м. Вінниця
07 червня 2012 р. Справа № 2а/0270/2382/12
Вінницький окружний адміністративний суд у складі:
головуючого судді: Яремчука Костянтина Олександровича,
за участі секретаря судового засідання: Яковенка Дмитра Олександровича
представника позивача: Порхун Л.М.
відповідача: ОСОБА_3
перекладача: ОСОБА_2
розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали справи
за позовом: Державної міграційної служби України
до: ОСОБА_3
про: примусове видворення іноземця з України
25 травня 2012 року до Вінницького окружного адміністративного суду із адміністративним позовом звернулось управління Державної міграційної служби України у Вінницькій області до ОСОБА_3 про примусове видворення за межі України.
Обґрунтовуючи позовні вимоги, позивач зазначив, що 06 березня 2012 року громадянин Узбекистану ОСОБА_3 прибув на територію України з приватною метою. Однак, під час проведення перевірок Ленінським РВ ВМУ УМВС України у Вінницькій області було встановлено, що відповідач здійснював торгівлю без відповідних документів. Крім того, приймаюча сторона, власне житло, дозвіл на працевлаштування, законні джерела доходу у нього відсутні.
На підставі зазначеного, рішенням начальника управління Державної міграційної служби України у Вінницькій області від 06 квітня 2012 року відповідачу скорочено строк тимчасового перебування на території України та зобов'язано його покинути територію України в 10-денний термін.
У зв'язку із тим, що відповідач вимоги зазначеного рішення не виконав 17 квітня 2012 року начальником управління Державної міграційної служби України у Вінницькій області прийнято рішення про примусове повернення в країну походження відповідача та зобов'язано ОСОБА_3 покинути територію України у 30-денний термін. Оскільки рішення від 17 квітня 2012 року є не оскарженим та не виконаним, тому позивач вимушений звернутися до суду з даним позовом.
У судовому засіданні представником позивача заявлено клопотання про заміну неналежного позивача на належного в особі Державної міграційної служби України. Дане клопотання мотивоване тим, що відповідно до частини 1 статті 30 Закону України "Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства" центральний орган виконавчої влади, що забезпечує реалізацію державної політики у сфері міграції, може лише на підставі винесеної за їх позовом постанови адміністративного суду примусово видворити з України іноземця та особу без громадянства, якщо вони не виконали в установлений строк без поважних причин рішення про примусове повернення або якщо є обґрунтовані підстави вважати, що іноземець або особа без громадянства ухилятимуться від виконання такого рішення, крім випадків затримання іноземця або особи без громадянства за незаконне перетинання державного кордону України поза пунктами пропуску через державний кордон України та їх передачі прикордонним органам суміжної держави.
Пунктом 1 Положення про Державну міграційну службу України визначено, що саме Державна міграційна служба України є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України через Міністра внутрішніх справ України.
Відтак, з урахуванням положень частини 1 статті 52 КАС України суд вирішив замінити неналежного позивача на належного в особі Державної міграційної служби України.
Представник позивача в судовому засіданні позов підтримала та просила його задовільнити, посилаючись на обставини, викладені в позовній заяві.
Відповідач в судовому засіданні зазначив, що позов визнає та не проти його задоволення.
Заслухавши пояснення представника позивача та відповідача, дослідивши матеріали справи, суд дійшов висновку, що наявні підстави для задоволення позову з огляду на наступне.
Як випливає із матеріалів справи, громадянин Узбекистану ОСОБА_3 прибув в Україну 06 березня 2012 року через КПП "Бориспіль" із приватною метою.
Перебуваючи на території України, відповідач займався торгівлею на ринках без оформлення дозвільних документів. Приймаючої сторони, власного житла, законних джерел доходу не має.
Дані обставини стали підставою для прийняття управлінням Державної міграційної служби України у Вінницькій області рішення від 06 квітня 2012 року про скорочення тимчасового перебування відповідача на території України (а.с.5).
Згідно із розпискою від 06 квітня 2012 року відповідач зобов'язувався залишити територію України не пізніше 15 квітня 2012 року (а.с.6).
З метою дотримання вимог чинного законодавства позивачем здійснено перевірку та встановлено, що громадянин Узбекистану ОСОБА_3 у встановлений строк територію України не покинув, що стало підставою для прийняття рішення про примусове видворення за межі України від 17 квітня 2012 року (а.с.8).
Як видно із матеріалів справи, відповідач зобов'язувався покинути територію України не пізніше 16 травня 2012 року (а.с.9), однак станом на день звернення до суду з позовом територію України не залишив та рішення у законному порядку не оскаржив.
Визначаючись щодо позовних вимог, суд зважає на таке.
Правовідносини, які виникли між сторонами, регулюються Законом України "Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства", відповідно до статті 1 якого іноземець - це особа, яка не перебуває у громадянстві України, є громадянином (підданим) іншої держави або держав.
Відповідно до Конституції України іноземці та особи без громадянства, які на законних підставах, умови яких встановлюються спеціальним законодавством про статус іноземців та осіб без громадянства, перебувають в Україні, наділені такими ж правами та обов'язками, як і громадяни України.
Згідно із статтею 3 Закону іноземці та особи без громадянства, які перебувають в Україні на законних підставах, користуються тими самими правами і свободами, а також несуть такі самі обов'язки, як і громадяни України, за винятками, встановленими Конституцією, законами чи міжнародними договорами України.
В ході судового розгляду суд встановив, що громадянин Узбекистану ОСОБА_3 прибув в Україну 06 березня 2012 року через КПП "Бориспіль".
Відповідно до постанови Кабінету Міністрів України "Про затвердження Угоди між Кабінетом Міністрів України і Урядом Азербайджанської Республіки про безвізові поїздки громадян" від 24 жовтня 2002 року №1565 між Україною та Азербайджанською Республікою встановлюється безвізовий порядок в'їзду.
Згідно з Порядком продовження строку перебування та продовження або скорочення строку тимчасового перебування іноземців та осіб без громадянства на території України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України 15 лютого 2012 року №150 (надалі - Порядок) іноземці та особи без громадянства, які на законній підставі прибули в Україну, можуть тимчасово перебувати на її території не більш як 90 днів протягом 180 днів з дати першого в'їзду з держав з безвізовим порядком в'їзду, якщо інший строк не визначено міжнародними договорами.
Пунктом 12 Порядку передбачено, що строк тимчасового перебування іноземця та особи без громадянства на території України скорочується у разі, коли нема установлених частинами четвертою - дванадцятою статті 4 Закону підстав для їх тимчасового проживання або тимчасового перебування на території України.
Положенням пункту 15 Порядку визначено, що рішення про скорочення строку тимчасового перебування іноземця та особи без громадянства на території України може бути оскаржене протягом п'яти робочих днів з дня його прийняття до ДМС (у разі, коли рішення прийняте територіальним органом або підрозділом ДМС), СБУ (у разі, коли рішення прийняте органом СБУ) або суду. Оскарження такого рішення зупиняє його виконання.
Згідно із статті 26 Закону іноземець або особа без громадянства можуть бути примусово повернуті в країну походження або третю країну, якщо їх дії порушують законодавство про правовий статус іноземців та осіб без громадянства або суперечать інтересам забезпечення національної безпеки України чи охорони громадського порядку, або якщо це необхідно для охорони здоров'я, захисту прав і законних інтересів громадян України за рішенням центрального органу виконавчої влади, що забезпечує реалізацію державної політики у сфері міграції, органу Служби безпеки України або органу охорони державного кордону (стосовно іноземців та осіб без громадянства, які затримані ними у межах контрольованих прикордонних районів під час спроби або після незаконного перетинання державного кордону України), з подальшим повідомленням протягом 24 годин прокурору про підстави прийняття такого рішення. У рішенні про примусове повернення зазначається строк, протягом якого іноземець або особа без громадянства повинні виїхати з України. Зазначений строк не повинен перевищувати 30 днів з дня прийняття рішення.
В ході судового розгляду суд встановив, що рішення від 06 квітня та від 17 квітня 2012 року громадянином Узбекистану ОСОБА_3 не виконані та не оскаржені.
Статтею 136 КАС України передбачено, що відповідач може визнати адміністративний позов протягом всього часу судового розгляду, зробивши усну заяву. Якщо відмову від адміністративного позову чи визнання адміністративного позову викладено в адресованій суду письмовій заяві, ця заява приєднується до справи. Судове рішення у зв'язку з визнанням адміністративного позову ухвалюється за правилами, встановленими статтею 112 КАС України.
Таким чином, зважаючи на відсутність у відповідача в Україні приймаючої сторони, дозволу на працевлаштування, законних джерел доходу, а також зважаючи на визнання ним адміністративного позову, суд дійшов висновку, що вимоги позивача є обґрунтованими, відповідають дійсним обставинам та матеріалам справи, а отже підлягають задоволенню.
Оскільки спір вирішено на користь суб'єкта владних повноважень, звільненого від сплати судового збору, а також за відсутності витрат позивача - суб'єкта владних повноважень, пов'язаних із залученням свідків та проведенням судових експертиз, судові витрати (судовий збір) стягненню з відповідача не підлягають.
Керуючись ст.ст. 70, 71, 79, 86, 94, 128, 158, 162, 163, 167, 183-5, 255, 257 КАС України, суд -
Адміністративний позов задовільнити.
Видворити за межі України громадянина Узбекистану ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця Поп Туман, Узбекистан.
Судове рішення набирає законної сили в порядку, визначеному частиною 7 статті 183-5 КАС України.
Відповідно до частини 5 статті 183-5 Кодексу судове рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку в п'ятиденний строк з дня проголошення.
Суддя Яремчук Костянтин Олександрович