Справа № 22-ц/1690/2160/2012
Головуючий по 1-й інстанції Городівський О.А.
Суддя-доповідач: Пікуль В. П.
07 червня 2012 року м.Полтава
Колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Полтавської області в складі:
головуючого судді : Пікуля В.П.,
суддів : Бондаревської С.М., Триголова В.М.,
при секретарі: Рибак О.О.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою Публічного акціонерного товариства «Райффайзен банк Аваль»
на рішення Миргородського міськрайонного суду Полтавської області від 02 листопада 2011 року
у справі за позовом ОСОБА_3 до Публічного акціонерного товариства «Райффайзен банк Аваль» про стягнення сум за депозитними договорами,
У жовтні 2011 року ОСОБА_3 звернулася до суду з позовом, в якому просила стягнути з відповідача на її користь: по договору №20/02-02/17 від 25 червня 2005 року, укладеного з ПАТ «Райффайзен Банк Аваль» суму депозитного вкладу у розмірі 50 000 грн., 40 000 грн. відсотків по вказаному вкладу, 20 800 грн. - пені за несвоєчасне повернення суми вкладу, всього - 110800 грн.; по договору №20/02-02/09 від 12 серпня 2008 року - суму депозитного вкладу у розмірі 10 000 доларів США, 2000 доларів США відсотків по вкладу, 3910 доларів США пені за несвоєчасне повернення суми вкладу, всього за даним договором 15910 доларів США, що за офіційним курсом НБУ еквівалентно 126802,07 грн.
Позов мотивований тим, що 25 червня 2005 року між сторонами був укладений договір банківського вкладу «Універсальний» 20/02-02/17 за умовами якого позивач передала відповідачу вклад в сумі 50 000 грн. строком на 6 місяців з виплатою 20% річних. Вказаний договір був пролонгований сторонами на тих же умовах до 23 червня 2006 року, до 23 червня 2007 року та до 23 червня 2009 року.
12 серпня 2008 року між сторонами був укладений договір №20/02-02/09 на вклад «Універсальний» на суму вкладу 10000 доларів США строком на 12 місяців. Відсоткова ставка по договору становила 20% річних. Позивач виконала усі умови вказаних договорів. Разом з тим, не зважаючи на те, що строки повернення передбачених договорами коштів сплинули, відповідач відмовився від виконання взятих на себе зобов'язань щодо повернення вкладів та виплати передбачених умовами договорів відсотків.
Рішенням Миргородського міськрайонного суду Полтавської області від 2 листопада 2011 року вищевказаний позов задоволений частково.
Стягнуто з відповідача на користь позивача по договору на вклад «Універсальний» №20/02-02/17 від 23 червня 2005 року суму у розмірі 99 025 грн., по договору на вклад «Універсальний» №20/02-02/09 від 12 серпня 2008 року суму у розмірі 110 122,48 грн. (що по курсу НБУ (1 дол. США = 7,977 грн.) на день розгляду справи судом еквівалентно 13 805 дол. США). Всього стягнуто 209147,48 грн.
У задоволенні іншої частини вимог відмовлено.
Стягнуто з Публічного акціонерного товариства «Райффайзен банк Аваль» на користь ОСОБА_3 105,60 грн. в рахунок відшкодування витрат на оплату ІТЗ розгляду цивільної справи судом та стягнуто на користь держави 1496 грн. судового збору.
Рішенням Апеляційного суду Полтавської області від 14 грудня 2011 року апеляційна скарга відповідача задоволена частково.
Рішення місцевого суду змінено шляхом зменшення стягнутої суми, а саме: по договору на вклад «Універсальний» №20/02-02/17 від 23 червня 2005 року стягнуто суму у розмірі 52750 грн., по договору на вклад «Універсальний» №20/02-02/09 від 12 серпня 2008 року суму у розмірі 101347,78 грн., що по курсу НБУ (1 дол. США = 7,977 грн.) на день розгляду справи судом еквівалентно 12705 дол. США). Всього стягнуто 154097,78 грн.
В іншій частині рішення суду залишено без змін.
Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 11 квітня 2012 року касаційну скаргу ОСОБА_3 - задоволено частково.
Рішення Апеляційного суду Полтавської області від 14 грудня 2011 року скасовано.
Справу передано до суду апеляційної інстанції на новий розгляд.
В апеляційній скарзі ПАТ «Райффайзен банк Аваль», посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, просить рішення місцевого суду скасувати на ухвалити нове, яким відмовити у задоволенні позову.
Колегія суддів, перевіривши матеріали справи у межах доводів апеляційної скарги, приходить до такого висновку.
Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 307 ЦПК України за наслідками розгляду апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції апеляційний суд має право постановити ухвалу про відхилення апеляційної скарги і залишення рішення без змін.
Згідно із ст.308 ЦПК України апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Відповідно до ст. 1058 ЦК України за договором банківського вкладу (депозиту) одна сторона (банк) , що прийняла від другої сторони (вкладника) або для неї грошову суму (вклад), що надійшла, зобов'язується виплачувати вкладникові таку суму та проценти на неї або дохід в іншій формі на умовах та в порядку, встановлених договором.
Статтею 1059 ЦК України встановлено, що договір банківського вкладу укладається у письмовій формі. Письмова форма договору банківського вкладу вважається додержаною, якщо внесення грошової суми підтверджено договором банківського вкладу з видачею ощадної книжки або сертифіката чи іншого документа, що відповідає вимогам, встановленим законом, іншими нормативно-правовими актами у сфері банківської діяльності (банківськими правилами) та звичаями ділового обороту.
Згідно з п. 1.4 Положення про порядок здійснення банками України вкладних (депозитних) операцій з юридичними і фізичними особами, затвердженого постановою Правління Національного банку України від 3 грудня 2003 року № 516 і зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 29 грудня 2003 року за № 1256/8577, залучення банком вкладів (депозитів) юридичних і фізичних осіб підтверджується:
договором банківського рахунку; договором банківського вкладу (депозиту) з видачею ощадної книжки; договором банківського вкладу (депозиту) з видачею ощадного (депозитного) сертифіката;
договором банківського вкладу (депозиту) з видачею іншого документа, що підтверджує внесення грошової суми або банківських металів і відповідає вимогам, установленим законом, іншими нормативно-правовими актами у сфері банківської діяльності (банківськими правилами) та звичаями ділового обороту.
Відповідно до п. 2 глави 2 розділу ІІІ Інструкції про касові операції в банках України, затвердженої постановою правління Національного банку України від 14 серпня 2003 року № 337 і зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 5 вересня 2003 року за № 768/8089, приймання готівки національної валюти від клієнтів здійснюється через каси банків за такими прибутковими касовими документами:
за заявою на переказ готівки - від юридичних осіб для зарахування на власні поточні рахунки, від фізичних осіб - на поточні, вкладні (депозитні) рахунки, а також від юридичних та фізичних осіб - на рахунки інших юридичних або фізичних осіб, які відкриті в цьому самому банку або в іншому банку, та переказу без відкриття рахунку;
за рахунками на сплату платежів - від фізичних осіб на користь юридичних осіб;
за прибутковим касовим ордером - від працівників та клієнтів банку за внутрішньобанківськими операціями;
за документами, установленими відповідною платіжною системою: від фізичних і юридичних осіб - для відправлення переказу та виплати його отримувачу готівкою в національній валюті.
Пунктом 8 глави 2 розділу ІІІ зазначеної Інструкції передбачено, що після завершення приймання готівки клієнту видається квитанція (другий примірник прибуткового касового документа) або інший документ, що є підтвердженням про внесення готівки у відповідній платіжній системі. Квитанція або інший документ, що є підтвердженням про внесення готівки у відповідній платіжній системі, має містити найменування банку, який здійснив касову операцію, дату здійснення касової операції (у разі здійснення касової операції в післяопераційний час - час виконання операції), а також підпис працівника банку, який прийняв готівку, відбиток печатки (штампа) або електронний підпис працівника банку, засвідчений електронним підписом САБ.
Так, судом першої інстанції вірно встановлено та підтверджується матеріалами справи, що 25 червня 2005 року між позивачем ОСОБА_3 та ВАТ «Райффайзен Банк Аваль» в особі начальника Миргородського відділення Полтавського обласного філіалу АППБ «Аваль» ОСОБА_4 був укладений договір №20/02-02/17 на вклад Універсальний, відповідно до якого ОСОБА_3 передала готівкою відповідачу суму у розмірі 50 000 грн., терміном на 6 місяців з виплатою банком 20% річних, та 12 серпня 2008 року договір №20/02-02/09 на вклад «Універсальний», згідно умов якого ОСОБА_3 передала відповідачу 10 000 доларів США терміном на 12 місяців з виплатою банком 20 % річних. Для обліку сум вкладів позивача по кожному договору відповідачем були відкриті відповідні рахунки: НОМЕР_1 та НОМЕР_2. Факт передачі коштів підтверджується прибутковим касовим ордером №1 від 23 червня 2005 року та прибутковим валютним ордером №3 від 12 серпня 2008 року.
Згідно п.4.1 кожного договору у випадку необґрунтованого неповернення банком суми вкладу в обумовлений сторонами строк, Банк виплачує пеню у розмірі 0,05 відсотків від суми вкладу за кожен день затримки виплати.
Спірний договір від імені відповідача укладений та підписаний ОСОБА_4 - начальником Миргородського відділення Полтавської обласної дирекції ВАТ «Райффайзен Банк Аваль».
Повноваження ОСОБА_4 на укладення та підписання депозитних (вкладних) договорів та будь-яких інших документів, пов'язаних з виконанням цих договорів, від імені банку передбачені довіреністю від 21 серпня 2004 року ( а.с. 41).
Задовольняючи позов, суд першої інстанції дійшов вірного висновку, що письмова форма спірних договорів підтверджується наданими позивачкою договорами банківського вкладу; внесення останньою в банк визначених договором коштів підтверджується прибутковими ордерами, які відповідають вимогам п. 8 глави 2 розділу ІІІ вказаної Інструкції.
Як спірні договори, так і прибуткові касові ордери мають всі необхідні реквізити, від імені Банку підписані особою на підставі довіреності банку та в межах наданих нею повноважень.
За вказаних обставин, доводи апеляційної скарги щодо відсутність договірних відносин між сторонами не підтверджуються матеріалами справи та не ставлять під сумнів правильність рішення суду першої інстанції.
Також не заслуговують на увагу доводи апелянта щодо помилкового визначення місцевим судом відсоткової ставки по спірним депозитним вкладам та період, за який стягнуто відсотки виходячи з наступного.
Так, згідно ст. 627 ЦК України, відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
Відповідно до ст. 6 ЦК України, сторони мають право укласти договір, який не передбачений актами цивільного законодавства, але відповідає загальним засадам цивільного законодавства. Сторони мають право врегулювати у договорі, який передбачений актами цивільного законодавства, свої відносини, які не врегульовані цими актами. Сторони в договорі можуть відступити від положень актів цивільного законодавства і врегулювати свої відносини на власний розсуд. Сторони в договорі не можуть відступити від положень актів цивільного законодавства, якщо в цих актах прямо вказано про це, а також у разі, якщо обов'язковість для сторін положень актів цивільного законодавства випливає з їх змісту або із суті відносин між сторонами.
Згідно ст. 204 ЦК України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.
Відповідно до ст. 1058 ЦК України за договором банківського вкладу (депозиту) одна сторона (банк), що прийняла від другої сторони (вкладника) або для неї грошову суму (вклад), що надійшла, зобов'язується виплачувати вкладникові таку суму та проценти на неї або дохід в іншій формі на умовах та в порядку, встановлених договором.
Враховуючи викладене, суд першої інстанції, обґрунтовано встановивши факт існування між сторонами договірних правовідносин з приводу банківських вкладів, вірно визначив розмір відсоткової ставки, передбачений умовами вказаних договорів та правильно встановив період за який підлягають стягненню відсотки за договорами.
Безпідставними є посилання апелянта щодо незастосування судом строку позовної давності, зокрема, у частині стягнення пені, оскільки проаналізувавши матеріали справи, колегія суддів приходить до висновку, що суд вірно застосував положення ст. ст. 257, 261, 267 ЦК України та обґрунтовано частково задовольнив вимоги позивача у частині стягнення пені за один рік.
Отже, висновки суду відповідають обставинам справи, узгоджуються з нормами матеріального та процесуального права, які судом застосовані правильно, а доводи апеляційної скарги не спростовують правильності висновків суду першої інстанції, а тому підстави для задоволення апеляційної скарги відсутні.
Керуючись ст.303, п.1 ч.1 ст.307, ст.ст. 308, 314, 319 ЦПК України, колегія суддів, -
Апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства «Райффайзен Банк Аваль» - відхилити.
Рішення Миргородського міськрайонного суду Полтавської області від 02 листопада 2011 року - залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ.
Головуючий: В. П. Пікуль
Судді: