31 травня 2012 року 2а-1544/12/1070
Київський окружний адміністративний суд в складі: головуючого судді Щавінського В.Р. при секретарі судового засідання -Роздобудько Я.В. за участю представників сторін, розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Києві адміністративну справу
за позовом Комунального підприємства «Богуславтепловодопостачання»
до Державної фінансової інспекції в Київській області
про визнання протиправною та скасування вимоги від 25.08.2011 р. №34-16/617, -
КП «Богуславтепловодопостачання»звернулось до суду з позовом до Контрольно-ревізійного відділу в Рокитнянському районі та просить (з урахуванням уточнень до позовної заяви) визнати протиправним та скасувати п.2, п.3 вимоги Контрольно-ревізійного управління в Рокитнянському районі «Про усунення порушень»від 25.08.2011 р. №34-16/617.
Протокольною ухвалою Київського окружного адміністративного суду замінено неналежного відповідача - Контрольно-ревізійний відділ в Рокитнянському районі на належного відповідача -Державну фінансову інспекцію України в Київській області, у зв'язку з реорганізацією Контрольно-ревізійного управління в Київській області у Державну фінансову інспекцію України в київській області.
Позовні вимоги обґрунтовує тим, 19.08.2011 р. КРВ в Рокитнянському районі проведено ревізії окремих питань фінансово-господарської діяльності за період 2009 р. по 01.05.2010 р. та завершений звітний період 2011 р. КП «Богуславтепловодопостачання», про що складено акт ревізії фінансово-господарської діяльності КП «Богуславтепловодопостачання»за період з 01.05.2010 р. по 01.07.2011 р. та ревізії окремих питань за період з 01.01.2009 р. по 01.05.2010 р., в якому зафіксовано порушення.
Зазначає, що 25.08.2011 КРВ в Рокитнянському районі направило лист -вимогу від №34-16/617 щодо усунення порушень з терміном інформування про його виконання до 09.09.2011 р. п.2, п.3 вимоги вважає протиправним та просить їх скасувати.
У судових засіданнях представник позивача уточнені позовні вимоги підтримав, просив їх задовольнити.
Відповідач проти позову заперечував. В обґрунтування своєї правової позиції вказує, що оскаржувана вимога відповідає вимогам чинного законодавства, вказав, що позивачем по справі не надано при проведенні перевірки первинних документів на підтвердження виконання ПП "Солідіт" та ПП «Велідіт»робіт та послуг за договором з позивачем, в зв'язку з чим -перерахування коштів позивачем на користь ПП "Солідід" та ПП «Велідіт»є безпідставним.
Пояснив, що ревізією дотримання законодавства при нарахуванні премій та інших заохочувальних виплат директору підприємства встановлено, що директору КП «Богуславтепловодопостачання»ОСОБА_1 зайво проведено перерахування та виплата премії до ювілейної дати.
В судовому засіданні представник відповідача проти позову заперечував, просив відмовити в задоволенні позову.
Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи, суд приходить до висновку, що позов підлягає задоволенню, виходячи з наступного.
Як вбачається з матеріалів справи, 19.08.2011 р. Контрольно-ревізійний відділ в Рокитнянькому районі проведена планова ревізія фінансово-господарської діяльності КП «Богуславтепловодопостачання»за період з 01.05.2010 р. по 01.07.2011 р. та ревізії окремих питань за період з 01.01.2009 р. по 01.05.2010 р., результати якої зафіксовані у Акті ревізії фінансово-господарської діяльності КП «Богуславтепловодопостачання»від 19.08.2011 р. №34-31/35 (далі -Акт ревізії).
На підставі Акту ревізії відповідачем винесено вимогу про усунення виявлених ревізією порушень від 25.08.2011 р. №34-16/617.
В зазначені вимозі, зокрема: п. 2 відповідач зобов'язав позивача відшкодувати кошти, які перераховані (списані на витрати) всупереч законодавства без отримання послуг на загальну суму 233637,00 грн., в тому числі: з ПП «Солідіт»у сумі 222537,00 грн., з ПП «Велідіт»в сумі 11100,00 грн., та ініціювати цивільні позови; п. 3 відшкодувати переплати премії з директора ОСОБА_1 в сумі 19092,70 грн.
Судом встановлено, що юридичні послуги, які позивачем надавалися на підставі договорів, укладених з ПП "Солідіт", ПП "Велідіт", мали реальний характер і це підтверджується документально, а саме копіями договорів про надання юридичних послуг, укладені з ПП "Солідіт", ПП "Велідіт", актами приймання-здачі виконаних робіт, податковими накладними, платіжними дорученнями на перерахування коштів в оплату за надані послуги та виписок по банківському рахунку позивача. Угоди є законними і дійсними, а договірні зобов'язання є обов'язковими до виконання.
У судовому засіданні представник позивача також заявив, що він є керівником Приватного підприємства "Солідіт" і, представляючи інтереси позивача в даній справі, надає йому юридичні послуги.
Відповідно до ст. 243. Цивільного кодексу України, комерційним представником є особа, яка постійно та самостійно виступає представником підприємців при укладенні ними договорів у сфері підприємницької діяльност. Комерційне представництво одночасно кількох сторін правочину допускається за згодою цих сторін та в інших випадках, встановлених законом. Повноваження комерційного представника можуть бути підтверджені письмовим договором між ним та особою, яку він представляє, або довіреністю. Особливості комерційного представництва в окремих сферах підприємницької діяльності встановлюються законом.»- тобто фактично надання юридичних послуг є комерційним представництвом і функції представника було покладено саме на фізичну особу ОСОБА_2 який на той час був директором ПП «Солідіт» і по теперішній час КП «Богуславтепловодопостачання»представляє представник ОСОБА_2 та продовжує надавати юридичні послуги, надавати роз'яснення діючого законодавства але як засновник ПП «Велідіт», та постійно представляє інтереси Позивача в судових інстанціях.
Вимоги контрольно-ревізійного відділу в Рокитнянському районі ґрунтуються на суб'єктивних припущеннях і є втручанням у внутрішню господарську діяльність позивача.
Під час перевірки ревізією дотримання законодавства при нарахуванні премії та інших заохочувальних виплат директору підприємства встановлено, що у вересні 2010 р. згідно розпорядження Богуславської районної ради ІV скликання від 06.09.2010 р. №40 директору КП «Богуславтепловодопостачання»було проведено нарахування та виплата премії до ювілейної дати в розмірі середньомісячної заробітної плати, яку відповідач вважає незаконною оскільки вона не передбачена постановою КМУ від 19.05.1999 р. №859 та Контрактом укладеним між Богуславською районною радою в особі голови районної ради Знайди Я.О. та керівником КП «Богуславтепловодопостачання»ОСОБА_1 від 09.10.2009 р., в зв'язку з чим відповідач вважає, що позивач порушив п. 6 Постанови №859 та Контракт.
В наслідок вказаного порушення відповідач вважає, що позивачем зайво виплачено за вересень 2010 р. премію до ювілейної дати директору підприємства ОСОБА_1 в сумі 13930,18 грн., та зайво проведено нарахувань та заробітну плату та перерахування до державних цільових фондів на суму 5162,52 грн.
Як вбачається з матеріалів справи, а саме статутних документів, засновником підприємства є Богуславська районна рада тобто сам власник підприємства. Підставою для виплати премії директору КП «Богуславтепловодопостачання»ОСОБА_1 в 2010 р. з нагоди ювілейної дати є розпорядження власника підприємства -Богуславської районної ради Київської області №40 від 06.09.2010 р., яке в даний час не змінено і є чинним, а тому п. 3 оскаржуваної постанови задоволенню не підлягає.
Вказане розпорядження Богуславської районної ради ІV скликання від 06.09.2010 р. №40 не є предметом розгляду даної справи, а тому суд не має права надавати правову оцінку вказаному розпорядженню.
Надаючи правову оцінку відносинам, що виникли між сторонами, суд зазначає наступне.
Статтею 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Статус державної контрольно-ревізійної служби в Україні, її функції та правові основи діяльності визначаються Законом України від 26.01.1993 р. № 2939-XII "Про державну контрольно-ревізійну службу в Україні" та Положенням про Державну фінансову інспекцію України, затвердженим Указом Президента України від 23.04.2011 р. № 499/2011.
Відповідно до ст. 2 Закону України від 26.01.1993 р. № 2939-XII "Про державну контрольно-ревізійну службу в Україні" головним завданням державної контрольно-ревізійної служби є здійснення державного фінансового контролю за використанням і збереженням державних фінансових ресурсів, необоротних та інших активів, правильністю визначення потреби в бюджетних коштах та взяття зобов'язань, ефективним використанням коштів і майна, станом і достовірністю бухгалтерського обліку і фінансової звітності в міністерствах та інших органах виконавчої влади, в державних фондах, у бюджетних установах і у суб'єктів господарювання державного сектору економіки, а також на підприємствах і в організаціях, які отримують (отримували в періоді, який перевіряється) кошти з бюджетів усіх рівнів та державних фондів або використовують (використовували у періоді, який перевіряється) державне чи комунальне майно (далі - підконтрольні установи), виконанням місцевих бюджетів, розроблення пропозицій щодо усунення виявлених недоліків і порушень та запобігання їм у подальшому.
Статтею 8 Закону України від 26.01.1993 р. № 2939-XII "Про державну контрольно-ревізійну службу в Україні" передбачено, що контрольно-ревізійні управління в областях виконують такі функції: проводять у підконтрольних установах ревізії фінансово-господарської діяльності, використання і збереження фінансових ресурсів, необоротних та інших активів, правильності визначення потреби в бюджетних коштах та взяття зобов'язань, стану і достовірності бухгалтерського обліку та фінансової звітності; здійснюють державний фінансовий аудит виконання державних (бюджетних) програм, діяльності бюджетних установ, суб'єктів господарювання державного сектору економіки, а також інших суб'єктів господарювання, які отримують (отримували в періоді, який перевіряється) кошти з бюджетів усіх рівнів та державних фондів або використовують (використовували у періоді, який перевіряється) державне чи комунальне майно.
У зв'язку з цим ст. 10 Закону України від 26.01.1993 р. № 2939-XII "Про державну контрольно-ревізійну службу в Україні" контрольно-ревізійним управлінням в областях, контрольно-ревізійним підрозділам (відділам, групам) у районах, містах і районах у містах надано право: перевіряти у підконтрольних установах грошові та бухгалтерські документи, звіти, кошториси й інші документи, що підтверджують надходження і витрачання коштів та матеріальних цінностей, проводити перевірки фактичної наявності цінностей (грошових сум, цінних паперів, сировини, матеріалів, готової продукції, устаткування тощо); пред'являти керівникам та іншим службовим особам підконтрольних установ, що ревізуються, вимоги щодо усунення виявлених порушень законодавства з питань збереження і використання державної власності та фінансів, вилучати в судовому порядку до бюджету виявлені ревізіями приховані і занижені валютні та інші платежі, ставити перед відповідними органами питання про припинення бюджетного фінансування і кредитування, якщо отримані підприємствами, установами та організаціями кошти і позички використовуються з порушенням чинного законодавства; у судовому порядку стягувати у дохід держави кошти, одержані підконтрольними установами за незаконними угодами, без встановлених законом підстав та з порушенням чинного законодавства; звертатися до суду в інтересах держави, якщо підконтрольною установою не забезпечено виконання вимог щодо усунення виявлених ревізією порушень законодавства з питань збереження і використання активів.
Крім того, підпунктами 18, 21 п. 6 Положення про Державну фінансову інспекцію України, затвердженого Указом Президента України від 23.04.2011 р. № 499/2011, передбачено, що Держфінінспекція України для виконання покладених на неї завдань має право в установленому порядку: порушувати перед відповідними державними органами питання про визнання недійсними договорів, укладених із порушенням законодавства, у судовому порядку стягувати у дохід держави кошти, отримані підконтрольними установами за незаконними договорами, без установлених законом підстав та з порушенням законодавства; порушувати перед керівниками відповідних органів державної влади, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ та організацій питання про притягнення до відповідальності осіб, винних у допущених порушеннях; при виявленні збитків, завданих державі чи об'єкту контролю, визначати їх розмір згідно з методикою, затвердженою Кабінетом Міністрів України.
В силу положень ст. 2 КАС України в справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано тощо.
В даній справі предметом позову є оскарження вимоги державної фінансової інспекції, які адресовано керівнику підконтрольної установи з приводу усунення виявлених ревізією недоліків.
При цьому, у часовому вимірі вимоги контрольно-ревізійного органу випливають з оцінок подій (фактів), які відбулись у минулому, а за змістом спрямовані на спонукання позивача як юридичної особи до вчинення певних юридично значущих дій у власному інтересі та в інтересах державного бюджету.
Оцінюючи дані обставини у контексті вимог ст.19 Конституції України, суд зазначає, що дійсно, нормами п. 7 ст.8 Закону України від 26.01.1993 р. № 2939-XII "Про державну контрольно-ревізійну службу в Україні", п.п. 15 п. 6 Положення про Державну фінансову інспекцію України контрольно-ревізійні органи (Держфінінспекцію України) наділено повноваженнями пред'являти керівникам та іншим особам підприємств, установ та організацій, що контролюються, обов'язкові до виконання вимоги щодо усунення виявлених порушень законодавства.
Ці положення кореспондуються з приписами пунктів 45, 46 Порядку проведення інспектування державною контрольно-ревізійною службою, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 20.04.2006 р. № 550, якими передбачено, що в міру виявлення ревізією порушень законодавства посадові особи служби, не чекаючи закінчення ревізії, мають право усно рекомендувати керівникам об'єкта контролю невідкладно вжити заходів для їх усунення та запобігання у подальшому. Якщо вжитими в період ревізії заходами не забезпечено повне усунення виявлених порушень, органом служби у строк не пізніше ніж 10 робочих днів після реєстрації акта ревізії, а у разі надходження заперечень (зауважень) до нього - не пізніше ніж 3 робочих дні після надіслання висновків на такі заперечення (зауваження) надсилається об'єкту контролю письмова вимога щодо усунення виявлених ревізією порушень законодавства із зазначенням строку зворотного інформування.
З аналізу п. 7 ст. 8 Закону України від 26.01.1993р. № 2939-XII "Про державну контрольно-ревізійну службу в Україні" та п.п. 15 п. 6 Положення про Державну фінансову інспекцію України, пунктів 45, 56 Порядку проведення інспектування державною контрольно-ревізійною службою, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 20.04.2006 р. № 550 убачається, що вимога керівникам підконтрольних установ щодо усунення виявлених порушень законодавства може стосуватися припинення дійсного триваючого порушення і має на меті його припинення та запобігання у подальшому.
Вимога не може стосуватися подій чи фактів, які відбулись у минулому, адже не можна усунути те, що вже відбулось.
Тому стаття 8 Закону України "Про державну контрольно-ревізійну службу в Україні" наділяє органи контрольно-ревізійної служби й іншими повноваженнями, які мають застосовуватись цим суб'єктом владних повноважень у порядку та спосіб, що передбачений законами та Конституцією України, дискреційно, виходячи з мети, відповідно до якої ці повноваження надано. Зокрема, у судовому порядку стягувати у дохід держави кошти, одержані підконтрольними установами без встановлених законом підстав та з порушенням чинного законодавства (пункт 8 статті 10 Закону України "Про державну контрольно-ревізійну службу в Україні"), накладати у випадках, передбачених законодавчими актами, на керівників та інших службових осіб підконтрольних установ адміністративні стягнення (пункт 8 статті 10 Закону України "Про державну контрольно-ревізійну службу в Україні"); порушувати перед керівниками відповідних органів державної влади, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ та організацій питання про притягнення до відповідальності осіб, винних у допущених порушеннях (підпункт 20 пункту 6 Положення про Державну фінансову інспекцію України); при виявленні збитків, завданих державі чи об'єкту контролю, визначати їх розмір згідно з методикою, затвердженою Кабінетом Міністрів України порушеннях (підпункт 21 пункту 6 Положення про Державну фінансову інспекцію України); застосовувати заходи впливу за порушення бюджетного законодавства (пункт 50 Порядку проведення інспектування державною контрольно-ревізійною службою, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 20.04. 2006 № 550).
Це означає, що вимога контрольно-ревізійного органу про усунення виявлених ревізією недоліків (порушень) відносно подій (фактів), що відбулись у минулому, вчинена відповідачем не у спосіб, передбачений Законом України "Про державну контрольно-ревізійну службу в Україні", а також не відповідає меті наданого повноваження.
З приводу вимог контрольно-ревізійного органу вчинити певні дії в інтересах державного бюджету та у власному інтересі позивача (відшкодувати збитки, пред'явити позови інших осіб, забезпечити відшкодування коштів з працівників) суд зазначає, що відповідно до статті 12 Цивільного кодексу України особа здійснює свої цивільні права вільно, на власний розсуд.
Матеріально-правовому принципу автономії волі кореспондує процесуальний принцип диспозитивності, відповідно до якого ніхто не може бути примушений до пред'явлення позову проти своєї волі (nemo invitus agree cogitur).
Обмеження автономії волі особи або втручання органів державної влади у вільне здійснення особою належних їй цивільних прав є неприпустимим і протиправним.
За наведених обставин суд дійшов висновку, що позов підлягає задоволенню.
На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 71-72, 86, 94, 122, 158-163, 167, 254 КАС України, суд, -
1. Позов задовольнити.
2. Визнати протиправним та скасувати п. 2, п.3 вимоги Контрольно-ревізійного управління в Рокитнянському районі «Про усунення порушень» від 25 серпня 2011 року №34-16/617.
Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо скаргу не було подано в установлені строки. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.
Апеляційна скарга на постанову суду подається до Київського апеляційного адміністративного суду через Київський окружний адміністративний суд протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.
Суддя Щавінський В. Р.
Дата виготовлення і підписання повного тексту постанови - 05 червня 2012 р.