Справа № 22-ц/1690/1040/2012
Головуючий по 1-й інстанції Колотієвський О.О.
Суддя-доповідач: Обідіна О. І.
14 березня 2012 року м.Полтава
Колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Полтавської області в складі:
Головуючого судді : Обідіної О.І.
Суддів : Дорош А.І., Панченка О.О.
При секретарі : Ємельяновій В.С.
розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою публічного акціонерного товариства акціонерний банк «Укргазбанк» на рішення Кременчуцького районного суду Полтавської області від 26 грудня 2011 року по справі за позовом ОСОБА_2 до ПАТ АБ «Укргазбанк» про визнання договору недійсним, зустрічним позовом ПАТ АБ «Укргазбанк» до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості по процентам та пені за кредитним договором та зустрічним позовом ОСОБА_3 до ПАТ АБ «Укргазбанк», ОСОБА_2 про визнання договорів недійсними,
У лютому 2010 року ОСОБА_2 звернувся до суду з позовом про визнання кредитного договору, укладеного між ним та ВАТ АБ «Укргазбанк» недійсним. Свої вимоги обґрунтовував тим, що укладений кредитний договір №340 к-ф від 26 грудня 2007 року на суму 60000 доларів США суперечить вимогам закону та погіршує його положення, як споживача за споживчим кредитом.
Просив визнати недійсним кредитний договір № 340 к-ф від 26 грудня 2007 року, укладений між ним та ВАТ АБ «Укргазбанк».
У березні 2010 року з зустрічним позовом про стягнення заборгованості до ОСОБА_2 звернувся ПАТ АБ «Укргазбанк», який посилаючись на порушення позичальником умов кредитного договору та виникнення заборгованості по кредитному договору № 340 к-ф від 26 грудня 2007 року, просив стягнути заборгованість по процентам та пені в сумі 7833, 96 доларів США.
Під час розгляду справи банк неодноразово уточнював та доповнював позовні вимоги та остаточно просив стягнути з ОСОБА_2 заборгованість по кредитному договору в сумі 92576,77 доларів США шляхом звернення в кредитної заборгованості на предмет іпотеки - житловий будинок з господарськими спорудами в АДРЕСА_1 та земельну ділянку на якій розташований вказаний будинок.
У листопаді 2010 року з позовом до АБ «Укргазбанк», ОСОБА_2 про визнання договорів недійсними звернулася ОСОБА_3 В позовній заяві вказувала , що з жовтня 1993 року по червень 2008 року проживала разом з ОСОБА_2 у незареєстрованому шлюбі, під час якого, з жовтня 2004 року по листопад 2007 року побудували житловий будинок АДРЕСА_1. Рішенням Кременчуцького районного суду від 12 квітня 2010 року залишеним без змін ухвалою Апеляційного суду Полтавської області від 16 червня 2010 року, визнано спірний житловий будинок спільною сумісною власністю ОСОБА_2 та ОСОБА_3 та визнано за кожним по ? частині. Вважає, що укладаючи кредитний договір та договір іпотеки ОСОБА_2 не отримав її згоди на укладення вказаних договорів чим порушив її права.
Просила визнати недійсними кредитний договір № 340 к-ф від 26 грудня 2007 року укладений між ОСОБА_2 та ВАТ АБ «Укргазбанк» та договір іпотеки № 340 к-ф від 26 грудня 2007 року житлового будинку з господарськими спорудами в АДРЕСА_1.
Рішенням Кременчуцького районного суду Полтавської області від 26 грудня 2011 року в задоволенні позовних вимог ОСОБА_2 до ПАТ АБ «Укргазбанк» в особі ПФ АБ «Укргазбанк» відмовлено.
Зустрічний позов ПАТ АБ «Укргазбанк» в особі ПФ АБ «Укргазбанк» до ОСОБА_2 задоволено частково, а саме: стягнуто з ОСОБА_2 на користь ПАТ АБ «Укргазбанк» заборгованість по кредитному договору № 340 к-ф від 26 грудня 2007 року в розмірі 83034,08 доларів США, з них заборгованість по кредиту - 60000 доларів США, заборгованість за несплаченими процентами в сумі 22263, 12 доларів США, пеня за порушення строків сплати процентів за користування кредитом - 770,96 доларів США.
Звернуто стягнення на предмет іпотеки за договором іпотеки без оформлення заставної № 340 к-ф від 26 грудня 2007 року, а саме: нерухоме майно - ? частину житлового будинку, загальною площею 194,9 кв.м., який знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 та ? частину земельної ділянки , на якій знаходиться житловий будинок з господарськими будівлями, що знаходиться у власності ОСОБА_2, що підтверджується Державним актом (ЯГ №663784 від 14 лютого 2007 року) на право приватної власності на землю, виданого Піщанською сільською радою Кременчуцького району Полтавської області №010754800058, загальною площею 0,15 га за рахунок вартості якого погасити заборгованість по процентам та пені за кредитним договором № 340 к-ф від 26 грудня 2007 року в сумі 83034,08 доларів США, шляхом продажу на прилюдних торгах у межах процедури виконавчого провадження, передбаченої законом України «Про виконавче провадження» та з дотримання вимог Закону України «Про іпотеку». Встановлено початкову ціну для реалізації предмета іпотеки у розмірі, визначеному суб'єктом оціночної діяльності у межах процедури виконавчого провадження.
В задоволенні інших позовних вимог ПАТ АБ «Укргазбанк» в особі ПФ АБ «Укргазбанк» до ОСОБА_2 відмовлено.
Стягнуто з ОСОБА_2 на користь ПАТ АБ «Укргазбанк» в особі ПФ АБ «Укргазбанк» 2532 грн. сплаченого судового збору та 120 грн. витрат на ІТЗ розгляду справи.
Зустрічний позов ОСОБА_3 до ПАТ АБ «Укргазбанк» в особі ПФ АБ «Укргазбанк», ОСОБА_2 задовольнити частково, а саме: визначити частково недійсним договір іпотеки № 340 к-ф від 26 грудня 2007 року в межах ? частини житлового будинку та земельної ділянки, що розташовані в АДРЕСА_1 та належать на праві власності ОСОБА_3.
В задоволенні інших позовних вимог ОСОБА_3 до ПАТ АБ «Укргазбанк» в особі ПФ АБ «Укргазбанк», ОСОБА_2 відмовлено.
Стягнуто з ОСОБА_2 та ПАТ АБ «Укргазбанк» в особі ПФ АБ «Укргазбанк» на користь ОСОБА_3 по 2 грн. 13 коп. судового збору та по 9 грн. 25 коп. витрат на ІТЗ розгляду справи.
Не погодившись із рішенням суду в частині часткової відмови в зверненні стягнення на предмет іпотеки АБ «Укргазбанк» подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, просить змінити рішення, задовольнивши позовні вимоги про звернення стягнення на предмет іпотеки в повному обсязі. Зокрема вказує на те, що на час укладання договору іпотеки ОСОБА_2 надав заяву, що предмет іпотеки є його особистою приватною власністю, а визнання судом факту, що спірний житловий будинок та земельна ділянка є спільною сумісною власністю, через два роки після укладання кредитного договору та договору іпотеки, не впливають на суть правовідносин, які склалися у зв'язку з укладенням зазначених договорів.
Перевіривши доводи апеляційної скарги, матеріали справи, заслухавши учасників процесу, що з'явились в судове засідання, колегія суддів приходить до висновку про часткове задоволення апеляційної скарги з наступних підстав.
Згідно п.п. 3,4 ч.1 ст. 309 ЦПК України, підставами для скасування рішення суду першої інстанції і ухвалення нового рішення або зміни рішення є невідповідність висновків суду обставинам справи, порушення або неправильне застосування норм матеріального або процесуального права.
Як вбачається з матеріалів справи та вірно встановлено судом, 26 грудня 2007 року між ОСОБА_2 та ВАТ АБ «Укаргазбанк» укладено кредитний договір №340 ф-к, відповідно до умов якого банк відкрив позичальнику не відновлювальну відкличну кредитну лінію, з лімітом 60000 доларів США по 24 грудня 2027 року зі сплатою 13,4 % річних.
В забезпечення виконання зобов'язань за вказаним кредитним договором між сторонами укладено договір іпотеки, відповідно до якого банк прийняв в іпотеку житловий будинок з господарськими будівлями загальною площею 194,9 кв.м. та земельну ділянку площею - 0,15 га, які знаходяться за адресою: АДРЕСА_1.
Вказану в кредитному договорі суму ОСОБА_2 отримав в період з 26 грудня 2007 року по 22 січня 2008 року повністю.
Згідно ст. ст. 1049, 1054 ЦК України за кредитним договором банк зобов'язується надати грошові кошти позичальникові, а останній зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.
За змістом ст. 526 ЦК України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства.
У відповідності ст. 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання.
В зв'язку з неналежним виконанням ОСОБА_2 умов кредитного договору, станом на 11 листопада 2011 року, заборгованість по кредитному договору складає 92576, 77 доларів США.
Вказаний факт визнано позивальником , яким не надано жодного доказу на його спростування.
Враховуючи не виконання відповідачем ОСОБА_2 своїх зобов»язань по кредитному договору та у відповідності до положень ч.2 ст. 1050 ЦК України, суд першої інстанції прийшов до вірного висновку про обґрунтованість вимог кредитора в частині дострокового стягнення заборгованості як по кредиту, так і за несплаченими процентами.
Оскільки до вимог про стягнення пені застосовується позовна давність в один рік, відповідно до п.1 ч.2 ст. 258 ЦК України, місцевий суд обґрунтовано задовольнив частково позовні вимоги стягнувши з боржника 770, 96 доларів США пені на користь банку.
Разом з тим, колегія суддів не може погодитись з висновками місцевого суду в частині звернення кредитної заборговано лише на ? частину предмета іпотеки.
Так, частиною 1 ст. 33 Закону України "Про іпотеку" передбачено, що у разі невиконання або неналежного виконання боржником основного зобов'язання іпотекодержатель вправі задовольнити свої вимоги за основним зобов'язанням шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки.
Ухвалюючи рішення про звернення стягнення на ? частину спірного житлового будинку та ? частину земельної ділянки, що належить ОСОБА_2 та визнаючи частково недійсним договір іпотеки №340 к-ф від 26 грудня 2007 року в межах ? частини спірного житлового будинку та земельної ділянки, що належать ОСОБА_3, місцевий суд виходив з рішення Кременчуцького районного суду Полтавської області від 12 квітня 2010 року, яким визнано за ОСОБА_3 право власності на ? частину житлового будинку та господарських будівель та земельної ділянки, що розташовані в АДРЕСА_1. Посилаючись на положення ст. 6 Закону України «Про іпотеку» , суд прийшов до висновку, що питання передачі вказаного нерухомого майна в іпотеку було здійснено з порушенням закону , оскільки майно належить подружжю на праві спільної сумісної власності , проте згоди на передачу його в іпотеку співвласник ОСОБА_3 не надавала.
Вказаний висновок ґрунтується на помилковому застосуванні норм матеріального права.
Статтями 572 та 575 ЦК України визначено, що іпотека є видом забезпечення виконання зобов'язання нерухомим майном, що залишається у володінні і користуванні іпотекодавця, згідно з яким іпотекодержатель має право у разі невиконання боржником забезпеченого іпотекою зобов'язання одержати задоволення своїх вимог за рахунок предмета іпотеки.
Згідно ч. 2 ст. 6 ЗУ «Про іпотеку» майно, що є у спільній власності, може бути передане в іпотеку лише за нотаріально посвідченою згодою усіх співвласників. Співвласник нерухомого майна має право передати в іпотеку свою частку в спільному майні без згоди інших співвласників за умови виділення її в натурі та реєстрації права власності на неї як на окремий об'єкт нерухомості.
При посвідченні приватним нотаріусом Кременчуцького міського нотаріального округу ОСОБА_5 договору іпотеки 26 грудня 2007 року іпотекодавець ОСОБА_2 надав останньому заяву, в якій зазначив, що житловий будинок з господарськими будівлями та земельна ділянка площею - 0,15 га, які знаходяться за адресою: АДРЕСА_1 є його особистою приватною власністю, оскільки на момент придбання майна у шлюбі не перебував і не з ким не проживав однією сім'єю без укладення шлюбу. Особи, які б могли поставити питання про визнання за ними права власності на вищезазначене майно згідно ст.ст. 65, 74СК України, відсутні.
Встановлення факту проживання чоловіка та жінки однією сім'єю, так і встановлення належності їм майна на праві спільної сумісної власності на підставі ст. 74 СК України пов'язується з набранням законної сили рішенням суду, яким такі юридичні факти встановлені.
Рішенням Кременчуцького районного суду Полтавської області від 12 квітня 2010 року встановлено, що ОСОБА_2 та ОСОБА_3 проживали однією сім'єю з жовтня 1993 року по червень 2008 року та визнано, що житловий будинок з господарськими будівлями та земельна ділянка розташована під ними які знаходяться за адресою: АДРЕСА_1 є спільною сумісною власністю ОСОБА_2 та ОСОБА_3.
Поклавши в основу свого рішення обставини , встановлені даним рішенням суду згідно до ст. 61 ЦПК України, суд першої інстанції не звернув уваги на те, що вказаним рішенням питання щодо встановлення факту у проживання однією сім»єю ОСОБА_2 та ОСОБА_3 не вирішувалось , оскільки така вимога взагалі не заявлялась.
Крім того, судом першої інстанції помилково поширено встановлені в даному рішенні обставини на правовідносини, які виникли між сторонами в 2007 році під час укладання кредитного та іпотечного договорів .
Таким чином, визнання частково недійсним договору іпотеки на підставі положень ст. 6 Закону України «Про іпотеку» , є помилковим , оскільки встановлені судовим рішенням факти через три роки після укладення кредитного договору та договору іпотеки, не можуть впливати на правовідносини, які склалися у зв'язку з укладенням вказаних договорів.
У зв»язку з цим, колегія суддів приходить до висновку, що на момент укладення кредитного договору та договору іпотеки від 26 грудня 2007 року ОСОБА_2 був єдиним власником житлового будинку з господарськими будівлями та земельної ділянки , про що вірно зазначив під час посвідчення договору в своїй заяві.
За вказаних обставин рішення суду першої інстанції в частині часткового задоволення позову ПАТ АБ «Укргазбанк» в особі ПФ АБ «Укргазбанк» до ОСОБА_2 та в частині задоволення часткового позову ОСОБА_3 до ПАТ АБ «Укргазбанк» в особі ПФ АБ «Укргазбанк», ОСОБА_2 підлягає скасуванню з ухваленням нового рішення про задоволення вимог ПАТ АБ «Укргазбанк» в особі ПФ АБ «Укргазбанк» до ОСОБА_2 про звернення стягнення на предмет іпотеки в повному обсязі та про відмову в задоволенні вимог ОСОБА_3 до ПАТ АБ «Укргазбанк» в особі ПФ АБ «Укргазбанк», ОСОБА_2 про визнання частково недійсним договору іпотеки в№340 к-ф від 26 грудня 2007 року в межах ? частини житлового будинку та земельної ділянки.
Керуючись ст.ст.303, 307, п.п.3,4 ч.1 ст.309, 316 317,319 ЦПК України, колегія суддів -
Апеляційну скаргу публічного акціонерного товариства акціонерний банк «Укргазбанк» задовольнити .
Рішення Кременчуцького районного суду Полтавської області від 26 грудня 2011 року в частині часткового задоволення позову ПАТ АБ «Укргазбанк» в особі ПФ АБ «Укргазбанк» до ОСОБА_2 та в частині задоволення позовних вимог ОСОБА_3 до ПАТ АБ «Укргазбанк» в особі ПФ АБ «Укргазбанк», ОСОБА_2 скасувати, з постановленням в цій частині нового рішення.
Позовні вимоги ПАТ АБ «Укргазбанк» в особі ПФ АБ «Укргазбанк» до ОСОБА_2 про звернення стягнення на предмет іпотеки задовольнити.
Кредитну заборгованість по кредитному договору № 340 к-ф від 26 грудня 2007 року в розмірі 83034,08 доларів США, з яких заборгованість по кредиту - 60000 доларів США, заборгованість за несплаченими процентами в сумі 22263, 12 доларів США, пеня за порушення строків сплати процентів за користування кредитом - 770,96 доларів США стягнути шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки за договором іпотеки без оформлення заставної № 340 к-ф від 26 грудня 2007 року, а саме: нерухоме майно -житловий будинок, загальною площею 194,9 кв.м., який знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 та земельну ділянку, на якій знаходиться житловий будинок з господарськими будівлями, що знаходиться у власності ОСОБА_2, що підтверджується Державним актом (ЯГ №663784 від 14 лютого 2007 року) на право приватної власності на землю, виданого Піщанською сільською радою Кременчуцького району Полтавської області №010754800058, загальною площею 0,15 га шляхом продажу на прилюдних торгах у межах процедури виконавчого провадження, передбаченої законом України «Про виконавче провадження» та з дотримання вимог Закону України «Про іпотеку». Встановити початкову ціну для реалізації предмета іпотеки у розмірі, визначеному суб'єктом оціночної діяльності у межах процедури виконавчого провадження.
В задоволенні позову ОСОБА_3 до ПАТ АБ «Укргазбанк» в особі ПФ АБ «Укргазбанк», ОСОБА_2 про визнання частково недійсним договору іпотеки №340 к-ф від 26 грудня 2007 року в межах ? частини житлового будинку та земельної ділянки, що розташовані в АДРЕСА_1 та належать на праві власності ОСОБА_3 відмовити.
В іншій частині рішення залишити без змін.
Рішення набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржено протягом двадцяти днів шляхом подачі касаційної скарги до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ шляхом подачі касаційної скарги.
Головуючий: О. І. Обідіна
Судді: