Категорія №5.2.2
Іменем України
13 червня 2012 року Справа № 2а/1270/2824/2012
Луганський окружний адміністративний суд у складі:
судді: Кравцової Н.В.,
при секретарі: Горобець В.О.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні у залі суду м. Луганська справу за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю Фірма «Інженерно-упроваджувальний центр» до Луганської митниці про визнання протиправним та скасування рішення №702000003/2012/000310/2 від 12.03.2012 та картки відмови у митному оформленні товару №702200001/2/00126 від 12.03.2012, зобов'язання визначити митну вартість товару за вантажною митною декларацією, -
06 квітня 2012 року позивач ТОВ Фірма «Інженерно-упроваджувальний центр» звернувся до Луганського окружного адміністративного суду з даним позовом, в обґрунтування якого послався на наступне.
12.03.2012 відповідачем прийнято рішення про визначення митної вартості товару №702000003/2012/000310/2 та картку відмови у митному оформлення товару №702200001/2/00126.
По контракту № ДГНТ6Т001145 від 07.06.2011 та Додатку №11 від 16.01.2012 до цього контракту ВАТ «ЕВРАЗ Нижнетагильский металургический комбинат» відвантажило позивачу колеса 957*190 мм, по ГОСТ 10791-2011 за ціною 603 долари США за 1 шт., у кількості 160 штук. Загальна вартість партії товару склала 96 480 доларів США.
Позивачем для визначення митної вартості подавалися до Луганської митниці декларація митної вартості, зовнішньоекономічний договір (контракт) купівлі-продажу товарів з додатковими угодами та додатком, митна декларація країни експорту, залізнична накладна, рахунок-фактура, сертифікат якості, прайс-лист та калькуляція виробника, висновок ДП «Укпромзовнішекспертиза». Надання будь-яких інших документів на підтвердження задекларованої митної вартості товару відповідач не вимагав.
У відповідності до ст. 266 Митного кодексу України основним є метод визначення митної вартості товарів за ціною договору щодо товарів, які імпортуються (вартість операції).
При цьому кожний наступний метод застосовується, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу.
У разі якщо неможливо застосувати жоден із зазначених методів, митна вартість визначається за резервним методом.
Підстава відмови у застосуванні першого методу, зазначена в рішенні про визначення митної вартості, є такою, що не передбачена ст. 267 Митного кодексу України, а тому, застосування резервного методу визначення митної вартості з боку відповідача є необґрунтованим.
Оскільки відповідачем необґрунтовано відмовлено у застосуванні першого методу визначення митної вартості та застосовано резервний метод, то оскаржувані рішення та картка відмови у митному оформленні товару є протиправними та такими, що підлягають скасуванню.
На підставі викладеного, позивач просить визнати протиправним та скасувати рішення Луганської митниці №702000003/2012/000310/2 від 12.03.2012 та картку відмови у митному оформленні товару №702200001/2/00126 від 12.03.2012; зобов'язати луганську митницю визначити митну вартість товару за вантажною митною декларацією ТОВ Фірма «Інженерно-упроваджувальний центр» № 702200001/2012/002003 від 05.03.2012 із застосуванням першого методу за ціною договору щодо товару, який імпортується.
Представники позивача в ході судового розгляду позовні вимоги підтримали, надали пояснення, аналогічні викладеному в позові.
Представники відповідача у судовому засіданні позовні вимоги не визнали, надали пояснення, аналогічні викладеним в запереченні проти позову, просили відмовити у задоволенні позову повністю.
Вислухавши пояснення представників сторін, дослідивши надані докази, суд приходить до наступного.
У відповідності з Конституцією України кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій, чи бездіяльності органів державної влади, місцевого самоврядування, посадових і службових осіб.
Ст. 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові та службові особи зобов'язані діяти лише на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та Законами України.
У відповідності зі ст. 2 КАС України у справах про оскарження рішень суб'єктів владних повноважень слід перевіряти чи прийняті такі рішення на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією України на Законами України, з виконанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано, обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії), безсторонньо (неупереджено), добросовісно, розсудливо, з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації, пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія), з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення, своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Згідно з Митним Кодексом України переміщення через митний кордон України товарів та інших предметів підлягає митному оформленню. Митне оформлення здійснюється службовими особами митниці з метою забезпечення митного контролю та для застосування засобів державного регулювання ввезення на митну територію України, вивезення за її межі і транзиту через територію України товарів та інших предметів.
Відповідно до ст. 45 Митного Кодексу України, особи, які переміщують товари і транспортні засоби через митний кордон України чи провадять діяльність, контроль за якою цим Кодексом покладено на митні органи, зобов'язані подавати митним органам документи та відомості, необхідні для здійснення митного контролю.
Перелік документів та відомостей, необхідних для здійснення митного контролю, порядок їх подання визначаються Кабінетом Міністрів України відповідно до цього Кодексу.
Відповідно до ст. 80 Митного Кодексу України у разі відмови у митному оформленні та пропуску через митний кордон України товарів і транспортних засобів митний орган зобов'язаний видавати заінтересованим особам письмове повідомлення із зазначенням причин відмови та вичерпним роз'ясненням вимог, виконання яких забезпечує можливість митного оформлення та пропуску цих товарів і транспортних засобів через митний кордон України.
Таким письмовим повідомленням відповідно до п. 1 Порядку оформлення й використання Картки відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні чи пропуску товарів і транспортних засобів через митний кордон України, затвердженому наказом Державної митної служби України від 12.12.2005 р. № 1227, є картка відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні чи пропуску товарів і транспортних засобів через митний кордон України.
Судом встановлено, що Товариство з обмеженою відповідальністю Фірма «Інженерно-упроваджувальний центр» зареєстровано виконавчим комітетом Луганської міської ради.
Згідно свідоцтва № 100334615 НБ № 340619 позивач є платником податку на додану вартість.
07.06.2011 позивачем ТОВ Фірма «Інженерно-упроваджувальний центр» було укладено контракт поставки № ДГНТ6Т001145 з ВАТ «Нижнетагильский металургический комбинат», за умовами якого постачальник зобов'язується передати покупцеві товар (а.с.21-24).
З метою декларування отриманої партії товару, відповідачеві було надано декларацію митої вартості № 702200001/2012/002003 від 05 березня 2012 року за формою ДМВ-1, рахунок-фактуру, сертифікат якості, прайс-лист та калькуляцію виробника (а.с. 18-19).
12.03.2012 уповноваженими особами відповідача було прийнято рішення про визначення митної вартості товарів №702000003/2012/000310/2 від 12.03.2012 та складено Картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні чи пропуску товарів і транспортних засобів через митний кордон України № 702200001/2/00126 у зв'язку з невірно визначеною митною вартістю товару, і зазначено вимоги, виконання яких забезпечує можливість прийняття митної декларації, митного оформлення чи пропуску цих товарів і транспортних засобів через митний кордон України (а.с.12-15).
Згідно статті 259 Митного Кодексу України митна вартість -це заявлена декларантом або визначена митним органом вартість товарів, що переміщуються через митний кордон України, яка обчислюється на момент перетинання товарами митного кордону України відповідно до положень цього Кодексу.
Порядок визначення митної вартості та митної оцінки товарів поширюється на товари, які переміщуються через митний кордон України.
Методи визначення митної вартості товарів, які переміщуються через митний кордон України, та умови їх застосування встановлюються Митним кодексом.
Митна вартість товарів і метод її визначення заявляються (декларуються) митному органу під час переміщення товарів через митний кордон України шляхом подання декларації митної вартості.
Порядок та умови декларування митної вартості товарів, що переміщуються через митний кордон України, встановлюються Кабінетом Міністрів України, а порядок її заповнення спеціально уповноваженим центральним органом виконавчої влади в галузі митної справи, зокрема, вказані правовідносини регулюються постановою КМУ від 20.12.2006 року №1766 "Про затвердження Порядку декларування митної вартості товарів, які переміщуються через митний кордон України, та подання відомостей для її підтвердження", наказом Державної митної служби України від 02.12.2003 року №828 "Про затвердження Порядку заповнення декларації митної вартості", зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 19.12.2003 року за №1192/8513
У відповідності зі ст. 264 Митного Кодексу України заявлена декларантом митна вартість товарів і подані ним відомості про її визначення повинні базуватися на об'єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню.
У разі потреби у підтвердженні заявленої митної вартості товарів декларант зобов'язаний подати митному органу необхідні для цього відомості та забезпечити можливість їх перевірки відповідно до порядку, що встановлюється Кабінетом Міністрів України.
Згідно зі ст. 265 Митного Кодексу України митний орган здійснює контроль правильності визначення митної вартості товарів згідно з положеннями цього Кодексу.
Митний орган має право упевнитися в достовірності або точності будь-якої заяви, документа чи декларації, поданої для цілей визначення митної вартості.
Якщо митний орган дійшов висновку, що визначена декларантом митна вартість нижча, ніж прямі витрати на виробництво цього товару, в тому числі сировини, матеріалів та/або комплектуючих, які входять до складу товару, митний орган має право зобов'язати декларанта визначити митну вартість іншим способом, ніж він використав для її визначення.
Як встановлено ст.266 Митного Кодексу України визначення митної вартості товарів, які імпортуються в Україну, здійснюється за такими методами:
1) за ціною договору щодо товарів, які імпортуються (вартість операції);
2) за ціною договору щодо ідентичних товарів;
3) за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів;
4) на основі віднімання вартості;
5) на основі додавання вартості (обчислена вартість);
6) резервного.
Основним є метод визначення митної вартості товарів за ціною договору щодо товарів, які імпортуються (вартість операції).
При цьому кожний наступний метод застосовується, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу.
У разі якщо неможливо застосувати жоден із зазначених методів, митна вартість визначається за резервним методом .
Відповідно до ст.273 Митного кодексу України, у разі якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом послідовного використання методів, зазначених у статтях 267-272 цього Кодексу, митна вартість оцінюваних товарів визначається з використанням способів, які не суперечать законам України і є сумісними з відповідними принципами і положеннями Генеральної угоди з тарифів і торгівлі (ГАТТ). Митна вартість, визначена згідно з положеннями цієї статті, повинна щонайбільшою мірою ґрунтуватися на раніше визначеній за методами 1 - 6 митній вартості, однак при визначенні митної вартості відповідно до цієї статті допускається гнучкість при застосуванні цих методів. Митна вартість імпортних товарів не визначається згідно з положеннями цієї статті на підставі: 1) ціни товарів українського походження на внутрішньому ринку України; 2) системи, яка передбачає прийняття для митних цілей вищої з двох альтернативних вартостей; 3) ціни товарів на внутрішньому ринку країни-експортера; 4) вартості виробництва, іншої, ніж обчислена вартість, визначена для ідентичних або подібних (аналогічних) товарів відповідно до положень статті 272 цього Кодексу; 5) ціни товарів, що поставляються з країни-експортера до третіх країн; 6) мінімальної митної вартості; 7) довільної чи фіктивної вартості. Якщо ця стаття застосовується митним органом, на вимогу декларанта, митний орган зобов'язаний письмово поінформувати його про митну вартість, визначену відповідно до положень цієї статті, та про використаний при цьому метод.
Згідно п.7 постанови КМУ від 20.12.2006 року №1766 "Про затвердження Порядку декларування митної вартості товарів, які переміщуються через митний кордон України, та подання відомостей для її підтвердження", для підтвердження заявлених відомостей про митну вартість товарів декларант зобов'язаний подати:
- зовнішньоекономічний договір (контракт) і додатки до нього;
- рахунок-фактуру (інвойс) або рахунок-проформу;
- банківські платіжні документи (якщо рахунок сплачено), а також інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару;
- рішення митного органу про визначення митної вартості раніше ввезених ідентичних та/або подібних (аналогічних) товарів, якщо воно прийнято за одним договором (контрактом);
- пакувальні листи;
- копію ліцензії на ввезення (вивезення) товарів, імпорт (експорт) яких підлягає ліцензуванню.
Як вбачається з матеріалів справи, 29.08.2011 під час митного контролю та митного оформлення ідентичного товару - колеса цельнокатані, діаметром 957х190, ГОСТ 9036-88, сталь марки 2 по ГОСТ 10791-2004 ввезеного на митну територію України позивачем за тим же самим контрактом від 07.06.2011 №ДГНТ6Т001145 з ВАТ «Нижнетагильский металургический комбинат», підрозділом митного органу Луганської митниці було прийняте Рішення про визначення митної вартості товарі №702000006/2011/001495/1, за яким визначено митну вартість товару за 2 методом на підставі ціни договору щодо ідентичних товарів (ВМД № 702000009/1/009999 від 26.08.2011 із розрахунку 1,79 дол. США/кг на умовах DAF кордон Україна..
Відповідно до п.п.16, 17 Постанови № 1766 від 20.12.2006 року, на підставі рішення митного органу про визначення митної вартості товарів зазначена вартість перераховується у гривні за офіційним курсом гривні до відповідної іноземної валюти, установленим Національним банком України на день прийняття вантажної митної декларації для оформлення. Рішення про визначення митної вартості товарів може бути оскаржено декларантом до митного органу вищого рівня та/або суду.
Зазначене рішення №702000006/2011/001495/1 не оскаржено позивачем до митного органу вищого рівня та/або суду, тому є не скасованим і діючим.
Таким чином, суд вважає, що відповідач при оформленні Картки відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні чи пропуску товарів і транспортних засобів через митний кордон України №702200001/2/00126 та прийнятті рішення про визначення митної вартості товарів № 702000003/2012/000310/2 від 12.03.2012 діяв правомірно та у відповідності з діючим законодавством, оскільки позивачем в порушення п.7 постанови Кабінету Міністрів України від 20.12.2006 року №1766 "Про затвердження Порядку декларування митної вартості товарів, які переміщуються через митний кордон України, та подання відомостей для її підтвердження", не було надано при митному оформленні товару Рішення про визначення митної вартості товару № 702000006/2011/001495/1 від 29.08.2011, за яким визначено митну вартість товару на умовах DAF - кордон Україна із розрахунку 1,79 дол. США/кг, і на підставі якого декларант повинен був визначати митну вартість товару.
За таких обставин, суд не вбачає підстав для задоволення позовних вимог позивача.
На підставі ч. 3 ст. 160 КАС України в судовому засіданні 13 червня 2012 року проголошено вступну та резолютивну частини постанови. Виготовлення постанови у повному обсязі відкладено на 18 червня 2012 року, про що повідомлено сторонам після проголошення вступної та резолютивної частини постанови в судовому засіданні з урахуванням вимог ч. 4 ст. 167 КАС України.
Керуючись ст. ст. 11, 71, 159-163 КАС України, ст.ст. 80, 259, 264, 265, 266,267 Митного Кодексу України, суд,-
У задоволенні позову Товариства з обмеженою відповідальністю Фірма «Інженерно-упроваджувальний центр» до Луганської митниці про визнання протиправним та скасування рішення №702000003/2012/000310/2 від 12.03.2012 та картки відмови у митному оформленні товару №702200001/2/00126 від 12.03.2012, зобов'язання визначити митну вартість товару за вантажною митною декларацією - відмовити у повному обсязі за необґрунтованістю.
Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Донецького апеляційного адміністративного суду через суд першої інстанції.
Апеляційна скарга подається до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.
Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.
Постанову викладено в повному обсязі та підписано 18 червня 2012 року.
Суддя Н.В. Кравцова