05 червня 2012 року 2а-912/12/1070
приміщення суду за адресою: м. Київ, бул. Лесі Українки, 26,
час прийняття постанови : 10 год. 25 хв.
Київський окружний адміністративний суд у складі:
головуючого судді - Лиска І.Г.
при секретарі: Васковець М.С.
за участю представників позивача: Косякова Д.М, Мельник О.В.
представник відповідача - не з'явився,
розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "ВЕКА Україна"
до Броварської об'єднаної державної податкової інспекції Київської області
про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень -рішень
№0000502301 від 21.09.2011 року та №0000512301 від 21.09.2011 року,
До Київського окружного адміністративного суду звернулось Товариство з обмеженою відповідальністю "ВЕКА Україна" з позовом до відповідача - Броварської об'єднаної державної податкової інспекції Київської області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень -рішень №0000502301 від 21.09.2011 року та №0000512301 від 21.09.2011 року.
В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що у період з 18.07.2011 року по 29.08.2011 року відповідачем була проведена планова виїзна перевірка TOB «ВЕКА Україна»з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.04.2010 року по 31.03.2011 року. За наслідками проведеної перевірки був складений акт № 1082/232/34360838 від 05.09.2011 року, яким позивачу ставиться в порушення пп. 7.3.3 п. 7.3 ст. 7 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», в результаті чого було занижено податок на прибуток в періоді, що перевірявся на загальну суму 283750 грн., у тому числі за III квартал 2010 року на суму 283 750 грн. А також, зроблений висновок про порушення позивачем ст. 6, 8 ГПК України, пп. 5.2.8 п. 5.2 ст. 5 і пп. 12.1.1 п. 12.1 ст. 12 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», внаслідок чого зменшено від'ємне значення об'єкта оподаткування податком на прибуток в періоді, що перевірявся на суму 1 112 500 грн., в тому числі за І квартал 2011 року на суму 1112 500 грн.
На підставі Акту перевірки були прийняті податкові повідомлення - рішення № 0000502301 від 21.09.2011 року про донарахування податкового зобов'язання в сумі 283750 грн. та застосування штрафних (фінансових) санкцій в сумі 70 937,50 грн.; та №00000512301 від 21.09.2011 року про зменшення суми від'ємного значення в сумі 1112 500 грн.
Позивач не погоджується з прийнятими рішеннями відповідача, вважає їх протиправними та такими, що підлягають скасуванню.
Про дату, час та місце судового розгляду сторони повідомлені належним чином.
У судове засідання з'явились представники позивача.
Податковий орган явку свого представника в судове засідання 22.03.2012 року та 05.06.2012 року не забезпечив, причин неявки представника у судові засідання не повідомив.
Відповідно до частини четвертої статті 128 Кодексу адміністративного судочинства України в разі неприбуття відповідача, належним чином повідомленого про дату, час і місце судового розгляду, без поважних причин або без повідомлення ним про причини неприбуття розгляд справи не відкладається і справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів.
За даних обставин суд ухвалив про розгляд справи за відсутності представника відповідача, за наявними в ній матеріалами і доказами.
У судовому засіданні представники позивача позовні вимоги підтримали у повному обсязі, просили суд позов задовольнити.
Відповідач відзиву на позовну заяву, заперечень проти позову чи будь-яких пояснень до суду не надіслав.
Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, заслухавши представників позивача, суд вважає встановленими наступні обставини та відповідні їм правовідносини.
Товариство з обмеженою відповідальністю "ВЕКА Україна" є юридичною особою, що зареєстрована 15.05.2006року Броварською районною державною адміністрацією Київської області, як платник податків та перебуває на обліку в Броварській об'єднаній державній податковій інспекції Київської області з 13.09.2006 за №1641, є платником податку на додану вартість.
У період з 18.07.2011 року по 29.08.2011 року відповідачем була проведена планова виїзна перевірка TOB «ВЕКА Україна»з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.04.2010 року по 31.03.2011 року.
За наслідками проведеної перевірки був складений акт № 1082/232/34360838 від 05.09.2011 року про результати планової виїзної перевірки Товариства з обмеженою відповідальністю «ВЕКА Україна» з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.04.2010 року по 31.03.2011 року, валютного та іншого законодавства за період з 01.04.2010 року по 31.03.2011 року.
Перевіркою встановлено порушення ТОВ «ВЕКА Україна»: пп. 7.3.3 п. 7.3 ст. 7 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», в результаті чого було занижено податок на прибуток в періоді, що перевірявся на загальну суму 283 750 грн., у тому числі за III квартал 2010 року на суму 283 750 грн. ; ст. 6, 8 Розділу ІІ ГПК України, пп. 5.2.8 п. 5.2 ст. 5 і пп. 12.1.1 п. 12.1 ст. 12 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», внаслідок чого зменшено від'ємне значення об'єкта оподаткування податком на прибуток в періоді що перевірявся на суму 1 112 500 грн., в тому числі за І квартал 2011 року на суму 1 112 500 грн.
На підставі Акту перевірки відповідачем були прийняті податкові повідомлення -рішення:
№ 0000502301 від 21.09.2011 року про донарахування позивачу податкового зобов'язання з податку на прибуток в сумі 283750 грн. та застосування штрафних (фінансових) санкцій в сумі 70 937,50 грн.;
№ 00000512301 від 21.09.2011 року, яким позивачу зменшено від'ємне значення об'єкта оподаткування податком на прибуток на 1112 500 грн.
Не погоджуючись з прийнятими податковими повідомленнями-рішеннями, позивач оскаржив їх до суду.
Як вбачається з Акту перевірки № 1082/232/34360838 від 05.09.2011 року відповідач робить висновок про заниження позивачем валових доходів, внаслідок неврахування висновків попередньої перевірки оформленої актом № 533/232/334360838 від 31.08.2010року.
Як вбачається з акту перевірки № 533/232/334360838 від 31.08.2010року, позивачу було зменшено збитки на суму 1 135 000 грн. у зв'язку з невірним відображенням суми перерахунку умовного продажу заборгованості в іноземній валюті.
Вказані висновки акту перевірки є неправомірними у зв'язку з наступним.
Відповідно до пп. 7.3.3 п. 7.3 ст. Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», балансова вартість заборгованості, основна сума якої (без процентів, комісій та винагород) виражена в іноземній валюті, відображається у податковому обліку платника податку шляхом перерахунку її в гривні за офіційним (обмінним) курсом Національного банку України, що діяв на дату її оприбуткування (виникнення).
У разі продажу (погашення) заборгованості (її частини) вираженої в іноземній валюті, протягом звітного періоду її балансова вартість визначається шляхом перерахунку суми такої заборгованості (її частини) в гривні за офіційним (обмінним) курсом Національного банку України, що діяв на дату такого продажу (погашення).
Непогашена протягом звітного періоду заборгованість виражена в іноземній валюті, розглядається умовно проданою (погашеною) в останній день звітного періоду за офіційним валютним (обмінним) курсом Національного банку України, що діяв на такий день. При цьому балансова вартість такої заборгованості у наступному звітному періоді визначається на підставі такого перерахунку. У разі продажу (погашення) заборгованості (її частини), визначеного абзацом другим цього підпункту або умовного продажу (погашення) заборгованості, визначеного абзацом третім цього підпункту, платник податку повинен визнати прибуток або збиток від такої операції, що розраховується як різниця між балансовою вартістю такої заборгованості (її частини) на початок звітного періоду чи на дату її оприбуткування (виникнення), залежно від того, яка подія сталася пізніше, та балансовою вартістю такої заборгованості (її частини) на дату її продажу (погашення).
Для цілей цього підпункту під терміном «заборгованість»розуміються: основна сума (непогашена частина основної суми) фінансового кредиту, депозиту (вкладу); сума процентів, нарахованих на таку основну суму фінансового кредиту, депозиту (вкладу), строк оплати яких минув на дату закінчення звітного періоду; вартість (непогашена частина вартості) об'єкта фінансово лізингу; платежі за такий об'єкт фінансового лізингу, строк оплати яких минув на дату закінчення звітного періоду; балансова вартість цінних паперів, що засвідчують відносини боргу, а також товарних чи фондових деривативів, якщо інше не встановлено нормами цього Закону.
Відповідно до договору позики від 20.03.2007 року, укладеного між Компанією «ВЕКА АГ»(позикодавцем) та ТОВ «ВЕКА Україна»(позичальник), Компанія «ВЕКА АГ»надала позивачу позику в розмірі 3 000 000 Євро, на яку були нараховані відсотки, розмір яких, станом на 01.01.2010 року, становить 267 459 Євро.
Отже, станом на 01.01.2010 року (на початок періоду) розмір валютної заборгованості складає 3 267 459 Євро, що становить еквівалент 37 408 788 грн. (курс 11,448893).
Крім того, між позивачем та Компанією «ВЕКА АГ»був укладений договір позики №20091026 від 26.10.2009 року, згідно якого позивач отримав позику в розмірі 1 000 000 Євро. Зазначена сума позики надавалась двома траншами: 10.02.2010 року - сума 600 000 Євро, що еквівалентно 6 612 478 грн. (курс 11,020797) та 12.03.2010 року - сума 400 000 Євро, що еквівалентно 4 359 533 грн. (курс 10,898832). Таким чином, на кінець податкового періоду позивач мав заборгованість в розмірі 4 267 459 Євро, що еквівалентно 45 595 602 грн. (курс 10,684485). Зважаючи на це, дохід від умовного продажу валютної заборгованості на кінець податкового періоду (31.03.2010року ), з урахуванням залишку на валютному рахунку на кінець періоду, складає 2 735 203 грн.
Ця сума є більшою ніж задекларована -2 447 677 грн.. Зазначена розбіжність була виявлена позивачем самостійно і врахована в декларації про прибуток за перше півріччя 2010 року.
Відповідач, вважає, що прибуток від продажу позивач визначив на рівні 3 582 677 грн.
Зазначена сума не відповідає дійсності, оскільки відповідач завищив позивачу суму залишку валютної заборгованості. Як в ході перевірки відповідачу так і у судовому засіданні позивачем надавалися всі документи, в тому числі й договори позики, виписки з рахунку про залишок валютної заборгованості. При цьому, в Акті перевірки відсутній розрахунок на підставі якого відповідач визначив розмір вказаного доходу, що також є порушенням, оскільки законодавством України встановлюється презумпція правомірності рішень платника податку. Доведення факту спростування такого рішення покладається на орган державної податкової служби.
Згідно ч.2 ст.71 КАС в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
Відповідно до цієї норми суди при розгляді податкових спорів мають виходити із презумпції добросовісності платників податків та інших учасників правовідносин у сфері економіки. У зв'язку з цим передбачається, що дії платників податків, що мають своїм результатом одержання податкової вигоди економічно виправдані, а відомості, що містяться у податкових деклараціях, податкових накладних, вантажних митних деклараціях, бухгалтерській звітності та податковому обліку достовірні.
Крім того, за твердженнями відповідача позивач зобов'язаний був врахувати висновки, встановлені попередньою перевіркою та Актом №533/232/334360838 від 31.08.2010року. Однак, наявність акту попередньої перевірки не робить ці висновки достовірними і юридично встановленими. Ці висновки повинні бути трансформовані у певні рішення контролюючого органу, які і мають правові наслідки для платника податку. Податкове повідомлення-рішення на акт попередньої перевірки №533/232/334360838 від 31.08.2010року з цього питання не виносилось, а, отже, позивач був позбавлений права та можливості його оскаржити.
Таким чином, зважаючи на вищевикладене, суд вважає, що висновки відповідача про заниження скоригованого валового доходу в сумі 1 135 000 грн. та відповідно, заниження податку на прибуток в розмірі 283 750 грн. є неправомірними, та такими, що не підтверджуються жодними доказами, як того вимагає ст. 83 ПК України.
Що стосується висновків відповідача про порушення позивачем ст. 6, 8 Розділу ІІ ГПК України, пп. 5.2.8 п. 5.2 ст. 5 і пп. 12.1.1 п. 12.1 ст. 12 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», внаслідок чого зменшено від'ємне значення об'єкта оподаткування податком на прибуток в періоді що перевірявся на суму 1 112 500 грн., в тому числі за І квартал 2011 року на суму 1 112 500 грн., вказані висновки акту перевірки є неправомірними у зв'язку з наступним.
На думку відповідача, у періоді, що перевіряється позивач завищив валові витрати на суму 1 112 500 грн., в тому числі за І квартал 2011 року на суму 1 112 500 грн.
Причиною завищення валових витрат Позивача стало врегулювання сумнівної заборгованості з порушенням ст. 12 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств».
28 липня 2009 року між позивачем та ТОВ «Фабрика Окон»був укладений договір поставки № 01/280709/112-1. Відповідно до вказаного договору позивач зобов'язався передавати у власність покупця товар (віконні та дверні профілі), а останній зобов'язався приймати товар та оплачувати його на умовах вказаних в договорі.
Відповідно до вказаного договору поставки сторони погодили, що оплата товару буде здійснюватись на умовах 100% передплати. На виконання вимог вказаного договору позивач поставив покупцю товар на загальну суму 1 335 000,00 грн., що підтверджується видатковими накладними. Умовами договору передбачено, що перехід права власності на товар до покупця переходить з моменту підписання видаткової накладної. Остання накладна, що була підписана покупцем датована 26.11.2010 року.
Відповідно до ч. 1 ст. 692 ЦК України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару. Договором поставки не було встановлено іншого строку оплати товару, а від так покупець зобов'язаний був оплатити заборгованість після прийняття товаророзпорядчих документів на нього. Однак, покупцем не було виконано зобов'язання щодо оплати вартості товару. За наслідками досягнутих домовленостей керівництвом та комерційною службою позивача 01 березня 2011 року були проведенні переговори з покупцем за місцем його знаходження з питання врегулювання спірного питання. В цей же день керівництву ТОВ «Фабрика Окон» був вручений лист-вимога № 52/1 від 28.02.2011 року, в якому позивач вимагав сплатити наявну заборгованість протягом семи днів. За наслідками переговорів, було досягнуто згоду про оплату заборгованості протягом семи днів, на підтвердження чого покупець листом від 01.03.2011 року визнав за собою заборгованість перед позивачем.
Відповідно до пп. 12.1.1 п. 12.1 ст. 12 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», платник податку - продавець товарів (робіт, послуг) має право збільшити суму валових витрат звітного періоду на вартість відвантажених товарів (виконаних робіт, наданих послуг) у поточному або попередніх звітному податкових періодів у разі коли покупець таких товарів (робіт, послуг) затримує без погодження з таким платником податку оплату їх вартості (надання інших видів компенсації) їх вартості. Таке право на збільшення валових витрат виникає, якщо протягом такого звітного періоду відбувається будь-яка з таких подій:
а) платник податку звертається до суду з позовом (заявою) про стягнення заборгованості з такого покупця або про порушення справи про його банкрутство чи стягнення заставленого ним майна;
б) зазначена затримка в оплаті (наданні інших видів компенсацій) перевищує 90 календарних днів та платник податку - продавець отримує від покупця згоду про визнання раніше надісланої йому претензії в порядку досудового врегулювання спору або не отримує відповіді на таку претензію протягом строків, визначених законодавством;
в) за поданням продавця нотаріус вчиняє виконавчий напис про стягнення заборгованості з покупця або стягнення заставленого майна (крім податкового боргу).
Саме пунктом б пп. 12.1.1 п. 12.1 ст. 12 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»і скористався позивач, оскільки отримав від ТОВ «Фабрика Окон»відповідь на претензію №52/1 від 28 лютого 2011 року про визнання заборгованості.
Відповідач зазначає про невиконання позивачем вимог ст. 6 і 8 ГПК України, в яких зазначається, що претензія підписується повноважною особою підприємства, організації або їх представником та надсилається адресатові рекомендованим або цінним листом чи вручається під розписку. Однак, такі способи не є вичерпними у передачі претензії. Сам факт наявності відповіді на лист-вимогу № 52/1 і свідчить, що адресат отримав цей лист, тим більше, що законом пов'язується можливість збільшити валові витрати саме з отриманням згоди покупця про визнання претензій продавця.
Відповідно до вимог ч. 1 ст. 71 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.
Згідно з ч. 2 ст. 71 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
Відповідач, як суб'єкт владних повноважень, не довів правомірності прийнятих ним рішень.
Представниками позивача надано обґрунтовані пояснення та докази на їх підтвердження, щодо заявлених позовних вимог.
За таких обставин оспорювані податкові повідомлення-рішення є безпідставними і підлягають скасуванню як протиправні, отже, позовні вимоги є такими, що підлягають задоволенню.
Згідно з частиною першою статті 94 Кодексу адміністративного судочинства України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України (або відповідного місцевого бюджету, якщо іншою стороною був орган місцевого самоврядування, його посадова чи службова особа).
Позивачем при поданні позовної заяви сплачено судовий збір у сумі 4292 грн (платіжне доручення №18503 від 20 лютого 2012 року), доказів понесення ним інших судових витрат суду не надано. Таким чином, судові витрати у сумі 4292 грн. підлягають стягненню з державного бюджету на користь позивача.
Керуючись статтями 11, 14, 70, 71, 72, 86, 94, 159 - 163, 167, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
Позов Товариства з обмеженою відповідальністю "ВЕКА Україна" до Броварської об'єднаної державної податкової інспекції Київської області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень №0000502301 від 21.09.2011 року та №0000512301 від 21.09.2011 року - задовольнити.
Визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення Броварської об'єднаної державної податкової інспекції Київської області №0000502301 від 21.09.2011 року та №0000512301 від 21.09.2011 року.
Стягнути з Державного бюджету України на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "ВЕКА Україна" сплачений судовий збір у сумі 4292 (чотири тисячі двісті дев'яносто дві) грн.
Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо скаргу не було подано в установлені строки. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.
Апеляційна скарга на постанову суду подається до Київського апеляційного адміністративного суду через Київський окружний адміністративний суд протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.
Суддя Лиска І.Г.
Дата виготовлення і підписання повного тексту постанови - 08 червня 2012 р.