Справа № 2-2216/11
Провадження № 2/1510/448/12
19 червня 2012 року Ізмаїльський міськрайонний суд Одеської області в складі:
головуючого Жигуліна С.М.
при секретарі Павлюк Л.П.
за участю:
адвоката ОСОБА_1,
представників ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Ізмаїлі
справу за позовом
ОСОБА_5
третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог
ОСОБА_6
до
ОСОБА_7,
ОСОБА_8,
ОСОБА_9,
ОСОБА_10,
комунального підприємства «Ізмаїльське МБТІ»,
виконавчого комітету Ізмаїльської міської ради Одеської області
про
усунення перешкод в користуванні, стягнення матеріальної та моральної шкоди,
скасування розпорядження виконавчого комітету Ізмаїльської міської ради, визнання свідоцтва про право приватної власності на житло недійсним та скасування реєстрації права власників
та зустрічним позовом
ОСОБА_7,
ОСОБА_8,
ОСОБА_9,
ОСОБА_10
до
ОСОБА_5,
ОСОБА_6
третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог
комунального підприємства «Ізмаїльське МБТІ»,
про
усунення перешкод та стягнення моральної шкоди
Позивач та її представник пояснили, що за свідоцтвом про право власності № 889 від 03 жовтня 1997 року, яке видане на підставі розпорядження виконавчого комітету ОСОБА_11 міської ради за № 376р від 05 серпня 1997 року вона є власником 1\3 частини квартири АДРЕСА_1, а власниками інших 2\3 часток квартири є її брат ОСОБА_6 та мати ОСОБА_12, після смерті якої відкрилась спадщина, але до наступного часу не прийнята спадкоємцями. Також пояснили, що відповідачі є власниками квартири № 2, що складає 5\11 часток в будівлі, з якою квартира № 1 має загальний коридор. Вказаний коридор є приміщенням загального користування, з коридору проводиться опалення квартир за допомогою двох печей на твердому паливі. Разом із тим, відповідачі на належну їм квартиру № 2 отримали право на проживання за рішенням виконавчого комітету № 457 від 02 серпня 1990 року, де загальна площа квартири визначена 79,4 кв.м. і житлова площа 48,8 кв.м., а за свідоцтвом № 23 від 23 липня 1997 року за розпорядженням № 462р від 25 грудня 1995 року отримали право власності на квартиру, де загальна площа квартири вказана 79,9 кв.м. Разом із тим, відповідачі незаконно заволоділи коридором, де встановили перегородку і броньовані двері та закрили печі, що застосовувались для опалення квартири позивачів, у зв'язку із чим технічний стан квартири погіршився, а електричним прибором обігріти квартиру неможливо. Димоходи від печей розібрані, що унеможливлює застосування інших способів обігріву без переоблаштування системи димоходів. Просить зобов'язати відповідачів не перешкоджати у користуванні коридором, демонтувати перегородку і броньовані двері з приведенням приміщення коридору у стан до часу приватизації, стягнути з відповідачів солідарно на її користь 20549 грн. витрат на облаштування системи опалення, моральну шкоду 10000 грн. та судові видатки. Разом із тим просить визнати недійсним свідоцтво № 23 від 23 липня 1997 року та скасувати реєстрацію за відповідачами права власності на коридор.
Відповідачі в судове засідання не з'явились, оповіщені у встановленому порядку про час і місце судового розгляду, надали заяву про заперечення проти позовних вимог і про розгляд справи за їхньою відсутністю. Представник відповідачів пояснив, що коридор приватизований за свідоцтвом № 23 від 23 липня 1997 року у відповідності до вимог Закону України «Про приватизацію державного житлового фонду». Також пояснив, що коридор визначений не окремо, а у складі квартири, з оглядом на що він не входить до переліку приміщень, які не підлягають приватизації. Разом із тим пояснив, що позивачами пропущений строк позовної давності з оглядом на перешкоди, визначені позивачем з 1997 року. Звернулись із зустрічними позовними вимогами, за якими просять зобов'язати позивачів не перешкоджати їм у користуванні коридором площею 11,2 кв.м. та демонтувати із вказаного коридору електричний лічильник та встановити його за межами квартири АДРЕСА_1 Окрім того вважають, що діями позивача їм спричинена моральна шкода, яку просять стягнути у розмірі 49999 грн. та судові видатки і суму за надання юридичних послуг у розмірі 3221 грн.
Представник комунального підприємства «Ізмаїльське МБТІ» проти позовних вимог не заперечує, пояснив, що коридор за інвентарними справами на квартири, що знаходиться у багатоквартирному жилому будинку є приміщенням для спільного користування і не може бути використаний лише одним із співвласників будівлі, якими є сторони по справі. Вважає вказану обставину такою, що зумовлює необгрунтованість зустрічних позовних вимог.
Представник виконавчого комітету Ізмаїльської міської ради Одеської області проти позовних вимог не заперечує, надав пояснення, аналогічні поясненням представника комунального підприємства «Ізмаїльське МБТІ» та пояснив, що порушення, яке було вчинено під час видачі відповідачам свідоцтва № 23 від 23 липня 1997 року не може бути скасовано виконавчим комітетом Ізмаїльської міської ради Одеської області самостійно без рішення суду. Вважає вказану обставину такою, що зумовлює необгрунтованість зустрічних позовних вимог.
Позивачі проти зустрічних позовних вимог заперечують з оглядом на первісні позовні вимоги та надані по ним докази.
Вислухавши пояснення сторін, показання свідків, думку захисту, суд вважає, що первісні позовні вимоги підлягають частковому задоволенню, а у задоволенні зустрічних позовних вимог належить відмовити.
За свідоцтвом про право приватної власності на житло за № 990 від 03 жовтня 1997 року за ОСОБА_12, ОСОБА_6 та ОСОБА_5 визнане право власності на 7\22 часток будівлі АДРЕСА_1, які складаються із квартири № 1 загальною площею 60,7 кв.м.
Смерть ОСОБА_12 17 жовтня 2010 року підтверджена свідоцтвом серії НОМЕР_1, виданим відділом реєстрації актів цивільного стану по місту Ізмаїл Ізмаїльського міськрайонного управління юстиції Одеської області на підставі актового запису за № 1070 від 19 жовтня 2010 року.
За свідоцтвом про право приватної власності на житло за № 23 від 12 січня 1996 року за ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9 та ОСОБА_10 визнане право власності на 4\11 частки будівлі АДРЕСА_1, які складаються із квартири № 2 загальною площею 68 кв.м.
Технічною документацією комунального підприємства «Ізмаїльське МБТІ» встановлені обставини спільного користування сторонами коридором, де облаштовані джерела опалення та лічильники споживання електричної енергії.
Свідки ОСОБА_13, ОСОБА_14, ОСОБА_15 та ОСОБА_16 підтвердили спільне користування сторонами вказаного коридору та встановленням відповідачами по справі металевих дверей, які перешкоджають позивачеві у використанні коридору для опалення своєї кімнати та облаштування електричного лічильника.
У відповідності до вимог Закону України «Про приватизацію державного житлового фонду» без розподілу будівлі, яка є предметом спору, неможливо збільшення площі квартири за рахунок коридору, який використовується сторонами спільно.
Вказана обставина підтверджена представниками комунального підприємства «Ізмаїльське МБТІ» та виконавчого комітету Ізмаїльської міської ради Одеської області.
Таким чином суд вважає безпідставним зміну станом на 22 липня 1997 року загальної площі квартири № 2 вказаної будівлі з 5\11 частками, що у свою чергу є визнанням безпідставності видачі свідоцтва про право приватної власності на житло за № 23 від 23 липня 1997 року на квартиру № 2 загальною площею 79,9 кв.м.
В наступний час використання джерела опалення на твердому паливі неможливо через замурування пічних отворів та ліквідацію димоходів, що підтвердження актом перевірки та затверджене начальником УЖКГ 09 лютого 2012 року. Цим же актом встановлено, що квартира позивача опалюється за допомогою твердого палива. Вказані обставини сторонами не оскаржуються, що у свою чергу зумовлює право позивача на стягнення витрат, які пов'язані з облаштуванням газового опалення, на яке видано технічний проект.
У відповідності до вимог ст. 1167 ЦК України суд вважає обгрунтованим посилання на спричинення моральної шкоди діями відповідача, розмір якої з урахуванням роз'яснень п.9 постанови № 4 Пленуму Верховного суду України «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» від 31 березня 1995 року з наступними змінами вважається доведеним у 3000 грн.
Суд вважає необгрунтованим посилання представника відповідача на пропуск позивачами строку позовної давності з оглядом на те, що сторони не заперечують ті обставини, за яких позивач неодноразова зверталась до відповідачів та третіх осіб про поновлення свого права, яке не поновлене до часу розгляду справи. вказані обставини суд вважає поважною причиною пропущення позовної давності, у зв'язку із чим порушене право підлягає захисту у відповідності до вимог ст. 267 ч.5 ЦК України.
З оглядом на вказані обставини порушення з боку відповідачів законного права позивача, суд відмовляє у задоволенні зустрічних позовних вимог.
З урахуванням вищенаведених доказів суд вважає необгрунтованим визнання незаконними дії співробітників Ізмаїльського МБТІ по видачі свідоцтв про право власності на житло відповідачам з урахуванням того, що Ізмаїльське МБТІ є установою, яка реєструє право власності на підставі, визначеній чинним законодавством, зокрема за рішенням № 462р від 25 грудня 1995 року виконкому Ізмаїльської міської ради, представник якої в судовому засіданні визнав порушення, але вважав неможливим скасування вказаного свідоцтва самостійним рішенням. Предметом спору по справі фактично є свідоцтво про право приватної власності на житло за № 23 від 23 липня 1997 року про визнання за ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9 та ОСОБА_10 визнане право власності на 4\11 частки будівлі АДРЕСА_1, які складаються із квартири № 2 загальною площею 68 кв.м., скасування якого судом вважається належною дією поновлення порушеного права.
Відповідно до вимог ст. 88 ЦПК України розподіляються судові витрати, які стягуються з відповідачів на користь позивача у розмірі 3000 грн. за юридичну допомогу та державне мито и витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу на суму 425 грн. 49 коп., сплата яких підтверджена долученими до матеріалів справи квитанціями.
З оглядом на вказане загальна сума, що підлягає сплаті на користь позивача, становить 23974,49 грн.
Керуючись ст. 209-215 ЦПК України
Скасувати свідоцтво про право приватної власності на житло за № 23 від 23 липня 1997 року про визнання за ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9 та ОСОБА_10 визнане право власності на 4\11 частки будівлі АДРЕСА_1, які складаються із квартири № 2 загальною площею 68 кв.м.
Зобов'язати ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9 та ОСОБА_10 не перешкоджати ОСОБА_5 та ОСОБА_6 у користуванні коридором за адресою будівлі АДРЕСА_1 шляхом демонтування перегородки та металевих дверей.
Стягнути в рівних частках з ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9, ОСОБА_10 на користь ОСОБА_5, ОСОБА_6 23974 грн. 49 коп.(двадцять три тисячі дев'ятсот сімдесят чотири грн. 49 коп.).
У задоволенні зустрічних позовних вимог ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9, ОСОБА_10 до ОСОБА_5, ОСОБА_6, третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог комунального підприємства «Ізмаїльське МБТІ» про усунення перешкод та стягнення моральної шкоди відмовити.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом десяти днів з дня його проголошення.
Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.
Суддя С. М. Жигулін