Україна ДОНЕЦЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
14 червня 2012 р. Справа № 2а/0570/6456/2012
Приміщення суду за адресою: 83052, м.Донецьк, вул. 50-ої Гвардійської дивізії, 17
час прийняття постанови: 09 год. 40 хв.
Донецький окружний адміністративний суд в складі:
головуючого судді Тарасенко І.М.
при секретарі Бебешко Ю.О.
за участю:
прокурора Цупка О.В.,
представника відповідача Кірпічникова О.М.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду адміністративну справу за позовом Військового прокурора Донецького гарнізону в інтересах громадянина ОСОБА_2 до Військової частини 3037 про визнання неправомірними дії та зобов'язання виплатити компенсацію за не отримане речове майно,-
Військовий прокурор звернувся до Донецького окружного адміністративного суду з адміністративним позовом в інтересах громадянина ОСОБА_2 до Військової частини 3037 про визнання неправомірними дії та зобов'язання виплатити компенсацію за не отримане речове майно.
В обґрунтування позовних вимог зазначив, що позивач - майор у відставці проходив військову службу у військовій частині 3037 на посаді начальника навчального полігону, де і знаходився на всіх видах забезпечення. Наказом командувача внутрішніх військ МВС України від 10.07.2009 № 73о/с ОСОБА_2 звільнений з військової служби у відставку без права носіння військової форми одягу за пунктом «б» частини 6 статті 26 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу», а наказом командира військової частини 3037 № 149 від 31.07.2009 року - виключений із списків особового складу.
На підставі ст. 9-1 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», ст.ст. 10, 14, 28 «Положення про порядок речового забезпечення військовослужбовців Збройних Сил та інших військових формувань у мирний час», затвердженого постановою Кабінету Міністрів України № 1444 від 28.10.2004 р., позивач повинен був одержати за рахунок держави речове майно або грошову компенсацію замість нього, але таке майно відповідачем видане не було, компенсація за нього у розмірі 5299,42 грн. не сплачена, що підтверджується довідкою № 37 від 31.07.2009 року на виплату компенсації замість належних предметів речового майна (форми одягу).
Таким чином, прокурор просив визнати неправомірними дії командування військової частини 3037 щодо невиплати ОСОБА_2 заборгованості по виплаті компенсації замість належних предметів речового майна у сумі 5299, 42 грн., зобов'язати військову частину 3037 виплатити ОСОБА_2 заборгованість по виплаті компенсації замість належних предметів речового майна у сумі 5299, 42 грн.
Позивач у судове засідання не з'явився, про дату, час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином. 14.06.2012 року за Вх. № 19344/12 через канцелярію суду надав клопотання, відповідно до якого просив розглянути справу без участі його, позовні вимоги підтримує в повному обсязі.
Прокурор в судовому засіданні позовні вимоги підтримав у повному обсязі, просив позов задовольнити повністю, надав пояснення аналогічні викладеним у позовній заяві.
Представник відповідача в судовому засідання позовні вимоги не визнав, просив у задоволені позову відмовити.
Заслухавши пояснення прокурора, представника відповідача, дослідивши обставини справи та перевіривши їх доказами в межах заявлених позовних вимог, суд встановив наступне.
Так, в судовому засіданні встановлено, що наказом командувача внутрішніх військ МВС України від 10.07.2009 № 73о/с ОСОБА_2 звільнений з військової служби у відставку без права носіння військової форми одягу за пунктом «б» частини 6 статті 26 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу».
Крім того, наказом командира військової частини 3037 №149 від 31.07.2009 року майор у відставці ОСОБА_2 - начальник навчального полігону виключений із списків особового складу.
Під час проходження служби у Збройних Силах України позивач знаходився на всіх видах забезпечення у Військовій частині 3037, у тому числі на речовому забезпечені, але речовим майном позивач не був забезпечений.
Згідно довідки № 37 від 31.07.2009 року на виплату компенсації замість належних предметів речового майна, яка видана ОСОБА_2 (а.с. 14-15), сума, яка призначена до виплати позивачу за невидане речове забезпечення складає 5299, 42 грн.
У добровільному порядку вказану суму відповідач не виплачує.
Позивач із зазначеними діями відповідача не погоджується та вважає, що відповідачем порушуються його права, у зв'язку із чим прокурор в інтересах ОСОБА_2 звернувся до суду із даним позовом.
Так, згідно із частиною 2 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
Правовідносини, з приводу яких виник спір, регулюються Законом України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» та Положенням про порядок речового забезпечення військовослужбовців Збройних Сил та інших військових формувань у мирний час, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 28 жовтня 2004 року № 1444.
Так, відповідно до частини 1 статті 1-1 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» законодавство про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей базується на Конституції України і складаються з цього Закону та інших нормативно-правових актів.
Згідно з частини 1 статті 9 зазначеного Закону держава гарантує військовослужбовцям достатнє матеріальне, грошове та інші види забезпечення в обсязі, що відповідає умовам військової служби, стимулює закріплення кваліфікованих військових кадрів.
Крім того, відповідно до частини 1 статті 9-1 вказаного Закону продовольче та речове забезпечення військовослужбовців здійснюється за нормами і в терміни, що встановлюються Кабінетом Міністрів України.
Порядок речового забезпечення військовослужбовців, військовозобов'язаних, резервістів Збройних Сил та інших військових формувань, а також військових ліцеїстів у мирний час визначає Положення про порядок речового забезпечення військовослужбовців Збройних Сил та інших військових формувань у мирний час, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 28 жовтня 2004 року № 1444.
Згідно пункту 2 зазначеного вище Положення, метою речового забезпечення є задоволення потреб військовослужбовців в обмундируванні, взутті, натільній білизні, теплих і постільних речах, спорядженні, спеціальному одязі, предметах індивідуального захисту, тканинах, нагрудних та нарукавних знаках і знаках розрізнення, санітарно-господарському майні, спортивному інвентарі та лазнево-пральному обслуговуванні особового складу.
Відповідно до пункту 10 вказаного Положення військовослужбовці забезпечуються речовим майном та отримують лазнево-пральні послуги за рахунок військового формування, в якому проходять військову службу.
Таким чином, відповідач повинен був забезпечити речовим майном позивача за рахунок Міноборони та у встановлених нормах.
Відповідно до пункту 28 Положення про порядок речового забезпечення військовослужбовців Збройних Сил та інших військових формувань у мирний час, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 28 жовтня 2004 року № 1444, військовослужбовцям, які звільняються у запас або відставку без права носіння військової форми одягу, виплачується грошова компенсація за нестримане речове майно або за їх згодою видається речове майно на суму грошової компенсації пропорційно часу, що минув з дня виникнення права на отримання речового майна до дати підписання наказу про звільнення або закінчення контракту
Згідно із частиною 2 статі 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та Законами України.
На підставі частини 3 статті 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті вони на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Оскільки, як встановлено у судовому засіданні, відповідачем не виплачено позивачу грошову компенсацію замість не отриманого речового майна у розмірі 5299, 42 грн., тому суд задовольняє позовні вимоги у повному обсязі.
Відповідно до ст.94 КАСУ якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України.
З урахуванням викладеного, керуючись ст.ст.2-15, 17-18, 33-35, 41-42, 47-51, 56-59, 69-71, 79, 86, 87, 94, 99, 104-107, 110-111, 121, 122-143, 151-154, 158, 162, 163, 167, 185-186, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,-
Адміністративний позов Військового прокурора Донецького гарнізону в інтересах громадянина ОСОБА_2 до Військової частини 3037 про визнання неправомірними дії та зобов'язання виплатити компенсацію за не отримане речове майно - задовольнити повністю.
Визнати неправомірними дії командування Військової частини 3037 щодо невиплати майору у відставці ОСОБА_2 компенсації за неотримане речове майно у сумі 5299 грн. 42 коп.
Зобов'язати Військову частину 3037 виплатити майору у відставці ОСОБА_2 компенсації за неотримане речове майно у сумі 5299 грн. 42 коп.
Постанова виготовлена у нарадчій кімнаті та проголошена її вступна та резолютивна частини у судовому засіданні 14 червня 2012 року.
Повний текст постанови складений 19 червня 2012 року.
Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Донецького апеляційного адміністративного суду через суд першої інстанції шляхом подачі в 10-денний строк з дня проголошення постанови апеляційної скарги, з подачею її копії до апеляційної інстанції або в порядку ст.186 КАС України.
Апеляційна скарга подається до Донецького апеляційного адміністративного суду через Донецький окружний адміністративний суд з одночасним надісланням апеляційної скарги особою, яка її подає, до Донецького апеляційного адміністративного суду. Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі складання постанови в повному обсязі відповідно до статті 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.
Суддя Тарасенко І.М.