Категорія №11.5
Іменем України
19 червня 2012 року Справа № 2а/1270/3923/2012
Луганський окружний адміністративний суд у складі:
головуючого -судді Мирончук Н.В.
при секретарі - Чернікової Я.В.
за участю представників сторін:
представника позивача: ОСОБА_1 довір. № 4838 від 12.08.2011р.,;
представника відповідача: не з'явився;
розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом Управління праці та соціального захисту населення Жовтневої районної у м. Луганську ради до Відділу примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Луганській області, третя особа - ОСОБА_2 про визнання протиправною та скасування постанови про накладення штрафу від 20.04.2012 року у розмірі 2040,00 грн. за ВП № 31393447,-
22 травня 2012 року до Луганського окружного адміністративного суду надійшов адміністративний позов Управління праці та соціального захисту населення Жовтневої районної у м. Луганську ради до Відділу примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Луганській області, третя особа - ОСОБА_2 про визнання протиправною та скасування постанови про накладення штрафу від 20.04.2012 року у розмірі 2040,00 грн. за ВП № 31393447,-
В обґрунтування заявлених позовних вимог позивачем зазначено, що на виконанні у Відділі примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Луганській області знаходиться виконавчий лист № 2а-10468/11 від 16.01.2012 року, виданий Жовтневим районним судом м. Луганська про зобов'язання Управління праці та соціального захисту населення Жовтневої районної у м. Луганську провести перерахунок та виплатити ОСОБА_2 суму недоплаченої щорічної разової грошової допомоги до п'ятого травня у розмірі 5 мінімальних пенсій за віком за 2011р. з урахуванням виплаченої суми.
20.04.2012 року Відділом примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Луганській області винесена постанова про накладення на Управління праці та соціального захисту населення Жовтневої районної у м. Луганську ради штрафу у розмірі 2040 грн. за невиконання вищевказаного рішення суду.
Позивач проінформував про це Відділ примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Луганській області, однак, 20.04.2012 року було винесено постанову за ВП № 31393447 про накладення штрафу на боржника за невиконання рішення суду без поважних причин у розмірі 2040 грн. Зазначена постанова надійшла до позивача 14.05.2012 року.
Позивач вважає, що зазначену постанову відповідач не міг виносити тому, що відповідачем було по справі направлено апеляційну скаргу, а тому просить її скасувати.
Представник позивача у судовому засіданні позовні вимоги підтримав, просив позов задовольнити.
Відповідач копію позову та додатки до нього отримав 31.05.2012р., про слухання справи був повідомлений. В судове засідання 19.06.2012р. прибула гр. ОСОБА_3, яка заявила, що являється представником відповідача, однак довіреності на представництво інтересів Відділу примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Луганській області, суду не надала. При цьому надала посвідчення про те, що вона являється співробітником Відділу державної виконавчої служби Лутугінського районного управління юстиції. У зв'язку з вказаним, представнику відповідача для належного оформлення документів та явки до суду з ними, було надано час, а слухання справи було відкладено на 19.06.2012р. на 14 год.
В призначений час відповідач у судове засідання не прибув, про дату, місце та час слухання справи повідомлявся належним чином, причини неявки суду не повідомив, заперечень проти позову не надав. Частиною 3 статті 35 КАС України передбачено, що повістка повинна бути вручена не пізніше ніж за три дні до судового засідання, крім випадку, коли повістка вручається безпосередньо в суді. Повістка у справах, для яких встановлено скорочені строки розгляду, має бути вручена у строк, достатній для прибуття до суду. Згідно з частиною 5 статті 181 КАС України, адміністративна справа з приводу рішень, дій або бездіяльності державного виконавця чи іншої посадової особи державної виконавчої служби вирішується судом протягом десяти днів після відкриття провадження у справі. Тобто, зазначеною нормою передбачено скорочені терміни розгляду адміністративних справ щодо оскарження рішень державних виконавців. Відповідач у даній справі повідомлявся судом про призначення справи до розгляду у строки, достатні для прибуття до суду та для надання заперечень проти позову. Проте, правом подати суду заперечення проти позову та докази на підтвердження своїх доводів, не скористався.
Зважаючи на сплив строку вирішення спору та враховуючи вимоги частини 4 статті 128 КАС України, згідно якої у разі неприбуття відповідача - суб'єкта владних повноважень, належним чином повідомленого про дату, час і місце судового розгляду, без поважних причин або без повідомлення ним про причини неприбуття, розгляд справи не відкладається і справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів.
Третя особа - ОСОБА_2, надав суду заяву, у якій просив закрити провадження по справі, у зв'язку з пропуском позивачем строку звернення до суду з позовом, а також з тим, що справа не підсудна адміністративному суду. Просив позов розглянути без його участі.
Дослідивши матеріали справи, розглянувши справу в межах заявлених позовних вимог і наданих доказів, оцінивши докази, відповідно до вимог статей 69-72 Кодексу адміністративного судочинства України, суд приходить до наступного.
Статтею 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові та службові особи зобов'язані діяти лише на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та Законами України.
Згідно із частиною 1 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, шляхом справедливого, неупередженого та своєчасного розгляду адміністративних справ.
У відповідності до ст. 181 КАС України, учасники виконавчого провадження та особи, які залучаються до проведення виконавчих дій, мають право звернутися до адміністративного суду із позовною заявою, якщо вважають, що рішенням, дією, або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи державної виконавчої служби порушено їхні права, свободи чи інтереси, а також, якщо законом не встановлено інший порядок судового оскарження рішень, дій чи бездіяльності таких осіб.
Згідно з ч. 1 ст. 71 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.
В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності відповідно до ч.2 ст.71 КАС України покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
Умови і порядок виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), що відповідно до закону підлягають примусовому виконанню у разі невиконання їх у добровільному порядку, визначені Законом України "Про виконавче провадження".
Статтею 5 Закону України "Про виконавче провадження" визначено права та обов'язки державних виконавців при примусовому виконанні рішень, встановлених цим Законом, а статтею 7 встановлені гарантії прав громадян і юридичних осіб у виконавчому провадженні - державний виконавець зобов'язаний використовувати надані йому права у точній відповідності із законом і не допускати у своїй діяльності порушення прав та законних інтересів громадян і юридичних осіб.
Як вбачається з матеріалів справи, 24.02.2012 року Відділом примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Луганській області була винесена постанова за виконавчим листом № 2а-10468/11 від 16.01.2012 року, виданого Жовтневим районним судом м. Луганська про зобов'язання Управління праці та соціального захисту населення Жовтневої районної у м. Луганську провести перерахунок та виплатити ОСОБА_2 суму недоплаченої щорічної разової грошової допомоги до п'ятого травня у розмірі 5 мінімальних пенсій за віком за 2011р. - ВП № 31393447.(а.с.5).
Статтею 25 Закону України "Про виконавче провадження" зазначено, що державний виконавець зобов'язаний прийняти до виконання виконавчий документ і відкрити виконавче провадження, якщо не закінчився строк пред'явлення такого документа до виконання, він відповідає вимогам, передбаченим цим Законом, і пред'явлений до
виконання до відповідного органу державної виконавчої служби. Державний виконавець протягом трьох робочих днів з дня надходження до нього виконавчого документа виносить постанову про відкриття виконавчого провадження.
Копія постанови № 31393447 була вручена позивачу 28.02.2012р.(а.с.5).
Згідно статті 31 Закону України "Про виконавче провадження", копії постанов державного виконавця про відкриття виконавчого провадження або відмову у відкритті виконавчого провадження надсилаються рекомендованим листом з повідомленням про вручення.
На вказану постанову позивачем до Відділу примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Луганській області була направлена скарга (а.с.6).
На рішення Жовтневого районного суду м. Луганська про зобов'язання Управління праці та соціального захисту населення Жовтневої районної у м. Луганську провести перерахунок та виплатити ОСОБА_2 суму недоплаченої грошової допомоги, позивачем була направлена апеляційна скарга (а.с.4).
Апеляційна скарга Донецьким апеляційним адміністративним судом була повернута позивачу. (а.с.24).
Отже, посилання представника позивача на те, що, коли позивач звернувся до суду з апеляційною скаргою, то відповідач не мав права у даному випадку виносити постанову про накладення штрафу, не знайшли у судовому засіданні, свого підтвердження.
Статтею 27 Закону України "Про виконавче провадження" зазначено, що у разі ненадання боржником у строки, встановлені частиною другою статті 25 цього Закону для самостійного виконання рішення, документального підтвердження повного виконання рішення, державний виконавець на наступний день після закінчення відповідних строків
розпочинає примусове виконання рішення.
Постановою Відділу примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Луганській області від 20.04.2012 року на УПСЗН Жовтневої районної у м. Луганську ради за невиконання без поважних причин рішення суду накладено штраф у розмірі 2040 грн. (а.с.8).
Зазначену постанову відповідача від 20.04.2012 року, отримано позивачем 14.05.2012р. (а.с.7).
Згідно ч.2 статті 181 Закону України "Про виконавче провадження", позовну заяву може бути подано до суду у десятиденний строк з дня, коли особа дізналася або повинна
була дізнатися про порушення її прав, свобод чи інтересів;
З позовом позивач звернувся до суду 22.05.2012р. (а.с.2).
Отже, строк для звернення до суду, позивачем не порушено.
Відповідно до ч.1 ст. 87 Закону України "Про виконавче провадження", у разі невиконання без поважних причин у встановлений державним виконавцем строк рішення, що зобов'язує боржника виконати певні дії, які можуть бути виконані лише боржником, та рішення про поновлення на роботі, державний виконавець виносить постанову про накладення штрафу на боржника - фізичну особу в розмірі від двох до десяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, на посадових осіб - від десяти до двадцяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян і на боржника - юридичну особу - від двадцяти до тридцяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян та призначає новий строк для виконання.
Таким чином, суд вважає, що у даному випадку відповідачу діючим законодавством надано право застосовувати штрафні санкції за невиконання судового рішення.
Проте, право державного виконавця виносити постанову про накладення штрафу надано лише у випадку невиконання судового рішення без поважних причин.
За таких обставин, правомірність прийняття відповідачем оскаржуваної постанови повинна бути піддана аналізу у відповідності з положенням ч. 3 ст. 2 КАС України.
Відповідно до ч. 3 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України;з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації;пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Згідно зі ст. 95 Конституції України, бюджетна система України будується на засадах справедливого і неупередженого розподілу суспільного багатства між громадянами і територіальними громадами. Виключно законом про Державний бюджет України визначаються будь-які видатки держави на загальносуспільні потреби, розмір і цільове спрямування цих видатків.
Відносини, що виникають у процесі складання, розгляду, затвердження, виконання бюджетів та розгляду звітів про їх виконання, а також контролю за виконанням Державного бюджету України та місцевих бюджетів, регулюються Бюджетним кодексом України.
Діяльність позивача, у частині виконання функцій розпорядника бюджетних коштів нижчого рівня за соціальними программами, регулюється Бюджетним кодексом України.
Згідно зі ст. 21 Бюджетного кодексу України, для здійснення програм та заходів, які проводяться за рахунок коштів бюджету, бюджетні асигнування надаються розпорядникам бюджетних коштів.
За обсягом наданих прав, розпорядники бюджетних коштів поділяються на головних розпорядників бюджетних коштів та розпорядників бюджетних коштів нижчого рівня. Кошти бюджету, які отримують фізичні особи та юридичні особи, що не мають статусу бюджетної установи (одержувачі бюджетних коштів), надаються їм лише через розпорядника бюджетних коштів.
Відповідно до ст. 23 Бюджетного кодексу України, будь-які бюджетні зобов'язання та платежі з бюджету можна здійснювати лише за наявності відповідного бюджетного призначення.
Бюджетні призначення встановлюються законом про Державний бюджет України чи рішенням про місцевий бюджет у порядку, визначеному цим Кодексом.
Пропозиції про внесення змін до бюджетних призначень подаються та розглядаються у порядку, встановленому для подання пропозицій до проекту бюджету. Видатки відповідно до внесених у бюджетні призначення змін, здійснюються лише після набрання чинності відповідним законом (рішенням відповідної ради), яким внесено такі зміни. Iнші зміни розмірів і мети та обмеження в часі бюджетних призначень провадяться лише за наявності в законі про Державний бюджет України (рішенні про місцевий бюджет) відповідного положення.
Стадіями виконання Державного бюджету України за видатками, згідно зі статтею 51 Бюджетного кодексу України визнаються:
1) встановлення бюджетних асигнувань розпорядникам бюджетних коштів на основі затвердженого бюджетного розпису;
2) затвердження кошторисів розпорядникам бюджетних коштів;
3) взяття бюджетних зобов'язань;
4) отримання товарів, робіт та послуг;
5) здійснення платежів;
6) використання товарів, робіт та послуг на виконання бюджетних програм.
Відповідно до ч.2 ст. 51 Бюджетного кодексу України, згідно до затвердженого бюджетного розпису, розпорядники коштів Державного бюджету України одержують бюджетні асигнування, що є підставою для затвердження кошторисів. Затвердження, а також коригування протягом бюджетного року кошторисів бюджетних установ здійснюється розпорядниками коштів, відповідно до затвердженого бюджетного розпису Державного бюджету України.
Кошторис є основним плановим документом бюджетної установи, який надає повноваження щодо отримання доходів і здійснення видатків, визначає обсяг і спрямування коштів для виконання бюджетною установою своїх функцій та досягнення цілей, визначених на бюджетний період відповідно до бюджетних призначень.
Згідно з ч.5 ст. 51 Бюджетного кодексу України, розпорядники бюджетних коштів беруть бюджетні зобов'язання та провадять видатки тільки в межах бюджетних асигнувань, встановлених кошторисами.
Будь-які зобов'язання, взяті фізичними та юридичними особами за коштами Державного бюджету України без відповідних бюджетних асигнувань або з перевищенням повноважень, встановлених цим Кодексом та законом про Державний бюджет України, відповідно до ч.6 ст. 51 Бюджетного кодексу України не вважаються бюджетними зобов'язаннями. Витрати державного бюджету на покриття таких зобов'язань не можуть здійснюватися.
Відповідно до вимог ч. 5 ст. 23 Бюджетного кодексу України позивач, згідно звітів, зробив відповідну заявку до фінансового управління Жовтневої районної державної адміністрації м. Луганська на фінансування видатків на виплату щорічної допомоги.
Проте, після подання зазначеної заявки, фінансування виплат по судових рішеннях до управління праці та соціального захисту населення не надходило.
Суд вважає, що причини невиконання позивачем рішення Луганського окружного адміністративного суду про зобов'язання Управління праці та соціального захисту населення Жовтневої районної у м. Луганську ради сплатити ОСОБА_2 суму недоплаченої щорічної разової грошової допомоги за 2011р., через відсутність у Законі України "Про Державний бюджет України на 2012 рік" видатків на забезпечення фінансування витрат, пов'язаних із виконанням судових рішень, є поважними. Однак позивач про вказане відповідача не сповістив своєчасно.
Вказаний висновок витікає з того, що згідно з ч. 1 ст. 35 Бюджетного кодексу України розроблення бюджетних запитів для подання Міністерству фінансів України організують головні розпорядники бюджетних коштів, яким по відношенню до позивача є Міністерство праці та соціальної політики України, суд вважає, що позивач не має права за законом направляти заявки на додаткове фінансування до Міністерства фінансів України, а тому позивачем, шляхом подання заявки до планово-фінансового відділу головного управління праці та соціального захисту населення Луганської облдержадміністрації на фінансування видатків на виплату щорічної допомоги, вжито всіх залежних від нього заходів для виконання судового рішення.
Зважаючи на обставини справи, суд вважає, що постанова про накладення штрафу від 20.04.2012 року у розмірі 2040,00 грн. за ВП № 31393447, у зв'язку з вищевказаним, підлягає скасуванню.
У визнанні неправомірними дій державного виконавця Відділу примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Луганській області щодо винесення постанови про накладення штрафу від 20.04.2012 року, слід відмовити позивачу, так як вказане позивачем, не знайшло свого підтвердження у судовому засіданні.
Згідно ст. 94. Кодексу адміністративного судочинства України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України (або відповідного місцевого бюджету, якщо іншою стороною був орган місцевого самоврядування, його посадова чи службова особа).
Керуючись ст.ст. 2, 9, 10, 11, 17, 18, 71, 87, 94, 158-163, 181 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,-
Адміністративний позов Управління праці та соціального захисту населення Жовтневої районної у м. Луганську ради до Відділу примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Луганській області, третя особа - ОСОБА_2 про визнання протиправною та скасування постанови про накладення штрафу від 20.04.2012 року у розмірі 2040,00 грн. за ВП № 31393447, задовольнити частково.
Скасувати постанову Відділу примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Луганській області від 20.04.2012р. за ВП № 31393447 про накладення штрафу у розмірі 2040,00 грн. на Управління праці та соціального захисту населення Жовтневої районної у м. Луганську ради.
В задоволенні інших позовних вимог Управління праці та соціального захисту населення Жовтневої районної у м. Луганську ради до Відділу примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Луганській області, відмовити за необґрунтованістю.
Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Донецького апеляційного адміністративного суду.
Апеляційна скарга подається до Донецького апеляційного адміністративного суду через Луганський окружний адміністративний суд. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.
Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 КАС України, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.
Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 КАС України, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.
Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого статтею 186 КАС України, якщо таку скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.
СуддяН.В. Мирончук