Україна ДОНЕЦЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
14 червня 2012 р. Справа № 2а/0570/6176/2012
Приміщення суду за адресою: 83052, м.Донецьк, вул. 50-ої Гвардійської дивізії, 17
час прийняття постанови: 11 год. 10 хв.
Донецький окружний адміністративний суд в складі:
головуючого судді Козаченка А.В.
при секретарі Шалагінової М.В.
за участю:
позивача ОСОБА_1
представника відповідача Мякотіна О.Ю.
розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Управління Міністерства надзвичайних ситуацій в м.Донецьку Головного управління Міністерства надзвичайних ситуацій України в Донецькій області про визнання дій незаконними та зобов'язання вчинити певні дії,-
ОСОБА_1 звернувся до Донецького окружного адміністративного суду з позовом до Управління Міністерства надзвичайних ситуацій в м.Донецьку Головного управління Міністерства надзвичайних ситуацій України в Донецькій області про визнання дій незаконними та зобов'язання вчинити певні дії.
В обґрунтування позову позивач зазначив, що у період проходження служби на посаді начальника караулу СВПЧ-7 УПО УВС Донецького облвиконкому у спеціальному званні лейтенанта внутрішньої служби, він у період з 12 липня по 29 вересня 1987 року приймав участь у ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС із цілодобовим перебуванням у першій зоні небезпеки - м.Чорнобиль, за що йому була нарахована заробітна плата.
У травні 2012 року він письмово звернувся до відповідача із проханням видачі йому довідки про грошове забезпечення за період перебування в зонах небезпеки Чорнобильської АЕС для перерахунку йому пенсії з урахуванням чинного законодавства.
Відповідачем на підставі його облікових даних по грошовому забезпеченню, що зберігаються у даному підрозділі, 15 травня 2012 року видна довідка за №33/40 про грошове забезпечення за період перебування в зонах небезпеки Чорнобильської АЕС з якою він категорично незгодний.
Позивач зазначає, що вказаний у довідці розмір грошового забезпечення нарахований в порушення вимог постанови Ради Міністрів СРСР та ВЦРПС № 665-195 від 05 червня 1986 року, наказу МВС СРСР № 0103 від 11 травня 1986 року і наказу МВС СРСР № 0189 від 30 червня 1986 року.
Дана довідка не враховує підвищення його грошового забезпечення збільшеного у два рази, згідно до постанови ЦК КПРС, Президії Верховної Ради СРСР, Ради Міністрів СРСР і ВЦРПС № 524-156 від 07 травня 1986 року, нарахування премії - 60 % на нараховану підвищену заробітну плату (постанова Ради Міністрів СРСР та ВЦРПС № 665-195 від 05 червня 1986 року) та нарахування грошового забезпечення за знаходження у стані бойової готовності, що є порушенням, на думку позивача, визначених нормативних актів.
Також позивач зазначає, що збережена середня заробітна плата за місцем служби (виходячи з п.1 постанови Ради Міністрів СРСР та ВЦРПС № 665-195 від 05 червня 1986 року, п.1 постанови Ради Міністрів УРСР №207-7 від 10.06.1986р.) повинна складати при окладі за посадою - 95,00 руб., окладі за звання - 110,00 руб., вислузі - 10,25 руб.: за липень 1987 року - 118,04 руб., за серпень 1987 року - 118,04 руб., за вересень 1987 року - 121,98 руб.
Оплата за роботу в зонах небезпеки розраховується виходячи з пункту 1 постанови ЦК КПРС, Президії Верховної Ради СРСР, Ради Міністрів СРСР, ВЦРПС № 524-156 від 07 травня 1986 року, пунктів 1,4 постанови Ради Міністрів СРСР та ВЦРПС № 665-195 від 05 червня 1986 року, пункту 1 постанови Ради Міністрів УРСР і Української республіканської Ради професійних Спілок № 207-7 від 10 червня 1986 року, і провадиться з урахуванням кратності зони небезпеки по тарифній ставці (посадовий оклад + оклад за спеціальне звання), підвищеної у два рази (наказ МВС СРСР №0130 від 11 травня 1986 року та № 0189 від 30 червня 1986 року, вказівка МВС СРСР №35з від 30 травня 1986 року), у зв'язку з чим, на думку позивача, повинна складати за липень 1987 року - 664,00 руб., за серпень 1987 року - 690,65 руб., за вересень 1987 року - 707,20 руб.
Оплата за несення служби в стані бойової готовності (виходячи із вказівок УПО МВС України №3/7/1587 від 17.12.1986р. та МВС СРСР №1/5725 від 21.10.1986р., роз'яснень ГУ ДПО МВС України №12/8/1763 від 29.05.2002р.) обчислюється за одну годину як 1/3 години робочого часу з виплатою за цей врахований період одинарної тарифної ставки від окладу за посадою і званням. Несення служби в стані бойової готовності здійснювалося у першій зоні небезпеки в м.Чорнобиль, де нормативними актами була встановлена кратність 3 на оплату праці. Тому при нарахуванні оплати за несення служби в стані бойової готовності, як і за всяку роботу в другій зоні, повинен застосовуватися коефіцієнт 3.
За таких обставин, на думку позивача, заробітна плата складає: в липні 1987 року - 889,76 руб., в серпні 1987 року - 916,32 руб., у вересні 1987 року - 938,40 руб.
Також позивач зазначає, що премія за роботу в зонах відчуження дорівнює 60% від суми нарахувань на підвищене грошове забезпечення згідно п.1, 4 постанови Ради Міністрів СРСР та ВЦРПС №665-195 від 05.06.1986р., п.п.1.4 п.1 постанови Ради Міністрів УРСР і Української республіканської Ради професійних Спілок №207-7 від 10.06.1986р., п.1 постанови Держкомпраці і ВЦРПС №153/10-43 від 07.05.1986р. і становить: липень 1987 року - 533,86 руб., серпень 1987 року - 576,79 руб., вересень 1987 року - 563,04 руб.
Відповідно до зроблених розрахунків заробітна плата за відпрацьований протягом липня-вересня 1987 року час в зонах небезпеки з урахуванням збереженого грошового забезпечення повинна становити: липень - 1541,66 руб., серпень - 1611,15 руб., вересень - 1623,42 руб.
Таким чином, на думку позивача, загальна сума його грошового забезпечення з урахуванням вищенаведених нормативних актів повинна складати 4776,23 руб.
На підставі викладеного позивач просив визнати дії відповідача незаконними, зобов'язати відповідача провести у відповідності з вищенаведеними нормативними актами перерахунок грошового утримання за період його роботи по ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС з 12.07.1987р. по 29.09.1987р. та видати нову довідку про грошове утримання з урахуванням перерахунку для подання її до Управління пенсійного фонду України для нарахування пенсії.
Позивач у судовому засіданні підтримав позовні вимоги, надав пояснення аналогічно викладеному в позові, просив задовольнити позовні вимоги в повному обсязі.
Представник відповідача у судовому засіданні позовні вимоги не визнав, вважав їх необґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню, просив відмовити в задоволені позовних вимог.
Заслухавши пояснення позивача та представника відповідача, дослідивши матеріали справи, суд вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню з наступних підстав.
Так судом встановлено, що позивач проходив службу на посаді начальника караулу СВПЧ-7 УПО УВС Донецького облвиконкому у спеціальному званні лейтенанта внутрішньої служби. В період з 12 липня 1987 року по 29 вересня 1987 року позивач приймав участь у ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС із цілодобовим перебуванням у першій зоні небезпеки - м. Чорнобиль, всього 43 дні.
Позивач має статус особи, яка постраждала внаслідок Чорнобильської катастрофи (категорія 1), про що свідчить посвідчення серії А № 052844, видане Донецькою обласною державною адміністрацією, копія якого міститься у матеріалах справи.
У травні 2012 року позивач звернувся до відповідача з питання проведення перерахунку заробітної плати за роботу в зонах ЧАЕС на підставі розсекречених нормативно-правових документів (постанова ЦК КПРС від 11.05.1986р. №524, накази МВС СРСР №130 від 11.05.1986р., №0149 від 26.05.1986р., укази МВС СРСР №37 від 30.05.1986р., №1/5725 від 21.10.1986р. та інші), які передбачають додаткові нарахування по заробітній платі за роботу в зонах Чорнобильської АЕС та видачі довідки.
Згідно довідки відповідача від 15.05.2012р. №33/40 позивачу нараховане грошове утримання без додаткового нарахування по заробітній платі у відповідності до вищевказаних документів.
Проблемою даного спору є питання щодо правомірності нарахування позивачу заробітної плати за період роботи з ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС.
З приводу спірних правовідносин суд зазначає наступне.
Відповідно до ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно з пп. 1, 2 ч.3 ст. 2 КАС України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою повноваження надано.
Крім того, відповідно до ч.1 ст. 9 КАС України, суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно частини 2 статті 71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
Конституція України у статті 46 встановлює, що громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.
Основні положення щодо реалізації конституційного права громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, на охорону їх життя і здоров'я та створює єдиний порядок визначення категорій зон радіоактивно забруднених територій, умов проживання і трудової діяльності на них, соціального захисту потерпілого населення, визначений Законом України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи».
Відповідно до статті 70 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», громадяни, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, мають право захищати у відповідних державних, судових органах, зокрема, свої законні інтереси.
Згідно листа Міністерства праці та соціальної політики України від 13 квітня 2001 року № 03-3/1652-018-2 «Про оплату праці у зоні відчуження ЧАЕС у 1986-1990 років осіб, які виконували роботи, пов'язані з ліквідацією наслідків аварії на ЧАЕС і запобіганням забрудненню навколишнього середовища» вказано, що листом Держкомпраці УРСР від 13 червня 1989 року № 10-769 повідомлено, що Рада Міністрів СРСР зняла гриф «секретно» з постанов ЦК КПРС, Президії Верховної Ради СРСР, Ради Міністрів СРСР і ВЦРПС від 07 травня 1986 року № 524-156, Ради Міністрів СРСР і ВЦРПС від 05 червня 1986 року № 665-195, Ради Міністрів СРСР і ВЦРПС від 29 грудня 1987 року № 1497-378, розпоряджень від 3 вересня 1986 року № 1767-рс і від 11 грудня 1986 р. № 2488-рс. Повідомлялось також, що розсекречуються прийняті до виконання постанови Ради Міністрів УРСР від 8 травня 1986 року №168-5, від 10 червня 1986 р. №207-7, розпорядження Ради Міністрів УРСР від 10 вересня 1986 року №530-рс, від 16 грудня 1986 року №694-рс, від 6 січня 1988 р. №12-рс та листи Держкомпраці УРСР, якими доводились зазначені рішення Ради Міністрів УРСР: №4с від 9 травня 1986 року, №58с від 11 червня 1986 року, №132с від 16 вересня 1986 року, №179с від 25 грудня 1986 року, №8с від 22 січня 1988 року. Знято гриф секретності з низки інших нормативних актів, пов'язаних з ліквідацією наслідків аварії на ЧАЕС.
Постанова Кабінету Міністрів СРСР та ВЦРПС «Про умови оплати праці та матеріального забезпечення, працівників підприємств, організацій і установ, зайнятих на роботах, пов'язаних з ліквідацією наслідків аварії на Чорнобильській АЕС і запобігання забрудненню навколишнього середовища» від 05 жовтня 1986 року № 665-195 передбачає встановлення за працівниками, направленими для виконання робіт, пов'язаних з ліквідацією наслідків аварії на Чорнобильській АЕС і запобігання забрудненню навколишнього середовища, збереження середньої заробітної плати.
Оплата праці робітників і службовців (відряджених у зону ЧАЕС та призваних на військові збори), за якими відповідно до чинного законодавства зберігалась за основним місцем роботи середньомісячна заробітна плата, відповідно до абзацу четвертого підпункту 1 пункту 1 постанови Ради Міністрів УРСР і Укрпрофради від 10 червня 1986 року № 207-7 (абзац четвертий пункту 1 постанови Ради Міністрів СРСР і ВЦРПС від 5 червня 1986 року № 665-195) провадилась у III, II, I зонах небезпеки у 4-кратному, 3-кратному та 2-кратному розмірі (із врахуванням 100 % тарифної ставки), виходячи з тарифної ставки, встановленої за основним місцем роботи.
Відповідно до постанови Ради Міністрів СРСР і ВЦРПС від 5 червня 1986 р. № 665-195 «Про оплату праці і матеріальне забезпечення працівників підприємств, організацій і установ, які виконували роботи, пов'язані з ліквідацією наслідків аварії на Чорнобильській АЕС і запобіганням забрудненню навколишнього середовища» (постанова Ради Міністрів УРСР і Укрпрофради від 10 червня 1986 р. № 207-7) оплата праці працівників підприємств, організацій і установ (надалі - підприємств), розташованих у зоні ЧАЕС, які виконували роботи, пов'язані з ліквідацією наслідків аварії на ЧАЕС, повинна провадитись з дня аварії в розмірах, передбачених розпорядженням Ради Міністрів СРСР від 17 травня 1986 р. №964 - у III, II, I зонах небезпеки у 5-, 4-, 3-кратному розмірах в порівнянні з нормами, встановленими діючим законодавством.
Згідно п.1 Постанови ЦК КПРС, Президії Верховної Ради СРСР, Ради Міністрів СРСР і ВЦРПС від 07 травня 1986 року № 524-156 «Про умови оплати праці й матеріального забезпечення працівників підприємств і організацій зони Чорнобильської АЕС», підвищення тарифних ставок (посадових окладів) працівників підприємств і організацій, безпосередньо зайнятим на роботах по ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС, до 100%.
Постановою Ради Міністрів СРСР і ВЦРПС від 05 червня 1986 року № 665-195 (постанова Ради Міністрів УРСР і Укрпрофради від 10 червня 1986 року № 207-7) було дозволено підприємствам залучати працівників на роботи, пов'язані з ліквідацією наслідків аварії на ЧАЕС у зоні відчуження і запобіганням забрудненню навколишнього середовища, у вихідні і святкові дні з оплатою у подвійному розмірі.
Відповідно до постанови Держкомпраці СРСР і Секретаріату ВЦРПС від 07 травня 1986 року № 153/10-43 премія за роботу в зоні ЧАЕС виплачувалась у відповідності з діючими на підприємстві системами преміювання. Встановлені граничні розміри премій було дозволено підвищувати до 60 % тарифної ставки (окладу) на місяць (підпункт 4 пункту 1 постанови Ради Міністрів УРСР і Укрпрофради від 10 червня 1986 року № 207-7).
У відповідності до пункту 1 постанови ЦК КПРС, Президії Верховної Ради СРСР, Ради Міністрів СРСР, ВЦРПС № 524-156 від 07 травня 1986 року, пунктів 1,4 постанови Ради Міністрів СРСР та ВЦРПС № 665-195 від 05 червня 1986 року, пункту 1 постанови Ради Міністрів УРСР і Української республіканської Ради професійних Спілок № 207-7 від 10 червня 1986 року, оплата за роботу у зонах небезпеки провадитися з урахуванням кратності зони небезпеки по тарифній ставці (посадовий оклад + оклад за спеціальне звання), підвищеної у два рази (наказ МВС СРСР № 0130 від 11 травня 1986 року та № 0189 від 30 червня 1986 року, вказівка МВС СРСР № 35з від 30 травня 1986 року).
На підставі вказівки МВС СРСР № 1/5725 від 21 жовтня 1986 року видана вказівка ГУ ДПО № 3/7/1587 від 17 грудня 1986 року «Про компенсацію робітникам зведеного закону протипожежної служби за постійне перебування у місті Чорнобилі в резерві у стані бойової готовності», якою визначена тарифна ставка години надходження у стані бойової готовності, як одна третина години робочого часу з виплатою за обліковий період одинарної тарифної ставки, а робітникам із числа начальницького складу окладу за спеціальне звання.
Постановою Держкомпраці СРСР і Секретаріату ВЦРПС від 07 жовтня 1986 року №153/10-43 встановлено, що працівникам, безпосередньо зайнятим на роботах по усуненню наслідків аварії на Чорнобильській АЕС, премії, заохочення й винагороди нараховувати відповідно до діючих положень на збільшені, згідно п. 1 постанови ЦК КПРС, Президії Верховної Ради СРСР, Ради Міністрів СРСР і ВЦРПС від 07 травня 1986 року № 524-156, тарифні ставки (відрядні розцінки) і посадові оклади.
Статтею 3 Закону України «Про правонаступництво України» передбачено, що закони та інші нормативні акти відповідних установ СРСР діють на території України, оскільки вони не суперечать законам України, прийнятим після проголошення незалежності України. Порядок та умови оплати праці осіб, що приймали участь у ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС у 1987 році, крім перерахованих вище, іншими нормативними актами не передбачені, отже, вони є діючими на цей час.
Згідно статті 8 КАС України, суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого, зокрема, людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави.
За таких обставин, суд вважає, що позивачу необхідно зробити перерахунок заробітної плати, оскільки його робота за період ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС повинна бути оплачена з обліком всіх зазначених вище постанов, котрі регламентують порядок оплати праці робітників та службовців з нарахуванням премії в розмірі 60 % тарифної ставки, що повинна бути підвищена на 100 %, тобто вдвічі, а також подвійною оплатою за роботу у вихідні дні, з урахуванням кратності зони небезпеки та обчислення за одну годину як 1/3 години робочого часу за період несення служби у стані бойової готовності, понад середньомісячної заробітної плати, у порівняннями із установленими чинним законодавством нормами.
Також суд зазначає, що постановою Пенсійного фонду України від 25 листопада 2005 року №22-1 затверджено Порядок подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», зареєстрований в Міністерстві юстиції України 27 грудня 2005 року за № 1566/11846.
У відповідності до пункту 7 вищевказаного Порядку, до заяви про призначення пенсії за віком додається, у тому числі, посвідчення учасника ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС та довідка про період (періоди) участі в ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС, форма якої затверджена постановою Державного Комітету СРСР по праці та соціальних питаннях від 09 березня 1988 № 122; посвідчення потерпілого від Чорнобильської катастрофи (при призначенні пенсії із використанням норм статті 55 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи»).
Таким чином, суд вважає, що відповідач у даних правовідносинах діяв у межах повноважень, але не у спосіб, що передбачений діючим законодавством, у зв'язку з чим позов про визнання незаконними дії відповідача щодо нарахування позивачу грошового утримання без врахуванням вищевказаних нормативно-правових актів, зобов'язання відповідача зробити перерахунок грошового утримання з урахуванням зазначених нормативно-правових актів та видачі відповідної довідки для пред'явлення до органів УПФУ для нарахування пенсії, є обґрунтованим та таким, що підлягає задоволенню в повному обсязі.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст.2-15, 17-18, 41-42, 47-51, 56-59, 69-71, 79, 86, 87, 94, 99, 104-107, 110-111, 121, 122-143, 151-154, 158, 162, 163, 167, 185-186, 254, 256 Кодексу адміністративного судочинства України,
Адміністративний позов ОСОБА_1 до Управління Міністерства надзвичайних ситуацій в м.Донецьку Головного управління Міністерства надзвичайних ситуацій України в Донецькій області про визнання дій незаконними та зобов'язання вчинити певні дії, задовольнити в повному обсязі.
Визнати незаконними дії Управління Міністерства надзвичайних ситуацій в м.Донецьку Головного управління Міністерства надзвичайних ситуацій України в Донецькій області щодо нарахування ОСОБА_1 грошового утримання за період роботи по ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС з 12.07.1987р. по 29.09.1987р. без урахування постанови Ради міністрів СРСР та ВЦРПС № 655-195 від 05 червня 1986 року, постанови Ради Міністрів УРСР і Української республіканської Ради професійних Спілок від 10 червня 1986 року № 207-7, постанова Ради Міністрів СРСР №524-156 від 07 травня 1986 року, а також наказів МВС СРСР № 0130 від 11 травня 1986 року та № 0189 від 30 червня 1986 року, вказівки МВС СРСР № 35з від 30 травня 1986 року, постанови Держкомітету СРСР з праці і ВЦРПС № 153/10-43 від 07 травня 1986 року, вказівки УПО МВС № 3/7/1587 від 17 грудня 1986 року та МВС СРСР № 1/5725 від 21 жовтня 1986 року, роз'яснення ГУ ДПО МВС України № 12/8/1763 від 29 травня 2002 року.
Зобов'язати Управління Міністерства надзвичайних ситуацій в м.Донецьку Головного управління Міністерства надзвичайних ситуацій України в Донецькій області провести ОСОБА_1 перерахунок грошового утримання за період роботи по ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС з 12.07.1987р. по 29.09.1987р. з урахуванням постанови Ради міністрів СРСР та ВЦРПС № 655-195 від 05 червня 1986 року, постанови Ради Міністрів УРСР і Української республіканської Ради професійних Спілок від 10 червня 1986 року № 207-7, постанова Ради Міністрів СРСР № 524-156 від 07 травня 1986 року, а також наказів МВС СРСР № 0130 від 11 травня 1986 року та № 0189 від 30 червня 1986 року, вказівки МВС СРСР № 35з від 30 травня 1986 року, постанови Держкомітету СРСР з праці і ВЦРПС № 153/10-43 від 07 травня 1986 року, вказівки УПО МВС № 3/7/1587 від 17 грудня 1986 року та МВС СРСР № 1/5725 від 21 жовтня 1986 року, роз'яснення ГУ ДПО МВС України № 12/8/1763 від 29 травня 2002 року, та видати відповідну довідку про грошове утримання з урахуванням перерахунку для пред'явлення до органів Управління Пенсійного фонду України для нарахування пенсії.
Постанова в повному обсязі виготовлена 18.06.2012 року.
У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження. Постанова в адміністративній справі може бути оскаржена в апеляційному порядку шляхом подання через Донецький окружний адміністративний суд апеляційної скарги на постанову суду першої інстанції. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції. Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.
Суддя Козаченко А.В.