Категорія №11.5
Іменем України
11 червня 2012 року Справа № 2а/1270/4122/2012
Луганський окружний адміністративний суд у складі:
судді: Яковлева Д.О.,
при секретарі: Житній Ю.С.,
в присутності сторін: від позивача - Шишлової А.О.;
від відповідача - Гузєва М.В.;
від третьої особи - Силенко О.Ю.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом Управління пенсійного фонду України в Артемівському районі м. Луганська до Жовтневого відділу державної виконавчої служби Луганського міського управління юстиції, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача Луганське обласне комунальне спеціалізоване теплозабезпечуюче підприємство «Луганськтеплокомуненерго» про визнання дій незаконними, скасування постанови від 19.04.2012 ВП № 32132247 про зупинення виконавчого провадження, -
До Луганського окружного адміністративного суду надійшов позов Управління пенсійного фонду України в Артемівському районі м. Луганська до Жовтневого відділу державної виконавчої служби Луганського міського управління юстиції про визнання дій незаконними, скасування постанови від 19.04.2012 ВП № 32132247 про зупинення виконавчого провадження.
Ухвалою суду від 08 червня 2012 року було залучено в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача Луганське обласне комунальне спеціалізоване теплозабезпечуюче підприємство «Луганськтеплокомуненерго».
В обґрунтування позивних вимог позивачем зазначено, що 19.04.2012 головним державним виконавцем Жовтневого відділу державної виконавчої служби Луганського міського управління юстиції було винесено постанову про зупинення виконавчого провадження № 32132247 з примусового виконання виконавчого листа, виданого Луганським окружним адміністративним судом про стягнення з Луганського обласного комунального спеціалізованого теплозабезпечуючого підприємства «Луганськтеплокомуненерго» заборгованості з відшкодування фактичних витрат на виплату та доставку пенсій, призначених на пільгових умовах, на підставі п.15 ч.1 ст. 37, ст. 39 Закону України «Про виконавче провадження».
Позивач не згоден з зазначеною постановою Жовтневого відділу державної виконавчої служби Луганського міського управління юстиції про зупинення виконавчого провадження, оскільки борг Луганського обласного комунального спеціалізованого теплозабезпечуючого підприємства «Луганськтеплокомуненерго» не відноситься до боргу у сфері енергопостачання (енергоспоживання) чи за несплату електроенергії або податкового боргу, спірний борг виник внаслідок несплати обов'язкових внесків, на які не поширюється Закон України «Про заходи, спрямовані на забезпечення сталого функціонування підприємств паливно-енергетичного комплексу»
Таким чином, позивач вважає постанову відповідача про зупинення виконавчого провадження № 32132247 незаконною та такою, що підлягає скасуванню.
Під час судового засідання представник позивача позовні вимоги підтримав повністю, надав пояснення аналогічні викладеним у адміністративному позові.
Представник відповідача у судовому засіданні проти задоволення позову заперечував, надав пояснення аналогічні викладеним у письмових запереченнях на адміністративний позов, просив відмовити у задоволенні адміністративного позову у повному обсязі.
Представник третьої особи у судовому засіданні проти задоволення позову заперечував, просив відмовити у задоволенні адміністративного позову у повному обсязі.
Відповідно до частини 6 статті 71 КАС України суд вирішує справу на основі наявних в матеріалах справи доказів.
Заслухавши пояснення представників сторін, перевіривши матеріали справи, розглянувши справу в межах заявлених позовних вимог і наданих сторонами доказів, оцінивши докази відповідно до вимог ст.ст. 69-72 КАС України, суд прийшов до такого.
Згідно із ч. 1 ст. 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, шляхом справедливого, неупередженого та своєчасного розгляду адміністративних справ.
У справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди відповідно до вимог ч. 3 ст. 2 КАС України перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Статтею 19 Конституції України встановлено, що правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством. Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до вимог Кодексу адміністративного судочинства України суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого вирішує справи відповідно до Конституції та законів України, а також міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України та застосовує інші нормативно-правові акти, прийняті відповідним органом на підставі, у межах повноважень та у спосіб, передбачені Конституцією та законами України та принципом рівності усіх учасників адміністративного процесу перед законом і судом, відповідно до якого усі учасники адміністративного процесу є рівними перед законом і судом.
Частиною 1 статті 181 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що учасники виконавчого провадження (крім державного виконавця) та особи, які залучаються до проведення виконавчих дій, мають право звернутися до адміністративного суду із позовною заявою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи державної виконавчої служби порушено їхні права, свободи чи інтереси, а також якщо законом не встановлено інший порядок судового оскарження рішень, дій чи бездіяльності таких осіб.
Відповідачем у справах з приводу рішень, дій або бездіяльності державного виконавця чи іншої посадової особи державної виконавчої служби є відповідний орган державної виконавчої служби (частина 3 статті 181 Кодексу адміністративного судочинства України).
Умови і порядок виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), що відповідно до закону підлягають примусовому виконанню у разі невиконання їх у добровільному порядку, визначені Законом України від 21.04.1999 № 606-ХІV «Про виконавче провадження».
Відповідно до ч. 1 ст. 17 Закону України «Про виконавче провадження» примусове виконання рішень державною виконавчою службою здійснюється на підставі виконавчих документів, визначених цим Законом.
Виконавче провадження - це сукупність дій органів і посадових осіб, визначених у цьому Законі, що спрямовані на примусове виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), які провадяться на підставах, в межах повноважень та у спосіб, визначених цим Законом, іншими нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону та інших законів, а також рішеннями, що відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню (стаття 1 Закону України «Про виконавче провадження»).
Згідно із ст. 11 Закону України «Про виконавче провадження» державний виконавець зобов'язаний вживати заходів примусового виконання рішень, встановлених цим Законом, неупереджено, своєчасно, повно вчиняти виконавчі дії.
Статтею 11 Закону України «Про виконавче провадження» визначено права та обов'язки державних виконавців при примусовому виконанні рішень, встановлених цим Законом, а ст. 12 Закону України «Про виконавче провадження» встановлені гарантії прав громадян і юридичних осіб у виконавчому провадженні - державний виконавець зобов'язаний використовувати надані йому права у точній відповідності із законом і не допускати у своїй діяльності порушення прав та законних інтересів громадян і юридичних осіб.
У судовому засіданні встановлено, підтверджено матеріалами справи, що 31.01.2012 Луганським окружним адміністративним судом позивачу був виданий виконавчий лист по справі №2а-11225/11/1270 про стягнення з Луганського обласного комунального спеціалізованого теплозабезпечуючого підприємства «Луганськтеплокомуненерго» заборгованості з відшкодування фактичних витрат на виплату та доставку пенсій, призначених на пільгових умовах у розмірі 60 965,06 грн. (а.с.27).
За вказаним виконавчим листом старшим державним виконавцем Жовтневого ВДВС Луганського МУЮ винесено постанову про відкриття виконавчого провадження від 12.04.2012 ВП № 32132247 (а.с.29).
19 квітня 2012 року старшим державним виконавцем Жовтневого ВДВС Луганського МУЮ винесено постанову про зупинення виконавчого провадження ВП № 32132247 по примусовому виконанню виконавчого листа від 31.01.2012 у справі №2а-11225/11/1270 на підставі п.15 ч.1 ст.37, ст.39 Закону України «Про виконавче провадження», у зв'язку з тим, що боржник входить до підприємств паливно-енергетичного комплексу, які прийняли рішення про участь у процедурі погашення заборгованості згідно Наказу Мінпаливенерго № 568 від 10.11.2005 (а.с.30).
Відповідно до п. 15 ч. 1 ст. 37 Закону України «Про виконавче провадження» виконавче провадження підлягає обов'язковому зупиненню у разі внесення підприємства паливно-енергетичного комплексу до Реєстру підприємств паливно-енергетичного комплексу, які беруть участь у процедурі погашення заборгованості відповідно до Закону України «Про заходи, спрямовані на забезпечення сталого функціонування підприємств паливно-енергетичного комплексу».
Згідно з ч. 2 ст. 39 Закону України «Про виконавче провадження» виконавче провадження зупиняється у випадках, передбачених пунктом 15 статті 37 цього Закону, - до закінчення строку дії процедури погашення заборгованості підприємствами паливно-енергетичного комплексу, визначеного Законом України «Про заходи, спрямовані на забезпечення сталого функціонування підприємств паливно-енергетичного комплексу».
Статтею 2 Закону України «Про заходи, спрямовані на забезпечення сталого функціонування підприємств паливно-енергетичного комплексу» визначено, що цей закон регулює відносини, пов'язані з проведенням комплексу заходів, спрямованих на забезпечення сталого функціонування підприємств паливно-енергетичного комплексу та поширюється на підприємства паливно-енергетичного комплексу, а також інших учасників розрахунків, які мають або перед якими є заборгованість, що виникла внаслідок неповних розрахунків за енергоносії.
До учасників розрахунків віднесені - підприємства паливно-енергетичного комплексу, суб'єкти господарської діяльності, розпорядники коштів державного та місцевих бюджетів, державні цільові фонди, Державний комітет України з державного матеріального резерву, правонаступники ліквідованих фондів, що були передбачені законодавством, розпорядник цільового галузевого фонду створення ядерно-паливного циклу Міністерства палива та енергетики України, які мають дебіторську або кредиторську заборгованість та здійснюють заходи щодо її погашення на умовах, визначених цим Законом (п. 1.3 ст. 1 Закону України «Про заходи, спрямовані на забезпечення сталого функціонування підприємств паливно-енергетичного комплексу»).
Згідно з пунктом 1.4 статті 1 Закону України від 23 червня 2005 року № 2711-ІV до заборгованості відноситься сума коштів, підтверджена учасниками розрахунків на розрахункову дату, яка: 1) підлягає сплаті за товари, роботи (послуги), спожиті у процесі виробництва (видобутку), передачі (транспортування) та/або постачання енергоносіїв, відповідно до укладених договорів або з інших підстав, передбачених законом, у тому числі суми пені, штрафних та фінансових санкцій, але не сплачена; 2) є податковим боргом та підлягає сплаті, але не сплачена, до бюджетів усіх рівнів та державних цільових фондів, у тому числі ліквідованих; 3) підлягає сплаті, але не сплачена, до цільового галузевого фонду створення ядерно-паливного циклу Міністерства палива та енергетики України; 4) передбачена видатками бюджетів усіх рівнів, але не отримана суб'єктами господарської діяльності, у тому числі за пільгами та субсидіями, для сплати за спожиті енергоносії; 5) підлягає сплаті і виникла внаслідок відсутності у Державному бюджеті України минулих років видаткових статей або передбачення видатковими статтями часткового фінансування видатків для розрахунків за енергоносії, у тому числі за пільгами та субсидіями (трансфертами), спожиті підприємствами, організаціями, закладами та установами, які фінансуються з бюджетів усіх рівнів.
Наведеною нормою встановлено вичерпний перелік сум коштів, що підпадають під визначення заборгованості при застосуванні цього Закону, на які поширюється положення п. 15 ч. 1 ст. 37 Закону України «Про виконавче провадження» щодо обов'язкового зупинення виконавчого провадження.
Відповідно до положень Закону України «Про заходи, спрямовані на забезпечення сталого функціонування підприємств паливно-енергетичного комплексу» його дія поширюється на підприємства паливно-енергетичного комплексу та суб'єктів господарської діяльності, зазначених в п. 1.3 ст. 1, щодо заборгованості, яка виникла внаслідок несплати або неповних розрахунків за енергоносії.
З урахуванням вищевикладеного, судом встановлено, що УПФУ в Артемівському районі м. Луганська не відноситься до учасників розрахунків відповідно до Закону України «Про заходи, спрямовані на забезпечення сталого функціонування підприємств паливно-енергетичного комплексу», а борг Луганського обласного комунального спеціалізованого теплозабезпечуючого підприємства «Луганськтеплокомуненерго» не є боргом у сфері енергопостачання (енергоспоживання) чи за не сплату електроенергії або податковим боргом, оскільки борг виник через несплату Луганським обласним комунальним спеціалізованим теплозабезпечуючим підприємством «Луганськтеплокомуненерго» витрат по відшкодуванню виплачених пільгових пенсій, на які не поширюються норми Закону України «Про заходи, спрямовані на забезпечення сталого функціонування підприємств паливно-енергетичного комплексу», а тому віднесення Луганського обласного комунального спеціалізованого теплозабезпечуючого підприємства «Луганськтеплокомуненерго» до реєстру підприємств паливно-енергетичного комплексу, які беруть участь у процедурі погашення заборгованості відповідно до Закону України «Про заходи, спрямовані на забезпечення сталого функціонування підприємств паливно-енергетичного комплексу», не є підставою для зупинення спірного виконавчого провадження.
Крім того, суд вважає за потрібне зазначити, що приписи п. 15 ч. 1 ст. 37 Закону № 606-ХІV, визначають дві обов'язкові умови, які зумовлюють обов'язкове зупинення виконавчого провадження. Це внесення підприємства паливно-енергетичного комплексу до Реєстру підприємств паливно-енергетичного комплексу, суб'єктивна ознака, що має місце у межах спірних відносин, та участь зазначеного підприємства у процедурі погашення заборгованості відповідно до Закону України «Про заходи, спрямовані на забезпечення сталого функціонування підприємств паливно-енергетичного комплексу», об'єктивна умова, яка в свою чергу включає характер та термін виникнення заборгованості.
Недоведеність віднесення заборгованості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача перед позивачем до такої, що погашається за процедурою Закону України «Про заходи, спрямовані на забезпечення сталого функціонування підприємств паливно-енергетичного комплексу» унеможливлює застосування приписів п. 15 ч. 1 ст. 37 Закону № 606-ХІV до спірних правовідносин.
Врахувавши вищевикладене, суд приходить до висновку, що позовна вимога щодо скасування постанови від 19.04.2012 ВП № 32132247 про зупинення виконавчого провадження по примусовому виконанню виконавчого листа від 31.01.2012 у справі №2а-11225/11/1270 про стягнення з Луганського обласного комунального спеціалізованого теплозабезпечуючого підприємства «Луганськтеплокомуненерго» заборгованості з відшкодування фактичних витрат на виплату та доставку пенсій, призначених на пільгових умовах у розмірі 60 965,06 грн., на користь УПФУ в Артемівському районі м. Луганська є обґрунтованою та такою, що підлягає задоволенню.
Позовна вимога щодо визнання неправомірними дій посадових осіб Жовтневого відділу Державної виконавчої служби Луганського міського управління юстиції по зупиненню виконавчого провадження по примусовому виконанню виконавчого листа від 31.01.2012 у справі №2а-11225/11/1270 про стягнення з Луганського обласного комунального спеціалізованого теплозабезпечуючого підприємства «Луганськтеплокомуненерго» заборгованості з відшкодування фактичних витрат на виплату та доставку пенсій, призначених на пільгових умовах у розмірі 60 965,06 грн., на користь УПФУ в Артемівському районі м. Луганська, залишається судом без задоволення з огляду на таке.
Вчинення дій суб'єктом владних повноважень є способом реалізації наданої суб'єкту владних повноважень компетенції. Здійснення дії являє собою процес реалізації наданих законом функцій суб'єкту владних повноважень. Самі по собі дії не тягнуть за собою будь-яких правових наслідків для особи. Правові наслідки для позивача несуть акти індивідуальної дії - постанови про зупинення виконавчого провадження. Саме вони мають вплив на його права та інтереси. Виходячи із завдань Кодексу адміністративного судочинства України, як то захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, судовий захист права може бути здійснений лише за умови наявності порушення для фізичної особи прав (чи інтересів).
З огляду на вищевикладене, суд зазначає, що вимоги позивача в цій частині не підлягають задоволенню через відсутність порушення прав діями відповідача, а обраний позивачем спосіб захисту в цій частині не відповідає об'єкту порушеного права.
Питання по судових витратах не вирішується, оскільки позивач звільнений від їх сплати у встановленому законом порядку, а ст. 94 Кодексу адміністративного судочинства України не передбачено їх стягнення у даних випадках.
На підставі частини 3 статті 160 КАС України у судовому засіданні 11 червня 2012 року проголошено вступну та резолютивну частини постанови. Складення постанови у повному обсязі відкладено до 18 червня 2012 року, про що згідно вимог частини 2 статті 167 КАС України повідомлено після проголошення вступної та резолютивної частин постанови у судовому засіданні.
Керуючись ст. ст. 2, 17, 18, 94, 158-163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
Позовні вимоги Управління пенсійного фонду України в Артемівському районі м. Луганська до Жовтневого відділу державної виконавчої служби Луганського міського управління юстиції, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача Луганське обласне комунальне спеціалізоване теплозабезпечуюче підприємство «Луганськтеплокомуненерго» про визнання дій незаконними, скасування постанови від 19.04.2012 ВП № 32132247 про зупинення виконавчого провадження задовольнити частково.
Скасувати постанову Жовтневого відділу Державної виконавчої служби Луганського міського управління юстиції від 19.04.2012 ВП № 32132247 про зупинення виконавчого провадження по виконавчому листу Луганського окружного адміністративного суду від 31.01.2012 у справі №2а-11225/11/1270.
В решті позовних вимог відмовити за необґрунтованістю.
Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Донецького апеляційного адміністративного суду.
Апеляційна скарга подається до Донецького апеляційного адміністративного суду через Луганський окружний адміністративний суд. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.
Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 КАС України, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.
Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого статтею 186 КАС України, якщо таку скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.
Якщо строк апеляційного оскарження буде поновлено, то вважається, що постанова суду не набрала законної сили.
Постанову складено та підписано у повному обсязі 18 червня 2012 року.
Суддя Д.О. Яковлев