Категорія №11.5
Іменем України
15 червня 2012 року Справа № 2а/1270/4193/2012
Луганський окружний адміністративний суд
у складі головуючого судді Чернявської Т.І.,
за участю
секретаря судового засідання Ігнатович О.А.
та
представників сторін:
від позивача - не прибув
від відповідача - не прибув
від третьої особи - не прибув
розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Луганську
справу за адміністративним позовом
управління Пенсійного фонду України в Ленінському районі м. Луганська
до Ленінського відділу державної виконавчої служби Луганського міського управління юстиції
третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача, - державне підприємство «Луганськвугілля»
про скасування постанови від 23 березня 2011 року ВП № 25134468 про зупинення виконавчого провадження,
29 травня 2012 року до Луганського окружного адміністративного суду надійшов адміністративний позов управління Пенсійного фонду України в Ленінському районі м. Луганська до Ленінського відділу державної виконавчої служби Луганського міського управління юстиції про скасування постанови від 23 березня 2011 року ВП № 25134468 про зупинення виконавчого провадження.
В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що 10 січня 2011 року постановою Луганського окружного адміністративного суду у справі № 2а-9180/10/1270 були задоволені позовні вимоги Прокурора м. Луганська в інтересах держави в особі управління Пенсійного фонду України в Ленінському районі м. Луганська до державного підприємства «Луганськвугілля» в особі відокремленого підрозділу «Управління якості та забезпечення вугілля» про стягнення заборгованості з відшкодування фактичних витрат на виплату та доставку пенсій, призначених на пільгових умовах за Списком № 1, на загальну суму 44095,26 грн. 25 травня 2012 року управлінням Пенсійного фонду України в Ленінському районі м. Луганська отримано копію постанови від 23 березня 2011 року ВП № 25134468 про зупинення виконавчого провадження з примусового виконання виконавчого листа Луганського окружного адміністративного суду від 28 лютого 2011 року № 2а-9180/10/1270 у зв'язку з тим, що державне підприємство «Луганськвугілля» було внесено до Реєстру підприємств паливно-енергетичного комплексу, які беруть участь у процедурі погашення заборгованості відповідно до Закону України від 23 червня 2005 року № 2711-ІV «Про заходи, спрямовані на забезпечення сталого функціонування підприємств паливно-енергетичного комплексу».
На думку позивача, при винесенні постанови про зупинення виконавчого провадження від 23 березня 2011 року державним виконавцем неправильно застосовані норми чинного законодавства, тому зазначена постанова винесена безпідставно та підлягає скасуванню з таких підстав.
Частиною 2 статті 2 Закону України від 23 червня 2005 року № 2711-ІV «Про заходи, спрямовані на забезпечення сталого функціонування підприємств паливно-енергетичного комплексу» (надалі - Закон України від 23 червня 2005 року № 2711-ІV) передбачено, що дія цього Закону поширюється на підприємства паливно-енергетичного комплексу, а також інших учасників розрахунків, які мають або перед яким є заборгованість, що виникла внаслідок неповних розрахунків за енергоносії. Статтею 1 вказаного Закону визначені учасники розрахунків та зазначений вичерпний перелік сум коштів, що підпадають під визначення заборгованості при застосуванні цього закону, на які поширюються положення пункту 15 частини 1 статті 37 Закону України від 21 квітня 1999 року № 606-ХІV «Про виконавче провадження» щодо обов'язкового зупинення виконавчого провадження. Відповідно до положень Закону України від 23 червня 2005 року № 2711-ІV його дія поширюється на підприємства паливно-енергетичного комплексу та суб'єктів господарської діяльності, зазначених в пункті 1.3 статті 1, щодо заборгованості, яка виникла внаслідок несплати або неповних розрахунків за енергоносії. Відповідно до абзацу 4 пункту 1 статті 2, пункту 1 статті 4 Закону України «Про збір на обов'язкове державне пенсійне страхування» фактичні витрати на виплату та доставку пенсій є збором на обов'язкове державне пенсійне страхування. Тобто, позивач не відноситься до учасників розрахунків, борг відповідача, стягнутий за постановою Луганського окружного адміністративного суду від 10 січня 2011 року, не є боргом у сфері енергопостачання (енергоспоживання) чи за несплату електроенергії або податковим боргом, спірний борг виник унаслідок несплати витрат на виплату та доставку пенсій, призначених на пільгових умовах за Списком № 1, на які не поширюються норми податкового законодавства і Закону України від 23 червня 2005 року № 2711-ІV.
Ухвалою від 31 травня 2012 року про відкриття провадження в адміністративній справі до участі у справі у якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача, судом залучено державне підприємство «Луганськвугілля».
У судове засідання позивач не прибув, про дату, місце та час розгляду справи повідомлявся належним чином (арк. справи 8, 13, 14). Клопотанням від 12 червня 2012 року № 8620/09, яке надійшло через відділ діловодства та обліку звернень громадян суду 12 червня 2012 року за вхідним реєстраційним номером 22208, управління Пенсійного фонду України в Ленінському районі м. Луганська просить розглянути справу без участі його представника, позовні вимоги підтримує у повному обсязі (арк. справи 17).
Представники Ленінського відділу державної виконавчої служби Луганського міського управління юстиції та третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача, - державного підприємства «Луганськвугілля» у судове засідання не прибули, про дату, місце та час слухання справи повідомлялися належним чином, причини неявки суду не повідомили, заперечень проти позову не надали. Частиною 3 статті 35 КАС України передбачено, що повістка повинна бути вручена не пізніше ніж за три дні до судового засідання, крім випадку, коли повістка вручається безпосередньо в суді. Повістка у справах, для яких встановлено скорочені строки розгляду, має бути вручена у строк, достатній для прибуття до суду. Згідно з частиною 5 статті 181 КАС України, адміністративна справа з приводу рішень, дій або бездіяльності державного виконавця чи іншої посадової особи державної виконавчої служби вирішується судом протягом десяти днів після відкриття провадження у справі. Тобто, зазначеною нормою передбачено скорочені терміни розгляду адміністративних справ щодо оскарження рішень державних виконавців. Відповідач - Ленінський відділ державної виконавчої служби Луганського міського управління юстиції та третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача, - державне підприємство «Луганськвугілля» у даній справі повідомлялись судом про призначення справи до розгляду у строки, достатні для прибуття до суду та для надання заперечень проти позову (арк. справи 9, 10, 12, 15, 16, довідковий лист). Правом подати суду заперечення проти позову та докази на підтвердження своїх доводів не скористались.
Відповідно до частини 6 статті 71 та частини 4 статті 128 КАС України суд вирішує справу за відсутності відповідача та третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача, на підставі наявних в матеріалах справи доказів.
Дослідивши матеріали справи, розглянувши справу в межах заявлених позовних вимог і наданих доказів, оцінивши докази відповідно до вимог статей 69-72 Кодексу адміністративного судочинства України, суд вважає позовні вимоги такими, що підлягають задоволенню повністю, з таких підстав.
Згідно із частиною 1 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, шляхом справедливого, неупередженого та своєчасного розгляду адміністративних справ.
У справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди відповідно до вимог частини 3 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Статтею 19 Конституції України встановлено, що правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством. Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до вимог Кодексу адміністративного судочинства України суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого вирішує справи відповідно до Конституції та законів України, а також міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України та застосовує інші нормативно-правові акти, прийняті відповідним органом на підставі, у межах повноважень та у спосіб, передбачені Конституцією та законами України та принципом рівності усіх учасників адміністративного процесу перед законом і судом, відповідно до якого усі учасники адміністративного процесу є рівними перед законом і судом.
Згідно із частиною 1 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.
В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності відповідно до частини 2 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
Частиною 1 статті 181 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що учасники виконавчого провадження (крім державного виконавця) та особи, які залучаються до проведення виконавчих дій, мають право звернутися до адміністративного суду із позовною заявою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи державної виконавчої служби порушено їхні права, свободи чи інтереси, а також якщо законом не встановлено інший порядок судового оскарження рішень, дій чи бездіяльності таких осіб.
Відповідачем у справах з приводу рішень, дій або бездіяльності державного виконавця чи іншої посадової особи державної виконавчої служби є відповідний орган державної виконавчої служби (частина 3 статті 181 Кодексу адміністративного судочинства України).
Умови і порядок виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), що відповідно до закону підлягають примусовому виконанню у разі невиконання їх у добровільному порядку, визначені Законом України від 21 квітня 1999 року № 606-ХІV «Про виконавче провадження» (в редакції, що діяла на час виникнення спірних правовідносин).
Виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження та примусове виконання рішень інших органів (посадових осіб) - це сукупність дій органів і посадових осіб, визначених у цьому Законі, що спрямовані на примусове виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), які провадяться на підставах, в межах повноважень та у спосіб, визначених цим Законом, іншими нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону та інших законів, а також рішеннями, що відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню (далі - рішення) (стаття 1 Закону України від 21 квітня 1999 року № 606-ХІV «Про виконавче провадження» (тут і надалі Закон України від 21 квітня 1999 року № 606-ХІV «Про виконавче провадження» в редакції Закону України від 04 листопада 2010 року № 2677-VI «Про внесення змін до Закону України «Про виконавче провадження» та деяких інших законодавчих актів України щодо вдосконалення процедури примусового виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб)»).
Відповідно до статті 1 Закону України від 24 березня 1998 року № 202/98-ВР «Про державну виконавчу службу» завданням державної виконавчої служби є своєчасне, повне і неупереджене примусове виконання рішень, передбачених законом.
У відповідності із статтею 17 України від 21 квітня 1999 року № 606-ХІV «Про виконавче провадження» примусове виконання рішень здійснюється державною виконавчою службою на підставі виконавчих документів, визначених цим Законом. Відповідно до цього Закону підлягають виконанню державною виконавчою службою, зокрема, виконавчі листи, що видаються судами, і накази господарських судів, у тому числі на підставі рішень третейського суду та рішень Міжнародного комерційного арбітражного суду при Торгово-промисловій палаті і Морської арбітражної комісії при Торгово-промисловій палаті.
Частиною 2 статті 4 Закону України від 24 березня 1998 року № 202/98-ВР «Про державну виконавчу службу» передбачено, що державний виконавець є представником влади і здійснює примусове виконання судових рішень, постановлених іменем України, та рішень інших органів (посадових осіб), виконання яких покладено на державну виконавчу службу, у порядку, передбаченому законом.
Згідно із частиною 1 статті 11 Закону України від 21 квітня 1999 року № 606-ХІV «Про виконавче провадження» державний виконавець зобов'язаний вживати передбачених цим Законом заходів примусового виконання рішень, неупереджено, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії.
Відповідно до частини 2 статті 11 Закону України від 21 квітня 1999 року № 606-ХІV «Про виконавче провадження» державний виконавець: здійснює заходи, необхідні для своєчасного і в повному обсязі виконання рішення, зазначеного в документі на примусове виконання рішення (далі - виконавчий документ), у спосіб та в порядку, встановленому виконавчим документом і цим Законом; надає сторонам виконавчого провадження та їх представникам можливість ознайомитися з матеріалами виконавчого провадження; розглядає заяви сторін та інших учасників виконавчого провадження і їхні клопотання; заявляє в установленому порядку про самовідвід за наявності обставин, передбачених цим Законом; роз'яснює сторонам їхні права і обов'язки.
Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом під час судового розгляду справи, на підставі пункту 15 частини 1 статті 37 Закону України від 21 квітня 1999 року № 606-ХІV «Про виконавче провадження» постановою Ленінського відділу державної виконавчої служби Луганського міського управління юстиції від 23 березня 2011 року ВП № 25134468 зупинено виконавче провадження з примусового виконання виконавчого листа Луганського окружного адміністративного суду від 28 лютого 2011 року у справі № 2а-9180/10/1270 про стягнення з державного підприємства «Луганськвугілля» в особі відокремленого підрозділу «Управління якості та забезпечення вугілля» на користь управління Пенсійного фонду України в Ленінському районі м. Луганська заборгованості з відшкодування фактичних витрат на виплату та доставку пенсій, призначених на пільгових умовах за Списком № 1, на загальну суму 44095,26 грн. (арк. справи 7).
З позовом про оскарження спірної постанови про зупинення виконавчого провадження позивач звернувся до суду 29 травня 2012 року. При цьому, в позовній заяві позивачем зазначено, що зазначена постанова надійшла на адресу управління Пенсійного фонду України в Ленінському районі м. Луганська лише 25 травня 2012 року, що підтверджується штампом вхідної кореспонденції на постанові про зупинення виконавчого провадження від 23 березня 2011 року ВП № 25134468 (арк. справи 7).
Враховуючи вищевикладене, суд прийшов до висновку, що десятиденний строк на звернення до суду з даним позовом, який обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення її прав, передбачений частиною 2 статті 181 Кодексу адміністративного судочинства України, позивачем не пропущено.
Згідно з пунктом 15 частини 1 статті 37 Закону України від 21 квітня 1999 року № 606-ХІV «Про виконавче провадження» виконавче провадження підлягає обов'язковому зупиненню, зокрема, у випадку внесення підприємства паливно-енергетичного комплексу до Реєстру підприємств паливно-енергетичного комплексу, які беруть участь у процедурі погашення заборгованості відповідно до Закону України «Про заходи, спрямовані на забезпечення сталого функціонування підприємств паливно-енергетичного комплексу».
В статті 2 Закону України від 23 червня 2005 року № 2711-ІV «Про заходи, спрямовані на забезпечення сталого функціонування підприємств паливно-енергетичного комплексу» (в редакції, що діяла на час виникнення спірних правовідносин) зазначено, що цей закон регулює відносини, пов'язані з проведенням комплексу заходів, спрямованих на забезпечення сталого функціонування підприємств паливно-енергетичного комплексу та поширюється на підприємства паливно-енергетичного комплексу, а також інших учасників розрахунків, які мають або перед якими є заборгованість, що виникла внаслідок неповних розрахунків за енергоносії.
До учасників розрахунків віднесені - підприємства паливно-енергетичного комплексу, суб'єкти господарської діяльності, розпорядники коштів державного та місцевих бюджетів, державні цільові фонди, Державний комітет України з державного матеріального резерву, правонаступники ліквідованих фондів, що були передбачені законодавством, розпорядник цільового галузевого фонду створення ядерно-паливного циклу Міністерства палива та енергетики України, які мають дебіторську або кредиторську заборгованість та здійснюють заходи щодо її погашення на умовах, визначених цим Законом (пункт 1.3 статті 1 Закону України від 23 червня 2005 року № 2711-ІV).
Абзацом 6 пункту 3.7 статті 3 Закону України від 23 червня 2005 року № 2711-IV (в редакції, що діяла на момент виникнення спірних правовідносин) на строк участі підприємства паливно-енергетичного комплексу у процедурі погашення заборгованості підлягають зупиненню виконавчі провадження та заходи примусового виконання рішень щодо цього підприємства із стягнення заборгованості, яка виникла до 1 січня 2012 року, що підлягають виконанню в порядку, встановленому Законом України «Про виконавче провадження», крім рішень про виплату заробітної плати, вихідної допомоги, інших виплат (компенсацій), що належать працівнику у зв'язку з трудовими відносинами, відшкодування матеріальної (майнової) шкоди, завданої каліцтвом, іншим ушкодженням здоров'я або смертю, стягнення аліментів.
Згідно з пунктом 1.4 статті 1 Закону України від 23 червня 2005 року № 2711-ІV до заборгованості відноситься сума коштів, підтверджена учасниками розрахунків на розрахункову дату, яка: 1) підлягає сплаті за товари, роботи (послуги), спожиті у процесі виробництва (видобутку), передачі (транспортування) та/або постачання енергоносіїв, відповідно до укладених договорів або з інших підстав, передбачених законом, у тому числі суми пені, штрафних та фінансових санкцій, але не сплачена; 2) є податковим боргом та підлягає сплаті, але не сплачена, до бюджетів усіх рівнів та державних цільових фондів, у тому числі ліквідованих; 3) підлягає сплаті, але не сплачена, до цільового галузевого фонду створення ядерно-паливного циклу Міністерства палива та енергетики України; 4) передбачена видатками бюджетів усіх рівнів, але не отримана суб'єктами господарської діяльності, у тому числі за пільгами та субсидіями, для сплати за спожиті енергоносії; 5) підлягає сплаті і виникла внаслідок відсутності у Державному бюджеті України минулих років видаткових статей або передбачення видатковими статтями часткового фінансування видатків для розрахунків за енергоносії, у тому числі за пільгами та субсидіями (трансфертами), спожиті підприємствами, організаціями, закладами та установами, які фінансуються з бюджетів усіх рівнів.
Наведеною нормою встановлено вичерпний перелік сум коштів, що підпадають під визначення заборгованості при застосуванні цього Закону, на які поширюється положення абзацу 6 пункту 3.7 статті 3 Закону України від 23 червня 2005 року № 2711-IV (в редакції, що діяла на момент виникнення спірних правовідносин) та пункту 15 частини 1 статті 37 Закону України від 21 квітня 1999 року № 606-ХІV «Про виконавче провадження» щодо обов'язкового зупинення виконавчого провадження.
Відповідно до положень Закону України від 23 червня 2005 року № 2711-ІV його дія поширюється на підприємства паливно-енергетичного комплексу та суб'єктів господарської діяльності, зазначених в пункті 1.3 статті 1, щодо заборгованості, яка виникла внаслідок несплати або неповних розрахунків за енергоносії.
Як вбачається з матеріалів справи, управління Пенсійного фонду України в Ленінському районі м. Луганська не відноситься до учасників розрахунків відповідно до Закону України від 23 червня 2005 року № 2711-ІV «Про заходи, спрямовані на забезпечення сталого функціонування підприємств паливно-енергетичного комплексу», заборгованість державного підприємства «Луганськвугілля» не є боргом у сфері енергопостачання (енергоспоживання) чи за не сплату електроенергії або податковим боргом, спірна заборгованість виникла через несплату державним підприємством «Луганськвугілля» фактичних витрат на виплату та доставку пенсій, призначених на пільгових умовах за Списком № 1, на які не поширюються норми Закону України від 23 червня 2005 року № 2711-ІV, а тому віднесення державного підприємства «Луганськвугілля» до реєстру підприємств паливно-енергетичного комплексу, які беруть участь у процедурі погашення заборгованості відповідно до Закону України від 23 червня 2005 року № 2711-ІV, не є підставою для зупинення спірного виконавчого провадження, у зв'язку з чим позовні вимоги про скасування постанови від 23 березня 2011 року ВП № 25134468 про зупинення виконавчого провадження визнаються судом обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.
Питання про розподіл судових витрат судом не вирішується, оскільки позивач згідно з пунктом 18 частини 1 статті 5 Закону України від 08 липня 2011 року № 3674-VІ «Про судовий збір» від сплати судового збору звільнений.
На підставі частини 3 статті 160 Кодексу адміністративного судочинства України у судовому засіданні 15 червня 2012 року проголошено вступну та резолютивну частини постанови. Складення постанови у повному обсязі відкладено до 20 червня 2012 року, про що згідно вимог частини 2 статті 167 Кодексу адміністративного судочинства України повідомлено після проголошення вступної та резолютивної частин постанови у судовому засіданні.
Керуючись статтями 2, 8, 9, 10, 11, 17, 18, 71, 87, 94, 158-163, 167, 181 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
Адміністративний позов управління Пенсійного фонду України в Ленінському районі м. Луганська до Ленінського відділу державної виконавчої служби Луганського міського управління юстиції, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача, - державне підприємство «Луганськвугілля», про скасування постанови від 23 березня 2011 року ВП № 25134468 про зупинення виконавчого провадження задовольнити повністю.
Скасувати постанову Ленінського відділу державної виконавчої служби Луганського міського управління юстиції від 23 березня 2011 року ВП № 25134468 про зупинення виконавчого провадження з примусового виконання виконавчого листа Луганського окружного адміністративного суду від 28 лютого 2011 року по справі № 2а-9180/10/1270 про стягнення з державного підприємства «Луганськвугілля» в особі відокремленого підрозділу «Управління якості та забезпечення вугілля» на користь управління Пенсійного фонду України в Ленінському районі м. Луганська заборгованості з відшкодування фактичних витрат на виплату та доставку пенсій, призначених на пільгових умовах за Списком № 1, на загальну суму 44095,26 грн.
Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Донецького апеляційного адміністративного суду.
Апеляційна скарга подається до Донецького апеляційного адміністративного суду через Луганський окружний адміністративний суд. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.
Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 КАС України, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.
Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 КАС України, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.
Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого статтею 186 КАС України, якщо таку скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.
Якщо строк апеляційного оскарження буде поновлено, то вважається, що постанова суду не набрала законної сили.
Згідно з частиною 3 статті 160 КАС України постанова складена у повному обсязі 20 червня 2012 року.
СуддяТ.І. Чернявська