Справа № 22-ц/1690/1673/2012 Головуючий по 1-й інстанції Цвітайло П.В.
Суддя-доповідач: Кривчун Т. О.
15 травня 2012 року м.Полтава
Колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Полтавської області у складі:
Головуючого: судді Кривчун Т.О.,
Суддів: Обідіної О.І., Прядкіної О.В.,
при секретарі: Філоненко О.В.,
за участю: відповідача ОСОБА_2, представника відповідача ОСОБА_3,
позивача ОСОБА_4, представника позивача ОСОБА_5,
представника відповідача ОСОБА_6 -ОСОБА_7,
розглянула у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Полтаві цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_2
на рішення Котелевського районного суду Полтавської області від 30 вересня 2011 року
по справі за позовом ОСОБА_4, ОСОБА_8, ОСОБА_9 до ОСОБА_2, ОСОБА_6, Котелевської селищної ради Полтавської області, про визнання права власності на частку в майні колишнього колгоспного двору.
Колегія суддів, заслухавши доповідь судді-доповідача,-
ОСОБА_4, ОСОБА_8, ОСОБА_9 звернулися до суду з вказаним позовом, уточненим у ході розгляду справи, до ОСОБА_2, ОСОБА_6, Котелевської селищної ради Полтавської області, в якому остаточно просили визнати за ними право власності на нерухоме майно, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1, що є майном колишнього колгоспного двору, по 1/6 частині кожному.
Рішенням Котелевського районного суду Полтавської області від 30 вересня 2011 року позовні вимоги задоволено частково.
Визнано за кожним з позивачів - ОСОБА_4, ОСОБА_8, ОСОБА_9 - право власності по 1/7 частині нерухомого майна колишнього колгоспного двору, розташованого за адресою: АДРЕСА_1.
Вирішено питання про судові витрати.
Із вказаним рішенням не погодився відповідач ОСОБА_2, який в апеляційній скарзі прохає рішення місцевого суду скасувати в повному обсязі та відмовити у задоволенні позову за безпідставністю, посилаючись на порушення норм матеріального та процесуального права.
Зазначає, зокрема, що судом першої інстанції не було дано належної правової оцінки пропущення строків позовної давності, що застосовуються при витребуванні частки з майна колишнього колгоспного двору та не взято до уваги, що позивачам відомо було про припинення існування колгоспного двору в 1991 році, про що йдеться у початковому позові.
Вказує, що позивачами не надано доказів на обґрунтування позовних вимог про виділення їм саме по 1/6 частині в майні колгоспного двору, а у рішенні суду не визначено, з якого саме майна потрібно виділити по 1/7 частині та не встановлено, яке саме майно було на час припинення колгоспного двору та на час винесення рішення.
Вважає, що суд безпідставно послався на те, що всі особи, які станом на 01.01.1991 року проживали АДРЕСА_1 були членами колгоспного двору, оскільки в даному господарстві проживали дві окремі сім»ї, до першої входили ОСОБА_11, ОСОБА_12 та ОСОБА_6, до другої - ОСОБА_2, ОСОБА_4, ОСОБА_8, ОСОБА_9. Кожна із них мала своє житло, вела окреме господарство, поділений був город, оплата за комунальні послуги проводилася по різним рахункам, відкритим на ОСОБА_12 та ОСОБА_2, однак суд не дав належної оцінки цим обставинам.
У судовому засіданні відповідач ОСОБА_2 та його представник доводи апеляційної скарги підтримали та прохали її задовольнити.
Позивач ОСОБА_4 та її представник апеляційну скаргу не визнали, прохали її відхилити, рішення суду першої інстанції залишити без змін.
Колегія суддів, вивчивши матеріали справи, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції, вислухавши пояснення осіб, які беруть участь у справі, приходить до висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з таких підстав.
У відповідності до ст.213 ЦПК України, рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Згідно з вимогами ст. 214 цього Кодексу під час ухвалення рішення суд вирішує такі питання: 1) чи мали місце обставини, якими обґрунтовувалися вимоги і заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; 2) чи є інші фактичні дані (пропущення строку позовної давності тощо), які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; 3) які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин; 4) яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин.
Зазначеним вимогам рішення суду першої інстанції не відповідає.
Згідно ст.60 ЦПК України, кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень...
З матеріалів справи вбачається, що житловий будинок з приналежними до нього будівлями та спорудами, розташований в АДРЕСА_1, належав колгоспному двору, голова якого ОСОБА_11, що підтверджується Свідоцтвом на право особистої власності на будинок, виданим 15.11.1976 року виконавчим комітетом Котелевської селищної Ради народних депутатів на підставі рішення виконкому №156 від 14.10.1976 року (т.2, а.с.95).
ОСОБА_11 помер ІНФОРМАЦІЯ_1 в смт. Котельва, що підтверджується актовим записом №52 від 22.04.1991р. в Книзі реєстрації актів про смерть Котелевської селищної Ради відповідно до Свідоцтва про смерть серії НОМЕР_1 (т.2, а.с.96).
Згідно зі спадковою справою №101 на майно померлого ОСОБА_11 28.06.1991 року було видано свідоцтво про право на спадщину за законом, відповідно до якого спадкоємцем майна ОСОБА_11 є дружина-ОСОБА_12, яка успадкувала грошові заощадження покійного чоловіка (т.2, а.с.153-154).
Рішенням виконкому Котелевської селищної Ради народних депутатів АДРЕСА_1 від 25.03.1994 року «Про приватизацію земельних ділянок громадян Котелевської селищної Ради»передано безоплатно у приватну власність ОСОБА_12 земельну ділянку площею 0,47га. АДРЕСА_1 для ведення особистого підсобного господарства, для будівництва та обслуговування житлових будинків, господарських будівель і споруд (т.2, а.с.150).
Згідно рішення четвертої сесії Котелевської селищної Ради ХХІІІ скликання від 2 грудня 1998 року «Про впорядкування адресного господарства»домоволодіння, в якому була зареєстрована ОСОБА_12 знаходиться за адресою: АДРЕСА_1, що підтверджується довідкою виконкому Котелевської селищної Ради від 17.04.2012р. №2286. Таким чином, номер садиби АДРЕСА_1 був змінений на АДРЕСА_1.
ОСОБА_12 померла ІНФОРМАЦІЯ_2 в смт. Котельва, що підтверджується актовим записом №177 від 26.11. 2007р. в Книзі реєстрації смертей Котелевської селищної Ради відповідно до Свідоцтва про смерть серії НОМЕР_2 (т.2, а.с.111).
Після смерті ОСОБА_12 було заведено спадкову справу №7/2008 на майно померлої та з заявами про прийняття спадщини за заповітом до Котелевської державної нотаріальної контори звернулися донька померлої - ОСОБА_13 та її син- ОСОБА_2, з заявою про прийняття спадщини за законом звернувся син ОСОБА_12- ОСОБА_6 (т.2, а.с.133).
Задовольняючи частково позовні вимоги суд першої інстанції виходив з доведеності факту належності позивачів станом на 01.01.1991 року до членів колгоспного двору в АДРЕСА_1 фактично на підставі довідки виконкому Котелевської селищної ради Полтавської області від 17.07.2006р. №345 (далі - довідка від 17.07.2006р. №345).
Однак з таким висновком суду не можна погодитися, оскільки суд дійшов його без повного і всебічного з»ясування дійсних обставин справи, прав та обов»язків сторін у даних правовідносинах.
Відповідно до вимог ч.1 ст.120, ст.123 ЦК України (в редакції 1963 року) майно колгоспного двору належить його членам на праві сумісної власності. Розмір частки члена двору встановлюється виходячи з рівності часток усіх членів двору, включаючи неповнолітніх і непрацездатних. Частку працездатного члена двору в майні двору може бути зменшено або у її виділенні зовсім відмовлено в зв'язку з недовгочасним його перебуванням у складі двору або незначною участю своєю працею чи коштами в господарстві двору.
Спори щодо майна колишнього колгоспного двору, яке було придбане до 15 квітня 1991 року, мають вирішуватися за нормами, що регулювали власність двору, а саме: право власності на майно, яке належало колгоспному двору і збереглося після припинення його існування, мають ті члени двору, котрі до 15 квітня 1991 року не втратили права на частку в його майні.
Аналізуючи довідку від 17.07.2006р. №345, на підставі якої місцевий суд дійшов висновку про задоволення позовних вимог колегія суддів не може погодитися з тим, що вона є належним та допустимим доказом з огляду на положення частини другої статті 59 ЦПК України та з урахуванням наступного.
У ході підготовки розгляду апеляційної скарги колегією суддів в порядку статті 301 ЦПК України були витребувані для огляду Витяги з особових рахунків погосподарських книг Котелевської селищної ради за адресою: АДРЕСА_1.
При дослідженні наданих доказів установлено, що станом на 01.01.1991 року (а, відповідно і на 15.04.1991 року) до членів колгоспного двору за вищевказаною адресою належали ОСОБА_11, ОСОБА_12 та ОСОБА_6, у той час, як сім»я позивача у складі ОСОБА_4,. ОСОБА_2, та їх діти ОСОБА_8, ОСОБА_9 уже не відносилися до членів колгоспного двору, в колгоспі не працювали (ОСОБА_2 працював шофером у райсоюзі), господарство, в якому вони проживали, відносилося до суспільної групи «робітничий двір», та щодо нього рішенням виконкому селищної ради від 25.10.1989 року №108 було відкрито окремий особовий рахунок.
Наведені факти підтверджуються записами в погосподарській книзі Котелевської селищної ради №56 за період з 1986р. по 1990р. та з 1991р. по 1995р. (особові рахунки НОМЕР_3, НОМЕР_4, НОМЕР_5; номери по земельнокадастровій книзі 393, 314 та 315) (т.3, а.с.44-45,46,47).
Той факт, що позивачі не належали до членів колгоспного двору в АДРЕСА_1, членами якого станом на 01.01.1991 року були: ОСОБА_11, ІНФОРМАЦІЯ_3, ОСОБА_12, ІНФОРМАЦІЯ_4, ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_5 та після смерті голови двору ОСОБА_11, який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 членами цього двору залишилися: ОСОБА_12 та ОСОБА_6, підтверджується також довідкою виконкому Котелевської селищної ради народних депутатів, наданої Полтавському МБТІ у 1991 році (т.2, а.с.306).
Під час розгляду справи та ухвалення рішення суд першої інстанції не дав належної оцінки даному факту, не встановив, чи були позивачі станом на 15.04.1991 року членами колгоспного двору АДРЕСА_1, якими доказами це підтверджується, до складу якої сім»ї вони входили та де саме проживали.
Поза увагою суду залишилася та обставина, що станом на 15.04.1991 року в домогосподарстві АДРЕСА_1 фактично проживали дві окремі сім»ї, до першої з яких входили ОСОБА_11, ОСОБА_12 та ОСОБА_6, як про це зазначено у наведеній довідці виконкому селищної ради, до другої - ОСОБА_2, ОСОБА_4, ОСОБА_8, ОСОБА_9. Кожна із них мала своє житло, вела окреме господарство, поділений був город, оплата за комунальні послуги проводилася по різним рахункам, відкритим на ОСОБА_12 та ОСОБА_2
На порушення вимог статей 10, 57, 60 ЦПК пояснень відповідача ОСОБА_2 в цій частині суд належним чином не перевірив, хоча вони мають істотне значення для правильного вирішення справи по суті.
Аналізуючи зібрані по справі докази в порядку статті 212 ЦПК України колегія суддів приходить до висновку, що довідка від 17.07.2006р. №345 не є тим належним та беззаперечним доказом, яким можуть бути підтверджені позовні вимоги.
Між тим, виходячи з вимог ч.2 ст.59 ЦПК України, згідно якої обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування, належним доказом колегія суддів визнає саме Витяги з особових рахунків погосподарських книг Котелевської селищної ради за адресою: АДРЕСА_1 за період з 1986р. по 1990р. та з 1991р. по 1995р., записи в яких неспростовно підтверджують той факт, що станом на 01.01.1991 року та, відповідно, на 15.04.1991 року позивачі не відносилися до членів колгоспного двору, а, відтак, втратили право на частку в його майні.
Таким чином, суд першої інстанції, задовольняючи позов частково, неповністю з"ясував обставини, які мають значення для справи, тому висновки суду не можна визнати такими, що відповідають обставинам справи.
Враховуючи вищевикладене, рішення суду першої інстанції не відповідає вимогам ст.213 ЦПК України щодо законності і обгрунтованості, що в силу ст.309 ЦПК України є підставою для його скасування.
З урахуванням наведеного апеляційну скаргу слід задовольнити, рішення суду першої інстанції -скасувати, у задоволенні позовних вимог ОСОБА_4, ОСОБА_8, ОСОБА_9, -відмовити.
Відповідно до п.2 ч.1 ст.307, п.п.1,3 ч.1 ст.309 ЦПК України, за наслідками розгляду апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції апеляційний суд вправі скасувати рішення суду першої інстанції і ухвалити рішення по суті позовних вимог з підстав неповного з'ясування судом обставин, що мають значення для справи; невідповідності висновків суду обставинам справи.
Керуючись ст.ст.303,307, пп.1,3 ч.1 ст.309, ст.ст.316,317,319 ЦПК України, колегія суддів, -
Апеляційну скаргу ОСОБА_2, -задовольнити.
Рішення Котелевського районного суду Полтавської області від 30 вересня 2011 року скасувати та ухвалити нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог ОСОБА_4, ОСОБА_8, ОСОБА_9 до ОСОБА_2, ОСОБА_6, Котелевської селищної ради Полтавської області, про визнання права власності на частку в майні колишнього колгоспного двору, - відмовити.
Рішення набирає законної сили з моменту його проголошення та може бути оскаржене безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних та кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання ним чинності.
ГОЛОВУЮЧИЙ /підпис/ Т.О.Кривчун
СУДДІ /підпис/ О.І. Обідіна
/підпис/ О.В. Прядкіна
Суддя Апеляційного суду
Полтавської області: Т.О. Кривчун