Україна ДОНЕЦЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
07 червня 2012 р. Справа № 2а/0570/3869/2012
Приміщення суду за адресою: 83052, м.Донецьк, вул. 50-ої Гвардійської дивізії, 17
час прийняття постанови: 13 год. 40 хв.
Донецький окружний адміністративний суд в складі:
головуючого судді Козаченка А.В.
при секретарі Шалагіновій М.В.
за участю:
позивача ОСОБА_1
представника позивача ОСОБА_2
представника відповідача Смєховича Д.В.
розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Управління Міністерства внутрішніх справ України на Донецькій залізниці про визнання протиправними та скасування наказів, поновлення на посаді та стягнення середньої заробітної плати за час вимушеного прогулу,-
ОСОБА_1 звернувся до Донецького окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Управління Міністерства внутрішніх справ України на Донецькій залізниці про визнання протиправними та скасування наказів, поновлення на посаді та стягнення середньої заробітної плати за час вимушеного прогулу.
В обґрунтування позову (з урахуванням уточнених позовних вимог) позивач зазначив, що він з 2005 року проходив службу в органах внутрішніх справ, з листопада 2009 року призначений на посаду оперуповноваженого відділення кримінальної міліції у справах дітей лінійного відділу на станції Донецьк УМВС України на Донецькій залізниці, присвоєно спеціальне звання старший лейтенант міліції.
Наказом начальника УМВС України на Донецькій залізниці від 28.02.2012р. №80 о/с позивач звільнений з органів внутрішніх справ, згідно з Положенням про проходження служби рядовим і начальницьким складом ОВС за п.66 (за скоєння вчинків, що дискредитують звання рядового і начальницького складу).
19.03.2012р. позивач прибув до відповідача для отримання трудової книжки, однак його ознайомили з наказом про покарання від 28.02.2012р. №70, в якому прийнято рішення про його звільнення за скоєння вчинків, що дискредитують звання рядового і начальницького складу ОВС України.
Позивач не погоджується з такими рішеннями відповідача з наступних підстав.
Оскаржувані накази про звільнення прийняті відповідачем під час знаходження позивача на лікарняному в період з 24.02.2012р. по 12.03.2012р. При цьому, наказом відповідача від 26.03.2012р. №117 о/с, виданим замість наказу №80 о/с від 28.02.2012р., позивач звільнений з ОВС з 16.03.2012р., тобто у період знаходження його на лікарняному.
Доводи відповідача щодо відмови позивача від ознайомлення з висновками службового розслідування та наказами про звільнення №70, №80 о/с від 28.02.2012р. не відповідають дійсності, оскільки позивач 28.02.2012р. знаходився на лікарняному та йому було запропоновано лише надати пояснення, від яких він відмовився у відповідності до ст.63 Конституції України, у зв'язку з поганим самопочуттям.
Відповідно до п.3-5 Інструкції про проведення службових розслідувань в ОВС України, затвердженого наказом МВС України від 06.12.1991р., інспекція по особовому складу у даному випадку не мала права проводити службове розслідування, так як до їх компетенції цей випадок не відноситься, та пояснення що є в матеріалах службового розслідування не відповідають дійсності.
Також, позивач зазначає, що у відповідності до ч.2 ст.8 Дисциплінарного статуту ОВС України, таке дисциплінарне стягнення, як звільнення, виконується після прибуття особи до місця проходження служби з лікарняного, відпустки або відрядження. До того ж, позивач вважає, що звільнення з ОВС є крайнім заходом дисциплінарного стягнення. При цьому, позивач вказує, що поняття проступку, що дискредитує звання рядового і начальницького складу ОВС не передбачено жодним з нормативних актів України.
На підставі викладеного позивач просив визнати протиправними та скасувати накази відповідача №70 від 28.02.2012р. та №117 о/с від 26.03.2012р. в частині звільнення позивача; поновити позивача на посаді оперуповноваженого відділення кримінальної міліції у справах дітей лінійного відділу на станції Донецьк УМВС України на Донецькій залізниці; зобов'язати відповідача виплатити позивачу заробітну плату за час вимушеного прогулу, починаючи з 17.03.2012р. по час поновлення на посаді.
Позивач та його представник у судовому засіданні підтримали уточнені позовні вимоги, надали пояснення аналогічно викладеному в позові та уточненнях до нього, просили задовольнити позовні вимоги в повному обсязі.
Представник відповідача у судовому засіданні позовні вимоги не визнав, вважав їх необґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню, надав суду письмові заперечення (а.с.204-210 т.1), згідно яких просив відмовити у задоволенні позовних вимог.
Заслухавши пояснення позивача та його представника, представника відповідача, дослідивши матеріали справи, суд вважає, що позовні вимоги не підлягають задоволенню з наступних підстав.
Так судом встановлено, що позивач з 2005 року проходив службу в органах внутрішніх справ, у зв'язку з чим 24.09.2005р. прийняв присягу працівника ОВС України. 30 листопада 2009 року позивач призначений на посаду оперуповноваженого відділення кримінальної міліції у справах дітей лінійного відділу на станції Донецьк УМВС України на Донецькій залізниці, та має спеціальне звання - старший лейтенант міліції, що підтверджується наказом № 82 о/с від 23.11.2009р., послужним списком та трудовою книжкою (а.с.39, 90-95, 226, 230 т.1).
Наказом УМВС України на Донецькій залізниці від 28.02.2012р. №70 «Про притягнення до дисциплінарної відповідальності працівників ЛВ на ст. Донецьк УМВС України на Донецькій залізниці» за скоєння вчинків, що дискредитують звання рядового і начальницького складу ОВС України, тобто здійснення публічних дій, що ганьблять в очах громадськості представника органів внутрішніх справ, порушення вимог Кодексу Честі працівника органів внутрішніх справ, затвердженого наказом МВС України від 11.01.1996р. №18, Присяги працівника органів внутрішніх справ України, порушення вимог п.7 Етичного Кодексу працівника органів внутрішніх справ України, схваленого колегією МВС України 05.10.2000р. №7км/8, ст. 7 Дисциплінарного статуту ОВС України, оперуповноваженого відділення кримінальної міліції у справах дітей лінійного відділу на станції Донецьк старшого лейтенанта міліції ОСОБА_1 звільнено з ОВС відповідно до п.66 (за дискредитацію) Положення про проходження служби рядовим і начальницьким складом ОВС (а.с.31-32 т.1).
Наказом УМВС України на Донецькій залізниці №80 о/с від 28.02.2012р. реалізований вищевказаний наказ від 28.02.2012р. №70, а саме згідно з Положенням про проходження служби рядовим і начальницьким складом ОВС звільнено зі служби в ОВС у запас Збройних Сил (з постановкою на військовий облік) за п.66 (за скоєння вчинків, що дискредитують звання рядового і начальницького складу) старшого лейтенанта міліції ОСОБА_1 (М-176790), оперуповноваженого відділення кримінальної міліції у справах дітей лінійного відділу на станції Донецьк УМВС України на Донецькій залізниці, з 29.02.2012р. Підставою звільнення зазначений наказ відповідача від 28.02.2012р. №70 (а.с.34 т.1).
Наказом УМВС України на Донецькій залізниці №117 о/с від 26.03.2012р. відмінено п.1 наказу УМВС України на Донецькій залізниці від 28.02.2012р. №80 о/с щодо звільнення з ОВС ОСОБА_1, та згідно з Положенням про проходження служби рядовим і начальницьким складом ОВС звільнено зі служби в ОВС у запас Збройних Сил (з постановкою на військовий облік) за п.66 (за скоєння вчинків, що дискредитують звання рядового і начальницького складу) старшого лейтенанта міліції ОСОБА_1 (М-176790), оперуповноваженого відділення кримінальної міліції у справах дітей лінійного відділу на станції Донецьк УМВС України на Донецькій залізниці, з 16.03.2012р. Підставою звільнення зазначені наказ відповідача від 28.02.2012р. №70, листок непрацездатності комунальної медичної установи «Клінічна Руднічна лікарня» від 12.03.2012р. серії АВП №346048, листок звільнення від службових обов'язків через тимчасову непрацездатність № ДК 7263 від 13.03.2012р. (а.с.90 т.1).
Стосовно доводів представника відповідача щодо порушення позивачем строків звернення до суду з даним позовом суд зазначає наступне.
Відповідно до ч. 1 ст. 99 КАС України адміністративний позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.
Частиною 3 ст. 99 КАС України встановлено, що для звернення до суду у справах щодо прийняття громадян на публічну службу, її проходження, звільнення з публічної служби встановлюється місячний строк, який обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
При цьому, про порушення своїх прав у спірних правовідносинах позивач дізнався з моменту отримання 17.03.2012р. повідомлення про його звільнення від УМВС України на Донецькій залізниці, а з даним позовом звернувся до суду 29.03.2012р., про що свідчить штамп канцелярії суду на позовній заяві.
Таким чином, суд вважає, що позивач звернувся до суду з даним позовом в межах строку звернення до суду.
Проблемою даного спору є питання щодо законності звільнення позивача з органів внутрішніх справ.
З приводу спірних правовідносин суд зазначає наступне.
Правовідносини, пов'язані з проходженням та звільненням з публічної служби в органах внутрішніх справ, регулюються законодавством у сфері проходження служби, а саме Законом України «Про міліцію», Положенням про проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ України, затвердженим постановою Кабінету Міністрів УРСР від 29.07.1991 р. №114, Дисциплінарним статутом органів внутрішніх справ та іншими.
За Конституцією України державна служба, до якої відноситься і служба в органах внутрішніх справ, є єдиною за своїми основами (пункт 12 частини першої статті 92). Законодавство України стосовно державної служби, визначаючи загальні засади діяльності та статус державних службовців, які працюють в державних органах та їх апараті, спрямоване на підвищення ефективності державної служби, добір компетентних і відданих справі кадрів, що досягається у тому числі і окремими заходами, а саме - встановленням додаткових, крім передбачених законами, процедур відбору громадян на державну службу та вимог, які висуваються до них, шляхів просування по службі, умов оплати праці державних службовців, підвищений рівень їх відповідальності у разі порушення дисципліни тощо.
Пунктом 66 Положення «Про проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ», затвердженого Постановою Кабінету Міністрів УРСР від 29 липня 1991 р. №114, встановлено, що особи рядового і начальницького складу звільняються зі служби в запас (з постановкою на військовий облік) за скоєння вчинків, що дискредитують звання рядового і начальницького складу.
Відповідно до ст.1 Закону України «Про Дисциплінарний статут органів внутрішніх справ України» від 22 лютого 2006 року №3460-IV, службова дисципліна - дотримання особами рядового і начальницького складу Конституції і законів України, актів Президента України і Кабінету Міністрів України, наказів та інших нормативно-правових актів Міністерства внутрішніх справ України, підпорядкованих йому органів і підрозділів та Присяги працівника органів внутрішніх справ України.
Стаття 2 Дисциплінарного статуту передбачає, що дисциплінарний проступок - невиконання чи неналежне виконання особою рядового і начальницького складу службової дисципліни.
Згідно ст.5 Дисциплінарного статуту, за вчинення дисциплінарних проступків особи рядового і начальницького складу несуть дисциплінарну відповідальність згідно з цим Статутом.
Статтею 7 Дисциплінарного статуту передбачено, що службова дисципліна базується на високій свідомості та зобов'язує кожну особу рядового і начальницького складу:
- дотримуватися законодавства, неухильно виконувати вимоги Присяги працівника органів внутрішніх справ України, статутів і наказів начальників;
- захищати і охороняти від протиправних посягань життя, здоров'я, права та свободи громадян, власність, довкілля, інтереси суспільства і держави;
- поважати людську гідність, виявляти турботу про громадян і бути готовим у будь-який час надати їм допомогу;
- дотримуватися норм професійної та службової етики;
- берегти державну таємницю;
- у службовій діяльності бути чесною, об'єктивною і незалежною від будь-якого впливу громадян, їх об'єднань та інших юридичних осіб;
- стійко переносити всі труднощі та обмеження, пов'язані зі службою;
- постійно підвищувати свій професійний та культурний рівень;
- сприяти начальникам у зміцненні службової дисципліни, забезпеченні законності та статутного порядку;
- виявляти повагу до колег по службі та інших громадян, бути ввічливим, дотримуватися правил внутрішнього розпорядку, носіння встановленої форми одягу, вітання та етикету;
- з гідністю і честю поводитися в позаслужбовий час, бути прикладом у дотриманні громадського порядку, припиняти протиправні дії осіб, які їх учиняють;
- берегти та підтримувати в належному стані передані їй в користування вогнепальну зброю, спеціальні засоби, майно і техніку.
У разі виявлення порушень законодавства, зловживань чи інших правопорушень у службовій діяльності особа рядового або начальницького складу повинна вжити заходів щодо припинення цих порушень та доповісти про це безпосередньому або старшому прямому начальникові.
Відповідно до ст. 12 Дисциплінарного статуту ОВС України на осіб рядового і начальницького складу органів внутрішніх справ за порушення службової дисципліни можуть накладатися такі види дисциплінарних стягнень:
1) усне зауваження
2) зауваження
3) догана
4) сувора догана
5) попередження про неповну посадову відповідність
6) звільнення з посади
7) пониження в спеціальному званні на один ступінь
8) звільнення з органів внутрішніх справ
Відповідно до ст. 14 Дисциплінарного статуту ОВС України, з метою з'ясування всіх обставин дисциплінарного проступку, учиненого особою рядового або начальницького складу, начальник призначає службове розслідування. Перед накладенням дисциплінарного стягнення начальник або особа, яка проводить службове розслідування, повинні зажадати від порушника надання письмового пояснення. Небажання порушника надавати пояснення не перешкоджає накладенню дисциплінарного стягнення. Зміст наказу доводиться до відома особи рядового або начальницького складу, яку притягнуто до дисциплінарної відповідальності, під підпис. При визначенні виду дисциплінарного стягнення мають враховуватися тяжкість проступку, обставини, за яких його скоєно, заподіяна шкода, попередня поведінка особи та визнання нею своєї вини, її ставлення до виконання службових обов'язків, рівень кваліфікації тощо.
Відповідно до приписів ст.ст.20, 21 Дисциплінарного статуту ОВС України, особа рядового або начальницького складу має право усно чи письмово послідовно звернутися зі скаргою щодо накладення на неї дисциплінарного стягнення до старшого прямого начальника - аж до міністра внутрішніх справ України або до суду. Дисциплінарне стягнення може бути оскаржено протягом трьох місяців з дня ознайомлення з наказом особи, на яку воно накладено.
Згідно ст.26 Дисциплінарного статуту ОВС України, дисциплінарне стягнення повинно відповідати тяжкості вчиненого проступку і ступеню провини, а при визначенні виду і міри покарання беруться до уваги: характер проступку, його наслідки, обставини, за яких його було вчинено, попередня поведінка винного, його ставлення до служби, стаж служби і рівень кваліфікації.
Етичний кодекс працівника органів внутрішніх справ України передбачає, що працівники органів внутрішніх справ зобов'язуються у своїй роботові неухильно керуватись законодавством України, виконувати норми Дисциплінарного статуту. У службових і позаслужбових стосунках з людьми, в особистій поведінці бути зразком чесності, тактовності, зовнішньої охайності і внутрішньої дисциплінованості, культури спілкування, зокрема мовної.
Присяга працівника органів внутрішніх справ України передбачає, що працівник органів внутрішніх справ України присягає виконувати вимоги статутів і наказів.
Суд зазначає, що порядок проведення службових розслідувань, що здійснюють інспекції з особового складу, інші підрозділи і посадові особи органів внутрішніх справ у випадках надзвичайних подій, правопорушень та інших неправильних дій, скоєних особами рядового і начальницького складу органів внутрішніх справ, визначений Інструкцією про порядок проведення службових розслідувань в органах внутрішніх справ України, затвердженої наказом МВС України від 06.12.1991 року № 552.
Відповідно до ч. 2 зазначеної Інструкції №552, завданням службового розслідування є повне, об'єктивне і всебічне розслідування обставин порушень, скоєних особами рядового і начальницького складу органів внутрішніх справ, виявлення причин і умов, що сприяли їхньому скоєнню, встановлення винних і забезпечення правильного застосування чинних нормативних актів для того, щоб кожних винний був притягнутий до відповідальності, а жоден невинний не постраждав. Службове розслідування має сприяти дотриманню законності, викоренню випадків її порушення, а також вихованню в особового складу органів внутрішніх справ почуття точного і безумовного дотримання законодавства.
Отже, одним із завдань службового розслідування є саме забезпечення правильного застосування чинних нормативних актів задля недопущення притягнення невинних до відповідальності.
Також, суд зазначає, що згідно пункту 10 Інструкції про порядок проведення службових розслідувань в органах внутрішніх справ України, при проведенні службового розслідування повному, об'єктивному і всебічному дослідженню підлягають: подія порушення (час, місце, спосіб, інші обставини), наявність вини працівника органів внутрішніх справ у скоєнні порушення, мета та мотиви порушення, обставини, які впливають на ступінь і характер відповідальності порушника як ті, що пом'якшують чи обтяжують його відповідальність, характеристика особи, яка скоїла порушення (ставлення до служби, поведінка до порушення), причини та умови, що сприяли скоєнню порушення, характер і розмір нанесених порушенням збитків.
У відповідності до частини 10 статті 14 Дисциплінарного Статуту при визначенні виду дисциплінарного стягнення мають враховуватися тяжкість проступку, обставини, за яких його скоєно, заподіяна шкода, попередня поведінка особи та визнання нею своєї вини, її ставлення до виконання службових обов'язків, рівень кваліфікації тощо.
Згідно висновку службового розслідування щодо неправомірних дій з боку оперуповноваженого ВКМСД ЛВ на станції Донецьк УМВС України на Донецькій залізниці старшого лейтенанта міліції ОСОБА_1 (а.с.25-28 т.1) вбачається, що 23.02.2012р. між продавцем магазину «Сотбі» (м-н Калінінський Червоногвардійського району м. Макіївки) ОСОБА_4 та покупцем оперуповноваженим ВКМСД ЛВ на станції Донецьк УМВС України на Донецькій залізниці старшим лейтенантом міліції ОСОБА_1 виник конфлікт, у ході якого останній ударив продавця пляшкою по обличчю. Про даний факт повідомлено до чергової частини Червоногвардійського РВ Макіївського МУ ГУМВС України в Донецькій області. Дану подію зареєстровано в ЖРЗПЗ за №900 від 23.02.2012р. о 19-05 та на місце події направлено слідчо-оперативну групу у складі командира БПС Макіївського МУ старшого лейтенанта міліції ОСОБА_6, інспекторів ПС БПС прапорщиків міліції ОСОБА_7 і ОСОБА_8 та старшого дільничного інспектора міліції СДІМ майора міліції ОСОБА_9 Працівниками слідчо-оперативної групи ОСОБА_1 запропоновано пройти з ними до райвідділу для з'ясування усіх обставин події, від чого він категорично відмовився. В подальшому під час спілкування з працівниками райвідділу ОСОБА_1 повів себе агресивно, висловлювався на їх адресу грубою брудною лайкою та вдарив ногою майора міліції ОСОБА_9, чим спричинив йому тілесні ушкодження, у зв'язку з чим до ОСОБА_1 застосовані спецзасіб БР та заходи фізичного впливу. У цей час до магазину зайшов оперуповноважений СБНОН Калінінського РВ ДМУ ГУМВС України в Донецькій області старший лейтенант міліції ОСОБА_10, який спробував завадити затриманню свого знайомого ОСОБА_1, у зв'язку з чим їх затримано та доставлено до Червоногвардійського РВ Макіївського МУ. Факт спричинення тілесних ушкоджень ОСОБА_9 зареєстрований в ЖРЗПЗ Червоногвардійського РВ Макіївського МУ ГУМВС України в Донецькій області за №907. ОСОБА_9 було госпіталізовано до ЦМЛ №2 м. Макіївки, де встановлено діагноз «закритий перелом 4-5 ребер зліва».
Допитаний у судовому засіданні в якості свідка ОСОБА_11 надав пояснення, що разом з позивачем він учився в школі, 23.02.2012 року він знаходився біля магазину «Сотбі» і через вітрину бачив, що на позивача в магазині кричали дві продавщиці, потім його не відпускали на вулицю та відштовхували від дверей, через декілька хвилин з*явилися працівники ППС та почали закручувати позивачу руки, після чого під*їхали ще працівники міліції, а потім підійшов батько позивача та ще один парень, потім з*явився чоловік зі служби безпеки, вивели позивача та деяких осіб і посадили у автомобіль МВС, він не бачив, щоб позивач наносив будь-кому удари в магазині.
Також у судовому засіданні було досліджено матеріали про відмову у порушенні кримінальної справи №5пр 12 за фактом спричинення тілесних ушкоджень дільничному інспектору ОСОБА_9 (а.с.132-203, т.1).
Отже, підставою винесення оскаржуваних наказів про звільнення позивача з ОВС, відповідачем визначено скоєння позивачем вчинків, що дискредитують звання рядового і начальницького складу ОВС України, а саме здійснення публічних дій, що ганьблять в очах громадськості представника органів внутрішніх справ, порушення вимог Кодексу Честі працівника органів внутрішніх справ, Присяги працівника органів внутрішніх справ України, Етичного Кодексу працівника органів внутрішніх справ України та ст. 7 Дисциплінарного статуту ОВС України.
При цьому, суд зазначає, що поняття вчинків, що дискредитують звання рядового і начальницького складу ОВС України законодавством України не визначено, у зв'язку з чим в кожному конкретному випадку відповідач як суб'єкт владних повноважень самостійно визначає, чи є конкретне діяння таким, що дискредитує звання рядового і начальницького складу ОВС. До того ж, суд вважає, що звільнення посадової особи з ОВС України за скоєння вчинків, що дискредитують звання рядового і начальницького складу ОВС України, не є видом дисциплінарного стягнення і є окремою підставою для звільнення. Така думка суду підтверджується позицією Вищого адміністративного суду України у справах про поновлення на публічній службі, зокрема справа №К25354/10 та справа №2а-15767/09/2670.
Також суд зазначає, що відповідно до Кодексу честі працівника ОВС України, затвердженим наказом МВС України від 11.01.1996р. №18, громадянин України, який вирішив присвятити своє життя службі в ОВС, добровільно бере на себе обов'язок служити Закону, виконувати вимоги Присяги, додержуватись високоморальних норм поведінки.
При виконання службових обов'язків та у повсякденному житті працівник міліції повинен, у тому числі і своїми вчинками та поведінкою, способом життя стверджувати високі принципи безкорисливості, чесності та скромності у громадському та особистому житті, нетерпимо ставитись до будь-яких аморальних проявів, активно боротися з цими явищами в колективах ОВС.
Етичний кодекс працівника ОВС України передбачає, що працівники ОВС зобов'язуються у службових та позаслужбових стосунках з людьми, в особистій поведінці бути зразком чесності, тактовності, зовнішньої охайності і внутрішньої дисциплінованості, культури спілкування, зокрема мовної, а у разі недотримання взятих зобов'язань бути готовим нести відповідальність, передбачену законодавством України, іншими чинними нормативними актами, що регламентують діяльність ОВС.
Присяга працівника ОВС України передбачає, що працівник міліції присягає з високою відповідальністю виконувати свій службовий обов'язок, вимоги статутів і наказів, постійно вдосконалювати професійну майстерність та підвищувати рівень культури, всіляко сприяти зміцненню авторитету ОВС.
З такими умовами проходження служби в ОВС України позивач був ознайомлений, про що свідчить його власноручний підпис у відповідних зобов'язаннях (а.с.227-229 т.1).
За таких обставин, суд зазначає, що у судовому засіданні встановлено вчинення позивачем дій, що дискредитують звання рядового і начальницького складу ОВС та підтверджується як матеріалами службового розслідування так і матеріалами перевірки, проведеної прокуратурою м.Макіївки (а.с.41-89, 132-203).
Стосовно доводів позивача щодо відсутності у інспекції по особовому складу повноважень на проведення службового розслідування у даному випадку суд зазначає наступне.
У відповідності до п.3 Інструкції про порядок проведення службових розслідувань в органах внутрішніх справ України, проведення службового розслідування інспекції з особового складу можуть доручити виключно керівник органу (міністр, державний секретар), начальник підрозділу, його заступник по роботі з персоналом, а в МВС України - і начальник УВБР. Проведення службових розслідувань працівникам інших служб можуть доручати керівник органу внутрішніх справ або його заступник.
Згідно п.4 Інструкції про порядок проведення службових розслідувань в органах внутрішніх справ України, інспекції з особового складу залучають до проведення службових розслідувань у випадках: порушень законності, скоєних керівниками органів внутрішніх справ і служб ГУМВС, УМВС, УМВСТ; дорожньо-транспортних пригод, скоєних працівниками ОВС, якщо при цьому загинули люди; застосування працівниками органів внутрішніх справ вогнепальної зброї, якщо при цьому є поранені або загиблі; вчинення злочинів працівниками органів внутрішніх справ, корупції; самогубств і загибелі працівників міліції; поранення працівників.
Крім цього, суд зазначає, що на момент отримання спецповідомлення про скоєння позивачем вчинку, що дискредитує звання рядового і начальницького складу ОВС України, цей вчинок мав ознаки злочину, що підтверджується реєстраційним записом у ЖРЗПЗ Червоногвардійського РВ ММУ ГУМВС України в Донецькій області /№900, №907, №908/ (а.с.41, 46-47, 86-89 т.1).
Таким чином, суд вважає, що інспекція по особовому складу мала підстави проводити службове розслідування за дорученням т.в.о. начальника УМВС України на Донецькій залізниці.
При цьому, доводи позивача щодо не ознайомлення його з висновком службового розслідування та наказами про звільнення спростовуються наданими у судове засідання представником відповідача Актом від 28.02.2012р., рапортом від 28.02.2012р. старшого інспектора сектору ІОС ВКЗ УМВС України на Донецькій залізниці та Актом від 29.02.2012р. і журналом обліку відвідувачів та запрошених (а.с.29-30, 33, 35, 221-224, 225 т.1), згідно яких вбачається, що позивач відмовився ознайомитись з наказами про звільнення та висновком службового розслідування.
Щодо неправомірності винесення оскаржуваних наказів у період тимчасової непрацездатності позивача, суд зазначає наступне.
Згідно листків непрацездатності серії АВП №335522 та серії АВП №34604, листка звільнення від службових обов'язків через тимчасову непрацездатність №346048, витягу з історії хвороби 3410/152, позивач знаходився на амбулаторному лікуванні з 24.02.2012р. по 22.03.2012р. включно (а.с.9, 119, 214, 215 т.1).
Відповідно до правових позицій, неодноразово викладених у судових рішеннях ВАСУ та ВСУ, у разі звільнення особи під час проходження публічної служби в період його тимчасової непрацездатності, пріоритетними є норми спеціальних законів, а не Кодексу законів про працю України, у зв'язку з чим порушене право позивача може бути відновлено шляхом зміни дати звільнення, тобто після закінчення періоду непрацездатності, за наявності підстав для звільнення.
Так, на підставі рапорту та листа заступника начальника ЛВ з КЗ ЛВ на ст. Донецьк УМВС України на Донецькій залізниці від 22.03.2012р. (а.с.211-212 т.1), наказом УМВС України на Донецькій залізниці №117 о/с від 26.03.2012р. відмінено п.1 наказу УМВС України на Донецькій залізниці від 28.02.2012р. №80 о/с щодо звільнення з ОВС ОСОБА_1, та згідно з Положенням про проходження служби рядовим і начальницьким складом ОВС звільнено зі служби в ОВС у запас Збройних Сил (з постановкою на військовий облік) за п.66 (за скоєння вчинків, що дискредитують звання рядового і начальницького складу) старшого лейтенанта міліції ОСОБА_1 (М-176790), оперуповноваженого відділення кримінальної міліції у справах дітей лінійного відділу на станції Донецьк УМВС України на Донецькій залізниці, з 16.03.2012р. Підставою звільнення зазначений наказ відповідача від 28.02.2012р. №70, листок непрацездатності комунальної медичної установи «Клінічна Руднічна лікарня» від 12.03.2012р. серії АВП №346048, листок звільнення від службових обов'язків через тимчасову непрацездатність № ДК 7263 від 13.03.2012р. (а.с.20, 215 т.1).
При цьому суд зазначає, що листок непрацездатності серії АВП №335522 (а.с.119, т.1) про знаходження на амбулаторному лікуванні з 13.03.2012 по 20.03.2012 позивачем до відповідача взагалі не надавався і сторонами ця обставина не заперечувалася (був наданий лише суду під час судового засідання). Отже, враховуючи відсутність у відповідача листка непрацездатності та те, що саме працівник зобов'язаний надати лікарняний до місця роботи, у відповідача відсутні підстави як для сплати позивачу суми грошового забезпечення за час непрацездатності, так і для зміни дати звільнення.
За таких обставин суд вважає, що під час звільнення позивача за скоєння вчинку, що дискредитує звання рядового і начальницького складу, відповідач діяв на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Суд також відмовляє у задоволені позовних вимог щодо стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу, оскільки вони є похідними і наслідком вимог позивача про скасування наказів про звільнення та поновлення на попередній посаді, а в судовому засіданні встановлено правомірність звільнення позивача.
Відповідно до ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно з пп. 1, 2 ч.3 ст. 2 КАС України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою повноваження надано.
Крім того, відповідно до ч.1 ст. 9 КАС України, суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно із ч. 1 ст. 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу. Згідно з ч. 2 ст. 71 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
Таким чином, виходячи з вищенаведених правових норм та досліджених обставин, суд вважає, що відповідачем в судовому засіданні доведений факт правомірності звільнення позивача, у зв'язку з чим позовні вимоги позивача є необґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню.
Згідно статті 94 Кодексу адміністративного судочинства України судові витрати покладаються на позивача.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст.2-15, 17-18, 41-42, 47-51, 56-59, 69-71, 79, 86, 87, 94, 99, 104-107, 110-111, 121, 122-143, 151-154, 158, 162, 163, 167, 185-186, 254 Кодексу адміністративного судочинства України,
У задоволені позову ОСОБА_1 до Управління Міністерства внутрішніх справ України на Донецькій залізниці про визнання протиправними та скасування наказів, поновлення на посаді та стягнення середньої заробітної плати за час вимушеного прогулу - відмовити.
Постанова в повному обсязі виготовлена 12.06.2012 року.
У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження. Постанова в адміністративній справі може бути оскаржена в апеляційному порядку шляхом подання через Донецький окружний адміністративний суд апеляційної скарги на постанову суду першої інстанції. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції. Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.
Суддя Козаченко А.В.