Категорія №5.2.2
Іменем України
13 червня 2012 року Справа № 2а/1270/2896/2012
Луганський окружний адміністративний суд у складі:
Головуючого судді Ірметової О.В.,
при секретарі судового засідання: Іванович К.В.
розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «АВЕНЮ» до Луганської митниці Державної митної служби України, Головного управління Державної казначейської служби України в Луганській області про визнання протиправними дій, скасування рішення про признання митної вартості товарів та стягнення сум надмірно стягнутих платежів ПДВ у розмірі 55250,01 грн. -
09 квітня 2012 року до Луганського окружного адміністративного суду звернулось ТОВ «АВЕНЮ» з позовом до Луганської митниці та просив суд визнати протиправними дії Луганської митниці та скасувати рішення Луганської митниці про визначення митної вартості товарів від 12.03.2012 №702000003/2012/000312/1, від 12.03.2012 №702000003/2012/000312/2 та стягнути з відповідача Луганської митниці на користь товариства кошти на відшкодування шкоди, завданої незаконним рішення, а саме суму надмірно стягнутих платежів ПДВ у розмірі 55250,01 грн.
Ухвалою суду від 03 травня 2012 року до розгляду справи було залучено другого відповідача - Головне управління Державної казначейської служби України в Луганській області.
В обґрунтування позовних вимог ТОВ «АВЕНЮ» зазначив, що згідно п.4.1 Договору, укладеного між ТОВ «АВЕНЮ» та TACHENG CITY LANYA TRADE CO., LTD вартість на весь асортимент кожної конкретної партії товару встановлюється у відповідності до специфікації, загальна вартість укладеного контракту складає 2000000,00 доларів США, яка може змінюватися у відповідності з фактичним об'ємом поставок товару. Згідно специфікації №5 до контракту №0211 від 24.02.2011 декларантом у декларації митної вартості №702200001/2012/002202 від 07.03.2012 була задекларована митна вартість у розмірі 467362,85 грн., сума ПДВ - 93472,55 грн., яка визначалась згідно вимог ст.ст. 266, 267 Митного кодексу України. Позивач вважає, що для визначення митної вартості методом №1 у декларанта ТОВ «АВЕНЮ» було достатньо даних, що він і зробив, але відповідачем в супереч чинному законодавству було застосовано метод №6 «Резервний», тобто таким чином проігнорував всі вимоги ст.266 Митного кодексу України. До 24.02.2012 декларантом неодноразово декларувалась митна вартість товарів за даним контрактом згідно вимог ст.ст. 266, 267 Митного кодексу України та зі сторони співробітників Луганської митниці були відсутні будь-які заперечення або вимоги задекларувати імпортний товар за завищеною ціною. Відповідач вимусив задекларувати партію вантажу за митною вартістю з урахуванням підвищення ціни на скореговану суму. Різниця між митною вартістю задекларованою ТОВ «Авеню» та неправомірно скоригованою митною вартістю митного органу складає 276249,89 грн., з яких сума ПДВ - 55250,01 грн., яки позивач також просив стягнути.
В судовому засіданні представники позивача підтримали позовні вимоги у повному обсязі та надали пояснення, аналогічні позову.
Представник відповідача Луганської митниці заперечував проти задоволення позовних вимог та зазначив, що оскільки після проведення процедури консультації з декларантом, з якою декларант ознайомлена під підпис, відповідно до вимог статті 266 МКУ, враховуючи те, що згідно частини 2а) статті VII Генеральної угоди з тарифів і торгівлі 1994 року (далі - ГАТТ) оцінка імпортованого товару для митних цілей повинна ґрунтуватися на дійсній вартості імпортованого товару (частина 2b) статті VII ГАТТ під «дійсною вартістю» розуміє ціну, за яку під час та в місці, визначеними законодавством імпортуючої країни такий чи подібний товар продається або пропонується до продажу при звичайному ході торгівлі за умов повної конкуренції.), митну вартість зазначеного товару визначено за резервним методом на підставі інформації про рівні митної вартості подібних товарів, митне оформлення яких вже здійснено. Під час проведення процедури консультації декларанта було повідомлено про можливість оформлення товару під гарантійні зобов'язання, але позивач від цього відмовився. Крім того представник відповідача вважає, що з таких підстав правомірно застосував 6 метод визначення митної вартості товару.
Представник відповідача Головного управління Державної казначейської служби України в Луганській області у судове засідання не з'явився, надав заяву про розгляд справи у його відсутність та в запереченнях на адміністративний позов зазначив, що позивачем позовних вимог до Головного управління Державної казначейської служби України в Луганській області не пред'явлено. Контроль щодо своєчасності сплати мита покладено на митні органи, на підставі висновку якого повертаються відповідні суми коштів з відповідного бюджету. На теперішній час до Головного управління Державної казначейської служби України в Луганській області не надходило будь-яких документів на підставі яких можливо здійснити повернення надмірно сплачених митних платежів.
Заслухавши пояснення представників позивача, представників відповідача, врахувавши заперечення другого відповідача, дослідивши матеріали справи та оцінивши надані суду доказів, суд дійшов про необґрунтованість позовних вимог з наступних підстав.
В судовому засіданні встановлено та не заперечувалось сторонами наступні обставини.
ТОВ «АВЕНЮ» зареєстровано виконавчим комітетом Луганської міської ради 18.12.2002 (а.с.11).
24.02.2011 позивач уклав контракт з TACHENG CITY LANYA TRADE CO., LTD (Китай) про закупівлю товарів (дитячі іграшки) на умовах FOB SHEKOU (Інкотермс - 2010), згідно специфікаціями, які є невід'ємною частиною Контракту (а.с.17-21).
Згідно п.4.1 Договору вартість на весь асортимент кожної конкретної партії товару встановлюється у відповідності до специфікації, загальна вартість укладеного контракту складає 2000000,00 доларів США, яка може змінюватися у відповідності з фактичним об'ємом поставок товару.
Митні органи, реалізуючі митну політику України, згідно статті 11 Митного кодексу України, виконують, зокрема, такі основні завдання як виконання та контроль за додержанням законодавства України з питань митної справи, захист економічних інтересів України тощо.
У відповідності з Конституцією України кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, місцевого самоврядування, посадових і службових осіб.
Статтею 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові та службові особи зобов'язані діяти лише на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та Законами України.
У відповідності зі ст. 2 КАС України у справах про оскарження рішень суб'єктів владних повноважень слід перевіряти чи прийняті такі рішення на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією України на Законами України, з виконанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано, обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії), безсторонньо (неупереджено), добросовісно, розсудливо, з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації, пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія), з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення, своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Згідно з Митним кодексом України переміщення через митний кордон України товарів та інших предметів підлягає митному оформленню. Митне оформлення здійснюється службовими особами митниці з метою забезпечення митного контролю та для застосування засобів державного регулювання ввезення на митну територію України, вивезення за її межі і транзиту через територію України товарів та інших предметів.
Відповідно до ст. 45 Митного Кодексу України, особи, які переміщують товари і транспортні засоби через митний кордон України чи провадять діяльність, контроль за якою цим Кодексом покладено на митні органи, зобов'язані подавати митним органам документи та відомості, необхідні для здійснення митного контролю.
07 березня 2012 року для контролю заявленої митної вартості Луганській митниці, декларантом ТОВ «Ексим Брок» Цимбалюк К.С. була надана вантажна митна декларація за № 7022000001/2012/002202 на товари «Іграшки для дітей в асортименті" (13 товарів) країна виробництва Китай», в кількості 2725 кг., фактурною вартістю 53401,35 доларів США на умовах поставки FOB CHIWAN (а.с.31-40).
Перелік документів та відомостей, необхідних для здійснення митного контролю, порядок їх подання визначаються Кабінетом Міністрів України відповідно до Митного Кодексу.
Згідно статті 262 Митного кодексу України, митна вартість товарів та метод її визначення заявляються (декларуються) митному органу декларантом при переміщенні товарів через митний кордон України шляхом надання декларації митної вартості. Порядок та умови декларування митної вартості товарів, які переміщуються через митний кордон України визначені постановою КМУ від 20.12.06 № 1766 «Про затвердження порядку декларування митної вартості товарів, які переміщуються через митний кордон України, та подання відомостей для її підтвердження», затвердженого (далі Порядок декларування)
Згідно статті 264 Митного кодексу України, заявлена декларантом митна вартість товарів та подані ним відомості про її визначення повинні базуватись на об'єктивних, документально підтверджених даних, які піддаються обчисленню.
Митний орган, згідно статті 265 Митного кодексу України, здійснює контроль правильності визначення митної вартості товарів та має право упевнитись в достовірності або точності будь-якої заяви, документа чи декларації, поданої для цілей визначення митної вартості.
Контроль правильності визначення митної вартості товарів під час проведення операцій їх митного контролю та митного оформлення здійснюється посадовими особами митних органів на підставі положень п. 2 «Порядку контролю за правильністю визначення митної вартості товарів», затвердженого ПКМУ від 09.04.08 № 339 (далі Порядок контролю) та «Порядку роботи посадових осіб митного органу при здійсненні контролю за правильністю визначення митної вартості товарів, які переміщуються через митний кордон України», затвердженого наказом Держмитслужби від 24.06.09 № 602 (далі Порядок роботи).
Відповідно до положень Порядку роботи, контроль за правильністю визначення митної вартості товарів під час проведення митного контролю та митного оформлення товарів здійснюється шляхом:
1.1. Перевірки відомостей, що містяться у поданих для підтвердження заявленої митної вартості товарів документах, а саме:
декларації митної вартості (далі - ДМВ);
вантажній митній декларації (далі - ВМД), графи 12, 20, 22, 31 (в частині зазначення характеристик товару, які впливають виключно на рівень його митної вартості), 42, 43, 44 (в частині документів, які подаються для підтвердження митної вартості товару), 45;
документах, що підтверджують заявлену митну вартість, передбачених Порядком декларування.
1.2. Перевірки наявності необхідних для підтвердження митної вартості документів, визначених Порядком декларування.
1.3. Перевірки дотримання вимог щодо оформлення документів відповідно до пункту 12 Порядку декларування.
1.4. Контролю правильності обрання декларантом методу визначення митної вартості.
1.5. Контролю наявності обмежень щодо прав покупця (імпортера) на використання оцінюваних товарів.
1.6. Контролю поданих для підтвердження заявленої митної вартості документів на наявність умов або застережень, що унеможливлюють визначення митної вартості товарів за ціною договору щодо товарів, які імпортуються.
1.7. Контролю поданих для підтвердження заявленої митної вартості документів на наявність відносин пов'язаності між продавцем та покупцем, які вплинули на ціну оцінюваних товарів.
1.8. Перевірки правильності урахування додаткових складових митної вартості, які згідно зі статтею 267 Митного кодексу України мають додаватися до ціни, яка була фактично сплачена або підлягає сплаті за оцінювані товари.
1.9. Порівняння рівня заявленої митної вартості товарів з рівнем митної вартості ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, митне оформлення яких вже здійснено.
1.10. Вивчення маршруту транспортування товарів.
1.11. Порівняння рівня заявленої митної вартості товарів з наявною у митного органу інформацією про рівень цін на такі товари або вартість прямих витрат на їх виробництво, у тому числі сировини, матеріалів та/або комплектувальних виробів, які входять до складу товарів.
1.12. Вивчення характеристик товарів, які впливають на рівень їх митної вартості.
1.13. Консультацій з декларантом з метою обміну інформацією, що стосується певної зовнішньоекономічної операції та впливає на вартість товарів.
Контроль за правильністю визначення митної вартості товарів під час проведення операцій їх митного контролю і митного оформлення здійснювався відповідно до Глави 41 Митного кодексу України та вимог Порядку здійснення контролю за правильністю визначення митної вартості товарів, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 09.04.08 N 339 шляхом:
1) проведення перевірки документів, поданих для підтвердження заявленої митної вартості товарів, згідно з Порядком декларування митної вартості товарів, які переміщуються через митний кордон України, та подання відомостей для її підтвердження, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 20.12.06 №1766.
2) усного опитування посадових осіб підприємств і громадян, а також консультацій з декларантом з метою обміну інформацією, що стосується певної зовнішньоекономічної операції та впливає на вартість товарів;
3) здійснення порівняльного аналізу рівня заявленої митної вартості товарів з рівнем митної вартості ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, митне оформлення яких вже здійснено;
4) наявною у митного органу інформацією про рівень цін на такі товари або вартість прямих витрат на їх виробництво, у тому числі сировини, матеріалів та/або комплектувальних виробів, які входять до складу товарів.
Згідно статті 264 Митного кодексу України, заявлена декларантом митна вартість товарів та подані ним відомості про її визначення повинні базуватись на об'єктивних, документально підтверджених даних, які піддаються обчисленню. У разі потреби у підтвердженні заявленої митної вартості товарів, декларант зобов'язаний подати митному органу необхідні для цього відомості та забезпечити можливість їх перевірки відповідно до Порядку декларування.
Митний орган, згідно статті 265 Митного кодексу України, здійснює контроль правильності визначення митної вартості товарів та має право упевнитись в достовірності або точності будь-якої заяви, документа чи декларації, поданої для цілей визначення митної вартості. За умови наявності підтверджуючих документів, а також відповідності цін імпортованого товару цінам світового ринку на такі товари, митне оформлення здійснюється на підставі поданих документів.
У зв'язку з вищевикладеним, у відповідності до п.11 Порядку декларування посадовою особою митного органу були запрошені додаткові документи, про що зроблений відповідний запис на декларації митної вартості з яким декларант був ознайомлений під розпис, а саме:
- договір з третіми особами, що пов'язаний з договором про поставку товарів, митна вартість яких визначається;
- відповідна бухгалтерська документація (інвойс від виробника, накладні, документи щодо розрахунків за товар з виробником, тощо);
- висновок про вартісні характеристики товару підготовлений спеціалізованою експертною організацією, що має відповідні повноваження;
- інші документи, за бажанням декларанта, що підтверджують заявлену ним митну вартість.
12 березня 2012 року декларантом ТОВ «Ексим Брок» Цимбалюк К.С. додатково до поданих до митного контролю документів подано:
- рахунок від виробника б/н без дати, без перекладу;
- платіжні доручення щодо сплати товару, без перекладу;
- витяг з мережі Інтернет,
Від надання інших документів, зазначених на зворотному боці ДМВ декларант відмовилась, про що власноручно зазначила на ДМВ.
Поданий документ від виробника так званий рахунок не містить: № рахунку, дати його виставлення, що суперечить загальним принципам бухгалтерського обліку та не дає можливості ідентифікувати дану поставку, в зв'язку з відсутністю перекладу, наданий декларантом витяг з мережі Інтернет на подібні товари не дає можливості їх обчислення в зв'язку з відсутністю курсу зазначеної у прайсі валюти. Таким чином суд погоджується з доводами відповідача, що декларантом на момент митного оформлення сумніви щодо вартості товару не спростовано та не забезпечено у повному обсязі можливість обчислення та перевірки заявлених відомостей про митну вартість товарів.
Окрім того, відповідно до статті 260 Митного кодексу України, для цілей визначення митної вартості використовується інформація, підготовлена у спосіб, сумісний з принципами бухгалтерського обліку.
Отже, враховуючи зазначене вище, відповідно до п.14 Порядку декларування митної вартості товарів, які переміщуються через митний кордон України, та подання відомостей для її підтвердження, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 20.12.06 №1766, якщо декларантом не подано в установлений строк додаткові документи або якщо він відмовився від їх подання, митну вартість товарів визначає митний орган на підставі наявних відомостей згідно із законодавством, з оформленням рішення про визначення митної вартості товарів (далі - Рішення) за формою та у порядку, встановленими наказом Державної митної служби України від 29.05.2009 № 506 «Про затвердження форми рішення про визначення митної вартості товарів, Порядку його заповнення та Класифікатора додаткових складових до ціни договору», зареєстрованим у Міністерстві юстиції України 18.06.2009 за № 534/16550.
Статтею 268 Митного кодексу України передбачено, що під ідентичними розуміються товари, однакові за всіма ознаками з оцінюваними товарами, у тому числі за такими, як:
1) фізичні характеристики;
2) якість та репутація на ринку;
3) країна походження;
4) виробник.
Незначні зовнішні відмінності не можуть бути підставою для відмови у розгляді товарів як ідентичних, якщо в цілому такі товари відповідають вимогам частини другої цієї статті.
Крім цього, зазначеною статтею встановлено певний ряд обмежень для застосування методу визначення митної вартості за ціною угоди ідентичних товарів, такі як комерційні умови та кількість товару.
Так, коли митний орган дійшов висновку, що заявлена декларантом за 1 методом митна не може бути прийнята з зазначених вище причин відбулась процедура консультації між митним органом та декларантом з метою вибору підстав для визначення митної вартості, як це передбачено статтею 266 Митного кодексу України (результати відображені на зворотному боці декларації митної вартості).
За результатами такої консультації встановлено, що застосувати 2 та 3 метод для визначення митної вартості митний орган не мав можливості у зв'язку з відсутністю у митного органу інформації про митні оформлення іграшок того самого виробника, що і оцінюваних товарів, а вимоги статей 268 та 269 передбачають, що товари повинні бути вироблені однаковим виробником). Декларантом також не запропоновано інформації для застосування за методами 2 та 3 визначення митної вартості про що свідчить запис на декларації митної вартості.
Застосування 4 та 5 методів визначення митної вартості у відповідності до статей 271 та 272 не можливо у зв'язку з відсутністю інформації для застосування за цими методам.
У зв'язку з неможливістю застосувати попередні методи визначення митної вартості, митну вартість зазначеного товару визначено за 6 резервним методом на підставі інформації про рівні митної вартості, який містився у митного органу:
товару 1 - 9,66 дол/кг;
товару 2 - 8,63 дол/кг;
товару 3 - 13,92 дол/кг;
товару 4 - 35,47 дол/кг;
товару 5 - 10,56 дол/кг;
товару 6 - 4,22 дол/кг;
товару 7 - 12,87 дол/кг;
товару 8 - 6,18 дол/кг;
товару 9 - 8,05 дол/кг;
товару 11 - 13,62 дол/кг.
Таким чином, після проведення процедури консультації з декларантом, з якою декларант ознайомлена під підпис, відповідно до вимог статті 266 МКУ, враховуючи те, що згідно частини 2а) статті VII Генеральної угоди з тарифів і торгівлі 1994 року (далі - ГАТТ) оцінка імпортованого товару для митних цілей повинна ґрунтуватися на дійсній вартості імпортованого товару (частина 2b) статті VII ГАТТ під «дійсною вартістю» розуміє ціну, за яку під час та в місці, визначеними законодавством імпортуючої країни такий чи подібний товар продається або пропонується до продажу при звичайному ході торгівлі за умов повної конкуренції.), митну вартість зазначеного товару визначено за резервним методом на підставі інформації про рівні митної вартості подібних товарів, митне оформлення яких вже здійснено.
Оскільки при визначенні митної вартості ввезеного товару ТОВ «АВЕНЮ» безпідставно не було надано митному органу на його вимогу всіх необхідних документів, визначення митної вартості за першим і подальшими методами визначення митної вартості товару митним органом було неможливо.
Оскільки при митному оформленні товару у митного органу обґрунтовано виникли сумніви правильності заявленої митної вартості товару на підставі цінової інформації Єдиної автоматизованої інформаційної системи Державної митної служби України, заявлена декларантом вартість товару виявилась значно нижчою, ніж та, яка заявлена у базі ЄАІС ДМСУ, витребування митним органом додаткових документів для підтвердження заявленої митної вартості товару є законним та обґрунтованим, а оскаржуване позивачем рішення Луганської митниці про визначення митної вартості товарів від 12.03.2012 №702000003/2012/000312/1 та №702000003/2012/000312/1 не підлягають скасуванню.
Оскільки вимога про стягнення зайво сплаченої суми ПДВ є похідним від правомірності рішень Луганської митниці, дана позовна вимога також не підлягає задоволенню.
З огляду на вказане вище, суд вважає, що є безпідставними, та такими, що не підлягають задоволенню позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «АВЕНЮ» до Луганської митниці Державної митної служби України про визнання протиправними дій, скасування рішення про визначення митної вартості товарів від 12.03.2012 року №702000003/2012/000312/1, рішення про визначення митної вартості товарів 12.03.2012 року №702000003/2012/000312/2 та стягнення суми надмірно стягнутих платежів ПДВ у розмірі 55250,01 гривень.
Відповідно до ч.2 ст.94 КАС України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони - суб'єкта владних повноважень, суд присуджує з іншої сторони всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати, пов'язані із залученням свідків та проведенням судових експертиз
Керуючись статтею 2, 11, 17, 18, 71, 87, 90, 94, 158-163, 167 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -
В задоволенні позовних вимог Товариства з обмеженою відповідальністю «АВЕНЮ» до Луганської митниці Державної митної служби України, Головного управління Державної казначейської служби України в Луганській області про визнання протиправними дій, скасування рішення про признання митної вартості товарів та стягнення сум надмірно стягнутих платежів ПДВ у розмірі 55250,01 грн. відмовити.
Постанова суду може бути оскаржена до Донецького апеляційного адміністративного суду через суд першої інстанції шляхом подання апеляційної скарги.
Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.
Апеляційна скарга подається до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.
Постанова суду першої інстанції набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого Кодексом адміністративного судочинства України, якщо таку скаргу не було подано.
Постанову складено та підписано у повному обсязі 18 червня 2012 року.
Суддя О.В. Ірметова