Справа № 439/639/12 Головуючий в 1-й інстанції
Провадження № 22-ц/491/1980/12 Джерелейко О.Є.
Категорія - 50 (І) Доповідач - Михайлів Л.В.
Іменем України
20 червня 2012 року колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Дніпропетровської області у складі:
головуючого судді: Михайлів Л.В.
суддів: Ляховської І.Є., Соколан Н.О.
при секретарі: Куреденко О.П.
за участю: позивача - ОСОБА_2,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Кривому Розі цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_2 на рішення Софіївського районного суду Дніпропетровської області від 10 травня 2012 року по справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3, третя особа - Софіївська районна державна адміністрація Дніпропетровської області, про позбавлення батьківських прав, -
У березні 2012 року ОСОБА_2 звернулася до суду з позовом до ОСОБА_3 про позбавлення батьківських прав відносно малолітньої ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1, батьком якого є відповідач, посилаючись на те, що відповідач ухиляються від обов'язків по вихованню та утриманню доньки, не цікавиться її станом здоров'я й має заборгованість зі сплати аліментів на утримання дитини.
Рішенням Софіївського районного суду Дніпропетровської області від 10 травня 2012 року відмовлено в задоволенні позову ОСОБА_2
В апеляційній скарзі позивач ОСОБА_2 ставить питання про скасування рішення суду першої інстанції та ухвалення нового рішення про задоволення поданого нею позову, посилаючись на порушення судом ч.2 ст. 164 СК України, неврахування доказів в підтвердження обставин позову, зокрема: пояснень допитаних в судовому засіданні свідків, які підтвердили той факт, що відповідач не займається вихованням дитини, висновку Софіївської районної державної адміністрації Дніпропетровської області про доцільність позбавлення відповідача батьківських прав та пояснень самого відповідача, який не заперечував того, що він не займається вихованням своєї доньки, а також наявність у відповідача заборгованості зі сплати аліментів на дитину, його ухилення від матеріального утримання дитини. Крім того, вважає недоведеними доводи відповідача про створення перешкод у спілкуванні з дитиною.
Прокурор Софіївського району Дніпропетровської області заперечує проти доводів апеляційної скарги, просить її відхилити й залишити рішення суду першої інстанції без змін як законне та обґрунтоване.
Перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги і заявлених позовних вимог, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга ОСОБА_2 підлягає відхиленню.
Судом встановлено, що з 04 березня 2006 року по 16 червня 2010 року сторони перебували у зареєстрованому шлюбі, від якого мають малолітню дитину - ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1, батьком якої є відповідач.
Після розірвання шлюбу сторони мешкають окремо, а малолітня дитина проживає разом з матір'ю.
Відмовляючи в задоволенні позову, суд першої інстанції виходив з відсутності підстав для його задоволення, оскільки позивачем не доведено, що відповідач ухилявся від виховання дитини, свідомо нехтуючи своїми обов'язками.
Колегія суддів погоджується з вказаним висновком суду першої інстанції з огляду на наступне.
Відповідно до ч.1 ст. 179 ЦПК України предметом доказування під час судового розгляду є факти, які обґрунтовують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для вирішення справи (причини пропуску строку позовної давності тощо) і підлягають встановленню при вирішенні справи.
З огляду на зміст заявлених позовних вимог, предметом доказування у даній справі є обставини, пов'язані із наявністю підстав для позбавлення батьківських прав ОСОБА_3 відносно малолітньої ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1,
Частина 3 ст. 10, ч.1 ст. 60 ЦПК України покладає на кожну із сторін обов'язок із доведення тих обставин, на які вони посилаються як на підставу своїх вимог та заперечень.
Звертаючись до суду з позовними вимогами, позивач на їх підтвердження послалася на те, що відповідач ухиляються від обов'язків по вихованню та утриманню доньки, не цікавиться її станом здоров'я та має заборгованість зі сплати аліментів на утримання дитини. Вказані обставини вона доводила поясненнями свідків, висновком Софіївської районної державної адміністрації від 25.01.2012 року про доцільність позбавлення батьківських прав гр. ОСОБА_3 у відношенні малолітньої дитини ОСОБА_4, відповіддю ВДВС Софіївського РУЮ від 02.03.2012 року про наявність заборгованості по аліментам.
Заперечуючи проти позову, відповідач зазначив, що між ним та позивачкою склалися неприязні стосунки і саме вона створює йому перешкоди в спілкуванні з донькою.
За змістом ст. 212 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів, а також їх взаємний зв'язок у їх сукупності.
Вирішуючи спір, та оцінюючи докази у відповідності до вимог вказаної статті, суд першої інстанції відобразив результати їх оцінки в ухваленому ним рішенні.
Так, судом надано оцінку поясненням допитаних в судовому засіданні свідків ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7, які не надали пояснень з приводу причин поведінки відповідача, у зв'язку з чим, суд дійшов висновку, що їх пояснення не можуть підтвердити винність поведінки останнього. Критично оцінено й визнано необґрунтованим судом першої інстанції висновок Софіївської районної державної адміністрації від 25.01.2012 року.
Надано оцінку судом й запереченням відповідача проти позову.
Отже, на підставі встановлених обставин та досліджених доказів, керуючись ст. 164 СК України та враховуючи роз'яснення, надані Пленумом Верховного Суду України в п.15, п.16 Постанови «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про усиновлення і про позбавлення та поновлення батьківських прав» від 30 березня 2007 року № 3, суд першої інстанції дійшов вірного висновку про відсутність підстав для задоволення позову, оскільки позивачем не доведено у чому полягає винна поведінка відповідача у свідомому нехтуванні ним своїми обов'язками та обставин, які б свідчили про необхідність застосування до відповідача такого крайнього заходу впливу як позбавлення батьківських прав.
Враховуючи вищенаведене колегія суддів вважає безпідставними доводи апеляційної скарги позивача про неврахування судом першої інстанції при вирішенні спору доказів в підтвердження обставин поданого нею позову.
Посилання ж позивача на наявність у відповідача заборгованості по аліментам на дитину не може свідчити, як вірно зазначив суд першої інстанції, про умисне невиконання відповідачем обов'язку по вихованню дитини й слугувати підставою для позбавлення його батьківських прав у зв'язку з цим.
Не може погодитися колегія суддів й з доводами апеляційної скарги позивача про недоведеність відповідачем створення нею перешкод у спілкуванні з дитиною, оскільки предмет доказування по даній справі інший.
Отже, враховуючи те, що судом апеляційної інстанції під час розгляду справи встановлено правильне застосування судом першої інстанції норм матеріального права та відсутність порушень норм процесуального права, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає відхиленню, а рішення суду першої інстанції - залишенню без змін, відповідно до ст. 308 ЦПК України.
Керуючись ст.ст. 303, 307, 308, 313 - 315 ЦПК України, колегія суддів, -
Апеляційну скаргу ОСОБА_2 відхилити.
Рішення Софіївського районного суду Дніпропетровської області від 10 травня 2012 року залишити без змін.
Ухвала суду набирає законної сили з моменту її проголошення, але може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання нею законної сили.
Головуючий:
Судді: