ІВАНО-ФРАНКІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
"07" червня 2012 р. Справа № 2a-1011/12/0970
м. Івано-Франківськ
Івано-Франківський окружний адміністративний суд у складі:
Судді Кафарського В.В.
за участю секретаря Дубінської І.В.
представників:
від позивача: Окуневич М.В., Вдовін Р.Т.
від відповідача: не з"явився.
від третьої особи: ОСОБА_4
розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду адміністративну справу
за позовом: Управління Пенсійного фонду України в Рогатинському районі
до відповідача: Рогатинської центральної районної лікарні
третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача - ОСОБА_5
про визнання недійсним наказу,-
Управління Пенсійного фонду України в Рогатинському районі (далі-позивач) звернулося з адміністративним позовом до Рогатинської центральної районної лікарні (далі-відповідач) про визнання недійсним наказу Рогатинської ЦРЛ за № 290 від 31.12.1997року про надання ОСОБА_5, відпустки по догляду за дитиною до досягнення нею трьохрічного віку.
07.05.2012 року на адресу суду надійшла заява ОСОБА_5 про залучення її до участі у справі в якості третьої особи на стороні відповідача, оскільки УПФУ в Рогатинському районі оскаржується наказ Рогатинської ЦРЛ за № 290-к від 31.12.1997року,а рішення суду по справі може вплинути на її права, інтереси та свободи, зокрема щодо нарахування та виплати пенсії.
08.05.2012 року Івано-Франківським окружним адміністративним судом винесено ухвалу про залучення ОСОБА_5 до участі у справі №2а-1011/12/0970 за позовом УПФУ в Рогатинському районі до Рогатинської центральної районної лікарні про визнання недійсним наказу № 290-к від 31.12.1997 року, в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача.
Позовні вимоги Управління Пенсійного фонду України в Рогатинському районі мотивовані тим, що спеціалістами контрольно-ревізійного відділу головного управління Пенсійного фонду України в області проведено вибіркову перевірку правильності призначення пенсії за вислугу років, за результатами якої встановлено, що пенсію гр.ОСОБА_5 призначено 15.07.2003 року. Відповідно до Акту перевірки правильності призначення та виплати пенсій ОСОБА_5 від 14.11.2007 року виявлено, що наказом № 290-к по Рогатинській ЦРЛ від 31.12.1997 року було надано частково оплачувану відпустку по догляду за онуком ОСОБА_6 Також даною перевіркою встановлено факт надання відпустки по догляду за онуком ОСОБА_6, ОСОБА_7 з 05.10.1998 року по 01.06.1999 року.
Представники позивача в судовому засіданні заявлені позовні вимоги підтримали в повному обсязі з підстав, вказаних в позовній заяві та просили позов задоволити.
Представник відповідача в судовое засідання не з"явився повторно хоча про час, дату та місце розгляду справи повідомлявся завчасно та належним чином, про що свідчать повідомлення про вручення поштового відправлення.
Відповідно до частини 4 статті 128 КАС України (в редакції згідно Закону України № 4054-VI від 17.11.2011 року) у разі неприбуття відповідача, належним чином повідомленого про дату, час і місце судового розгляду, без поважних причин розгляд справи може не відкладатися і справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів.
Враховуючи, що відповідач належним чином повідомлений про час дату та місце розгляду справи, суд приходить до висновку, що дану адміністративну справу слід розглянути на підставі наявних в матеріалах справи доказів.
Представник третьої особи в судовому засіданні щодо задоволення позовних вимог заперечив, вказавши, що наказ Рогатинської ЦРЛ № 290-к від 31.12.1997 року відноситься до ненормативних правових актів і є актом одноразового застосування, який вичерпує свою дію фактом їхнього виконання, тому вони не можуть бути скасовані чи змінені після їх виконання. Також зазначив, що зроблений позивачем висновок про недійсність наказу Рогатинської ЦРЛ № 290-к від 31.12.1997 року є необгрунтованим та безпідставним. Просив в задоволенні позову відмовити.
Заслухавши пояснення представників позивача, представника третьої особи, дослідивши письмові докази та інші матеріали справи, судом встановлено наступне.
14 червня 2005 року спеціалістами контрольно-ревізійного відділу головного управління Пенсійного фонду України в області проведено вибіркову перевірку правильності призначення пенсії за вислугу років, за результатами якої встановлено, що пенсію гр. ОСОБА_5 призначено 15.07.2003 року. Стаж роботи становить 25 років 0 місяців 05 днів і зарахований за періоди роботи з 23.03.1977 року по 30.06.1999 року, з 01.07.2000 року по 14.05.2002 року та з 02.09.2002 року по 14.07.2003 року. Зустрічною перевіркою, проведеною в Рогатинській центральній лікарні встановлено, що відповідно до наказу № 290-к 1997 року ОСОБА_5 було надано частково оплачувану відпустку з 31.12.1997 року по 31.12.1999 року по догляду за онуком до 3-х років (ОСОБА_6),яку було включено до трудового стажу,який дає право на пенсію за вислугу років.(а.с11-12,15-17)
Відповідно до Акту перевірки правильності призначення та виплати пенсій ОСОБА_5 від 14 червня 2005 року виявлено, що наказом №290-к по Рогатинській ЦРЛ від 31 грудня 1997 року ОСОБА_5 було надано частково оплачувану відпустку по догляду за онуком. Рогатинською районною центральною лікарнею в ході проведеної перевірки було представлено тільки протокол профспілкових зборів про надання відпустки ОСОБА_5 по догляду за онуком ОСОБА_6
Окрім того, перевіркою встановлено факт надання відпустки по догляду за онуком ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_1, ОСОБА_7 з 05.10.1998 року по 01.06.1999 року. З метою встановлення особи, яка фактично здійснювала догляд за онуком ОСОБА_6, матеріали перевірки було передано в прокуратуру Рогатинського району.
Актом встановлено, що виявлене порушення слугувало підставою для отримання пенсії за вислугу років ОСОБА_5 за період з липня 2007 року по жовтень 2007 року в розмірі 15456,93гривень, оскільки дана відпустка по догляду за онуком була зараховано до трудового стажу для отримання пільгової пенсії.
Таким чином, позивачем було зроблено висновок про те, що наказ №290-к від 31.12.1997року про надання частково оплачуваної відпустки по догляду за онуком до досягнення ним трьох річного віку з 31.12.1997 року до 13.12.1999 року, є неправомірним. У звязку з чим, пенсію ОСОБА_5 призначено невірно, ніж було необхідно, через зарахування зайвого стажу.
Спеціальним законом, який гарантує всім непрацездатним громадянам України право на матеріальне забезпечення за рахунок суспільних фондів споживання шляхом надання трудових і соціальних пенсій є Закон України «Про пенсійне забезпечення»від 05 листопада 1991 року № 1788-XII ( із змінами та доповненнями).
Судом встановлено та не заперечується сторонами, що позивачем Управлінням Пенсійного фонду України в Рогатинському районі, відповідно до вказаного Закону ОСОБА_5 було призначено та виплачувалась пенсія призначена на пільгових умовах на підставі документів, що підтверджували стаж роботи .
Пунктами 1,3 постанови Кабінету Міністрів України №637 від 12.08.1993 «Про затвердження Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній»встановлено, що основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. За відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній трудовий стаж встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами. За відсутності трудової книжки, а також у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні необхідні записи або містяться неправильні чи неточні записи про періоди роботи, для підтвердження трудового стажу приймаються довідки, виписки із наказів, особові рахунки і відомості на видачу заробітної плати, посвідчення, характеристики, письмові трудові договори і угоди з відмітками про їх виконання та інші документи, які містять відомості про періоди роботи.
Пунктом 20 зазначеної постанови встановлено, що у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні відомості, що визначають право на пенсії на пільгових умовах або за вислугу років, установлені для окремих категорій працівників, для підтвердження спеціального трудового стажу приймаються уточнюючі довідки підприємств, установ, організацій або їх правонаступників.
У пунктах 22, 23 постанови зазначено, що документи, що подаються для підтвердження трудової діяльності, повинні бути підписані посадовими особами і засвідчені печаткою. Для підтвердження трудового стажу приймаються лише ті відомості про період роботи, які внесені в довідки на підставі документів.
Відповідно до статті 101 Закону України «Про пенсійне забезпечення» від 05 листопада 1991 року № 1788-XII (із змінами та доповненнями) органи, що призначають пенсії, мають право вимагати відповідні документи від підприємств, організацій і окремих осіб, а також в необхідних випадках перевіряти обґрунтованість їх видачі.
Суд зазначає, що згідно ст. 50 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" суми пенсій, виплачені надміру внаслідок зловживань з боку пенсіонера або подання страхувальником недостовірних даних, можуть бути повернуті пенсіонером добровільно або стягуються на підставі рішень територіальних органів Пенсійного фонду чи в судовому порядку.
Юрисдикцію адміністративних судів щодо вирішення адміністративних справ визначено статтею 17 Кодексу адміністративного судочинства України, згідно з пунктом 5 частини 2 якої юрисдикція адміністративних судів поширюється на спори за зверненням суб'єкта владних повноважень у випадках, встановлених Конституцією та законами України.
Отже, орган Пенсійного фонду має право звертатися до суду у випадку виникнення спору з правовідносин за Законом України "Про загальнообовязкове державне пенсійне страхування" № 1058-XV від 09.07.2003 року (із змінами та доповненнями).
З зазначених підстав, спір, що виникає між фізичними, юридичними особами та органами Пенсійного фонду України, у тому числі стосовно стягнення сум безпідставно отриманої пенсії за вислугою років, є публічно - правовим та має розглядатися в порядку адміністративного судочинства.
Існує певний порядок реалізації прав та способи захисту порушених прав. Звернення до суду з відповідними вимогами є одним із способів захисту прав.
Судом зазначається, що передбачені законом способи захисту порушеного права або охоронюваного законом інтересу спрямовані на відновлення прав та інтересів позивачів.
З матеріалів справи вбачається, що позивач просить визнати недійсним наказ № 290-к від 31.12.1997 року не враховуючи те, що текст даного документу можливо містить ті чи інші рішення, права, обов'язки, заборони, дозволи, пільги, переваги, порядок та спосіб виконання тих чи інших дій для певних юридичних та фізичних осіб, а відтак адресування його стосується не тільки ОСОБА_5, тобто даний наказ породжує права і обов'язки не тільки у даного суб'єкта, а стосується невизначеного кола суб'єктів, якому вони адресовані.
Дані обставини підтверджуються витягом з наказу № 290-к від 31.12.1997 року, та відповіддю Головного лікаря Рогатинської районної лікарні Маслянко І.М. в якому зазначено щодо неможливості надання наказу в цілому, в зв»язку з тим, що даний наказ містить інформацію щодо інших працівників.(а.с134-135)
Окрім того згідно ст.49 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування " пенсія призначена на підставі документів, що містять недостовірні відомості то її виплата може припинятися за рішенням територіальних органів Пенсійного фонду.
Таким чином, управління Пенсійного фонду в Рогатинському районі, реалізуючи свої завдання та функції в правовідносинах з фізичними та юридичними особами виступає як суб'єкт владних повноважень, який здійснює владну компетенцію.
Отже, оскаржуваний позивачем наказ з огляду на наведене, визначений позивачем як предмет позову не відповідає можливим способам захисту прав та інтересів, оскільки така вимога фактично не призведе до поновлення на його думку порушеного права,а відтак не може братись до уваги вимога позивача щодо скасування наказу Рогатинської центральної лікарні, № 290-к від 31.12.1997 року оскільки окрім вищенаведеного даний наказ є наказом одноразового застосування, який вичерпує свою дію фактом його виконання, тому він не може бути скасований чи змінений після його виконання.
Згідно із частиною 1 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх
посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень шляхом справедливого, неупередженого та своєчасного розгляду адміністративних справ.
Відповідно до вимог Кодексу адміністративного судочинства України, суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого вирішує справи відповідно до Конституції та законів України, а також міжнародних договорів, згода на обовязковість яких надана Верховною Радою України та застосовує інші нормативно-правові акти, прийняті відповідним органом на підставі, у межах повноважень та у спосіб, передбачені Конституцією та законами України.
Згідно із частиною 1 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.
Враховуючи вищевикладене, суд вважає, що в задоволенні позову слід відмовити.
На підставі ст. 124 Конституції України, керуючись ст. ст. 158-163, 167 Кодексу адміністративного судочинства України, суд ,-
В задоволенні позову відмовити.
Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку. Відповідно до статті 186 Кодексу адміністративного судочинства України, апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.
Апеляційна скарга подається до Львівського апеляційного адміністративного суду через Івано-Франківський окружний адміністративний суд.
Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого Кодексом адміністративного судочинства України, якщо таку скаргу не було подано.
Суддя: /підпис/ Кафарський В.В.
Постанова складена в повному обсязі 12.06.2012 року.