Україна ДОНЕЦЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
11 червня 2012 р. Справа № 2а/0570/5092/2012
Приміщення суду за адресою: 83052, м.Донецьк, вул. 50-ої Гвардійської дивізії, 17
час прийняття постанови:
Донецький окружний адміністративний суд в складі:
головуючого судді Череповський Є.В.
при секретарі Пригода О.В.
Суддя Донецького окружного адміністративного суду Череповський Є.В.при секретарі судового засідання Пригода О.В., розглянувши адміністративний позов ОСОБА_1 до Головного Управління Пенсійного фонду України в Донецькій області та Головного управління Державної казначейської служби в Донецькій області про стягнення суми збору на обов'язкове державне пенсійне страхування в розмірі 3 % від вартості транспортного засобу у розмірі 8366,40 грн.
за участю
представників сторін:
від позивача: ОСОБА_1
від відповідача 1: не з'явився
від відповідача 2: не з'явився
Позивач, ОСОБА_1, звернувся до суду з позовом до Головного Управління Пенсійного фонду України в Донецькій області та Головного управління Державної казначейської служби в Донецькій області про стягнення суми збору на обов'язкове державне пенсійне страхування в розмірі 3 % від вартості транспортного засобу у розмірі 8366,40 грн.
В обґрунтування позовних вимог, позивач посилається на те, що у травні 2011 року при реєстрації автомобіля «TOYOTA VENZA» його зобов'язали сплатити збір на обов'язкове державне пенсійне страхування в розмірі 3 % від вартості автомобіля, що склало 8366,40 грн. Вважаючи зазначені дії протиправними, ОСОБА_1 просить суд стягнути з відповідачів суму примусово сплаченого збору на обов'язкове державне пенсійне страхування, у зв'язку із придбанням автомобіля у розмірі 8366,40 грн.
Позивач у судовому засіданні позовні вимоги підтримав, просив задовольнити позовну заяву в повному обсязі.
Представника відповідача, Головного Управління Пенсійного фонду України в Донецькій області до судового засідання не з'явився, про час, дату та місце слухання справи повідомлявся належним чином, заперечення на позовну заяву не надав.
Представника відповідача, Головного управління Державної казначейської служби в Донецькій області до судового засідання не з'явився, про час, дату та місце слухання справи повідомлявся належним чином. Надав заперечення на позовну заяву відповідно до якого просить суд розглянути справу за його відсутності та зазначає, що Постановою Кабінету Міністрів України № 106 від 16.02.2011 року «Деякі питання ведення обліку податків і зборів (обов'язкових платежів) та інших доходів бюджету» визначено перелік податків і зборів (обов'язкових платежів) та інших доходів бюджету відповідно до переліку кодів бюджетної класифікації в розрізі органів, що контролюють справляння надходжень бюджету, за Пенсійним фондом України закріплений контроль за сприянням (стягненням) платежів до бюджету по коду бюджетної класифікації. На підставі викладеного та в зв'язку з тим, що жодного подання до Головного управління Державної казначейської служби в Донецькій області від Головного Управління Пенсійного фонду України в Донецькій області не надходило, Головне управління Державної казначейської служби в Донецькій області просить суд в задоволенні позовних вимог відмовити у повному обсязі.
04 травня 2011 року позивачем придбаний автомобіль «TOYOTA VENZA» на підставі Довідки-рахунку Серія KIM № 550550 від 04 травня 2011 року.
18 травня 2011 року при реєстрації даного автомобіля в органах ДАІ позивачем сплачено збір на обов'язкове державне пенсійне страхування в розмірі 3 % від вартості автомобіля в сумі 8366,40 грн., що підтверджується квитанцією про сплату збору № m3_57 від 18 травня 2012 року.
18 лютого 2012 року позивач звернувся до Управління Пенсійного фонду України в Київському районі м. Донецька з заявою про повернення примусово сплачених коштів у розмірі 8366,40 грн.
Листом Головного Управління Пенсійного фонду України в Донецькій області від 28.03.2012 року № 4015/02-3 у задоволенні вищевказаної заяви відповідача відмовлено на підставі того, що відповідно до Порядку сплати судового збору на обов'язкове державне пенсійне страхування з окремих видів господарських операцій позивач є платником збору на обов'язкове державне пенсійне страхування, а також зазначив, що вказаний Порядок не суперечить, а уточнює та конкретизує норму п. 7 ст. 1 Закону України «Про збір на обов'язкове державне пенсійне страхування». Відповідно до статті 3 Закону України «Про збір на обов'язкове державне пенсійне страхування» від 26.06.1997 року № 400/97-ВР (надалі - Закон) суми збору на обов'язкове державне пенсійне страхування платники збору сплачують до Пенсійного фонду України у порядку, визначеному законодавством України.
За приписами пункту 7 статті 1 Закону платниками збору є юридичні та фізичні особи при відчуженні легкових автомобілів, крім легкових автомобілів, якими забезпечуються інваліди, та тих автомобілів, які переходять у власність спадкоємцям за законом.
Суд, зазначає, що вказана норма Закону покладає обов'язок зі сплати збору на обов'язкове державне пенсійне страхування на осіб лише у випадку відчуження, а не при купівлі автомобіля.
Однак, відповідно до Порядку сплати збору на обов'язкове державне пенсійне страхування з окремих видів господарських операцій, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 03.11.1998 року № 1740 (далі - Порядок) платниками збору на обов'язкове пенсійне страхування з операцій по відчуженню легкових автомобілів є особа, яка набула право власності на автомобіль.
Зокрема, за приписами пункту 12 Порядку платниками збору на обов'язкове державне пенсійне страхування з операцій з відчуження легкових автомобілів є підприємства, установи та організації всіх форм власності, а також фізичні особи, які набувають право власності на легкові автомобілі шляхом, зокрема, купівлі легкових автомобілів, у тому числі у виробників або торгівельних організацій (крім випадків забезпечення автомобілями інвалідів згідно із законодавством).
Відповідно до пункту 13 Порядку, збір на обов'язкове державне пенсійне страхування з операцій, визначених пунктом 12 цього Порядку, сплачується у розмірі трьох відсотків вартості легкового автомобіля, визначеної відповідно до договорів купівлі-продажу, довідок-рахунків торгівельних організацій, договорів міни, довідок органів митної служби, актів експертної оцінки вартості автомобіля, інших документів, що підтверджують цю вартість.
Проте, виходячи із загальних засад пріоритетності законів над підзаконними актами та відповідно до ч. 4 ст. 9 Кодексу адміністративного судочинства України (надалі КАС України) у разі невідповідності нормативно-правового акта Конституції України, закону України, міжнародному договору, згода на обов'язковість якого надана Верховною Радою України або іншому правовому акту, суд застосовує правовий акт, який має вищу юридичну силу.
У роз'ясненні Пленуму Верховного Суду України, яке міститься в Постанові від 01 листопада 1996 року № 9 (п. 5) зазначено, що судам необхідно виходити з того, що нормативно-правові акти будь-якого державного чи іншого органу (акти Президента України, постанови Верховної Ради України, постанови і розпорядження Кабінету Міністрів України, нормативно-правові акти Верховної Ради Автономної Республіки Крим чи рішення Ради міністрів Автономної Республіки Крим, акти органів місцевого самоврядування, накази та інструкції міністерств і відомств, накази керівників підприємств, установ та організацій тощо) підлягають оцінці на відповідність як Конституції, так і закону. Якщо при розгляді справи буде встановлено, що нормативно-правовий акт, який підлягав застосуванню, не відповідає чи суперечить законові, суд зобов'язаний застосувати закон, який регулює ці правовідносини.
Таким чином, з аналізу вищевикладених обставин справи у співвідношенні із нормами законодавства вбачається, що обов'язок сплати судового збору не може бути покладений на особу, яка набуває право власності у відповідності до Порядку сплати збору на обов'язкове державне пенсійне страхування з окремих видів господарських операцій, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 03.11.1998 року № 1740, оскільки це суперечить акту вищої юридичної сили.
Законом України «Про збір на обов'язкове державне пенсійне страхування» передбачена сплата збору лише при відчуженні автомобіля, а не при його купівлі (придбанні).
На підставі викладеного суд зазначає, що позивач не є платником збору з відчуження автомобіля, відповідно примусово сплачені ним кошти в сумі 8366,40 грн., що складають 3% від вартості автомобіля, є такими, що сплачені без наявності законних підстав.
Аналогічна позиція викладена в Ухвалах Донецького апеляційного адміністративного суду в від 23.09.2011 року по справі № 2а/0570/11759/2011, від 05.10.2011 року по справі 2а/0570/8000/2011 та в Ухвалі Вищого адміністративного суду України від 23.03.2010 року по справі № К-22354/07.
Відповідно до ст. 3 Закону, платники збору, визначені пунктами 6, 7, 9 і 10 статті 1 цього Закону, збір на обов'язкове державне пенсійне страхування сплачують на рахунки з обліку коштів спеціального фонду державного бюджету, відкриті в управліннях Державного казначейства в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі. Ці кошти в установленому порядку зараховуються до спеціального фонду державного бюджету і використовуються згідно із законом про Державний бюджет України.
Згідно із пунктом 9 статті 4 Закону України «Про державний бюджет на 2011 рік» джерелами формування спеціального фонду Державного бюджету України на 2011 рік у частині доходів, зокрема, є збори на обов'язкове державне пенсійне страхування, що відповідно до закону сплачуються при торгівлі ювелірними виробами із золота (крім обручок), платини і дорогоцінного каміння та при відчуженні легкових автомобілів, з операцій придбавання (купівлі-продажу) нерухомого майна, з користування та надання послуг стільникового рухомого зв'язку (додаткові збори на виплату пенсій) у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.
Таким чином, сума сплаченого позивачем збору на обов'язкове державне пенсійне страхування за приписами положень ст. 3 Закону та п. 9 ст. 4 Закону України «Про державний бюджет на 2011 рік» є складовою частиною дохідної частини спеціального фонду Державного бюджету України, відповідно сума сплаченого збору на обов'язкове державне пенсійне страхування позивачем у розмірі 8366,40 грн., є складовою частиною формування коштів спеціального фонду державного бюджету та підлягають стягненню з Державного бюджету України.
Відповідно до ст. 25 Бюджетного кодексу України (у редакції, яка діяла на момент виникнення спірних правовідносин) Державна казначейська служба України здійснює безспірне списання коштів державного бюджету та місцевих бюджетів на підставі рішення суду.
Відповідно до пункту 16 Порядку виконання рішень про стягнення коштів державного та місцевих бюджетів або бюджетних установ, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України № 845 від 03.08.2011 року, органи Казначейства за судовими рішеннями про стягнення надходжень бюджету здійснюють безспірне списання коштів державного та місцевих бюджетів: для повернення надмірно та/або помилково сплачених податків і зборів; що надійшли в результаті повернення бюджетних позичок, фінансової допомоги, наданої на поворотній основі, та кредитів, у тому числі залучених державою або під державні гарантії; що надійшли від реалізації конфіскованого або зверненого судом у дохід держави майна, іншого майна, у тому числі валютних цінностей, що переходять у власність держави, вилученого уповноваженими державними органами; що надійшли в результаті конфіскації національної або іноземної валюти; що надійшли в інший установлений законодавством спосіб; з метою забезпечення бюджетного відшкодування податку на додану вартість та/або пені, нарахованої на заборгованість державного та місцевих бюджетів з відшкодування такого податку.
На підставі викладеного суд приходить до висновку, що позовні вимоги ОСОБА_1 до Головного Управління Пенсійного фонду України в Донецькій області та Головного управління Державної казначейської служби в Донецькій області про визнання відмови щодо повернення безпідставно сплаченого збору незаконною, стягнення суми збору на обов'язкове державне пенсійне страхування в розмірі 3 % від вартості транспортного засобу у розмірі 8366,40 грн. є обґрунтованими та підлягають задоволенню.
За приписами ст. 94 КАС України якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України.
На підставі викладеного, керуючись Конституцією України та ст. ст. 2-15, 17-18, 33-35, 45-46, 47-51, 56-59, 69-71, 79, 86, 87, 94, 99, 104-107, 110-111, 121, 122-143, 151-154, 158, 160, 162, 163, 167, 185-186, 254,257 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
Позовні вимоги ОСОБА_1 до Головного Управління Пенсійного фонду України в Донецькій області та Головного управління Державної казначейської служби в Донецькій області про стягнення суми збору на обов'язкове державне пенсійне страхування в розмірі 3 % від вартості транспортного засобу у розмірі 8366,40 грн. - задовольнити в повному обсязі.
Стягнути з Державного бюджету України на користь ОСОБА_1 суму збору на обов'язкове державне пенсійне страхування в розмірі 3 % від вартості транспортного засобу у розмірі 8366,40 грн.
Стягнути з Державного бюджету України на користь ОСОБА_1 м. Донецьк судовий збір в розмірі 107,30 грн.
Постанова постановлена у нарадчій кімнаті та проголошена вступна та резолютивна частини у судовому засіданні 11 червня 2012 року в присутності позивача.
Повний текст постанови складено та підписано 14 червня 2012 року
Апеляційна скарга подається до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.
Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.
Суддя Череповський Є.В.