м. Київ
19 червня 2012 року 2а-5450/11/1070
Київський окружний адміністративний суд у складі: головуючого - судді Терлецької О.О., суддів: Виноградової О.І., Щавінського В.Р., при секретарі судового засідання: Корінному С.О.,
за участю представників сторін:
від позивача -Дубравський В.С.,
від відповідача -Середа Р.М.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Трипільська колота цегла»
до Державної служби геології та надр України
про визнання бездіяльності протиправною та визнання наказів такими, що не зобов'язують і не припиняють права користування ділянкою надр,
До Київського окружного адміністративного суду звернулось Товариство з обмеженою відповідальністю «Трипільська колота цегла»(далі -позивач) з позовом до Державної служби геології та надр України (далі -відповідач) про визнання наказів такими, що не зобов'язують і не припиняють права користування ділянкою надр.
30 вересня 2011 року представником позивача було подано заяву про зміну предмету оскарження, в якій позивач, залишивши без змін описову частину позовної заяви, змінив прохальну частину (зміст позову). В судовому засіданні представник позивача заяву від 30.11.2011 підтримав, просив суд: визнати бездіяльність відповідача щодо невручення ним наказів № 59 від 26.09.2011 і № 96 від 30.09.2011 позивачу протиправною та такою, що не зобов'язала позивача виконувати зазначені вище накази (далі -оскаржувані накази).
Обґрунтовуючи позовні вимоги, представник позивача вказав на те, що вважає оскаржувані накази «розпорядчими документами»в розумінні норми частини 9 статті 7 Закону України «Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності»№ 877-V від 05.04.2007, а тому - щодо таких документів має бути застосована норма абзац 4 частини 9 статті 7 зазначеного Закону, якою передбачено обов'язок органу державного нагляду (контролю) надати примірник розпорядчого документу для виконання не пізніше п'яти робочих днів з дня складення акта суб'єкту господарювання чи уповноваженій ним особі.
Представник відповідача позову не визнав, подав до суду письмові заперечення на позовну заяву, просив суд у задоволенні адміністративного позову відмовити повністю. В обґрунтування заперечень, представник відповідача вказав, що чинним законодавством України не передбачено обов'язку відповідача надсилати примірники (оригінали) наказів, зокрема і наказів на зупинення чи анулювання спеціальних дозволів на користування ділянкою надр, суб'єктам господарювання. Також відповідач вказав на те, що позивач був повідомлений щодо змісту порушень та строку їх усунення. Так, Акт перевірки №50 від 07.04.2011, де було визначено зміст порушень, які підлягали усуненню позивачем, був отриманий директором позивача, Щербиною О.В., про що свідчить розписка на примірнику зазначеного акта, поданого до суду, а отримання листа від відповідача №3490/01/14-11 від 31.08.2011, в якому було визначено строк усунення порушень - підтверджує позивач своїми подальшими діями.
Заслухавши пояснення представників сторін та дослідивши матеріали справ, суд встановив наступне.
7 квітня 2011 року посадовими особами Державної організації "Кіровська територіальна інспекція державного геологічного контролю за веденням робіт по геологічному вивченню та використанням надр" було проведено планову перевірку дотримання позивачем встановленого порядку, норм і правил ведення робіт, пов'язаних з геологічним вивченням та використанням надр, за результатами якої складено Акт від 07.04.2011 № 50 (далі - Акт перевірки).
У ході перевірки відповідачем було встановлено та відображено в Акті перевірки, що позивачем було допущено наступні порушення:
- статті 46 Кодексу України про надра №132/94-ВР від 27.07.1994 та норм Положення про порядок списання запасів корисних копалин з обліку гірничо-видобувного підприємства, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 27.01.1995 № 58 в частині записів у Книзі обліку списання запасів корисних копалин та актів на списання запасів корисної копалини з обліку гірничо-видобувного підприємства;
- статті 24 Кодексу України про надра та Угоди про умови користування надрами від 15.12.2003, в частині виконання Програми робіт, а саме - об'ємів та строків видобування корисних копалин у 2010 році;
- статті 51 Кодексу України про надра та Угоди про умови користування надрами від 15.12.2003 в частині не здіснення експлуатації Стугнівського родовища пісків у період з 2010 року по квітень 2011 року і не погодження з територіальним управлінням Держгірпромнагляду по Київській області та м. Києву планів розвитку гірничих робіт, відповідно на 2010 та 2011 роки.
У зв'язку з зазначеними порушеннями, відповідач вказав в Акті перевірки про своє рішення направити до Управління державного геологічного контролю подання про тимчасову заборону (зупинення) користування надрами за спеціальним дозволом на користування надрами №3301 від 15.12.2003 до усунення порушень та виправлення недоліків. Акт перевірки підписано директором позивача без зауважень.
26 серпня 2011 року відповідачем було видано наказ "Про анулювання, зупинення та поновлення дії спеціальних дозволів на користування надрами" за № 59. Відповідно до пункту 1 додатка 2 вказаного наказу відповідачем зупинено дію спеціального дозволу позивача на користування надрами від 15.12.2003 № 3301 за порушення ним пункту 5 частини другої статті 24 та статті 46 Кодексу України про надра та підпунктів 1, 5 пункту 22 Порядку надання спеціальних дозволів на користування надрами, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 30.05.2011 № 615 (надалі -Порядок надання спеціальних дозволів).
6 вересня 2011 року позивачем отримано лист Державної служби геології та надр України №3490/01/14-11 від 31.08.2011, яким позивач був повідомлений про зупинення спеціального дозволу на користування надрами від 15.12.2003 № 3301 на підставі наказу відповідача від 26.08.2011 № 59, та надано позивачу строк 14 календарних днів для усунення порушень вимог законодавства у сфері користування надрами.
На виконання вимог відповідача, позивач листом від 07.09.2011 № 43 направив відповідачу поновлені акти на списання запасів корисних копалин з 2004 року із відображенням їх у книзі обліку списаних корисних копалин, лист-план про добування корисних копалин у 2010 році № 41 від 07.09.2011 та просив поновити дію спеціального дозволу на користування надрами від 15.12.2003 № 3301.
За результатами розгляду наданих позивачем документів, відповідач, листом від 13.09.2011 № 3886/01/14-11, повідомив позивача, що пунктами 22, 27 Порядку надання спеціальних дозволів передбачено, що поновлення спеціального дозволу на користування надрами відбувається після усунення надрокористувачем причин, що призвели до зупинення його дії та за умови надання позитивного висновку спеціалізованим державним геологічним підприємством, установою, організацією, що належать до сфери управління відповідача, за результатами проведення державної експертизи звітів щодо результатів геологічного вивчення надр, а також інших геологічних матеріалів.
30 вересня 2011 року відповідачем прийнято наказ "Про анулювання, зупинення та поновлення дії спеціальних дозволів на користування надрами" за № 96. Відповідно до п. 5 додатка 2 вказаного наказу, відповідачем анульовано спеціальний дозвіл позивача на користування надрами від 15.12.2003 № 3301 за порушення ним пункту 5 частини 2 статті 24 та статті 46 Кодексу України про надра та на підставі підпункту 9 пункту 23 Порядку надання спеціальних дозволів.
Листом від 05.10.2011 за № 4627/02/14-11 відповідач повідомив позивача про анулювання спеціального дозволу на користування надрами від 15.12.2003 № 3301.
07 жовтня 2011 року позивач звернувся до відповідача з листом за № 63, в якому вимагав від відповідача направити на адресу позивача рекомендованим листом накази № 59 від 26.08.2011 та № 96 від 30.09.2011.
На вищезазначений лист позивача відповідач надіслав позивачу лист №5559/01/14-11 від 03.11.2011 разом з копіями наказів № 59 від 26.08.2011 та № 96 від 30.09.2011.
Надаючи правову оцінку відносинам, що виникли між сторонами, суд зазначає наступне.
Предмет даного позову складають правовідносини з приводу порядку вручення оскаржуваних наказів. Для вирішення спору по суті суд досліджував правовий статус оскаржуваних наказів та визначав правомірність дій відповідача щодо приведення цих наказів до виконання.
Згідно статті 6 Закону України "Про державну геологічну службу", до повноважень спеціально уповноваженого центрального органу виконавчої влади з геологічного вивчення та використання надр належить, зокрема, контроль за дотриманням користувачами надр, незалежно від форм власності, вимог законодавства України про надра, а також встановлених стандартів, норм і правил щодо геологічного вивчення надр.
Постановою Кабінету Міністрів України від 30.05.2011 № 615 затверджений Порядок надання спеціальних дозволів на користування надрами, який регулює питання надання спеціальних дозволів на користування надрами у межах території України, її континентального шельфу та виключної (морської) економічної зони, а також визначає процедуру продовження строку дії, переоформлення, видачі дубліката, зупинення дії чи анулювання дозволу та внесення до нього змін.
Відповідно до пункту 22 Порядку надання спеціальних дозволів, дія дозволу може бути зупинена Держгеонадрами безпосередньо, зокрема, у разі: порушення надрокористувачем умов користування надрами, передбачених дозволом або угодою про умови користування ділянкою надр; порушення надрокористувачем вимог законодавства у сфері надрокористування та охорони навколишнього природного середовища. Дія дозволу поновлюється Держгеонадрами після усунення надрокористувачем причин, що призвели до зупинення його дії, і сплати сум фінансових санкцій, застосованих у зв'язку із зупиненням дії дозволу.
Згідно з пунктом 23 Порядку надання спеціальних дозволів, право користування надрами припиняється Держгеонадрами безпосередньо, зокрема, у разі: невжиття надрокористувачем заходів для усунення причин зупинення дії дозволу в установлений строк; припинення без поважних причин робіт, передбачених дозволом, більш як на два роки. Припинення права користування надрами здійснюється шляхом прийняття Держгеонадрами наказу про анулювання дозволу.
Відповідно до частини 7 статті 7 Закону України «Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності», на підставі акта, який складено за результатами здійснення планового заходу, в ході якого виявлено порушення вимог законодавства, протягом п'яти робочих днів з дня завершення заходу складається припис, розпорядження або інший розпорядчий документ про усунення порушень, виявлених під час здійснення заходу.
Відповідно до частини 9 статті 7 Закону України «Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності», під розпорядчим документом органу державного нагляду (контролю) розуміється - обов'язкове для виконання письмове рішення органу державного нагляду (контролю) щодо усунення виявлених порушень у визначені строки. Розпорядження може передбачати застосування до суб'єкта господарювання санкцій, передбачених законом.
Розпорядчий документ органу державного нагляду (контролю) щодо усунення порушень, виявлених під час здійснення заходу, повинен містити такі відомості:
- дату складення;
- тип заходу (плановий чи позаплановий);
- вид заходу (перевірка, ревізія, обстеження, огляд тощо);
- термін усунення порушень;
- найменування органу державного нагляду (контролю), а також посаду, прізвище, ім'я та по батькові посадової особи, яка здійснила захід;
- найменування та місцезнаходження суб'єкта господарювання, а також прізвище, ім'я та по батькові його керівника чи уповноваженої ним особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи - підприємця, щодо діяльності яких здійснювався захід;
- прізвище, ім'я та по батькові інших осіб, які взяли участь у здійсненні заходу.
Розпорядчий документ органу державного нагляду (контролю) щодо усунення порушень складається у двох примірниках: один примірник не пізніше п'яти робочих днів з дня складення акта надається суб'єкту господарювання чи уповноваженій ним особі для виконання, а другий примірник з підписом суб'єкта господарювання або уповноваженої ним особи щодо погоджених термінів усунення порушень вимог законодавства залишається в органі державного нагляду (контролю).
З вищезазначеного слідує, що документ органу державного нагляду (контролю) для віднесення його до категорії «розпорядчого документу», обов'язково повинен містити в собі рішення органу державного нагляду (контролю) щодо усунення визначеного обсягу порушень у визначені строки. При цьому вказівка в такому документі на санкцію є правом, а не обов'язком органу державного нагляду, а тому не є самостійним критерієм віднесення документу до категорії розпорядчих в розумінні Закону України «Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності».
Оскаржувані накази за своїм змістом та підставами (умовами), визначеними пунктами 22 та 23 Порядку надання спеціальних дозволів, містять не рішення щодо усунення виявлених порушень у визначені строки, а лише наслідки виявлення (наказ про зупинення дії спеціального дозволу) та не усунення протягом визначеного строку та у визначених обсягах порушень (наказ про анулювання спеціального дозволу). Таким чином, оскаржувані накази є фактично лише санкцією, тобто правовим наслідком у зв'язку з невиконанням розпорядчого документа, а не самим розпорядчим документом органу державного нагляду (контролю) щодо усунення виявлених порушень у визначені строки.
В судовому засіданні представник позивача, відповідаючи на запитання суду, підтвердив, що зміст порушень був викладений у Акті перевірки, а строк на усунення цих порушень було визначено відповідачем у листі №3490/01/14-11 від 31.08.2011. Належність та правомірність отримання цих документів позивачем в межах даної справи не заперечується.
Відповідаючи на запитання суду, представник відповідача повідомив, а судом при застосуванні норм матеріального права було підтверджено, що чинним законодавством не передбачено, в якій формі мають бути складені розпорядчі документи за наслідками проведення перевірки, як це передбачено частиною 7 статті 7 Закону України «Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності».
З обставин справи слідує, що фактично зміст «розпорядчого документу»був викладений в самому Акті перевірки (обсяг порушень, які підлягали усуненню позивачем) та листі №3490/01/14-11 від 31.08.2011 (строки усунення порушень, виявлених у Акті перевірки).
Зважаючи на те, що суд прийшов до висновку, що оскаржувані накази не є розпорядчими документами в розумінні Закону України «Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності», то, відповідно, суд не може застосувати до оскаржуваних наказів і порядок приведення розпорядчих документів до виконання (в тому числі і вручення документа суб'єкту господарювання), передбачений частиною 9 статті 7 Закону України «Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності».
Таким чином, доводи позивача про те, що відповідач допустив порушення чинного законодавства, які полягали в протиправній бездіяльності, були спростовані в судовому засіданні.
Відповідно до частини першої статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.
Згідно з статтею 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Враховуючи наведене, суд дійшов висновку, що відповідач діяв у спосіб та у межах повноважень передбачених чинним законодавством України, а тому адміністративний позов є необґрунтованим та не підлягає задоволенню.
Відповідно до частини другої статті 94 Кодексу адміністративного судочинства України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони - суб'єкта владних повноважень, суд присуджує з іншої сторони всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати, пов'язані із залученням свідків та проведенням судових експертиз.
Відповідач не надав суду доказів понесення ним судових витрат, тому підстави для присудження на його користь судових витрат відсутні.
Керуючись статтями 11, 14, 69, 70, 71, 158-163, 167, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
У задоволенні адміністративного позову, - відмовити.
Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо скаргу не було подано в установлені строки. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішення за наслідками апеляційного провадження.
Апеляційна скарга на постанову суду подається до Київського апеляційного адміністративного суду через Київський окружний адміністративний суд протягом десяти днів з дня її проголошення, а в разі проголошення лише вступної та резолютивної частини постанови або прийняття постанови у письмовому провадженні - протягом десяти днів з дня отримання її копії.
Головуючий - суддя Терлецька О.О.
Судді: Виноградова О.І.
Щавінський В.Р.
Повний текст постанови виготовлено у повному обсязі та підписано - 21 червня 2012 р.