Провадження № 22-ц/490/4201/12 Справа № 2-144/11 Головуючий у 1 й інстанції - Кривошея С.С. Доповідач - Лаченкова О.В.
Категорія
13 червня 2012 року колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Дніпропетровської області в складі:
головуючого Лаченкової О.В.
суддів Варенко О.П., Григорченка Е.І.
при секретарі Бондаренко В.В.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Дніпропетровську цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_2, ОСОБА_3 на рішення Першотравенського міського суду Дніпропетровської області від 23 лютого 2012 року по справі за позовом ОСОБА_2 до Публічного акціонерного товариства «Перший Український Міжнародний Банк», третя особа - Національний Банк України про захист прав споживачів та визнання кредитного договору недійсним та за зустрічним позовом Публічного акціонерного товариства «Перший Український міжнародний Банк»до ОСОБА_2 та ОСОБА_3 про стягнення заборгованості за кредитним договором та договором поруки, -
ОСОБА_2 звернувся до суду з позовом до ПАТ «Перший Український Міжнародний Банк»про захист прав споживачів та визнання кредитного договору недійсним.
ПАТ «Перший Український Міжнародний Банк»звернулось до суду з зустрічним позовом до ОСОБА_2 та ОСОБА_3 про стягнення заборгованості за кредитним договором та договором поруки.
Рішенням Першотравенського міського суду Дніпропетровської області
від 23 лютого 2012 року в задоволенні позовних вимог ОСОБА_2 відмовлено; позовні вимоги ПАТ «Перший Український міжнародний Банк»задоволено та стягнуто солідарно з ОСОБА_2 та ОСОБА_3 на користь ПАТ «Перший Український міжнародний Банк»заборгованість за кредитним договором №176ДЖ/30/08И від 11 липня 2008 року в сумі
10 485 доларів США 33 центи та судові витрати по справі в сумі 960 грн.
ОСОБА_2 та ОСОБА_3 звернулись з апеляційною скаргою в якій посилаються на порушення судом норм матеріального та процесуального права та просять скасувати рішення суду та ухвалити нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги ОСОБА_2 ., а в задоволенні позову ПАТ «Перший Український Міжнародний Банк»відмовити.
Колегія суддів, заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення сторін, що з'явилися, перевіривши матеріали справи і обговоривши підстави апеляційної скарги, вважає за необхідне її відхилити.
Відповідно до ст. 308 ЦПК України апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення без зміни, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням вимог матеріального і процесуального права.
Не може бути скасоване правильне по суті і справедливе рішення суду з одних лише формальних міркувань.
Розглядаючи спір, колегія суддів вважає, що суд повно та всебічно дослідив і оцінив обставини по справі, надані сторонами докази, правильно визначив юридичну природу спірних правовідносин і закон, який їх регулює.
Судом встановлено, підтверджено матеріалами справи та сторонами не заперечується, що між ЗАТ «Донгорбанк» (правонаступником якого є ПАТ «Перший Український міжнародний Банк») та ОСОБА_2 11 липня 2008 року укладено кредитний договір №17бДЖ/30/08И, за умовами якого, Банк надав ОСОБА_2 кредит у розмірі 10 000,00 доларів США на купівлю квартири, під 14,5 % річних за користування кредитом за строковою заборгованістю та 19,5 % річних за користування кредитом за простроченою заборгованістю, з кінцевим терміном повернення 09 липня 2023 року.
Відповідно до п. 3.4.1. Кредитного договору відповідач ОСОБА_2 зобов'язався здійснювати повернення кредиту згідно графіку та повертати кредит у певній сумі у строк, передбачений п. 1.1. Кредитного договору, тобто до 09 липня 2023 року.
Згідно із п.п. 3.1.4., 3.1.5. розділу 3 Кредитного договору банк має право вимагати від відповідача дострокового повернення кредиту та сплати процентів у разі невиконання обов'язків, передбачених Кредитним договором, а також витрат пов'язаних з поверненням кредиту.
Укладаючи цей договір ЗАТ «Донгорбанк»діяло на підставі виданої національним Банком України ліцензії від 06 квітня 1992 року, якою передбачено право на виконання банківських операцій, визначених ст.47 Закону України «Про банки та банківську діяльність»від 07 грудня 2000 року №2121-III, а також на підставі дозволу від 15 березня 2002 року, яким передбачено право здійснення валютних операцій, у тому числі операцій щодо залучення та розміщення іноземної валюти на валютному ринку України.
11 липня 2008 року між ЗАТ «Донгорбанк», та ОСОБА_3 укладено договір поруки №17бДЖ/30/08И, за умовами якого останній зобов'язався відповідати перед Банком за виконання обов'язків за кредитним договором в тому ж розмірі, що і боржник ОСОБА_2
Крім того, 11 липня 2008 року між ЗАТ «Донгорбанк»та ОСОБА_2 було укладено іпотечний договір №176\ДЖ30\08И відповідно до якого ОСОБА_2 передав ЗАТ «Донгорбанк»в іпотеку об'єкт нерухомого майна, а саме: однокімнатну квартиру АДРЕСА_1
ОСОБА_2 зобов'язання по кредитному договору №176ДЖ/30/08И від 11 липня 2008 року не виконав.
Борг станом на 24 листопада 2010 року складає 10 485, 33 доларів США, що підтверджується розрахунком заборгованості.
Між ЗАТ «Донгорбанк»та ОСОБА_2 були укладені додаткові угоди №3 від 06 січня 2009 року та №4 від 11 червня 2009 року до спірного кредитного договору №17бДЖ/30/08И від 11 липня 2008 року, відповідно до яких ОСОБА_2 не сплачував в період часу з 06 січня 2009 року по 30 червня 2009 року платежі за користування кредитом та в період часу з 11 червня 2009 року по 08 грудня 2009 року платежі за користування кредитом по строковій заборгованості сплачував у розмірі 17,16 долари США, а з 09 грудня 2009 року повинен виплачувати рівними частинами.
З урахуванням зазначених вище обставин та положень ст. 99 Конституції України, ст. ст. 203, 215, 236, 524-526, 533, 554, 559, 1046, 1054 ЦК України, Закону України «Про банки та банківську діяльність», Декрету Кабінету Міністрів України «Про систему валютного регулювання і валютного контролю»суд обґрунтовано відмовив в задоволенні позову ОСОБА_2 та задовольнив вимоги ПАТ «Перший Український міжнародний Банк».
При цьому суд правильно врахував, що ПАТ «Перший Український міжнародний Банк»свої зобов'язання за кредитним договором виконало в повному обсязі, а ОСОБА_2 та ОСОБА_3 свої зобов'язання щодо повернення кредиту та сплаті процентів не виконали.
Отже враховуючи обставини справи та положення закону висновок суду, щодо солідарного стягнення з ОСОБА_2 та ОСОБА_3 на користь ПАТ «Перший Український міжнародний Банк»суми заборгованості за договором кредиту є правильним.
Вирішуючи вимоги ОСОБА_2 та відмовляючи в їх задоволенні судом зроблено вірний висновок, що між сторонами було укладено кредитний договір, в якому сторони досягли всіх істотних умов, а саме: мету, суму, строк надання коштів, умови і порядок його погашення, види забезпечення зобов'язання, розмір відсоткової ставки, відповідальність сторін за невиконання або неналежне виконання ними умов договору.
Суд правильно не прийняв в до уваги твердження ОСОБА_2 про те, що Банк не мав права здійснювати видачу кредиту в іноземній валюті, оскільки Законом України «Про Національний банк України», Декретом Кабінету Міністрів України «Про систему валютного регулювання і валютного контролю»визначено, що дозволяється банком зазначена діяльність за наявності виданої Національним банком України ліцензії.
Як вбачається із матеріалів справи, така ліцензія відповідачу видана Національним банком України.
Доводи про необхідність мати індивідуальну ліцензію також не можуть бути взяті до уваги, оскільки вищевказаними законами встановлено, що письмовий дозвіл на здійснення операцій з валютними цінностями є генеральною ліцензією на здійснення валютних операцій. За умови отримання письмового дозволу НБУ банки мають право здійснювати операції з валютними цінностями.
Отже, судом було вірно вказано, що за відсутності нормативних умов для застосування індивідуального ліцензування, єдиною правовою підставою для здійснення банками кредитування в іноземній валюті є наявність у банку генеральної ліцензії на здійснення валютних операцій, отриманої у встановленому порядку. Тому при розгляді спорів про визнання недійсними договорів про надання кредиту в іноземній валюті суд враховує те, що у випадку наявності у банку відповідної генеральної ліцензії та письмового дозволу Національного банку України, здійснення кредитних операцій у валюті не суперечить вимогам чинного законодавства України.
Крім того, не можна взяти до уваги посилання ОСОБА_2 про те, що він не розраховував на те, що курс долару буде підвищуватися, оскільки, ніщо не перешкоджало позивачу отримати кредит у національній валюті, однак він цього не зробив оскільки, виходив з того що процентна ставка по валютному кредиту значно нижча ніж по кредиту в гривні.
Що стосується доводів про передчасність позову ПАТ «Перший Український міжнародний Банк»про стягнення суми заборгованості по кредитному договору у зв'язку з забезпеченням даних вимог нерухомим майном відповідно до договору іпотеки, то судом вірно зазначено, що звернення стягнення іпотекодержателя на предмет іпотеки є його правом, а не обов'язком.
У відповідності до ст. 88 ЦПК України суд правильно вирішив питання щодо розподілу судових витрат.
Колегія суддів вважає, що кожна із сторін повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень по ним.
Доводи апеляційної скарги суттєвими не являються і не дають підстав для висновку про неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального чи процесуального права, які призвели або могли призвести до неправильного вирішення справи. Крім того приведені в апеляційних скаргах доводи зводяться до переоцінки доказів і незгоди з висновками суду по їх оцінці.
З'ясувавши в достатньо повному об'ємі права та обов'язки сторін, обставини справи, перевіривши доводи та давши їм правову оцінку, суд постановив рішення, що відповідає вимогам закону. Висновки суду достатньо обґрунтовані і підтверджені наявними в матеріалах справи письмовими доказами, поясненнями сторін.
Керуючись ст.ст. 303, 307, 308, 315, 317, 319 ЦПК України, колегія суддів, -
Апеляційну скаргу ОСОБА_2, ОСОБА_3 - відхилити.
Рішення Першотравенського міського суду Дніпропетровської області від 23 лютого 2012 року - залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення, але може бути оскаржена у касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів.
Судді