12 червня 2012 року 2а-5620/11/1070
приміщення суду за адресою:м. Київ, бул. Лесі Українки, 26
час прийняття постанови : 11 год. 35 хв.
Київський окружний адміністративний суд у складі:
головуючого судді - Лиска І.Г.
при секретарі - Васковець М.С.
за участю представника позивача - Рубан Л.П.
представника відповідача - Харченко С.В.
розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу
за позовом Публічного акціонерного товариства «Миронівський завод по виготовленню круп і комбікормів»
до Миронівської міжрайонної державної податкової інспекції Київської області Державної податкової служби України
про визнання протиправним та нечинними податкового повідомлення-рішення від 10.10.2011року №0000632301,
До Київського окружного адміністративного суду звернулось Публічне акціонерне товариство "Миронівський завод по виготовленню круп і комбікормів" з позовом до Миронівської міжрайонної державної податкової інспекції Київської області Державної податкової служби України про визнання протиправним та нечинним податкового повідомлення-рішення від 10.10.2011року №0000632301.
Спірне податкове повідомлення-рішення прийнято податковим органом на підставі Акта перевірки від 21.09.2011 року №331/23-011/00951770, яким встановлено заниження позивачем податкових зобов'язань з податку на додану вартість у зв'язку з включенням до складу податкового кредиту сум податку на додану вартість, сплачених позивачем у попередніх податкових періодах у складі ціни придбаного товару у ТОВ «Інвек. Ветеринарні препарати, кормові добавки". За твердженням посадових осіб податкового органу, укладені між позивачем та вказаним підприємством правочини є нікчемними.
В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що підприємством у відповідності до вимог чинного податкового законодавства та на підставі належним чином оформлених податкових накладних сформовано податковий кредит, проте, на думку позивача, податковий орган дійшов помилкового висновку про нікчемність укладених між позивачем та контрагентом -ТОВ «Інвек. Ветеринарні препарати, кормові добавки". правочинів та неправомірно встановив завищення суми бюджетного відшкодування з податку на додану вартість, оскільки господарські операції з поставки товарів мали реальний характер та даний факт підтверджується документально.
У судовому засіданні представник позивача підтримав позовні вимоги та просив суд позов задовольнити.
У судовому засіданні представник відповідача проти позову заперечував, письмових заперечень на позов не надав. Пояснив, що оскаржуване податкове повідомлення-рішення є таким, що прийнято у відповідності до вимог чинного податкового законодавства.
Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи, суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню, з таких підстав.
Публічне акціонерне товариство "Миронівський завод по виготовленню круп і комбікормів" є юридичною особою, що зареєстрована 13.06.1996 державним реєстратором Миронівської районної державної адміністрації Київської області, як платник податків перебуває на обліку в Державній податковій інспекції у Миронівському районі Київської області з 19.06.1997 та відповідно до Свідоцтва № 100336694 про реєстрацію платника податку на додану вартість позивач зареєстрований платником податку на додану вартість.
Основними видами діяльності позивача за КВЕД є: виробництво готових кормів для тварин, що утримуються на фермах, виробництво нерафінованої олії та жирів, виробництво продуктів борошномельно-круп'яної промисловості, оптова торгівля зерном, насінням та кормами для тварин, інші види оптової торгівлі, роздрібна торгівля в неспеціалізованих магазинах з перевагою продовольчого асортименту.
У період з 16.09.2011 року по 21.09.2011 року посадовими особами Державної податкової інспекції у Миронівському районі Київської області проведено позапланову невиїзну перевірку Публічного акціонерного товариства "Миронівський завод по виготовленню круп і комбікормів»щодо підтвердження відомостей, отриманих від особи, яка мала правові відносини з платником податків ТОВ «Інвек. Ветеринарні препарати, кормові добавки»за період вересень, листопад 2008 року та січень 2009 року, за результатами якої складено Акт від 21.09.2011 року №331/23-011/00951770 (далі -Акт перевірки).
За результатами перевірки посадові особи податкового органу дійшли висновку про порушення позивачем вимог підпунктів 1.7. п. 1.8, п.п 7.2.1, 7.2.3, 7.2.6 пункту 7.2, підпунктів 7.4.1, 7.4.4 і 7.4.5 пункту 7.4, підпункту 7.7.1 пункту 7.7 статті 7 Закону України від 03.04.1997 № 168/97-ВР "Про податок на додану вартість", ч.1 ст. 203, 215, 228. 662. 655, 656 ЦК України в частині недодержання в момент вчинення правочинів, які не спрямовані на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ними(п.5 ст. 203 Цивільного Кодексу України) , що виявилось у завищенні сум податкового кредиту з податку на додану вартість за вересень 2008 року в сумі 7000 грн, листопад 2008 року в сумі 14000грн, березень 2009 р. в сумі 131560 грн.
Як вбачається з Акта перевірки та встановлено під час судового розгляду, перелічені порушення пов'язуються з придбанням позивачем у ТОВ «Інвек. Ветеринарні препарати, кормові добавки»ветеринарних препаратів, кормових добавок Салінофарм, Ронозим, Метіонін.
За результатами перевірки посадовими особами податкового органу зроблено висновок про те, що операції поставки товарів, здійснені ТОВ «Інвек. Ветеринарні препарати, кормові добавки»на користь позивача, без мети настання реальних наслідків, у ТОВ «Інвек. Ветеринарні препарати, кормові добавки»відсутні необхідні умови для результатів відповідної господарської, економічної діяльності, технічного персоналу, основних фондів, виробничих активів, складських приміщень і транспортних засобів. В акті перевірки також відображено, що у ТОВ «Інвек. Ветеринарні препарати, кормові добавки»відсутні оригінали первинних бухгалтерських та податкових документів, що підтверджують правомірність декларування ТОВ «Інвек. Ветеринарні препарати, кормові добавки»податкового кредиту.
Із наведених фактів відповідачем зроблено висновок про те, що правочини, укладені між позивачем і ТОВ «Інвек. Ветеринарні препарати, кормові добавки»не спрямовані на реальне настання правових наслідків і є нікчемними.
Оскільки позивачем сформовано податковий кредит та суму до бюджетного відшкодування у зв'язку з придбанням у ТОВ «Інвек. Ветеринарні препарати, кормові добавки»ветеринарних препаратів та кормових добавок, податковим органом зроблено висновок про безпідставне завищення суми податкового кредиту, в результаті чого завищено і суму бюджетного відшкодування.
На підставі висновків Акту перевірки від 21.09.2011 року №331/23-011/00951770 Державною податковою інспекцією у Миронівському районі Київської області прийнято податкове повідомлення-рішення від 10.10.2011року №0000632301 про донарахування позивачу податку на додану вартість у сумі 228840 грн., з яких 152560 грн. - основний платіж,76280 грн- штрафні санкції .
У судовому засіданні встановлено, що позивач та ТОВ «Інвек. Ветеринарні препарати, кормові добавки»реально виконало свої частини правочинів, позивачем товар отримано, оплачено та використано у господарській діяльності, що підтверджується документально, а саме належним чином оформленими видатковими та податковими накладними, платіжними дорученнями, приймальними, складськими та виробничими документами, що підтверджують факт здійснення товарних операцій.
На виконання умов угод ТОВ «Інвек. Ветеринарні препарати, кормові добавки»виписано такі податкові накладні: №3719 від 11.09.2008 року на суму 42000 грн. в т.ч ПДВ-7000 грн; №4810 від 13.11.2008 року на суму 84000 грн в т.ч ПДВ -и 14000 грн; №0233 від 23.01.2009 року на суму 789360 в т.ч ПДВ-131560 грн.
Суму податку на додану вартість за зазначеними податковими накладними позивачем включено до складу податкового кредиту відповідного періоду, відображено у реєстрах отриманих податкових накладних та включено до податкових декларацій з податку на додану вартість за період вересень, листопад 2008 року, березень 2009 року.
Транспортування придбаного товару проводилось ТОВ «Інвек. Ветеринарні препарати, кормові добавки»за власний рахунок. Розрахунки між сторонами за відвантажений товар проводились у безготівковій формі, у рахунок оплати за отриманий товар було перераховано кошти, що підтверджується банківськими виписками.
Отримання товару позивачем від контрагента ТОВ «Інвек. Ветеринарні препарати, кормові добавки»підтверджується також дослідженим в суді журналом реєстрації зважування надходження вантажів на автомобільних вагах, в якому зазначено дата і час прибуття та вибуття автомобілів на зважування, їх вага та вага товару, постачальник товару, у т.ч. зазначено надходження товару від ТОВ «Інвек. Ветеринарні препарати, кормові добавки».
В рахунок оплати отриманих товарів позивач перерахував на користь ТОВ «Інвек. Ветеринарні препарати, кормові добавки»грошові кошти в розмірі 915360 грн., що підтверджується банківськими виписками, які також було надано відповідачу для проведення перевірки.
Під час судового розгляду сторони не заперечували факту належного відображення позивачем у бухгалтерському і податковому обліку зазначених господарських операцій та декларування податкових зобов'язань з податку на додану вартість, формування податкового кредиту та суми бюджетного відшкодування ПДВ.
Судом з'ясовано, що відповідач пов'язує факти порушення позивачем податкового законодавства лише з діяльністю контрагента - ТОВ «Інвек. Ветеринарні препарати, кормові добавки», та стверджує правочини з ТОВ «Інвек. Ветеринарні препарати, кормові добавки»не були спрямовані на реальне настання правових наслідків і є нікчемними.
Надаючи правову оцінку відносинам, що виникли між сторонами, суд зазначає наступне.
Відповідно до статті 67 Конституції України кожен зобов'язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом.
Спірні правовідносини на момент їх виникнення регулювались законами України "Про податок на додану вартість", "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" та положеннями Цивільного кодексу України щодо недійсності правочинів.
Регулювання відносин у сфері справляння податків і зборів, порядку їх адміністрування, кола суб'єктів податкових правовідносин та відповідальності за порушення податкового законодавства з 01.01.2011 року здійснюється Податковим кодексом України.
Відповідно до статті 215 Цивільного кодексу України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.
Якщо недійсність правочину встановлена законом, такий правочин вважається нікчемним (ч. 2 ст. 215 ЦК України).
В силу статті 228 Цивільного кодексу України правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним. Правочин, який порушує публічний порядок, є нікчемним.
Правовідносини, що виникають у зв'язку з формуванням платником податку на додану вартість, податкового кредиту, регулюються статтею 7 Закону України "Про податок на додану вартість".
Так, підпунктами 7.4.1 та 7.4.5 пункту 7.4 статті 7 Закону України "Про податок на додану вартість" встановлено, що податковий кредит звітного періоду складається із сум податків, сплачених (нарахованих) платником податку у звітному періоді у зв'язку з придбанням товарів (робіт, послуг), вартість яких відноситься до складу валових витрат виробництва (обігу) та основних фондів чи нематеріальних активів, що підлягають амортизації.
Згідно з частиною другою статті 3 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.
Підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення (частина перша статті 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні").
Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції (частина друга статті 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні").
Пунктом 2.4 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 року № 88 встановлені обов'язкові реквізити для первинних документів, а саме: назва підприємства, установи, від імені яких складений документ, назва документа (форми), код форми, дата і місце складання, зміст господарської операції та її вимірники (у натуральному і вартісному виразі), посади, прізвища і підписи осіб, відповідальних за дозвіл та здійснення господарської операції і складання первинного документа. Документ може бути підписаний особисто, із застосуванням факсиміле, штампу, символу або іншим механічним чи електронним способом посвідчення (пункт 2.5 вказаного Положення).
Суд бере до уваги, що відповідачем не заперечується той факт, що первині документи позивача містять всі обов'язкові реквізити як того вимагає законодавство.
Підставою для прийняття оскаржуваного податкового повідомлення-рішення є Акт перевірки від 21.09.2011 року №331/23-011/00951770. Як вже зазначалось судом, рішення про визначення грошового зобов'язання з податку на додану вартість прийнято податковим органом у зв'язку з завищенням позивачем податкового кредиту, в результаті чого завищено суму бюджетного відшкодування за господарськими операціями з ТОВ «Інвек. Ветеринарні препарати, кормові добавки», які податковий орган вважає нікчемними. При цьому, висновок податкового органу про нікчемність правочину ґрунтується на твердженнях про безтоварність господарської операції, відсутністю наміру учасників правочину досягти реальних правових наслідків.
Таким чином, вирішення цієї справи залежить від доведеності суду факту постачання товару за господарською операцією, за результатами здійснення яких податковим органом прийнято податкове повідомлення-рішення.
Відповідно до статей 11, 71 Кодексу адміністративного судочинства України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
Як встановлено судом, факт поставки товарів позивачу з боку ТОВ «Інвек. Ветеринарні препарати, кормові добавки»та оплати їх вартості підтверджується документально, господарські операції належним чином відображено у бухгалтерському і податковому обліку позивача та його податковій звітності; а право позивача на віднесення понесених витрат до складу податкового кредиту та суми бюджетного відшкодування підтверджується представленими суду первинними фінансово-господарськими документами та наявністю очевидного зв'язку витрат з господарською діяльністю позивача.
Відповідно до частини четвертої статті 91 Цивільного кодексу України цивільна правоздатність юридичної особи виникає з моменту її створення і припиняється з дня внесення до єдиного державного реєстру запису про її припинення.
Отже, за змістом зазначеної норми, державна реєстрація юридичної особи є юридично значимою дією, з якою цивільне та господарське законодавство пов'язує виникнення цивільної правоздатності.
Як встановлено судом, на момент вчинення та виконання господарських угод ТОВ «Інвек. Ветеринарні препарати, кормові добавки»було належним чином зареєстрованою юридичною особою, яка має право вчиняти правочини, на дату здійснення господарських операцій з позивачем була зареєстрованим платником податку на додану вартість і мало право виписувати податкові накладні.
При цьому суд враховує вимоги статті 18 Закону України від 15.05.2003 №755-IV "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців", згідно з якою відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, були внесені до нього, вважаються достовірними і можуть бути використані у спорі з третьою особою, доки до них не внесено відповідних змін. Якщо відомості, які підлягають внесенню до цього реєстру, є недостовірними і були внесені до нього, то третя особа може посилатися на них у спорі як на достовірні, за винятком випадків, коли вона знала або могла знати про те, що такі відомості є недостовірними.
Відповідачем не надано суду доказів, що підтверджують наявність в Єдиному державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців запису про припинення реєстрації юридичної особи ТОВ «Інвек. Ветеринарні препарати, кормові добавки».
Окрім цього, п. 10.1, п. 10.2 ст. 10 Закону України "Про податок на додану вартість" передбачено, що особами, відповідальними за дотримання достовірності та своєчасності визначення сум податку, за нарахування, утримання та сплату (перерахування) податку до бюджету, та за повноту та своєчасність його внесення до бюджету є платники податку. При цьому, такий платник несе самостійну відповідальність за порушення правил ведення податкового обліку, тобто обов'язок сплачувати податки та відповідальність за порушення чинного законодавства є персоніфікованою. Така відповідальність стосується кожного окремого платника податку і не може автоматично поширюватися на третіх осіб, у тому числі на його контрагентів. Отже, на платника податків не може покладатися відповідальність за порушення, вчинені іншими особами.
Виходячи з наведеного, сама по собі несплата податку продавцем (у тому числі внаслідок ухилення від сплати) в разі фактичного здійснення господарської операції не впливає на формування податкового кредиту покупцем та суму бюджетного відшкодування, а відповідальною за сплату податку на додану вартість до бюджету є особа, що формує дані податкового обліку з цього податку, а не контрагент такої особи.
Тобто, порушення, допущені одним платником податків у відображенні в податковому обліку певної господарської операції, за загальним правилом не впливають на права та обов'язки іншого платника податків.
Суд зазначає, що чинним законодавством України на сторону цивільно-правової угоди, яка є платником податків, не покладено обов'язку з перевірки відповідності законодавству установчих документів іншого учасника правовідносин та дотримання ним вимог податкового законодавства.
Крім того, службові особи ДПІ у Миронівському районі Київської області, роблячи в Акті перевірки висновок про нікчемність угод, не зазначають, на підставі якої саме норми чинного законодавства ці угоди визнано нікчемними.
Оскільки ст. 228 Цивільного кодексу України передбачено, що для правочину, який порушує публічний порядок, передбачено наявність умислу сторін на незаконний результат, а також суперечність його публічно-правовим актам держави, то такий умисел повинен встановлюватися під час розслідування кримінальної справи і розгляду її судом або у момент винесення постанови про адміністративне правопорушення.
Таким чином, визначенню правочину як такого, що порушує публічний порядок, повинен передувати вирок суду про притягнення учасників такого правочину до кримінальної відповідальності, який набрав законної сили, чи постанова суду (компетентних органів) про притягнення названих осіб до адміністративної відповідальності. Відомостей про наявність таких судових рішень відповідачем не надано.
Відповідно до положень Цивільного кодексу України та презумпції правомірності правочину усі укладені між сторонами правочини є чинними, якщо їх недійсність прямо не встановлена законом (нікчемні правочини). В усіх інших випадках питання про недійсність правочину має бути встановлено судом на підставі заяви зацікавленої особи після повного та всебічного розгляду питання про недійсність такого правочину. Про недійсність правочину ухвалюється судове рішення. Так, частиною першою статті 204 Цивільного кодексу України встановлено, що правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.
Під час розгляду даної справи судом встановлено, що укладені між позивачем та його контрагентом правочини за період 2009-2011 років не віднесено законом до нікчемних та відсутні судові рішення про визнання їх недійсними.
Це означає, що висновок податкового органу про нікчемність правочинів, укладених між позивачем і ТОВ «Інвек. Ветеринарні препарати, кормові добавки»є безпідставним та необґрунтованим.
Ураховуючи те, що зміст правочинів, укладених між позивачем та ТОВ «Інвек. Ветеринарні препарати, кормові добавки»протягом періоду, що був перевірений, відповідав вимогам діючого законодавства України; за період перевірки жодна із сторін не звернулася до суду щодо порушення права волевиявлення сторін правочину; на момент укладання та виконання правочину ні власне договір, ні платіжні доручення, ні звітність не були визнані у встановленому порядку недійсними, то суд визнає, що в Акті перевірки відповідачем положення статей 203, 215, 228, 662, 655, 656 Цивільного кодексу України застосовано безпідставно.
Позивачем на підставі первинних документів по господарських відносинах з ТОВ «Інвек. Ветеринарні препарати, кормові добавки» було сформовано податковий кредит з податку на додану вартість.
Відповідно до пункту 1.7 статті 1 Закону України "Про податок на додану вартість" податковий кредит - сума, на яку платник податку має право зменшити податкове зобов'язання звітного періоду, визначена згідно з цим Законом.
Згідно з підпунктом 7.4.1 пункту 7.4 статті 7 Закону України "Про податок на додану вартість" податковий кредит звітного періоду складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 81 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій в необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання у виробництві та/або поставці товарів (послуг) для оподатковуваних операцій у межах господарської діяльності платника податку.
Відповідно до підпункту 7.2.3 пункту 7.2 статті 7 Закону України "Про податок на додану вартість", податкова накладна є звітним податковим документом і одночасно розрахунковим документом. При цьому, нормами Закону України "Про податок на додану вартість" визначено, що нарахування податкового кредиту здійснюється лише на підставі податкової накладної, яка сама по собі є єдиною і достатньою підставою для нарахування податкового кредиту за умови її відповідності вимогам законодавства.
Підпунктом 7.2.1 пункту 7.2 статті 7 Закону України "Про податок на додану вартість" встановлено вимоги до змісту податкової накладної, яка має містити: порядковий номер податкової накладної; дату виписування податкової накладної; повну або скорочену назву, зазначену у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість; податковий номер платника податку (продавця та покупця); місце розташування юридичної особи або місце податкової адреси фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість; опис (номенклатуру) товарів (робіт, послуг) та їх кількість (обсяг, об'єм); повну або скорочену назву, зазначену у статутних документах отримувача; ціну поставки без врахування податку; ставку податку та відповідну суму податку у цифровому значенні; загальну суму коштів, що підлягають сплаті з урахуванням податку.
Податкові накладні, які використав позивач для формування податкового кредиту, містять усі дані стосовно змісту операції з поставки товару, вимоги щодо яких встановлені приписами підпункту 7.2.1 пункту 7.2 статті 7 Закону України "Про податок на додану вартість".
Суду не надано доказів того, що на момент складання податкових накладних контрагент позивача не був зареєстрований як платник податку на додану вартість у встановленому законодавством порядку, а тому не мав права видавати податкові накладні на кожну повну або часткову поставку товарів (робіт, послуг).
Відповідно до приписів підпункту 7.5.1 пункту 7.5 статті 7 Закону України "Про податок на додану вартість" датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається дата здійснення першої з подій: або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) - в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків; або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).
В силу підпункту 7.4.4 пункту 7.4 статті 7 Закону України від 03.04.1997 №168/97-ВР "Про податок на додану вартість" якщо платник податку придбаває (виготовляє) матеріальні та нематеріальні активи (послуги), які не призначаються для їх використання в господарській діяльності такого платника, то сума податку, сплаченого у зв'язку з таким придбанням (виготовленням), не включається до складу податкового кредиту.
Підпунктом 7.7.1 пункту 7.7 статті 7 Закону України від 03.04.1997 № 168/97-ВР "Про податок на додану вартість" передбачено, що сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного податкового періоду та сумою податкового кредиту такого звітного податкового періоду.
При цьому, податкове зобов'язання - це загальна сума податку, одержана (нарахована) платником податку в звітному (податковому) періоді, що визначена згідно з цим Законом. Податковий кредит - сума, на яку платник податку має право зменшити податкове зобов'язання звітного періоду, визначена згідно з цим Законом (пункти 1.7, 1.8 статті 1 Закону України від 03.04.1997 № 168/97-ВР).
Згідно з підпунктом 7.7.3 пункту 7.7 статті 7 Закону України від 03.04.1997 №168/97-ВР сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного податкового періоду та сумою податкового кредиту такого звітного податкового періоду. При позитивному значенні суми, розрахованої згідно з підпунктом 7.7.1 цього пункту, така сума підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету у строки, встановлені законом для відповідного податкового періоду. При від'ємному значенні суми, розрахованої згідно з підпунктом 7.7.1 цього пункту, така сума враховується у зменшення суми податкового боргу з цього податку, що виник за попередні податкові періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до закону), а при його відсутності - зараховується до складу податкового кредиту наступного податкового періоду.
В силу положень підпункту 7.4.5 пункту 7.4 статті 7 Закону України від 03.04.1997 № 168/97-ВР не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту). У разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим підпунктом документами, платник податку несе відповідальність у вигляді фінансових санкцій, установлених законодавством, нарахованих на суму податкового кредиту, не підтверджену зазначеними цим підпунктом документами.
Відповідно до пункту 7.1 статті 7 Закону України від 03.04.1997 № 168/97-ВР "Про податок на додану вартість" поставка товарів (робіт, послуг) податкова накладна складається у момент виникнення податкових зобов'язань продавця у двох примірниках. Оригінал податкової накладної надаються покупцю, копія залишається у продавця товарів (робіт, послуг). Податкова накладна є звітним податковим документом і одночасно розрахунковим документом (підпункт 7.2.3 пункту 7.2 статті 7 Закону України від 03.04.1997 № 168/97-ВР).
В Акті перевірки відповідачем наведено перелік податкових накладних, які були виписані ТОВ «Інвек. Ветеринарні препарати, кормові добавки»для позивача. Таким чином, при отриманні податкових накладних від ТОВ «Інвек. Ветеринарні препарати, кормові добавки», які засвідчують придбання ветеринарних препаратів, кормових добавок, у позивача виникло право на податковий кредит з ПДВ в результаті чого підприємством було правомірно заявлено суму бюджетного відшкодування з податку на додану вартість за 2008-2009 рр.
Податкові накладні, які надавались для проведення перевірки, є документами, що засвідчують факт придбання платником податків товару, з дати отримання яких, згідно із приписами підпункту 7.5.1 пункту 7.5 статті 7 Закону України "Про податок на додану вартість", у платника виникає право на податковий кредит та які, виходячи із змісту підпункту 7.4.5 пункту 7.4 статті 7 цього ж Закону, підтверджують право платника податку на включення до податкового кредиту будь-яких витрат по сплаті податку на додану вартість.
За наведених обставин, суд дійшов висновку, що відповідачем не доказано факту порушення позивачем п. 1.7, п. 1.8 ст. 1, п.п.7.2.1, п.п.7.2.3, п.п.7.2.6 п. 7.2, п.п.7.4.1, п.п.7.4.5 п. 7.4, п.п.7.7.1 п. 7.7 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість" та відсутні підстави для висновку про порушення публічного порядку при укладанні спірного правочину, оскільки не вбачається порушення ст. 228 Цивільного кодексу України та не доведено, що метою укладання правочину є настання протиправних наслідків.
Крім того, відповідно до інформаційного листа Вищого адміністративного суду України "Проблемні питання застосування законодавства у справах за участю органів державної податкової служби"№1112/11/13-10 від 20.07.2010, процесуальна діяльність суду із встановлення обґрунтованості права платника податку на податковий кредит та/або бюджетне відшкодування з податку на додану вартість повинна включати такі етапи: 1) встановлення факту здійснення господарської операції; 2) становлення спеціальної податкової правосуб'єктності учасників господарської операції; 3) встановлення зв'язку між фактом придбання товарів (послуг), спорудженням основних фондів, імпортом товарів (послуг) і господарською діяльністю платника податку. При цьому в обов'язковому порядку необхідно досліджувати наявність господарської мети при вчиненні відповідних дій платника податку; 4) встановлення дотримання платником податку спеціальних вимог щодо документального підтвердження сум податкового кредиту та/або бюджетного відшкодування з податку на додану вартість.
Як було зазначено судом, під час судового розгляду справи суду були надані всі первинні документи, що підтверджують реальність господарських операцій та виконання договорів, укладених між позивачем та ТОВ «Інвек. Ветеринарні препарати, кормові добавки», крім того, висновки податкового органу про нікчемність вказаних правочинів було спростовано наявними в матеріалах справи доказами, а отже твердження відповідача про порушення позивачем вимог статі 7 Закону України від 03.04.1997 №168/97-ВР "Про податок на додану вартість" є безпідставними.
Як вже зазначалось, до складу валових витрат позивач включив суми податку на додану вартість, сплачені ним у складі ціни придбання товарів (робіт, послуг), підтверджені податковими накладними.
Твердження податкового органу про відсутність факту поставки товарів на користь позивача у судовому засіданні були спростовані.
Отже, податковим органом не доведено, що зазначені господарські операції є фіктивними чи безтоварними, не надано суду належних та достатніх доказів, які б свідчили про наявність законодавчо визначених обставин, що позбавляли б позивача права на формування податкового кредиту, не доведено недобросовісності позивача, оскільки позиція відповідача про нікчемність угоди ґрунтується виключно на припущеннях, які не підтверджено належними доказами і не мають фактичного та правового обґрунтування.
З огляду на зазначене, суд дійшов висновку про обґрунтованість позовних вимог та вважає їх такими, що підлягають задоволенню у повному обсязі.
Згідно з частиною першою статті 94 Кодексу адміністративного судочинства України якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України (або відповідного місцевого бюджету, якщо іншою стороною був орган місцевого самоврядування, його посадова чи службова особа).
Позивачем за подання позовної заяви сплачено судовий збір на загальну суму 2146 грн., що підтверджується відповідними платіжними дорученнями, що містяться в матеріалах справи.
Таким чином, судові витрати щодо сплати судового збору у сумі 2146 грн. підлягають присудженню з державного бюджету на користь позивача.
Керуючись статтями 11, 14, 70, 71, 72, 86, 94, 159-163, 167, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
Позов Публічного акціонерного товариства "Миронівський завод по виготовленню круп і комбікормів" до Миронівської міжрайонної державної податкової інспекції Київської області Державної податкової служби України про визнання протиправним та нечинним податкового повідомлення-рішення №0000632301 від 10.10.2011 року - задовольнити.
Визнати протиправними та скасувати податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Миронівському районі Київської області №0000632301 від 10.10.2011 року.
Стягнути з Державного бюджету України на користь Публічного акціонерного товариства "Миронівський завод по виготовленню круп і комбікормів" сплачений судовий збір у сумі 2176 (дві тисячі сто сімдесят шість) грн.
Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо скаргу не було подано в установлені строки. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.
Апеляційна скарга на постанову суду подається до Київського апеляційного адміністративного суду через Київський окружний адміністративний суд протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.
Суддя Лиска І.Г.
Дата виготовлення і підписання повного тексту постанови - 15 червня 2012 р.