Справа № 801/3732/2012
іменем України
"18" червня 2012 р. Бердянський міськрайонний суд Запорізької області
у складі:
головуючого -судді Ревуцького С.І.
при секретарі -Мазняк О.Ю.
з участю - позивача ОСОБА_1
відповідача ОСОБА_2
третьої особи ОСОБА_3
розглянувши в судовому засіданні в м.Бердянську цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2, третя особа ОСОБА_3 про захист права власності, визнання особи такою, що втратила право користування житловим приміщенням,
Позивач звернулась до суду з позовом, в якому вказує, що їй на праві власності належить житловий будинок №27 по вул.Кірова в м.Бердянську. В будинку зареєстровано місце проживання відповідача ОСОБА_2, який є племінником позивача (сином брата). Після того, як відповідач довідався про те, що будинок 21.07.2010р. подарований позивачу, він попередив, що виїжджає з нього, впродовж січня-лютого 2011 року добровільно вивіз звідти свої речі, а з 1.03.2011р. в будинку не проживає, але добровільно зніматись з реєстрації не бажає. Тому позивач звернулась до суду, просила захистити її право власності на вказане домоволодіння шляхом визнання відповідача таким, що втратив право користування житловим приміщенням у вказаному будинку.
В судовому засіданні позивач ОСОБА_1 свої позовні вимоги підтримала, дала пояснення, аналогічні викладеним в позові, просила позов задовольнити. Також додала, що однією з причин, чому попередня власниця будинку, її мати та бабуся відповідача ОСОБА_3 подарувала їй будинок було те, що відповідач один час робив спробу передати цей будинок в залог банку. Позивачка з відповідачем у вказаному будинку ніколи не проживала, ані вона, ані попередня власниця ОСОБА_3 спільне господарство з відповідачем ніколи не вели.
Відповідач ОСОБА_2 в судовому засіданні позовні вимоги не визнав та пояснив, що у будинку №27 по вул.Кірова в м.Бердянську проживав та був зареєстрований з народження і до служби в армії. Після армії знов почав там проживати та був зареєстрований. Відносини з попередньою власницею, його бабусею ОСОБА_3, а також з позивачкою були добрі, тому він розраховував проживати там і надалі. Після того, як бабуся подарувала будинок позивачці, відносини між ними змінилися, позивачка та минула власниця почали вимагати, щоб він виїхав з будинку та знявся з реєстрації, на цьому грунті почалися сварки, тому в кінці кінців відповідач був змушений виїхати з будинку. Іншого житла у нього немає, тому просив суд в задоволенні позову відмовити.
В судовому засіданні третя особа ОСОБА_3 позовні вимоги підтримала, стверджувала, що відповідач виїхав з будинку добровільно, ніхто його не примушував, судячи з усього він розраховував на придбання права власності на цей будинок або його частину, а коли зрозумів, що цього вже не буде, образився. Просила позовні вимоги задовольнити тому, що відповідач у будинку не проживає, не сплачує комунальні послуги, вона позбавлена права отримати субсидію.
В судовому засіданні свідок ОСОБА_4 показав, що є сусідом та двоюрідним братом позивачки. Поки відповідач жив у будинку №27 по вул.Кірова в м.Бердянську відносини між ним та попередньою власницею будинку ОСОБА_3 були добрі, тому коли свідок перестав його бачити у будинку приблизно з весни 2011 року, то здивувався, спитав ОСОБА_3 і та відповіла, що подарувала будинок дочці, відповідач образився і тому виїхав з будинку.
В судовому засіданні свідок ОСОБА_5 показала, що є дружиною свідка ОСОБА_4 Підтвердила, що з березня 2011 року відповідача у будинку №27 по вул.Кірова в м.Бердянську не бачила, про причини його відсутності не цікавилась.
В судовому засіданні свідок ОСОБА_6 показала, що проживає по сусідству та дружить зі ОСОБА_3 Поки відповідач жив зі своєю бабусею, сварок між ними не було, у грудні 2010 року ОСОБА_3 сказала їй, що відповідач збирається виїхати з будинку, вона зрозуміла так, що на заробітки. З березня 2011 року відповідача у будинку вже не було, пізніше узнала від ОСОБА_3, що той поїхав із-за того, що бабуся подарувала вказаний будинок своїй дочці.
В судовому засіданні свідок ОСОБА_7 показала, що з 2008 по 2010 рік проживала з відповідачем у цивільному шлюбі в будинку №27 по вул.Кірова в м.Бердянську. З весни 2010 року бабуся відповідача ОСОБА_3 почала просити відповідача, щоб він знявся з реєстрації у вказаному будинку, чому саме свідок не знає. В тому ж році свідок виїхала з будинку, відповідач на той час ще залишався там.
В судовому засіданні свідок ОСОБА_8 показав, що дружить з відповідачем з 1992 року, часто спілкуються між собою. З 2010 року бабуся відповідача ОСОБА_3 почала постійно просити відповідача знятись з реєстрації у будинку №27 по вул.Кірова в м.Бердянську, через що між ними виникали сварки. Приблизно в березні 2011 року відповідач виїхав з вказаного будинку тому, що ці сварки йому набридли.
В судовому засіданні свідок ОСОБА_9 показав, що дружить з відповідачем приблизно 5-7 років. Приблизно 1-2 роки тому відповідач виїхав з будинку №27 по вул.Кірова в м.Бердянську, де на той час проживав, тому, що його бабуся ОСОБА_3 неодноразово просила його знятись з реєстрації у цьому будинку.
Заслухавши пояснення позивача, відповідача, третьої особи, свідчення свідків, вивчивши матеріали справи, суд доходить висновку про необхідність задоволення позову на підставі наступного.
Згідно договору дарування та витягу про реєстрацію права власності на нерухоме майно, позивач ОСОБА_1 є власницею жилого будинку №27 по вул.Кірова в м.Бердянську з 06.08.2010р. Попередньою власницею вказаного жилого будинку була третя особа по справі -ОСОБА_3
Згідно довідки СГІРФО Бердянського МВ ГУМВС України в Запорізькій області, у вказаному будинку зареєстровано місце постійного проживання відповідача ОСОБА_2
Вказані факти в судовому засіданні ніким з учасників судового процесу не заперечувались, тому суд вважає їх доведеними.
Також суд вважає встановленим та доведеним, що з березня 2011 року відповідач у вказаному будинку не проживає. Це підтверджується, зокрема, свідченнями свідків, учасниками судового процесу також не заперечується.
Відповідно до ч.2 ст.405 ЦК України, член сім'ї власника житла втрачає право на користування цим житлом у разі відсутності члена сім'ї без поважних причин понад один рік, якщо інше не встановлено домовленістю між ним та власником житла або законом.
Причиною свого не проживання у вказаному будинку на протязі більш, ніж один рік, відповідачем названо те, що позивач ОСОБА_1 та третя особа ОСОБА_3 після вказаного вище договору дарування почали вимагати від нього знятись з реєстрації у вказаному будинку, внаслідок чого виникали постійні сварки. Відповідач, з метою уникнення подальших сварок, виїхав з вказаного будинку і з того часу проживає в іншому місці.
Вказану причину суд не вважає поважною тому, що до суду не надано жодного доказу того, що хтось вимагав від відповідача покинути місце свого проживання, застосовував до нього фізичне насильство або поставив його в умови неможливості його подальшого проживання у вказаному будинку. Суд вважає це навіть теоретично маловірогідним тому, що крім відповідача у будинку на той час постійно проживала лише ОСОБА_3, яка є жінкою похилого віку, а відповідач є молодим чоловіком, проживали вони у різних приміщеннях будинку, спільним господарством пов'язані не були. Тому самі по собі прохання ОСОБА_3 до відповідача знятись з реєстрації не можна вважати фізичним або психологічним впливом, який зробив неможливим подальше проживання відповідача у вказаному будинку.
Крім того, відповідно до ч.1 ст.156 ЖК України з урахуванням положень ч.1 ст.405 ЦК України члени сім'ї власника житла, які проживають разом з ним у будинку (квартирі), що йому належить, користуються житловим приміщенням в обсязі, визначеному відповідно до угоди з власником.
Аналіз змісту вказаних правових норм свідчать про те, що права члена сім'ї власника будинку (квартири) користуватися цим житлом існує лише за наявності у власника права приватної власності на це майно.
Отже, виникнення права членів сім'ї власника будинку (квартири) на користування цим будинком та обсяг цих прав залежить від виникнення у власника будинку права власності на цей будинок, а отже, припинення права власності особи на будинок припиняє права членів сім'ї на користування цим будинком.
Відповідач ОСОБА_2 не є і ніколи не був членом сім'ї нового власника будинку №27 по вул.Кірова в м.Бердянську -позивача ОСОБА_1 в розумінні ч.2 ст.64 ЖК України та ч.2 ст.3 СК України, разом вони ніколи не проживали, спільне господарство не вели. Тому з моменту припинення права власності на вказаний будинок ОСОБА_3, відповідач втратив право користування цим будинком.
Відповідно до ст.391 ЦК України, власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпорядження своїм майном.
Суд вважає, що наявність реєстрації у жилому будинку місця проживання особи, яка там насправді не проживає та не є членом сім'ї власника, дійсно перешкоджає здійсненню прав позивача, як власника цього будинку і ці перешкоди підлягають усуненню. Тому позовні вимоги підлягають задоволенню.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст.391, 405 ЦК України, ст.ст.64, 156 ЖК України, ст.3 СК України, ст.ст.212-218 ЦПК України, суд
Позовні вимоги задовольнити.
Захистити право власності ОСОБА_1 на домоволодіння №27 по вул.Кірова в м.Бердянську Запорізької області від порушень, не пов'язаних із позбавленням володіння, шляхом визнання ОСОБА_2 таким, що втратив право користування житловим приміщенням у домоволодінні №27 по вул.Кірова в м.Бердянську Запорізької області.
Рішення може бути оскаржено до апеляційного суду Запорізької області через суд першої інстанції протягом 10 днів з дня його проголошення. У разі якщо рішення було постановлено без участі особи, яка його оскаржує, апеляційна скарга подається протягом 10 днів з дня отримання копії рішення.
Суддя:
ОСОБА_10