07 листопада 2006 р.
№ 23/252
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
головуючого
Удовиченка О.С.
суддів :
Панової І.Ю. Яценко О.В.
розглянувши касаційну скаргу
ОСОБА_1
на рішення
господарського суду м. Києва від 05.06.2006р.
у справі
№ 23/252 господарського суду міста Києва
за позовом
Національного банку України
до
Акціонерного комерційного банку “Інтерконтинентбанк»
про
підтвердження відповідності застосування процедури ліквідації банку та підтвердження кандидатури ліквідатора
в судовому засіданні взяли участь представники :
скаржника:
Рубан Т.П.
Національного банку України:
Жулідова Г.С., Гантімуров Є.С.
кредитори:
ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5
ОСОБА_1
Ухвалою господарського суду міста Києва від 26.05.2006 р. порушено провадження у справі № 23/252 за позовом Національного банку України до Акціонерного комерційного банку “Інтерконтинентбанк» (далі - АКБ “Інтерконтинентбанк») про підтвердження відповідності застосування процедури ліквідації банку та підтвердження кандидатури ліквідатора.
Рішенням господарського суду міста Києва від 05.06.2006 р. позов Національного банку України до АКБ "Інтерконтинентбанк" задоволено повністю, підтверджено відповідність застосування процедури ліквідації АКБ "Інтерконтинентбанк" з боку Національного банку України вимогам Закону України "Про банки та банківську діяльність" (далі -Закон), підтверджена кандидатура ліквідатора АКБ "Інтерконтинентбанк" -ОСОБА_6.
Не погоджуючись із рішенням суду першої інстанції від 05.06.2006 р. акціонер ОСОБА_1 звернулась до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою з вимогою скасувати зазначене рішення, а справу передати на новий розгляд до суду першої інстанції.
В обґрунтування касаційної скарги скаржник посилається на порушення судом першої інстанції ст. 41, ч. 3 ст. 43, 27, 43, 65 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) та ст. 1 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом".
Судова колегія, розглянувши наявні матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, обговоривши доводи касаційної скарги, дійшла висновку, що касаційна скарга ОСОБА_1 не підлягає задоволенню виходячи з наступного.
Статтею 3 Закону України “Про банки та банківську діяльність» (далі -Закон) передбачено, що цей Закон регулює відносини, що виникають під час заснування, реєстрації, діяльності, реорганізації та ліквідації банків.
Згідно зі ст. 87 Закону України “Про банки та банківську діяльність» ліквідація банку з ініціативи Національного банку України здійснюється відповідно до цього Закону та нормативно-правових актів Національного банку України.
Відповідно до вимог статей 20, 88 Закону України “Про банки та банківську діяльність» Національний банк України після відкликання банківської ліцензії у банку звертається до суду з позовом про ліквідацію банку, а не з заявою про визнання банку неплатоспроможним.
Таким чином, позов Національного банку України про ліквідацію банку розглядається господарським судом за правилами позовного провадження, за результатами розгляду якого суд приймає відповідне рішення.
Як вбачається з матеріалів справи, ухвалою господарського суду міста Києва від 05.06.2006 р. (суддя Демидова А.М.) заяву фізичної особи ОСОБА_1 про вступ у справу в якості третьої особи на стороні відповідача відхилено (а.с. 87-88). Ухвала у встановленому законодавством порядку оскаржена не була і є чинною.
Відповідно до статті 1 ГПК України право на звернення до господарського суду мають підприємства та організації, що звертаються за захистом своїх порушених або оспорюваних прав і охоронюваних законом інтересів, а також для вжиття передбачених цим Кодексом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.
Згідно зі статтею 21 Господарського процесуального кодексу України (далі -ГПК України), сторонами в судовому процесі є позивач, тобто підприємства та організації, що подали позов або в інтересах яких подано позов про захист порушеного чи оспорюваного права або охоронюваного законом інтересу та відповідач - підприємства та організації, яким пред'явлено позовну вимогу.
У підпункті 4.4. рішення Конституційного Суду України від 1 грудня 2004 року № 18-рп/2004 у справі №1-10/2004 за конституційним поданням 50 народних депутатів України щодо офіційного тлумачення окремих положень частини першої статті 4 Цивільного процесуального кодексу України (справа про охоронюваний законом інтерес) Конституційний Суд України дійшов висновку про те, що акціонер може захищати свої безпосередні права чи охоронювані законом інтереси шляхом звернення до суду у випадку їх порушення, оспорювання чи невизнання самим акціонерним товариством, учасникам якого він є, органами чи іншими акціонерами цього товариства; порядок судового захисту порушених будь-ким, у тому числі третіми особами, прав чи охоронюваних законом інтересів акціонерного товариства, які не можуть вважатися тотожними простій сукупності індивідуальних охоронюваних законом інтересів його акціонерів, визначається законом.
Згідно з статтею 150 Конституції України рішення Конституційного Суду України є обов'язковими до виконання на території України і, відповідно, до застосуваннями судами загальної юрисдикції при вирішенні підвідомчих їм спорів.
Відповідно до статті 107 ГПК України право подати касаційну скаргу на рішення місцевого господарського суду, що набрало законної сили, мають зокрема, особи, яких не було залучено до участі у справі, якщо суд прийняв рішення, що стосується їх прав і обов'язків.
Скаржник, в обґрунтування порушення його прав у касаційній скарзі посилався на угоду, укладену 01.12.2004 р. між Національним банком України та акціонерами банку, у зв'язку з чим касаційна скарга ОСОБА_1 була прийнята до розгляду.
Однак, в судовому засіданні, колегією суддів Вищого господарського суду України було з'ясовано, що зазначену угоду було укладено 01.12.2005 р. між Національним банком України та АКБ "Інтерконтинентбанк", а не його акціонерами.
Таким чином, ОСОБА_1 не мала права звертатись до Вищого господарського суду України із касаційною скаргою у справі № 23/252, а відтак Вищий господарський суд України помилково порушив касаційне провадження у цій справі.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 86, 107, ст.ст. 1115, 1117 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України
Касаційне провадження за касаційною скаргою ОСОБА_1 на рішення господарського суду міста Києва від 05.06.2006 р. у справі № 23/252 припинити.
Головуючий О.С. Удовиченко
Судді О.В. Яценко
І.Ю. Панова