Справа № 22-ц/1690/2115/2012
Головуючий по 1-й інстанції Степаненко Ю.І.
Суддя-доповідач: Корнієнко В. І.
30 травня 2012 року м.Полтава
Колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Полтавської області в складі:
Головуючого судді: Корнієнка В.І.,
Суддів: Винниченка Ю.М., Абрамова П.С.,
При секретарі: Коротун І.В.,
розглянувши у відкритому судовому засідання в м. Полтаві цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_2
на рішення Кременчуцького районного суду Полтавської області від 12 квітня 2012 року
у справі за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_4 про розподіл спільного майна подружжя, зустрічним позовом ОСОБА_4 до ОСОБА_3 про розподіл жилого будинку і земельної ділянки та позовом третьої особи, яка заявляє самостійні вимоги на предмет спору, ОСОБА_2 до ОСОБА_3, ОСОБА_4 про стягнення сум, витрачених на будівництво жилого будинку, -
Рішенням Кременчуцького районного суду Полтавської області від 12 квітня 2012 року позов ОСОБА_3 задоволено.
Визнано за ОСОБА_3 право власності на 1/ 2 частину жилого будинку з господарськими будівлями та на 1/ 2 частину земельної ділянки площею 0,16 га з цільовим призначенням для будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель та споруд, посвідченої Державним актом на право власності на земельну ділянку серії ЯЕ № 634758 від 06 лютого 2008 року, розташованих за адресою: АДРЕСА_1.
Стягнуто з ОСОБА_4 на користь ОСОБА_3 судові витрати в сумі 1 373 ( одна тисяча триста сімдесят три ) гривні.
У задоволенні зустрічного позову ОСОБА_4 до ОСОБА_3 про поділ у натурі жилого будинку і земельної ділянки повністю відмовлено.
У задоволенні позову третьої особи, яка заявила самостійні вимоги на предмет спору, ОСОБА_2 до ОСОБА_3, ОСОБА_4 про стягнення сум, витрачених на будівництво жилого будинку повністю відмовлено.
З рішенням суду не погодилася ОСОБА_2 та подала на нього апеляційну скаргу, в якій просить рішення суду першої інстанції скасувати та ухвалити нове, яким стягнути з відповідачів ОСОБА_3 та ОСОБА_4 в солідарному порядку на її користь кошти в сумі 106463 грн., а з кожного по 53231,50 грн., витрачених ОСОБА_5 на придбання будівельних матеріалів та виконаних будівельних робіт під час будівництва житлового будинку з господарчими будівлями, що розташований за адресою: АДРЕСА_1.
Апелянт вважає рішення суду таким, що ухвалено з порушенням норм матеріального та процесуального права , вказуючи також не невідповідність висновків суду обставинам справи.
Доводи апеляційної скарги вмотивовує тим, що ОСОБА_5 у 2010 році стало відомо, що 25 жовтня 2007 року відповідач ОСОБА_4 отримав свідоцтво про право власності на нерухоме майно -житловий будинок з господарськими будівлями, що розташований в АДРЕСА_1, хоча будинок будували разом, перебуваючи в шлюбі з ОСОБА_3 і за кошти ОСОБА_5 Свідоцтво на забудову було виписане на ім'я ОСОБА_5.
Перевіривши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, колегія суддів приходить до висновку, що скарга не підлягає до задоволення, за наступних підстав.
Відповідно п.1 ч.1 ст.307 ЦПК України, за наслідками розгляду апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції апеляційний суд має право постановити ухвалу про відхилення апеляційної скарги і залишення рішення без змін.
Згідно ч. 1 ст. 308 ЦПК України, апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Відповідно до ч. 1 ст. 303 ЦПК України під час розгляду справи в апеляційному порядку апеляційний суд перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції.
Так, судом першої інстанції вірно встановлено, та підтверджується матеріалами справи в їх сукупності, а також не заперечується сторонами у справі, що рішенням № 3 загальних зборів колгоспу імені Мічуріна від 07 травня 1976 року з фонду колгоспу імені Мічуріна ОСОБА_5, яка є матір'ю ОСОБА_3, була виділена присадибна земельна ділянка площею 0,15 га в АДРЕСА_1.
Відповідно до рішення виконавчого комітету Кременчуцької районної ради від 19 лютого 1979 року № 70 ця земельна ділянка була відведена під забудову та передана ОСОБА_5 в безстрокове користування.
ОСОБА_5 отримала свідоцтво на забудову індивідуальної садиби, згідно якого повинна була на відведеній земельній ділянці у строк з лютого 1979 року по 1982 року побудувати жилий будинок, господарські будівлі та споруди і виконати роботи по її озелененню та благоустрою. Будівництво жилого будинку було розпочате ОСОБА_5 та за її кошти зведені стіни, дах, вікна, двері жилого будинку без оздоблювальних робіт, побудовані господарські будівлі: гараж, літня кухня, сарай, також без внутрішніх оздоблювальних робіт.
Після цього будівництво було припинено у 1983 році.
Також судом встановлено, що ОСОБА_3 та ОСОБА_4 15 грудня 1990 року зареєстрували шлюб і перебували у ньому по 03 лютого 2010 року.
В жовтні 1991 року за заявою ОСОБА_5 рішенням виконавчого комітету Піщанської сільської ради земельна ділянка була переведена на ім'я ОСОБА_4. Останній, разом з ОСОБА_3 за спільні кошти подружжя та на кошти своїх батьків добудували житловий будинок, розташований на земельній ділянці за адресою: АДРЕСА_1. Побудували огорожу, криницю, вбиральню погріб та з 1993 року почали проживати у будинку, обладнали його газопостачанням.
14 листопада 2007 року ОСОБА_4 одержав свідоцтво про право власності на нерухоме майно, а саме: житловий будинок з господарськими будівлями в АДРЕСА_1. Право власності було ним зареєстроване 03 березня 2008 року.
Окрім того, 06 лютого 2008 року ОСОБА_4 одержав Державний акт на право власності на земельну ділянку серії ЯЕ № 634758, у відповідності до якого він є власником земельної ділянки площею 0,16 га з цільовим призначенням для будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель та споруд, розташованої АДРЕСА_1.
З урахуванням викладеного, керуючись нормами ст.ст. 60, 61 Сімейного кодексу України, суд першої інстанції дійшов правомірного та обґрунтованого висновку відносно того, що вказані вище житловий будинок та земельна ділянка являються об'єктом спільної сумісної власності подружжя.
Взявши до уваги норми ч. 1 ст. 70 СК України, згідно якої визначено, що у разі поділу майна, що є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя, частки майна дружини та чоловіка є рівними, якщо інше не визначено домовленістю між ними або шлюбним договором, оскільки угоди між сторонами відсутні, суд вірно визначив, що ОСОБА_3 та ОСОБА_4 за законом майно належить в рівних частках, тобто по 1 / 2 житлового будинку та 1 / 2 земельної ділянки.
Що стосується позовних вимог ОСОБА_2, яка є спадкоємцем за заповітом після смерті баби ОСОБА_5, то суд першої інстанції вірно взяв до уваги встановлений факт, що ОСОБА_5 дійсно розпочала будівництво спірних жилого будинку та господарських будівель та вклала власні кошти на придбання будівельних матеріалів та виконання будівельних робіт, проте в жовтні 1991 року вона добровільно передала земельну ділянку з розпочатим будівництвом.
При цьому відсутні будь-які докази того, що між сторонами була укладена угода про компенсацію ОСОБА_5 суми витрачених на будівництво житлового будинку будівельних матеріалів.
Вперше ОСОБА_5 звернулася до суду з позовом до відповідачів про стягнення вартості витрачених нею коштів на будівництво спірного будинку лише в липні 2010 року без визначення конкретних сум, після чого 30 листопада 2010 року уточнила позов та вказала суму стягнення коштів, на яку вона претендувала.
В свою чергу, доводи апеляційної скарги не спростовують правильності висновків суду першої інстанції та не підтверджують їх неправомірність належними доказами, оскільки право звернення до суду з даним позовом у ОСОБА_5 виникло ще у 1991 році, коли вона добровільно передала відповідачам земельну ділянку та недобудований будинок з господарськими будівлями.
Посилання апелянта на те, що права ОСОБА_5 були порушені лише внаслідок оформлення ОСОБА_4 права власності на будинок та земельну ділянку, не заслуговують на увагу, оскільки судом встановлено, що рішенням виконавчого комітету Піщанської сільської ради земельна ділянка була переведена на ім'я ОСОБА_4 саме за заявою ОСОБА_5
Враховуючи викладене, судова колегія дійшла висновку про те, що судом першої інстанції з'ясовано всі обставини та надано їх належну правову оцінку. Порушень норм матеріального та процесуального права, які б могли призвести до зміни чи скасування рішення Кременчуцького районного суду Полтавської області від 12 квітня 2012 року судовою колегією не встановлено.
Керуючись ст.ст. 303, 307, 308, 314, 315 ЦПК України, -
Апеляційну скаргу ОСОБА_2 -відхилити.
Рішення Кременчуцького районного суду Полтавської області від 12 квітня 2012 року -залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення і може бути оскаржена протягом двадцяти днів з дня набрання нею законної сили шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних та кримінальних справ.
Головуючий суддя : /підпис/ В.І. Корнієнко
Судді: /підпис/ Ю.М. Винниченко /підпис/ П.С. Абрамов
Головуючий: В. І. Корнієнко
Судді: