ІВАНО-ФРАНКІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
"13" червня 2012 р. Справа № 2a-1160/12/0970
м. Івано-Франківськ
Івано-Франківський окружний адміністративний суд у складі:
Судді Кафарського В.В.
за участю секретаря Дубінської І.В.
представників:
від позивача: ОСОБА_2
від відповідача: Барелецька М.В.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду адміністративну справу
за позовом: ОСОБА_3
до відповідача: Державної податкової інспекції в м. Івано-Франківську
про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення № 0000331703 від 25.01.2012 р.,-
24.04.2012 року ОСОБА_3 (далі-позивач) звернувся в суд з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у м. Івано-Франківську (далі-відповідач) про скасування податкового повідомлення-рішення № 0000331703 від 25.01.2012 року.
Позовні вимоги мотивовані тим, що з 21.12.2011 року по 04.01.2012 ДПІ в м. Івано-Франківську проведено планову виїзну комплексну документальну перевірку. За результатами перевірки складено акт № 186/17-3/3156603430 від 21.01.2012 року та прийнято податкове повідомлення-рішення від 25.01.2012 року № 0000331703 на суму 3890,00грн. На думку позивача дане рішення є протиправним. Порушення зазначені в пункті 2.5.2 Акту перевірки,щодо неправомірності включення суми ПДВ, до складу податкового кредиту згідно фіскальних чеків за придбане пальне встановлені перевіркою визначені перевіряючими з порушенням законодавства з питань оподаткування. Така неправомірність обґрунтовується висновками щодо не використання пального в господарській діяльності, а сума податку, сплаченого в зв'язку з таким придбанням не повинна включатися до складу податкового кредиту. Проте, в підприємницькій діяльності вантажний та легковий автомобіль, якими доставлялись будівельні матеріали, використовувався,так як підприємцем здійснювалась господарська діяльність в сфері оптової та роздрібної торгівлі, саме для доставки товарів до покупців.
Представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримав з підстав наведених в позовній заяві. Додатково послався на ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», якою передбачено чіткий перелік витрат, які включаються до складу валових витрат. Просив позов задовольнити.
Представник відповідача в судовому засіданні проти позову заперечила. Суду пояснила, що одним із головних факторів для формування податкового кредиту з ПДВ за придбаними товарами (рухомим і не рухомим майном), послугами підприємця, зареєстрованим як платник ПДВ, є їх подальше використання в оподатковуваних операціях в межах господарської діяльності такого платника. Разом з тим, п. 1.7 ст.1 Закону України «Про податок на додану вартість»визначено, що податковий кредит - це сума, на яку платник податку має право зменшити податкове зобов'язання звітного періоду, визначене згідно з цим Законом. Порядок формування податкового кредиту регламентується пунктом 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість». Відповідно до п.п. 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 цього Закону ее підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту). У разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим підпунктом документами, платник податку несе відповідальність у вигляді фінансових санкцій, установлених законодавством, нарахованих на суму податкового кредиту, не підтверджену зазначеними цим підпунктом документами. Оскільки, ОСОБА_3 не надано перевіряючим оригіналів фіскальних чеків, податкових накладних від постачальника, то відповідно до Закону України «Про податок на додану вартість»прийнято оскаржуване податкове повідомлення-рішення. Просила в задоволенні позову відмовити.
Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши подані письмові докази по справі, суд приходить до висновку, що позов не підлягає до задоволення виходячи з наступного.
Судом встановлено, що з 21.12.2011 року по 04.01.2012 року проведено планову виїзну комплексну документальну перевірку дотримання вимог законодавства про оподаткування за період з 01.01.2008 року по 31.12.2010 року.
Проведеною перевіркою встановлено, що суб»єкт підприємницької діяльності -фізична особа ОСОБА_3, в порушення п.п. 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість»завищив податковий кредит за період що перевірявся.
За результатами перевірки складено акт перевірки № 176/17-3/3156603430 від 12.01.2012 року.
На підставі даного акту, ДПІ в м. Івано-Франківську прийнято податкове повідомлення-рішення від 25.01.2012 року № 0000331703, яким позивачу визначено податкове зобов'язання з податку на додану вартість в розмірі 3890,00 грн., з них 3112,00 грн. основний платіж та 778,00 грн. штрафна санкція.
Як свідчать обставини справи, при винесенні податкового повідомлення рішення від 25.01.2012року за № 0000331703 контролюючим органом при нарахуванні суми грошового зобов»язання не враховано вимог п.102.1 ст.102 Податкового кодексу України та визначено ОСОБА_3 грошове зобов»язання за листопад 2008 року в сумі 397 грн.(декларація подана 19.12.2008 року),за грудень 2008 року в сумі 53 грн.(декларація подана 14.01.2009 року),тобто за період більший як 1095 днів,коли платник податків вважається вільним від такого зобов»язання.
Враховуючи вищенаведене та керуючись ст.12 Закону України «Про державну службу в Україні»підпунктом «б»пункту 14 Положення про подання та розгляду справ платників податків органами державної податкової служби,відповідачем податкове повідомлення рішення від 25.01.2012 року № 0000331703 в частині визначення суми грошового зобов»язання по податку на додану вартість в розмірі 450 грн. та застосованої штрафної санкції в сумі 112 грн. було скасовано.
Судом зазначається,що відповідно до п.п. 7.4.1 п. 7.4 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість" податковий кредит звітного періоду складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку, а також у зв'язку з придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій в необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання у виробництві та/або поставці товарів (послуг) для оподатковуваних операцій у межах господарської діяльності платника податку.
Відповідно до п.п.7.4.5 п.7.4 ст.7 Закону України "Про податок на додану вартість" не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи документами, передбаченими п.п.7.2.6 цього пункту. Платник податку несе відповідальність у вигляді фінансових санкцій, установлених законодавством, нарахованих на суму податкового кредиту, не підтверджену зазначеними цим підпунктом документами, лише у разі, коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються непідтвердженими зазначеними цим підпунктом документами.
Таким чином, Законом України "Про податок на додану вартість" встановлено право на включення до податкового кредиту звітного періоду сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.
Судом встановлено, що ОСОБА_3 відповідно до договору оренди автомобіля від 01 грудня 2008 року, договору від 01 листопада 2009 року було взято в оренду автомобіль ВАЗ 2101 д.н.НОМЕР_2, для здійснення підприємницької діяльності. Договір оренди вантажного автомобіля МАЗ 54323 д.н.НОМЕР_1 суду не надано. Як зазначив позивач в судовому засіданні 25.05.2012 року найманого водія, як і дозволу на здійснення вантажних перевезень в нього не було, вантажні перевезення здійснювались ним самостійно на власний страх і ризик. Представником позивача на підтвердження вище наведеного подано видаткові накладні,які не беруться судом до уваги,оскільки в данних документах не вказано витрат пов»язаних з транспортуванням певних товарів.(а.с.84-86)
Згідно п.п.7.4.4 п.7.4 ст 7 Закону України «Про податок на додану вартість»№168/97-ВР від 03.04.97 року (із змінами та доповненнями «якщо платник податку придбаває (виготовляє) матеріальні та нематеріальні активи(послуги), які не призначаються для їх використання в господарській діяльності такого платника,то сума податку,сплаченого в з»язку з таким придбанням (виготовленням),не включається до складу податкового кредиту».
Судом зазначається,що правильність формування платником податків валових витрат та податкового кредиту вимагає наявності зв'язку витрат платника податків на придбання послуг з його господарською діяльністю, що полягає у намірі платника податку отримати користь від придбаних послуг,а отже придбання пального для використання в господарській діяльності позивача повинна бути направлена на отримання доходу.
Відповідно до п.п.7.2.6 п.7.2 ст.7 Закону України "Про податок на додану вартість" податкова накладна видається платником податку, який поставляє товари (послуги), на вимогу їх одержувача, та є підставою для нарахування податкового кредиту. Як виняток з цього правила, підставою для нарахування податкового кредиту при поставці товарів (послуг) за готівку чи з розрахунками картками платіжних систем, банківськими або персональними чеками у межах граничної суми, встановленої Національним банком України для готівкових розрахунків, є належним чином оформлений товарний чек, інший платіжний чи розрахунковий документ, що підтверджує прийняття платежу постачальником від одержувача таких товарів (послуг), з визначенням загальної суми такого платежу, суми податку та податкового номера постачальника. Підставою для нарахування податкового кредиту без отримання податкової накладної також є: транспортний квиток, готельний рахунок або рахунок, який виставляється платнику податку за послуги зв'язку, інші послуги, вартість яких визначається за показниками приладів обліку, що містять загальну суму платежу, суму податку та податковий номер продавця, за винятком тих, в яких форма встановлена міжнародними стандартами; касові чеки, які містять суму поставлених товарів (послуг), загальну суму нарахованого податку (з визначенням фіскального номера, але без визначення податкового номера постачальника). При цьому з метою такого нарахування загальна сума поставлених товарів (послуг) не може перевищувати 200 гривень за день (без урахування податку на додану вартість).
На підтвердження податкового кредиту від постачальника Заставнівське районне кооперативно-державне міжгосподарське будівельно-монтажне об"єднання «Райагробуд»суду подано податкову накладну №39А від 30.06.2009 року,однак дана податкова накладна була включена у період січень 2010 року у зв»язку з тим,що постачальник помилково включив П.П.ОСОБА_3 за червень 2009 року у податкові зобов»язаня у графу (інші) та не надав її завчасно.
Згідно із пп.7.2.1 п.7.2 ст.7 Закону платник податку зобов'язаний надати покупцю податкову накладну, що має містити зазначені окремими рядками а) порядковий номер податкової накладної; б) дату виписування податкової накладної; в) повну або скорочену назву, зазначену у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість; г) податковий номер платника податку (продавця та покупця); д) місце розташування юридичної особи або місце податкової адреси фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість; е) опис (номенклатуру) товарів (робіт, послуг) та їх кількість (обсяг, об'єм); є) повну або скорочену назву, зазначену у статутних документах отримувача; ж) ціну поставки без врахування податку; з) ставку податку та відповідну суму податку у цифровому значенні; и) загальну суму коштів, що підлягають сплаті з урахуванням податку.
З огляду на порушення позивачем порядку формування податкового кредиту з ПДВ, існують також підстави для застосування штрафних санкцій до позивача .
Відповідно до ст.198 Податкового кодексу України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог чи не підтверджені митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з пунктом 201.11 статті 201 цього розділу).
У разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, які попередньо віднесені до податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність, установлену законодавством.
З огляду на наведене, суд приходить до висновку про обґрунтованість дій відповідача при прийнятті оскаржуваного рішення, а отже, про його відповідність вимогам ч. 3 ст. 2 КАС України.
Враховуючи вищенаведене, керуючись ст. 124 Конституції України, керуючись ст. ст. 158-163, 167 Кодексу адміністративного судочинства України, суд ,-
В задоволенні позову відмовити.
Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку. Відповідно до статті 186 Кодексу адміністративного судочинства України, апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.
Апеляційна скарга подається до Львівського апеляційного адміністративного суду через Івано-Франківський окружний адміністративний суд.
Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого Кодексом адміністративного судочинства України, якщо таку скаргу не було подано.
Суддя: /підпис/ Кафарський В.В.
Постанова складена в повному обсязі 18.06.2012 року.