Україна ДОНЕЦЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
07 червня 2012 р. Справа № 2а/0570/5694/2012
Приміщення суду за адресою: 83052, м.Донецьк, вул. 50-ої Гвардійської дивізії, 17
час прийняття постанови:
Донецький окружний адміністративний суд в складі:
головуючого судді Христофорова А.Б.,
при секретарі Попов А.М.,
за участю
представника позивача Шутова Р.М.,
представника відповідача Кузьміна М.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом Державного підприємства «Артемвугілля» до Горлівської об'єднаної державної податкової інспекції Донецької області Державної податкової служби про скасування податкових повідомлень-рішень від 03.05.2012 року № 0000931540, № 0000914540,-
Позивач, Державне підприємство «Артемвугілля», звернулось до суду з позовною заявою до Горлівської об'єднаної державної податкової інспекції Донецької області Державної податкової служби про скасування податкових повідомлень-рішень від 03.05.2012 року № 0000931540, № 0000914540.
Позивач в обґрунтування своїх позовних вимог вказав, що 16.04.2012 року податковим органом, за наслідками проведеної камеральної перевірки податкової звітності Державного підприємства «Артемвугілля» з податку на прибуток, встановлені порушення та складено акт № 545/15-0.
На підставі акта перевірки 03.05.2012 року податковим органом прийнято податкові повідомлення-рішення № 0000931540, № 0000914540, що оскаржуються.
Вважає, що обставини покладені податковим органом в обгрунтування висновків актів перевірок не відповідають дійсності, оскільки відповідач фактично здійснив перерозподіл платежу, змінивши призначення самостійно визначене платником податків у платіжних дорученнях.
Посилаючись на необґрунтованість висновків актів перевірок, вважає спірні податкові повідомлення-рішення безпідставними, та такими, що підлягають визнанню недійсними і скасуванню.
З огляду на вищенаведене просить задовольнити позовні вимоги.
Представник позивача у судовому засіданні позовні вимоги підтримав, просив їх задовольнити.
Представники відповідача у судовому засіданні заперечували проти задоволення позовних вимог, просили суд відмовити позивачу в задоволенні заявлених вимог в повному обсязі. За змістом наданих заперечень, в обґрунтування незгоди із позовом відповідач визначив, що висновки акту перевірки є обґрунтованими, а прийняті на їх підставі податкові повідомлення-рішення є такими, що прийняті правомірно.
Просила відмовити у задоволенні позовних вимог.
Суд, заслухавши представників сторін, перевіривши матеріали справи і обговоривши доводи адміністративного позову та заперечень проти нього, встановив наступне.
Державне підприємство «Артемвугілля» (Далі за текстом, - ДП «Артемвугілля»), - є юридичною особою, дата проведення державної реєстрації 19.02.2003 року (а.с.26), з о6.03.2003 року знаходиться на податковому обліку в Горлівській обнаній державній податковій інспекції (а.с.31).
Відповідач,- Горлівська об'єднана державна податкова інспекція Донецької області Державної податкової служби, у розумінні Кодексу адміністративного судочинства України, - є суб'єктом владних повноважень.
16.04.2012 року податковим органом, за наслідками проведеної камеральної перевірки податкової звітності ДП «Артемвугілля» з податку на прибуток, встановлені порушення та складено акт № 545/15-0 (Далі за текстом,- акт перевірки).
На підставі акта перевірки 03.05.2012 року податковим органом прийнято податкові повідомлення-рішення № 0000931540, № 0000914540, що оскаржуються (Далі за текстом,- спірні рішення).
Згідно висновків акту перевірки, з боку ДП «Артемвугілля» встановлені порушення термінів сплати самостійно визначеного грошового зобов'язання з податку на прибуток протягом строків, визначених п.п. «а» п. 50.1 ст. 50 Податкового кодексу України (Далі за текстом,- ПКУ).
Суд не погоджується із висновками викладеними у акті перевірки, з наступних підстав.
Податковим органом, в обґрунтування висновків акта перевірки, покладено обставини несвоєчасної сплати ДП «Артемвугілля» узгоджених сум податкових зобов'язань з податку на прибуток, самостійно визначених декларацією № 9016027991 від 09.02.2012 року.
При цьому податковим органом в рахунок сплати податкового боргу із датою його виникнення 19.02.2012 року взято до уваги платежі здійснені за датами :
05.03.2012 року на суму 115496,00 гривень;
20.03.2012 року на суму 37500,00 гривень;
20.03.2012 року на суму 142598,00 гривень;
20.03.2012 року на суму 149578,00 гривень;
22.03.2012 року на суму 40,00 гривень;
30.03.2012 року на суму 73000,00 гривень;
10.04.2012 року на суму 41906,00 гривень;
10.04.2012 року на суму 115496,00 гривень;
10.04.2012 року на суму 141874,58 гривень (а.с.33-34).
При цьому позивач здійснював оплату наступним чином :
платіжним дорученням № 1543 від 05.03.2012 року на суму 115496,00 гривень сплачував розстрочення по податку на прибуток згідно рішення Господарського суду Донецької області у справі № 37/345а;
платіжним дорученням № 2148 від 20.03.2012 на суму 37500,00 гривень сплачував авансовий внесок нарахований на суму частини прибутку;
платіжним дорученням № 2145 від 20.03.2012 року на суму 142598,00 гривень сплачував розстрочення по податку на прибуток згідно рішення Донецького окружного адміністративного суду у справі № 2а-8707/10/0570 від 11.10.2010 року;
платіжним дорученням № 2146 від 20.03.2012 року на суму 149578,00 гривень сплачував розстрочення по податку на прибуток згідно рішення Донецького окружного адміністративного суду у справі № 2а-26782/10/0570 від 28.12.2010 року;
платіжним дорученням № 2818 від 30.03.2012 року на суму 73000,00 гривень сплачував розстрочення по податку на прибуток згідно рішення Донецького окружного адміністративного суду у справі № 2а-26782/10/0570 від 28.12.2010 року;
платіжним дорученням № 3118 від 10.04.2012 року на суму 41906,00 гривень сплачував розстрочення по податку на прибуток згідно рішення Донецького окружного адміністративного суду у справі № 2а-26782/10/0570 від 28.12.2010 року;
платіжним дорученням № 3116 від 10.04.2012 року на суму 115496,00 гривень сплачував розстрочення по податку на прибуток згідно рішення Господарського суду Донецької області у справі № 37/345;
згідно виписки по особовому рахунку ДП «Артемвугілля» 22.03.2012 року позивачем сплачено 40,00 гривень в рахунок погашення податкового боргу по податку на прибуток згідно рішення Донецького окружного адміністративного суду у справі № 2а/0570/2631/2012;
платіжним дорученням № 3117 від 10.04.2012 року на суму 142598,00 гривень сплачував розстрочення по податку на прибуток згідно рішення Донецького окружного адміністративного суду у справі № 2а-8707/10/0570 від 28.12.2010 року.
Таким чином, весь обсяг платежів взятий до уваги податковим органом в рахунок сплати податкового боргу по податку на прибуток згідно декларації № 9016027991 від 09.02.2012 року, за виключенням платіжного доручення № 2148 від 20.03.2012, був сплачений у відповідності до:
рішення Господарського суду Донецької області у справі № 37/345а від 19.10.2006 року;
рішення Донецького окружного адміністративного суду у справі № 2а-26782/10/0570 від 28.12.2010 року;
рішення Донецького окружного адміністративного суду у справі № 2а-8707/10/0570 від
11.10.2010 року
рішення Донецького окружного адміністративного суду у справі № 2а/0570/2631/2012 від 16.05.2012 року.
Постановою Господарського суду Донецької області у справі № 37/345а від 19.10.2006 року зобов'язано Горлівську об'єднану державну податкову інспекцію надати державному підприємству «Артемвугілля» розстрочку з 2 травня 2007 року суми основного податкового боргу з податку на прибуток у сумі 13 166 572,75 гривень строком на 114 місяців, а саме по 115 496,00 гривень щомісяця протягом 113 місяців та 115524,75 гривень останнього місяця.
Ухвалою Донецького окружного адміністративного суду від 28.12.2010 року у справі № 2а-26782/10/0570 розстрочено виконання судового рішення від 28 грудня 2010 року по адміністративній справі № 2а-26782/10/0570 за позовом Горлівської об'єднаної державної податкової інспекції Донецької області до Державного підприємства "Артемвугілля" про стягнення заборгованості з податку на прибуток , на 60(шістдесят) місяців з січня 2011 року по грудень 2015 року, наступним чином : 1) погашення податкового боргу з податку на прибуток зі сплатою щомісячно 222578грн. починаючи з січня 2011 року по грудень 2015 року зі сплатою останнього платежу 222565грн. до повного погашення заборгованості; 2) погашення податкового боргу з частини чистого прибутку (доходу): зі сплатою щомісячно 34975грн. починаючи з січня 2011 року по грудень 2015 року зі сплатою останнього платежу 34973грн. до повного погашення заборгованості.
Ухвалою Донецького окружного адміністративного суду від 11.10.2010 року у справі № 2а-8707/10/0570 розстрочено виконання постанови Донецького окружного адміністративного суду від 29 квітня 2010 року про стягнення з Державного підприємства "Артемвугілля" на користь держави суму податкового боргу з податку на прибуток в сумі 8555927 (вісім мільйонів п'ятсот п'ятдесят п'ять тисяч дев'ятсот двадцять сім) грн. 25 коп. строком на шістдесят місяців, починаючи з 20 січня 2011 р. по 20 листопада 2015 р. включно в розмірі 142598 грн. щомісячно, а 21 грудня 2015 р. в сумі 142645,25 грн.
Ухвалою Донецького окружного адміністративного суду від 16.05.2012 року у справі № 2а/0570/2631/2012 розстрочено виконання постанови Донецького окружного адміністративного суду від 19 березня 2012 року в адміністративній справі № 2а/0570/2631/2012 за позовом Горлівської об'єднаної державної податкової інспекції до Державного підприємства "Артемвугілля" про стягнення коштів у розмірі 7 673 821,03 грн. з рахунків у банках, що обслуговують платника податків до 30 травня 2013 року шляхом стягнення щомісячно в період з червня 2012 року по квітень 2013 року до 30 числа місяця коштів в сумі 50 000,00 грн. (п'ятдесят тисяч гривень 00 коп.) та у травні 2013 року до 30 числа місяця стягнення коштів в сумі 7 123 821,03 грн. (сім мільйонів сто двадцять три тисячі вісімсот двадцять одна гривня 03 копійки).
Строки виникнення податкового боргу визначені у даному акті перевірки позивачем не оспорюються.
Згідно п. 87.9 ст. 87 ПКУ,- у разі наявності у платника податків податкового боргу органи державної податкової служби зобов'язані зарахувати кошти, що сплачує такий платник податків, в рахунок погашення податкового боргу згідно з черговістю його виникнення незалежно від напряму сплати, визначеного платником податків.
Разом з тим суд звертає увагу на наступні обставини.
Позивачем у відповідності до вищезазначених платіжних документів, окрім платіжного доручення № 2148 від 20.03.2012 на суму 37500,00 гривень, здійснювалась оплата розстроченого податкового боргу у відповідності до рішень судів. Зазначені обставини представниками сторін не оспорювались.
Відповідно до частин 2, 3, 4 ст. 13 Закону України "Про судоустрій і статус суддів"від 07.07.2010р. № 2453-VI судові рішення, що набрали законної сили, є обов'язковими до виконання усіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об'єднаннями на всій території України. Обов'язковість урахування (преюдиційність) судових рішень для інших судів визначається процесуальним законом. Судові рішення інших держав є обов'язковими до виконання на території України за умов, визначених законом, відповідно до міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України. Невиконання судових рішень тягне за собою відповідальність, установлену законом.
Згідно ч.2 ст. 14 КАС України, - постанови та ухвали суду в адміністративних справах, що набрали законної сили, є обов'язковими до виконання на всій території України.
Згідно ст. 124 Конституції України,- правосуддя в Україні здійснюється виключно судами. Делегування функцій судів, а також привласнення цих функцій іншими органами чи посадовими особами не допускаються.
Судові рішення ухвалюються судами іменем України і є обов'язковими до виконання на всій території України.
Згідно ч. 2 ст.14 КАС України,- постанови та ухвали суду в адміністративних справах, що набрали законної сили, є обов'язковими до виконання на всій території України.
У відповідності до ст. 255 КАС України,- постанова або ухвала суду, яка набрала законної сили, є обов'язковою для осіб, які беруть участь у справі, для їхніх правонаступників, а також для всіх органів, підприємств, установ та організацій, посадових чи службових осіб, інших фізичних осіб і підлягає виконанню на всій території України.
Обставини, які були встановлені постановою, що набрала законної сили, в одній адміністративній справі не можуть оспорюватися в іншій судовій справі за участю тих самих сторін.
Таким чином, у даному спірному випадку наявні рішення судів, які у відповідності до норм Конституції України мають беззаперечно виконуватись.
Правовою підставою прийняття спірних податкових повідомлень-рішень зазначено п. 57.1 ст. 57, ст. 126 ПКУ.
Згідно 57.1 ст. 57 ПКУ,- платник податків зобов'язаний самостійно сплатити суму податкового зобов'язання, зазначену у поданій ним податковій декларації, протягом 10 календарних днів, що настають за останнім днем відповідного граничного строку, передбаченого цим Кодексом для подання податкової декларації, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Згідно п. 126.1. ст. 126 ПКУ,- у разі якщо платник податків не сплачує узгоджену суму грошового зобов'язання протягом строків, визначених цим Кодексом, такий платник податків притягується до відповідальності у вигляді штрафу у таких розмірах:
при затримці до 30 календарних днів включно, наступних за останнім днем строку сплати суми грошового зобов'язання, - у розмірі 10 відсотків погашеної суми податкового боргу;
при затримці більше 30 календарних днів, наступних за останнім днем строку сплати суми грошового зобов'язання, - у розмірі 20 відсотків погашеної суми податкового боргу.
Згідно пункту 100.1 статті 100 ПК України,- розстроченням, відстроченням грошових зобов'язань або податкового боргу є перенесення строків сплати платником податків його грошових зобов'язань або податкового боргу під проценти, розмір яких дорівнює розміру пені, визначеному пунктом 129.4 статті 129 цього Кодексу.
Разом з тим, згідно ч. 1 ст. 263 Кодексу адміністративного судочинства України, за наявності обставин, що ускладнюють виконання судового рішення (відсутність коштів на рахунку, відсутність присудженого майна в натурі, стихійне лихо тощо), державний виконавець може звернутися до адміністративного суду першої інстанції, незалежно від того, суд якої інстанції видав виконавчий лист, що видав виконавчий лист, із поданням, а особа, яка бере участь у справі, та сторона виконавчого провадження із заявою про відстрочення або розстрочення виконання, зміну чи встановлення способу і порядку виконання судового рішення.
У зв'язку з цим, набрання чинності ухвалою суду про розстрочення податкового боргу змінює встановлені законом строки сплати відповідного податкового зобов'язання, яке через зміну судом термінів сплати втрачає ознаки податкового боргу, виключає можливість нарахування штрафу, за умови своєчасного виконання платником податків ухвал суду про розстрочення оплати.
Тому посилання відповідача на те, що рішення суду про стягнення податкового боргу та ухвала про розстрочення його сплати не змінюють підстав для нарахування штрафу не відповідають приписам діючого законодавства.
Розстрочка це виконання рішення частками, встановленими судом, з певним інтервалом у часі. По своїй суті, розстрочка виконання судового рішення це передбачений процесуальним законодавством спосіб, який тимчасове позбавляє стягувача права вимагати примусового виконання і надає боржнику можливість на законних підставах виконувати рішення суду з урахуванням вимог ухвал.
Судове рішення щодо розстрочення виконання постанови про стягнення податкового боргу є перенесенням виконання такої постанови на новий строк, тобто вищезазначеними рішеннями судів перенесені граничні строки сплати податкових зобов'язань. Зазначені ухвали набрали законної сили, тобто граничними термінам сплати є строки, вказані в судових рішеннях.
Суд вважає, що за таких підстав, на дату винесення спірних податкових повідомлень-рішень діяли граничні строки сплати податкових зобов'язань вказані у відповідних судових рішеннях. Після прийняття судового рішення про стягнення податкової заборгованості нарахування будь-яких штрафів або пені можливе лише в межах виконавчого провадження.
Пунктом 1.1. ст. 1 ПК України встановлено, що він регулює відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема, визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства. Кодексом встановлений перелік певних заходів, які можуть самостійно вживатися податковим органом з метою погашення податкового боргу -стягнення коштів з рахунків у банках, застосування податкової застави та реалізація майна за рахунок майна, що перебуває в заставі, застосування адміністративного арешту активів, накладення арешту на кошти тощо. Вичерпний перелік прав органів державної податкової служби передбачений у ст. 20 ПК України. Серед них відсутнє право самостійно спрямовувати грошові кошти, які сплачувалися на виконання рішень суду, на погашення податкового боргу.
Отже, що стосується сум сплачених позивачем у відповідності до вищезазначених платіжних документів, суд вважає неправомірними дії податкового органу, що полягають у зарахуванні коштів, сплачених позивачем, в рахунок погашення податкового боргу згідно з черговістю його виникнення без урахування напряму сплати, визначеного платником податків.
Що стосується платіжного доручення № 2148 від 20.03.2012 на суму 37500,00 гривень прийнятого до уваги податковим органом, яким позивач сплачував авансовий внесок нарахований на суму частини прибутку, суд вважає за необхідне зазначити наступне.
Стосовно спрямування відповідачем коштів, що сплачувалися як авансові внески, нараховані на суму чистого прибутку (доходу державних підприємств), суд дійшов висновку, що зарахування цих платежів у рахунок погашення зобов'язань з податку на прибуток є неправомірним.
Судом встановлено, що позивачем було подано до податкового органу декларацію з податку на прибуток за 2010р. від 08.02.2011р., у рядку 20 якої він визначив суму 337 500,00 грн. авансових внесків, нарахованих на суму дивідендів та прирівняних до них платежів.
Відповідно до п. 1.9 ст. 1 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" від 28.12.1994 р. № 334/94-ВР, який діяв до 01.04.2011р., дивіденд - платіж, який здійснюється юридичною особою - емітентом корпоративних прав чи інвестиційних сертифікатів на користь власника таких корпоративних прав (інвестиційних сертифікатів) у зв'язку з розподілом частини прибутку такого емітента, розрахованого за правилами бухгалтерського обліку. До дивідендів прирівнюється також платіж, який здійснюється державним некорпоратизованим, казенним чи комунальним підприємством на користь відповідної держави або органу місцевого самоврядування у зв'язку з розподілом частини прибутку такого підприємства. При цьому наявність чи відсутність прибутку, розрахованого згідно з правилами податкового обліку, не може впливати на прийняття чи неприйняття рішення щодо нарахування дивідендів.
З метою включення платежу у вигляді дивідендів, що сплачуються до бюджету державними некорпоратизованими, казенними, комунальними підприємствами до переліку обов'язкових платежів, що справляються згідно з нормами податкового законодавства, зазначений платіж включено до пункту 3 частини 1 статті 14 Закону України "Про систему оподаткування", який діяв до 01.01.2011р.
Тобто платіж у вигляді дивідендів, що сплачуються до бюджету державними некорпоратизованими, казенними або комунальними підприємствами згідно з нормами Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств", є окремим обов'язковим платежем, який передбачено Законом України "Про систему оподаткування".
Згідно з підпунктом 7.8.2 пункту 7.8 статті 7 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств",- емітент, який приймає рішення про виплату дивідендів своїм акціонерам (власникам), нараховує та вносить до бюджету авансовий внесок з податку на прибуток за ставкою, встановленою пунктом 10.1 статті 10 цього Закону, нарахований на суму дивідендів, призначених для виплати. Тобто норма Закону передбачає одночасну сплату дивідендів всім акціонерам та за рішенням емітента, а не окремо випадок нарахування частини прибутку на рахунки держави.
Це правило поширюється також на державні некорпоратизовані, казенні або комунальні підприємства, які зараховують суми дивідендів у розмірі, встановленому, відповідно, державним або місцевим виконавчим органом, в управлінні якого знаходяться такі підприємства, відповідно до державного або місцевого бюджету, що є логічним, оскільки в даному випадку в якості акціонерів виступає держава чи місцеві органи влади в одній особі.
При цьому пп. 7.8.3 п. 7.8 ст. 7 Закону № 334/94-ВР встановлено, що платник податку -емітент корпоративних прав, державне некорпоратизоване, казенне чи комунальне підприємство зменшує суму нарахованого податку на прибуток звітного періоду на суму авансового внеску, попередньо сплаченого протягом такого звітного періоду у зв'язку із нарахуванням дивідендів згідно з пп. 7.8.2 цього пункту.
Отже, авансовий внесок з податку на прибуток сплачується до бюджету до виплати дивідендів або одночасно з нею у розмірі ставки, встановленої п. 10.1 ст. 10 цього Закону (25 %), нарахованої на суму дивідендів, призначених для виплати, без зменшення суми такої виплати на суму такого податку. Сума дивідендів, що виплачується акціонерам, не зменшується на суму авансового внеску.
Зазначений авансовий внесок відображається у рядку 20 декларації з податку на прибуток підприємства та рядку 13.7 додатка К6 до неї.
Підпунктом 17.1.9 п. 17.1 ст. 17 Закону "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" від 21.12.2000 р. № 2181-III (який діяв до 01.01.2011р.) було визначено, що у разі коли платник податків здійснює продаж (відчуження) товарів (продукції) або здійснює грошові виплати без попереднього нарахування та сплати податку, збору (обов'язкового платежу), якщо відповідно до законодавства таке нарахування та сплата є обов'язковою передумовою такого продажу (відчуження) або виплати, такий платник податків сплачує штраф у подвійному розмірі від суми зобов'язання з такого податку, збору (обов'язкового платежу).
Суд звертає увагу відповідача на те, що підпункт 17.1.7 п. 17.1 ст. 17 Закону № 2181, встановлював обов'язок сплатити штрафні санкції лише у разі несплати узгодженої суми податкових зобов'язань.
В свою чергу, нарахування та сплата авансового внеску здійснюються згідно з положеннями Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" до подання декларації з податку на прибуток підприємства. Тобто авансовий внесок є складовою частиною зобов'язання з податку на прибуток у розумінні п. 1.2 ст. 1 Закону № 2181-III, і заповнення рядка 20 декларації з податку на прибуток підприємства не може вважатися узгодженням суми цього внеску.
До того ж строки сплати авансових внесків залежать від строків сплати дивідендів, так як згідно із пп. 7.8.2 п. 7.8 ст. 7 Закону № 334/94-ВР авансовий внесок з податку на прибуток на суму дивідендів вноситься до бюджету до/або одночасно з виплатою дивідендів.
З наведених норм випливає, що якщо підприємство несвоєчасно сплатило авансовий внесок з податку на прибуток, то штрафна санкція відповідно до пп. 17.1.7 п. 17.1 ст. 17 Закону № 2181-III не застосовується.
Водночас, враховуючи приписи статті 58 Конституції України та Рішення Конституційного Суду України від 09.02.1999р. № 1-рп/99, коли подія, факт визначались як правопорушення податковим законодавством, чинним до 01.01.2011 р., і ця сама подія, факт визначаються в новому законодавчому акті як правопорушення, за вчинення якого застосовується юридична відповідальність, і ця відповідальність пом'якшує або скасовує відповідальність особи, то у такому разі застосовуються норми нового законодавчого акта.
Якщо подія, факт не кваліфікувались як правопорушення податковим законодавством, чинним до 01.01.2011 р., а в новому законодавчому акті як сама подія, факт визначаються як правопорушення, за вчинення якого передбачено застосування юридичної відповідальності, то у такому разі юридична відповідальність не застосовується.
З огляду на приписи норм Закону № 2181, факт несвоєчасної сплати авансових внесків з податку на прибуток у повному обсязі не кваліфікувались як правопорушення податкового законодавства, тому в цьому випадку юридична відповідальність не застосовується.
За таких обставин, суд приходить до висновку, що до позивача не повинні застосовуватися штрафні санкції й на підставі п. 126.1. ст. 126 ПК України (з урахуванням п. 7 підрозділу 10 розділу ХХ "Перехідні положення"ПК України), оскільки в судовому засіданні не доведений факт наявності порушення з боку позивача вимог податкового законодавства.
Зазначені висновки суду узгоджуються із позицією Донецького апеляційного адміністартивного суду викладеній в ухвалі від 12.04.2012 року у справі № 2а/0570/681/2012 (а.с.56-59).
Таким чином, враховуючи вищезазначені обставини, суд вважає висновки акту перевірки на підставі яких прийняті спірні рішення,- необґрунтованими.
Частиною 3 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України встановлені критерії, якими керується адміністративний суд при перевірці рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень. Відповідність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень передбаченим частиною 3 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України критеріям перевіряється судом з урахуванням закріпленого статтею 9 Кодексу адміністративного судочинства України принципу законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до вимог ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до ч.2 ст. 71 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
На думку суду відповідач у повному обсязі не довів правомірності спірного рішення № 0004491540/11906/10/15-013.
Згідно абз. 2 п. 58.1 ст. 58 ПК України,- податкове повідомлення-рішення містить підставу для такого нарахування (зменшення) податкового зобов'язання та/або зменшення (збільшення) суми бюджетного відшкодування та/або зменшення від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток або від'ємного значення суми податку на додану вартість; посилання на норму цього Кодексу та/або іншого закону, контроль за виконанням якого покладено на контролюючі органи, відповідно до якої був зроблений розрахунок або перерахунок грошових зобов'язань платника податків; суму грошового зобов'язання, що повинен сплатити платник податку; суму зменшеного (збільшеного) бюджетного відшкодування та/або зменшення від'ємного значення результатів господарської діяльності або від'ємного значення суми податку на додану вартість; граничні строки сплати грошового зобов'язання та/або строки виправлення платником податків показників податкової звітності; попередження про наслідки несплати грошового зобов'язання або внесення виправлень до показників податкової звітності в установлений строк; граничні строки, передбачені цим Кодексом для оскарження податкового повідомлення-рішення.
Таким чином, як вбачається із наведеної норми, при прийняті контролюючим органом податкового повідомлення в ньому зазначається підстава такого нарахування.
Згідно п. 55.1. ст. 55 ПК України,- податкове повідомлення-рішення про визначення суми грошового зобов'язання платника податків або будь-яке інше рішення контролюючого органу може бути скасоване контролюючим органом вищого рівня під час проведення процедури його адміністративного оскарження та в інших випадках у разі встановлення невідповідності таких рішень актам законодавства.
Оскільки відповідач не довів суду правомірність підстав нарахування позивачу штрафних санкцій, суд для повного та всебічного захисту прав та інтересів позивача, приходить до висновку про їх скасування.
Отже виходячи з вищенаведеного суд вважає, що позовні вимоги Державного підприємства «Артемвугілля» до Горлівської об'єднаної державної податкової інспекції Донецької області Державної податкової служби про визнання недійсними податкових повідомлень-рішень від 03.05.2012 року № 0000931540, № 0000914540, - підлягають задоволенню.
На підставі вищевикладеного, керуючись ст.ст. 2, 9, 24, 71, 94, 160, 167, 184, 195, 196, 198, 200, 205, 206, 211, 212, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
Адміністративний позов, Державного підприємства «Артемвугілля» до Горлівської об'єднаної державної податкової інспекції Донецької області Державної податкової служби про визнання недійсними податкових повідомлень-рішень від 03.05.2012 року № 0000931540, № 0000914540, - задовольнити повністю.
Скасувати податкові повідомлення - рішення Горлівської об'єднаної державної податкової інспекції Донецької області Державної податкової служби від 03.05.2012 року № 0000931540, № 0000914540.
Присудити з Державного бюджету України на користь Державного підприємства «Артемвугілля» витрати зі сплати судового збору у розмірі 1189,81 гривень (одна тисяча сто вісімдесят дев'ять гривень) 81 коп.
Постанову ухвалено у нарадчій кімнаті та проголошено її вступну та резолютивну частини у судовому засіданні 07 червня 2012 року.
Повний текст постанови складений 12 червня 2012 року.
Апеляційна скарга подається до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.
Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 Кодексу адміністративного судочинства України, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.
Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 Кодексу адміністративного судочинства України, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.
Суддя Христофоров А.Б.