, стану здоров'я інвалідів, їхніх здібностей і професійних навичок відповідно до висновків МСЕК. Разом з тим, згідно з пунктом 5 Положення підприємства розробляють заходи щодо створення робочих місць для інвалідів, включають їх до колективного договору, інформують центри зайнятості, місцеві органи соціального захисту населення та відділення Фонду соціального захисту інвалідів про створення (пристосування) робочих місць для працевлаштування інвалідів. А пунктом 14 Положення визначено, що підприємства, зокрема, у межах доведеного нормативу створюють за власні кошти робочі місця для працевлаштування інвалідів; інформують державну службу зайнятості та місцеві органи соціального захисту населення про вільні робочі місця та вакантні посади, на яких може використовуватися праця інвалідів.
Відповідно до вимог пункту 3 Положення робоче місце інваліда вважається створеним, якщо воно відповідає встановленим вимогам робочого місця для інвалідів відповідної нозології, атестоване спеціальною комісією підприємства за участю представників МСЕК, органів Держнаглядохоронпраці, громадських організацій інвалідів, і введено в дію шляхом працевлаштування на ньому інваліда.
За таких обставин судом встановлено, що відповідачем виконано покладені на нього законодавством обов'язки щодо створення у себе робочих місць для працевлаштування інвалідів, які мають бути зайняті інвалідами постійно протягом року. Відповідач про створення належно атестованого робочого місця для працевлаштування інваліда повідомляв відповідні органи.
Та обставина, що робочі місця для працевлаштування інвалідів не було затребувано та інвалідів не було фактично працевлаштовано, не залежить від відповідача та не може бути підставою для нарахування адміністративно- господарських санкцій за не створення робочих місць для працевлаштування інвалідів, оскільки законодавство прямо не покладає на нього відповідальність за не підшукання особи інваліда для його працевлаштування на створене робоче місце. Даний обов'язок покладено на відповідні державні органи.
На підставі викладеного та керуючись ст., ст. 160,161,162,163 КАС України, суд
В задоволенні адміністративного позову відмовити.
Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Харківського апеляційного адміністративного суду через Харківський окружний адміністративний суд шляхом подачі апеляційної скарги у десятиденний строк з дня її проголошення, а в разі складення постанови у повному обсязі відповідно до статті 160 КАС України -з дня отримання копії постанови. Якщо постанову було проголошено у відсутності особи, яка бере участь у справі, то строк подання апеляційної скарги обчислюється з дня отримання нею копії постанови.
Постанова набирає законної сили після закінчення строку на подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не було скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.
Повний текст постанови складено та підписано 15 червня 2012 року.
Головуючий Суддя С.В. Архіпова