Категорія №8.1.5
Іменем України
18 червня 2012 року Справа № 2а/1270/3889/2012
Луганський окружний адміністративний суд у складі:
Головуючого: судді -Островської О.П.,
при секретарі -Тельдековій Н.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за адміністративним позовом Антрацитівської об'єднаної державної податкової інспекції Луганської області Державної податкової служби до фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 про стягнення суми податкового боргу, -
21 травня 2012 року Антрацитівська об'єднана державна податкова інспекція Луганської області Державної податкової служби звернулася до Луганського окружного адміністративного суду з позовом, в обґрунтування якого вказала наступне. Фізична особа-підприємець ОСОБА_1 зареєстрований виконавчим комітетом Антрацитівської міської ради Луганської області 19.04.2002 р. за адресою: АДРЕСА_1 про що зроблено запис у журналі обліку реєстраційних справ №НОМЕР_3. Відповідач взятий на податковий облік Антрацитівською ОДПІ 23.04.2002р. за №5134. Позивачем була проведена документальна планова виїзна перевірка дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства відповідача за період з 01.09.2009 року по 31.12.2011 року, за результатами якої був складений акт №65/17-2366711133 від 22.02.2012 року. Документальною плановою виїзною перевіркою встановлені порушення:
1. п.п.2.3.1. п.2.3 ст.2, п.9.3, абз.2 п.9.4., ст..9, п.4.1. ст..4, п.п.6.1.1. п.6.1. ст.6, п.п.7.3.1. п.7.3. ст.7 Закону України від 03.04.1997 року №168/97-ВР «Про податок на додану вартість», п.13 Положення про реєстрацію платників податку на додану вартість, затвердженого наказом Державної податкової адміністрації України від 01 березня 2000 року №79, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 03.04.2000 р. за №208/4429, в результаті чого фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1 не нараховані податкові зобов'язання з ПДВ на загальну суму 59 037,79 грн., в т.ч. за січень 2011 року (з 21.01.2011р.) на суму 2669,26 грн., за лютий 2011 року на суму 5039,85 грн., за березень 2011 року на суму 5734,16, за квітень 2011 року на суму 5398,83 грн., за травень 2011 року на суму 5580,11 грн., за червень 2011 року на суму 6046,17 грн., за липень 2011 року на суму 5582,31 грн., за серпень 2011 року на суму 5581,06 грн., за вересень 2011 року на суму 5404,92 грн., за жовтень 2011 року на суму 5580,29 грн., за листопад 2011 року на суму 5319,16 грн. та за грудень 2011 року на суму 1101,77 грн.
2. п.9 ст.3 Закону України від 06.07.1995 року №265/95-ВР «Про застосування розрахункових операцій в сфері торгівлі, громадського харчування та послуг», а саме не забезпечено збереження фіскальних звітних чеків в КОРО.
3. п.2.6 п.2 Положення про ведення касових операцій у національній валюті в Україні, затвердженого Постановою Правління НБУ від 15.12.2004 року №637, зареєстрованого у Міністерстві юстиції України 13.01.2005 року за №40/10320 із змінами і доповненнями, а саме не своєчасне оприбуткування готівкових коштів в КОРО на суму 22 628,95 грн.
На підставі вказаного акту перевірки Антрацитівською ОДПІ були визначено суми податкового зобов'язання та відповідно до ст..58 ПК України, платнику податків надіслано податкові повідомлення-рішення від 05.03.2012 року №0000421710, 0000052340, які 06.03.2012 року отримав ОСОБА_1
Станом на 17.05.2012 року податковий борг відповідача становить 190 906, 80 грн., який включає:
- суму боргу по податку на додану вартість у розмірі 77 082,05 грн., в т.ч. за основним платежем - 59 038, 00 грн., за штрафною санкцією - 14 759,00 грн. та пеня - 3 285,05 грн.
- суму боргу за штрафною санкцією за порушення норм регулювання обігу готівки у розмірі 113 824,75 грн.
Відповідно до п.59.1 ст.59 ПК України відповідачу з метою погашення податкового боргу 02.04.2012 року було виставлено податкову вимогу №2. Однак, зазначені заходи результату не дали, відповідач у добровільному порядку суму боргу не сплатив. Позивач просив суд стягнути з відповідача податковий борг у загальній сумі 190 906, 80 грн.
Представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримав у повному обсязі, надав суду пояснення аналогічні викладеним у позовній заяві, просив позов задовольнити.
Представник відповідача в судове засідання не з'явився, про дату, час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином, причини неявки суду не повідомив, заперечення проти позову не надав.
Суд, вислухавши пояснення представника позивача, дослідивши матеріали справи, вважає, що позов підлягає задоволенню з наступних підстав.
Судом встановлено, що відповідач фізична особа-підприємець ОСОБА_1 зареєстрований виконавчим комітетом Антрацитівської міської ради Луганської області 19.04.2002 р., ідентифікаційний код НОМЕР_2 (а.с.49), перебуває на обліку в позивача як платник податків та зборів з 23.04.2002 року за №5134 (а.с.48).
Стаття 67 Конституції України передбачає, що кожен зобов'язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом.
Відповідно до ст. 2 Закону України «Про державну податкову службу в Україні», завданнями органів державної податкової служби, зокрема, є здійснення контролю за додержанням податкового законодавства, правильністю обчислення, повнотою і своєчасністю сплати до бюджетів, державних цільових фондів податків і зборів (обов'язкових платежів), а також неподаткових доходів, установлених законодавством.
Відповідно до пунктів 1, 2, 11 статті 10 Закону України «Про державну податкову службу в Україні» державні податкові інспекції в районах, містах без районного поділу, районах у містах, міжрайонні та об'єднані державні податкові інспекції здійснюють контроль за своєчасністю, достовірністю, повнотою нарахування та сплати податків та зборів (обов'язкових платежів); забезпечують облік платників податків, інших платежів, правильність обчислення і своєчасність надходження цих податків, платежів, а також здійснюють реєстрацію фізичних осіб - платників податків та інших обов'язкових платежів; подають до судів позови до підприємств, установ, організацій та громадян про визнання угод недійсними і стягнення в доход держави коштів, одержаних ними за такими угодами, а в інших випадках - коштів, одержаних без установлених законом підстав, а також про стягнення заборгованості перед бюджетом і державними цільовими фондами за рахунок їх майна.
Пунктом 20.1.28 ст. 20 Податкового кодексу України, який набрав чинності з 01.01.2011р., визначено, що органи державної податкової служби, окрім іншого, мають право стягувати до бюджетів та державних цільових фондів суми грошових зобов'язань та/або податкового боргу у випадках, порядку та розмірі, встановлених цим Кодексом, стягувати суми простроченої заборгованості суб'єкта господарювання перед державою (Автономною Республікою Крим чи територіальною громадою міста) за кредитом (позикою), залученим державою (Автономною Республікою Крим чи територіальною громадою міста) або під державну (місцеву) гарантію, а також за кредитом з бюджету в порядку, визначеному цим Кодексом.
Таким чином, позивач є органом державної влади, уповноваженим здійснювати функцію контролю за визначенням та сплатою платником податків, повноваження якого на звернення до суду із позовом про стягнення податкового боргу прямо визначені законодавством України.
01 січня 2011 року набрав чинності Податковий кодекс України який регулює відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема, визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, повноваження і обов'язки посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства.
Пунктом 1 статті 11 Закону України «Про державну податкову службу в Україні» від 04.12.1990 року №509-ХІІ визначено, що органи державної податкової служби у випадках, в межах компетенції та у порядку, встановлених законами України, мають право здійснювати документальні невиїзні перевірки (на підставі поданих податкових декларацій, звітів та інших документів, пов'язаних з нарахуванням і сплатою податків та зборів (обов'язкових платежів) незалежно від способу їх подачі), а також планові та позапланові виїзні перевірки своєчасності, достовірності, повноти нарахування і сплати податків та зборів (обов'язкових платежів), додержання валютного законодавства юридичними особами, їх філіями, відділеннями, іншими відокремленими підрозділами, що не мають статусу юридичної особи, а також фізичними особами, які мають статус суб'єктів підприємницької діяльності чи не мають такого статусу, на яких згідно із законами України покладено обов'язок утримувати та/або сплачувати податки і збори (обов'язкові платежі), крім Національного банку України та його установ (далі - платники податків);
Статтею 14 Податкового кодексу України наведено перелік основних понять, які використовуються у Податковому кодексі України, зокрема:
- грошове зобов'язання платника податків - сума коштів, яку платник податків повинен сплатити до відповідного бюджету як податкове зобов'язання та/або штрафну (фінансову) санкцію, а також санкції за порушення законодавства у сфері зовнішньоекономічної діяльності (підпункт 14.1.39 пункту 14.1);
- податкове зобов'язання - сума коштів, яку платник податків, у тому числі податковий агент, повинен сплатити до відповідного бюджету як податок або збір на підставі, в порядку та строки, визначені податковим законодавством (у тому числі сума коштів, визначена платником податків у податковому векселі та не сплачена в установлений законом строк) (підпункт 14.1.156 пункту 14.1);
- податковий борг - сума грошового зобов'язання (з урахуванням штрафних санкцій за їх наявності), самостійно узгодженого платником податків або узгодженого в порядку оскарження, але не сплаченого у встановлений цим Кодексом строк, а також пеня, нарахована на суму такого грошового зобов'язання (підпункту 14.1.175 пункту 14.1).
Згідно із статтею 16 Податкового кодексу України платник податків зобов'язаний: вести в установленому порядку облік доходів і витрат, складати звітність, що стосується обчислення і сплати податків та зборів (підпункт 16.1.2 пункту 16.1 статті 16); подавати до контролюючих органів у порядку, встановленому податковим та митним законодавством, декларації, звітність та інші документи, пов'язані з обчисленням і сплатою податків та зборів (підпункт 16.1.3 пункту 16.1 статті 16); сплачувати податки та збори в строки та у розмірах, встановлених цим Кодексом та законами з питань митної справи (підпункт 16.1.4 пункту 16.1 статті 16).
Згідно із пунктом 54.1 статті 54 Податкового кодексу України крім випадків, передбачених податковим законодавством, платник податків самостійно обчислює суму податкового та/або грошового зобов'язання та/або пені, яку зазначає у податковій (митній) декларації або уточнюючому розрахунку, що подається контролюючому органу у строки, встановлені цим Кодексом.
У відповідності із пунктом 49.18 статті 49 Податкового кодексу України податкові декларації, крім випадків, передбачених цим Кодексом, подаються за базовий звітний (податковий) період, що дорівнює:
- календарному місяцю (у тому числі в разі сплати місячних авансових внесків) - протягом 20 календарних днів, що настають за останнім календарним днем звітного (податкового) місяця (підпункт 49.18.1);
- календарному кварталу або календарному півріччю (у тому числі в разі сплати квартальних або піврічних авансових внесків) - протягом 40 календарних днів, що настають за останнім календарним днем звітного (податкового) кварталу (півріччя) (підпункт 49.18.2);
- календарному року, крім випадків, передбачених підпунктами 49.18.4 та 49.18.5 цього пункту - протягом 60 календарних днів, що настають за останнім календарним днем звітного (податкового) року (підпункт 49.18.3);
- календарному року для платників податку на доходи фізичних осіб - до 1 травня року, що настає за звітним (підпункт 49.18.4);
- календарному року для платників податку на доходи фізичних осіб - підприємців - протягом 40 календарних днів, що настають за останнім календарним днем звітного (податкового) року (підпункт 49.18.5).
Платник податків відповідно до пункту 57.1 статті 57 Податкового кодексу України зобов'язаний самостійно сплатити суму податкового зобов'язання, зазначену у поданій ним податковій декларації, протягом 10 календарних днів, що настають за останнім днем відповідного граничного строку, передбаченого цим Кодексом для подання податкової декларації, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Відповідно до п.п.20.1.4. п.20.1. ст.20 Податкового кодексу України органи державної податкової служби мають право проводити перевірки платників податків (крім Національного банку України) в порядку, встановленому цим Кодексом.
Згідно з п.77.1. ст.77 Податкового кодексу України документальна планова перевірка повинна бути передбачена у плані-графіку проведення планових документальних перевірок.
Пунктом 82.1. ст.82 Податкового кодексу України визначено, що тривалість перевірок, визначених у статті 77 цього Кодексу, не повинна перевищувати 30 робочих днів для великих платників податків, щодо суб'єктів малого підприємництва - 10 робочих днів, інших платників податків - 20 робочих днів.
Судом встановлено, що позивачем на підставі п.п.20.1.4. п.20.1. ст.20, п.77.1. ст.77, п. 82.1. ст.82 Податкового кодексу України та направлення на перевірку від 06.02.2012 року №82, №83, №84 та №85 та плану-графіка проведення планових виїзних перевірок фізичних осіб-підприємців на 1 квартал 2012 року була проведена документальна планова виїзна перевірка фінансово-господарської діяльності з питань дотримання фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1 вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2009 року по 31.12.2011 року. В результаті проведення вказаної перевірки позивачем був складений акт від 22.02.2012 року №65/17-2366711133. (а.с.21-42)
У зв'язку з тим, що позивачем було проведено перевірку відповідача з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2009 року по 31.12.2011 року та встановлені порушення Законів України, які діяли до набрання чинності Податковим кодексом України, суд вважає необхідним застосовувати також приписи законодавства, що було чинним до 01.01.2011 року.
Підпунктом 2.3.1. п.2.3. ст.2 Закону України від 03 квітня 1997 року №168/97-ВР «Про податок на додану вартість» (який був чинним до 01.01.2011 року) передбачено, що особа підлягає обов'язковій реєстрації як платник податку у разі коли загальна сума від здійснення операцій з поставки товарів (послуг), у тому числі з використанням локальної або глобальної комп'ютерної мережі, що підлягають оподаткуванню згідно з цим Законом, нарахована (сплачена, надана) такій особі або в рахунок зобов'язань третім особам, протягом останніх дванадцяти календарних місяців сукупно перевищує 300 000 гривень (без урахування податку на додану вартість).
Відповідно п. 9.3. ст.9 Закону України «Про податок на додану вартість» особи, які підпадають під визначення пункту 2.3 статті 2 цього Закону, зобов'язані зареєструватися як платник податку у податковому органі за їх місцезнаходженням (місцем проживання). Форма заяви про реєстрацію визначається у порядку, визначеному центральним податковим органом. Дані з реєстру платників податку підлягають оприлюдненню в порядку, визначеному центральним податковим органом.
Фізичні особи, які не є суб'єктами господарювання та ввозять товари (предмети) на митну територію України в обсягах, що підлягають оподаткуванню згідно з митним законодавством, сплачують податок на додану вартість під час перетину такими товарами (предметами) митного кордону України, без їх реєстрації як платники цього податку.
Якщо обсяг оподатковуваних операцій особи протягом звітного податкового періоду перевищує суму, визначену підпунктом 2.3.1 пункту 2.3 статті 2 цього Закону, не більше ніж у два рази, така особа зобов'язана надіслати податковому органу заяву про реєстрацію протягом двадцяти календарних днів, наступних за таким звітним податковим періодом (абз.2 п.9.4. ст.9 Закону України «Про податок на додану вартість»).
Підпунктом 4.1. ст.4 Закону України «Про податок на додану вартість» встановлено, що база оподаткування операції з поставки товарів (послуг) визначається виходячи з їх договірної (контрактної) вартості, визначеної за вільними цінами, але не нижче за звичайні ціни, з урахуванням акцизного збору, ввізного мита, інших загальнодержавних податків та зборів (обов'язкових платежів), згідно із законами України з питань оподаткування (за винятком податку на додану вартість, а також збору на обов'язкове державне пенсійне страхування на послуги стільникового рухомого зв'язку, що включається до ціни товарів (послуг)). До складу договірної (контрактної) вартості включаються будь-які суми коштів, вартість матеріальних і нематеріальних активів, що передаються платнику податку безпосередньо покупцем або через будь-яку третю особу в зв'язку з компенсацією вартості товарів (послуг).
У разі якщо звичайна ціна на товари (послуги) перевищує договірну ціну на такі товари (послуги) більше ніж на 20 відсотків, база оподаткування операції з поставки таких товарів (послуг) визначається за звичайними цінами.
Відповідно до п.п.6.1.1. п.6.1. ст.6 Закону України «Про податок на додану вартість» податок становить 20 відсотків бази оподаткування, визначеної статтею 4 цього Закону, та додається до ціни товарів (робіт, послуг).
Згідно з п.п. 7.3.1. п.7.3. ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість» датою виникнення податкових зобов'язань з поставки товарів (робіт, послуг) вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше:
або дата зарахування коштів від покупця (замовника) на банківський рахунок платника податку як оплата товарів (робіт, послуг), що підлягають поставці, а в разі поставки товарів (робіт, послуг) за готівкові грошові кошти - дата їх оприбуткування в касі платника податку, а при відсутності такої - дата інкасації готівкових коштів у банківській установі, що обслуговує платника податку;
або дата відвантаження товарів, а для робіт (послуг) - дата оформлення документа, що засвідчує факт виконання робіт (послуг) платником податку.
Відповідно до п.п.54.3.5 п.54.3. ст.54 Податкового кодексу України контролюючий орган зобов'язаний самостійно визначити суму грошових зобов'язань, зменшення (збільшення) суми бюджетного відшкодування та/або зменшення (збільшення) від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток або від'ємного значення суми податку на додану вартість платника податків, передбачених цим Кодексом або іншим законодавством, якщо дані перевірок щодо утримання податків у джерела виплати, в тому числі податкового агента, свідчать про порушення правил нарахування, утримання та сплати до відповідних бюджетів податків і зборів, передбачених цим Кодексом, у тому числі податку на доходи фізичних осіб таким податковим агентом.
Пунктом 123.1. статті 123 Податкового кодексу України встановлено, що у разі якщо контролюючий орган самостійно визначає суму податкового зобов'язання, зменшення суми бюджетного відшкодування та/або від'ємного значення суми податку на додану вартість платника податків на підставах, визначених підпунктами 54.3.1, 54.3.2, 54.3.4, 54.3.5, 54.3.6 пункту 54.3 статті 54 цього Кодексу, -
тягне за собою накладення на платника податків штрафу в розмірі 25 відсотків суми визначеного податкового зобов'язання, завищеної суми бюджетного відшкодування.
При повторному протягом 1095 днів визначенні контролюючим органом суми податкового зобов'язання з цього податку, зменшення суми бюджетного відшкодування -
тягне за собою накладення на платника податків штрафу у розмірі 50 відсотків суми нарахованого податкового зобов'язання, завищеної суми бюджетного відшкодування.
З 01.01.2011 року розділом V Податкового кодексу України врегульовані питання, пов'язані з обчисленням та сплатою податку на додану вартість.
На підставі акту перевірки від 22.02.2012 року №65/17-2366711133, податковим органом було прийнято податкове повідомлення-рішення №0000421710 від 05.03.2012 року та збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість у розмірі 59 038,00 грн. за основним платежем та за штрафними санкціями у розмірі 14 759,00 грн.
Податкове повідомлення-рішення №0000421710 від 05.03.2012 року було отримано відповідачем 06.03.2012 року, що підтверджується його підписом на корінці податкового повідомлення-рішенння. (а.с.19) У встановлений законодавством строк відповідач суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість у розмірі 59 038,00 грн. та штрафні санкції нараховані зазначеним податковим повідомленням-рішення не сплатив. Даних про оскарження відповідачем податкового повідомлення-рішення №0000421710 від 05.03.2012 року суду не надано.
Підпунктом 129.1.1 п.129.1 ст. 129 Податкового кодексу України визначено, що після закінчення встановлених цим Кодексом строків погашення узгодженого грошового зобов'язання на суму податкового боргу нараховується пеня.
У зв'язку з несплатою відповідачем у встановлені законом строки податкових зобов'язань з податку на додану вартість, податковим органом була нарахована пеня у розмірі 3 285,05 грн., що підтверджується зворотнім боком облікової картки платника податків. (а.с.8-14)
Отже, податковий борг з податку на додану вартість у загальному розмірі становить 77 082,05 грн. та складається з грошового зобов'язання за основним платежем у розмірі 59 038,00 грн., штрафних (фінансових) санкцій 14 759,00 грн. та пені 3 285, 05 грн.
Відповідно до п.9 ст.3 Закону України №265/95-ВР «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг» від 06.07.1995 року суб'єкти підприємницької діяльності, які здійснюють розрахункові операції в готівковій та/або в безготівковій формі (із застосуванням платіжних карток, платіжних чеків, жетонів тощо) при продажу товарів (наданні послуг) у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг зобов'язані щоденно друкувати на реєстраторах розрахункових операцій (за виключенням автоматів з продажу товарів (послуг) фіскальні звітні чеки і забезпечувати їх зберігання в книгах обліку розрахункових операцій.
Пунктом 4 ст.17 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг» визначено, що за порушення вимог цього Закону до суб'єктів підприємницької діяльності, які здійснюють розрахункові операції за товари (послуги), за рішенням відповідних органів державної податкової служби України застосовуються фінансові санкції у розмірі двадцять неоподатковуваних мінімумів доходів громадян - у разі невиконання щоденного друку фіскального звітного чеку або його незберігання в книзі обліку розрахункових операцій.
Згідно з п.2.6 п.2 Положення про ведення касових операцій у Національній валюті в Україні» №637 від 15.12.2004 року уся готівка, що надходить до кас, має своєчасно (у день одержання готівкових коштів) та в повній сумі оприбутковуватися. Оприбуткуванням готівки в касах підприємств, які проводять готівкові розрахунки з оформленням їх касовими ордерами і веденням касової книги відповідно до вимог глави 4 цього Положення, є здійснення обліку готівки в повній сумі її фактичних надходжень у касовій книзі на підставі прибуткових касових ордерів.
У разі проведення готівкових розрахунків із застосуванням РРО або використанням РК оприбуткуванням готівки є здійснення обліку зазначених готівкових коштів у повній сумі їх фактичних надходжень у книзі обліку розрахункових операцій на підставі фіскальних звітних чеків РРО (даних РК).
Підприємствам, яким Законом України "Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг" надано право проводити розрахунки готівкою із споживачами без використання РРО та РК і специфіка функціонування яких унеможливлює оформлення ними кожної операції касовим ордером (продаж проїзних і перевізних документів; білетів державних лотерей; квитків на відвідування культурно-спортивних і видовищних закладів тощо), дозволяється оприбутковувати готівку наприкінці робочого дня за сукупністю операцій у цілому за робочий день з оформленням касовими документами і відображенням у відповідній книзі обліку.
Суми готівки, що оприбутковуються, мають відповідати сумам, визначеним у відповідних касових (розрахункових) документах.
Абзацом 1 частини 1 статті 1 Указу Президента України «Про застосування штрафних санкцій за порушення норм з регулювання обігу готівки» №436/95-ВР від 12.06.1995 року установлено, що у разі порушення юридичними особами всіх форм власності, фізичними особами - громадянами України, іноземними громадянами та особами без громадянства, які є суб'єктами підприємницької діяльності, а також постійними представництвами нерезидентів, через які повністю або частково здійснюється підприємницька діяльність, норм з регулювання обігу готівки у національній валюті, що встановлюються Національним банком України, до них застосовуються фінансові санкції у вигляді штрафу за неоприбуткування (неповне та/або несвоєчасне) оприбуткування у касах готівки - у п'ятикратному розмірі неоприбуткованої суми.
Судом також встановлено, що на підставі акту перевірки від 22.02.2012 року №65/17-2366711133, податковим органом було прийнято податкове повідомлення-рішення №0000052340 від 05.03.2012 року та застосовано до відповідача суму штрафних санкцій у розмірі 113 824,75 грн.
Податкове повідомлення-рішення №0000052340 від 05.03.2012 року було отримано відповідачем 06.03.2012 року, що підтверджується його підписом на корінці податкового повідомлення-рішенння. (а.с.17) У встановлений законодавством строк відповідач суму штрафних санкцій у розмірі 113 824,75грн. не сплатив. Даних про оскарження відповідачем податкового повідомлення-рішення №0000052340 від 05.03.2012 року суду не надано.
Отже, податковий борг за штрафною (фінансовою) санкцією за порушення норм регулювання обігу готівки складає 113 824,75 грн.
Таким чином, загальна сума податкового боргу, який рахується за відповідачем складає 190 906,80 грн.
Підпунктами 87.1 та 87.2 статті 87 Податкового кодексу України визначено, що джерелами самостійної сплати грошових зобов'язань або погашення податкового боргу платника податків є будь-які власні кошти, у тому числі ті, що отримані від продажу товарів (робіт, послуг), майна, випуску цінних паперів, зокрема корпоративних прав, отримані як позика (кредит), та з інших джерел, з урахуванням особливостей, визначених цією статтею, а також суми надміру сплачених платежів до відповідних бюджетів. Джерелами погашення податкового боргу платника податків є будь-яке майно такого платника податків з урахуванням обмежень, визначених цим Кодексом, а також іншими законодавчими актами.
Відповідно до п. 59.1 ст. 59 Податкового кодексу України у разі коли платник податків не сплачує узгодженої суми грошового зобов'язання в установлені законодавством строки, орган державної податкової служби надсилає (вручає) йому податкову вимогу в порядку, визначеному для надсилання (вручення) податкового повідомлення-рішення.
Відповідно до ст. 59 Податкового кодексу України з метою погашення податкового боргу Антрацитівською ОДПІ Луганської області на адресу відповідача було направлено податкову вимогу від 02.04.2012 року №2 (а.с.7).
Але зазначені заходи не призвели до погашення податкового боргу відповідача.
В разі невиконання податкової вимоги орган державної податкової служби здійснює за платника податків і на користь держави заходи щодо погашення податкового боргу, зокрема шляхом стягнення коштів з рахунків платника податків у банках, обслуговуючих такого платника податків. Стягнення здійснюється за рішенням суду, яке направляється до виконання органам державної податкової служби, у розмірі суми податкового боргу або його частини (пп. 95.1, 95.3 ст. 95 Податкового кодексу України).
Стягнення коштів та продаж майна платника податків провадяться не раніше ніж через 60 календарних днів з дня надіслання такому платнику податкової вимоги (пп. 95.2 cт.95 Податкового кодексу України).
Пунктом 95.1 статті 95 Податкового кодексу України регламентовано, що орган державної податкової служби здійснює за платника податків і на користь держави заходи щодо погашення податкового боргу такого платника податків шляхом стягнення коштів, які перебувають у його власності, а в разі їх недостатності - шляхом продажу майна такого платника податків, яке перебуває у податковій заставі.
Внаслідок того, що фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1 на дату розгляду та вирішення справи податковий борг у загальному розмірі 190 906,80 грн. не сплачено, позовні вимоги визнаються судом обґрунтованими, доведеними і такими, що підлягають повному задоволенню.
Питання по судових витратах не вирішується, оскільки позивач звільнений від їх сплати у встановленому порядку, а ст. 94 Кодексу адміністративного судочинства України не передбачено їх стягнення у даних випадках.
На підставі ч. 3 ст. 160 Кодексу адміністративного судочинства України в судовому засіданні 18 червня 2012 року проголошено вступну та резолютивну частини постанови. Виготовлення постанови у повному обсязі відкладено на 20 червня 2012 року, про що повідомлено сторонам після проголошення вступної та резолютивної частини постанови в судовому засіданні з урахуванням вимог ч. 4 ст. 167 Кодексу адміністративного судочинства України.
Керуючись ст. ст. 11, 71, 94, 159-163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
Позовні вимоги Антрацитівської об'єднаної державної податкової інспекції Луганської області Державної податкової служби до фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 про стягнення суми податкового боргу - задовольнити у повному обсязі.
Стягнути з фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (АДРЕСА_1, ідентифікаційний номер НОМЕР_2) на користь Державного бюджету України податковий борг у загальному розмірі 190 906,80 грн. (сто дев'яносто тисяч дев'ятсот шість грн. 80 коп.), а саме:
податковий борг з податку на додану вартість у розмірі 77 082,05 грн. (сімдесят сім тисяч вісімдесят дві грн. 05 коп.) на р/р 31114029700010, код платежу 14010100, банк: ГУ ДКСУ в Луганській області, МФО 804013, код отримувача 37983403, отримувач -Антрацитівське УДКСУ Луганської області;
податковий борг за штрафною (фінансовою) санкцією за порушення норм регулювання обігу готівки у розмірі 113 724,75 грн. (сто тринадцять тисяч сімсот двадцять чотири грн. 75 коп.) на р/р 31114104700010, код платежу 21080900, банк: ГУ ДКСУ в Луганській області, МФО 804013, код отримувача 37983403, отримувач -Антрацитівське УДКСУ Луганської області.
Постанова суду першої інстанції набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого Кодексом адміністративного судочинства України, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження
Апеляційна скарга подається до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.
Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.
Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 цього Кодексу, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.
Постанову у повному обсязі складено та підписано 20 червня 2012 року.
СуддяО.П. Островська