Провадження № 22-ц/490/5863/12 Справа № 2-410/431/12 Головуючий у 1 й інстанції - Озерянська Ж.М. Доповідач - Кіктенко Л.М.
Категорія
18 червня 2012 року Колегія суддів судової палати по цивільним справам апеляційного суду Дніпропетровської області в складі:
Головуючого судді: Кіктенко Л.М.
Суддів: Кочкової Н.О., Максюти Ж.І.
При секретарі: Бойко О.Л.
Розглянувши у відкритому судовому засіданні у місті Дніпропетровську цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_2 на рішення Дніпропетровського районного суду, Дніпропетровської області від 5 квітня 2012 року по справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3 про припинення права на частку у спільному майні та визнання права власності на ? частину квартири , -
Рішенням Дніпропетровського районного суду, Дніпропетровської області від 5 квітня 2012 року у задоволенні позовних вимог ОСОБА_2 до ОСОБА_3 про припинення права на частку у спільному майні та визнання права власності на ? частину квартири відмовлено.
В апеляційній скарзі ОСОБА_2, посилаючись на неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, неповне з*ясування та недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд визнав встановленими, невідповідність висновків суду обставинам справи, ставить питання про скасування вказаного рішення суду та ухвалення нового рішення, яким задовольнити її позовні вимоги.
Перевіривши матеріали справи, законність та обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги та заявлених вимог, колегія суддів вважає за необхідне апеляційну скаргу відхилити, а рішення суду залишити без змін з наступних підстав.
Встановлено судом і підтверджується матеріалами справи, що ОСОБА_2 на підставі договору дарування на праві спільної часткової власності належить ? частини трикімнатної квартири АДРЕСА_1. Інша ? частина вказаної квартири належить відповідачеві ОСОБА_3.
Згідно довідки ЖЄК-№1 №24 від 13 січня 2012 року у вказаній квартирі зареєстровані мати позивачки ОСОБА_4 і відповідач.
Позивачка прохала задовольнити позовні вимоги, посилаючись на те, що між нею та відповідачем несприятливі умови, він постійно вчиняє сварки, залякує, протягом тривалого часу не сплачує комунальні платежі.
Відповідно до вимог ст..365 ЦК України право особи на частку у спільному майні може бути припинене за рішенням суду на підставі позову інших співвласників, якщо: 1/ частка є незначною і не може бути виділена в натурі; 2/ річ є неподільною; 3/ спільне володіння і користування майном є неможливим; 4/ таке припинення не завдасть істотної шкоди інтересам співвласника та членам його сім*ї.
Частиною 2 ст.365 ЦК України передбачено, що суд постановляє рішення про припинення права особи на частку у спільному майні за умови попереднього внесення позивачем вартості цієї частки на депозитний рахунок суду.
Відмовляючи позивачці у задоволенні позовних вимог, суд правильно виходив з того, що відповідач іншого житла не має, у нього відсутні кошти для придбання іншого житла, у спірній квартирі він мешкає тривалий час, а позивачка в цій квартирі не проживає, є громадянкою Російської Федерації, має інше житло.
Рішення суду відповідає вимогам норм матеріального, процесуального права, встановленим обставинам і матеріалам справи.
Доводи апеляційної скарги не спростовують правильність висновків у рішенні суду, протирічать вимогам законодавства, яке регулює спірні правовідносини, зводяться до переоцінки доказів по справі.
Відповідно до вимог ст.212 ЦПК України виключне право оцінки доказів належить суду, який має оцінювати докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному та об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.
Посилання в скарзі на те, що позивачка у зв*язку з хворобою матері постійно проживає у вказаній квартирі, не має суттєвого значення для вирішення спору, оскільки проживає там тимчасово, доглядаючи за хворою матір*ю.
Доводи скарги відносно того, що відповідач створює для позивачки несприятливі умови для проживання її разом з матір*ю, належними доказами не підтверджені і цим обставинам суд першої інстанції дав обґрунтовану оцінку.
Посилання на несплату відповідачем комунальних платежів не може бути підставою для задоволення позову, оскільки це є окремим спором.
Крім того, частка відповідача у спірній квартирі -?, яка не є незначною відповідно до вимог п.1 ч.1 ст.365 ЦК України, а іншого житла відповідач не має.
Судом першої інстанції у досить повному обсязі з*ясовані права та обов*язки сторін, обставини справи, доводи сторін перевірені і їм дана належна оцінка, справа розглянута у рамках позовних вимог та на підставі доказів, наданих сторонами, тому апеляційний суд приходить до висновку, що рішення суду слід залишити без змін.
Керуючись ст. ст. 209, 303, 307, 308, 314 ЦПК України, колегія суддів, -
Апеляційну скаргу ОСОБА_2 відхилити.
Рішення Дніпропетровського районного суду, Дніпропетровської області від 5 квітня 2012 року залишити без змін.
Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту проголошення і може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання нею законної сили.
Головуючий:
Судді: