Справа № 22-ц/1690/1849/2012
Головуючий по 1-й інстанції Андрієнко Г.В.
Суддя-доповідач: Корнієнко В. І.
14 травня 2012 року м.Полтава
Колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Полтавської області в складі:
Головуючого судді: Корнієнка В.І.,
Суддів: Винниченка Ю.М., Абрамова П.С.,
При секретарі: Коротун І.В.,
розглянувши у відкритому судовому засідання в м. Полтаві цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_2
на рішення Октябрського районного суду м. Полтави від 04 квітня 2012 року
у справі за позовом Публічного акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» до Товариства з обмеженою відповідальністю «Агрокапітал 3000», ОСОБА_2, ОСОБА_3 про стягнення заборгованості за кредитним договором, -
ПАТ КБ «ПриватБанк»звернулося до суду з позовом, у якому прохає стягнути з ТОВ «Агрокапітал 3000», ОСОБА_2 та ОСОБА_3 суму заборгованості за кредитним договором від 10 липня 2008 року, що становить 88 574,91 грн., а також судові витрати.
Позовні вимоги позивач обґрунтовував тим, що 10 липня 2008 року між Банком та відповідачем ОСОБА_2 укладений кредитний договір № 575МТ1. Згідно умов кредитного договору Банк надав відповідачу кредит в сумі 100 000 грн., зі сплатою відсотків за користування кредитом в розмірі 24,00 % на рік, які нараховуються на суму залишку заборгованості за кредитом з кінцевим терміном повернення 10 липня 2013 року.
Зобов'язання за вказаним договором забезпечено договором поруки № 575МП1 від 10 липня 2008 року, укладеним з поручителем ОСОБА_3 та договором поруки від 10 липня 2008 року -з Товариством з обмеженою відповідальністю «Агрокапітал 3000».
Оскільки відповідачі взятих на себе зобов'язань за договорами не виконують, позивач просив стягнути з них заборгованість, яка станом на 15 березня 2010 року становила - 88574 грн.
В ході судового розгляду представник позивача збільшила позовні вимоги та просила стягнути заборгованість станом на 28 березня 2012 року в сумі 104 986,58 грн.
Рішенням Октябрського районного суду м. Полтави від 04 квітня 2012 року позовні вимоги Публічного акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк»до Товариства з обмеженою відповідальністю «Агрокапітал 3000», ОСОБА_2, ОСОБА_3 про стягнення заборгованості за кредитним договором задоволено частково.
Стягнуто з ОСОБА_3 та ОСОБА_2 в солідарному порядку заборгованість за кредитним договором, а саме: 70911,09 грн. -заборгованість за тілом кредиту; 28172,17 грн. -заборгованість за процентами за користування кредитом; пеня 5903,32 грн.; а всього 104 986,58 грн.
Стягнуто з ОСОБА_2 та ОСОБА_3 на користь ПАТ КБ «ПриватБанк»судові витрати в сумі по 584,94 гривні з кожного.
У задоволенні позовних вимог про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю «Агрокапітал 3000», ОСОБА_2, ОСОБА_3 200 гривень відмовлено за безпідставністю.
З рішенням суду не погодився ОСОБА_2 та подав апеляційну скаргу на нього, у якій просить рішення змінити та стягнути з відповідачів у солідарному порядку заборгованість за кредитним договором в сумі 36462,29 гривень та розірвати кредитний договір, укладений між ним та ВАТ КБ «ПриватБанк»від 10 липня 2008 року № 575МТ1.
Апелянт вважає рішення суду таким, що ухвалено з порушенням норм матеріального та процесуального права, вказуючи на те, що він взагалі не був повідомлений про наявність поручителя за його зобов'язанням в особі ТОВ «Агрокапітал 3000», відмова у задоволенні позову до якого є необгрнутованою. Також не погоджується з сумою заборгованості, мотивуючи це тим, що ним сплачувалися кошти і розмір заборгованості за розрахунком має становити 36462 грн. 29 коп.
Перевіривши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, колегія суддів приходить до висновку, що скарга підлягає до задоволення частково, за наступних підстав.
Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 307 ЦПК України за наслідками розгляду апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції апеляційний суд має право скасувати рішення суду першої інстанції і ухвалити нове рішення по суті позовних вимог.
Відповідно до п. 4 ч. 1 ст. 309 ЦПК України підставами для скасування рішення суду першої інстанції і ухвалення нового рішення або зміни рішення є неправильне застосування норм матеріального права.
Так, судом першої інстанції вірно встановлено та не заперечується сторонами, що 10 липня 2008 року між Банком та відповідачем ОСОБА_2 укладений кредитний договір № 575мТ1.
Згідно умов кредитного договору позивач надав відповідачу кредит в сумі 100 000 гривень зі сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 24,00 % на рік, які нараховуються на суму залишку заборгованості за кредитом з кінцевим терміном повернення 10 липня 2013 року.
З метою належного виконання зобов'язань боржником за кредитним договором 10 липня 2008 року укладені договори поруки з ОСОБА_3 та ТОВ «Агрокапітал 3000».
Також судом встановлено, що внаслідок неналежного виконання ОСОБА_2 зобов'язань по поверненню кредитних коштів станом на 28 березня 2012 року утворилася заборгованість в сумі 104 986,58 грн., яка складається з:
- 70911,09 грн. -заборгованості за кредитом, в тому числі прострочене тіло кредиту -31633,02 грн.;
- 28172,17 грн. -заборгованості за процентами за користування кредитом, в тому числі прострочені відсотки -27697,10 грн.;
- 5903,32 грн. -пені за несвоєчасне виконання зобов'язань за договором.
Відповідно до п. 4.3 укладеного кредитного договору визначено, що при порушенні позивальником будь-якого із зобов'язань про погашення кредиту, передбачених п.п. 2.2.3, 2.3.3., 2.4.1, 4.10 цієї Угоди, а також п.п. 1.3, 2.2.3 договору про видачу кредитних траншів позичальник сплачує Банку відсотки за користування траншем у розмірі 40 % річних від суми залишку непогашеної заборгованості.
Виходячи з цього, оскільки ОСОБА_2 допущено прострочення погашення заборгованості за кредитним договором, Банком надано розрахунок заборгованості з врахуванням відсоткової ставки -40 %, що відповідає положенням п. 4.3. кредитного договору.
Окрім того, керуючись нормами ст.ст. 554, 559 ЦК України, суд першої інстанції дійшов вірного висновку про солідарний обов'язок ОСОБА_3 та ОСОБА_2 у погашенні заборгованості за кредитним договором.
Проте, колегія суддів не може погодитися з висновком суду про відмову у задоволенні позовних вимог ПАТ КБ «ПриватБанк»до ТОВ «Агрокапітал 3000»за наступних обставин.
Так, матеріалами справи підтверджується, що за договором поруки від 10 липня 2008 року, укладеним між позивачем та ТОВ «Агрокапітал 3000»визначено розмір відповідальності поручителя перед кредитором в сумі 200,00 грн.. А саме: п. 2 вказаного Договору передбачено, що ТОВ «Агрокапітал 3000»відповідає перед Кредитором за виконання кредитного договору в тому ж розмірі, що і Боржник, включаючи сплату кредиту, процентів, штрафів, пені, винагород та інших платежів.
У той же час в додатку № 1 до договору від 10 липня 2008 року зазначено розмір відповідальності поручителя перед кредитором в сумі 200 гривень.
Виходячи з цього, керуючись нормами ст. 554 ЦК України, колегія суддів приходить до висновку про стягнення з ОСОБА_2, ОСОБА_3 та ТОВ «Агрокапітал 3000»в солідарному порядку 200 грн. заборгованості за кредитним договором.
Внаслідок цього в солідарному порядку стягненню з ОСОБА_3 та ОСОБА_2 підлягає 104 786,58 гривень заборгованості за кредитним договором.
Враховуючи часткове задоволення позовних вимог і до ТОВ «Агрокапітал 3000», судові витрати підлягають розподілу в наступному порядку: стягнути з кожного з відповідачів по 389,96 гривень на користь ПАТ КБ «ПриватБанк».
З урахуванням викладеного, рішення Октябрського районного суду м. Полтави від 04 квітня 2012 року в частині відмови у задоволенні позовних вимог ПАТ КБ «ПриватБанк»до ТОВ «Агрокапітал 3000»скасувати, ухваливши в цій частині нове рішення, про часткове задоволення позову.
В свою чергу, доводи апеляційної скарги не спростовують правильності висновків суду щодо розміру заборгованості за кредитним договором, оскільки її розрахунок вчинено у відповідності до положень укладеного між сторонами кредитного договору, що підтверджується матеріалами справи.
Окрім того, доводи ОСОБА_2 щодо відсутності у нього інформації про укладення договору поруки між Банком та ТОВ «Агрокапітал 3000»не заслуговують на увагу, оскільки з урахуванням статей 553-554 ЦК договір поруки укладається кредитором за зобов'язаннями, які забезпечуються порукою, і поручителем. Оскільки позичальник є не стороною у зобов'язані, забезпеченому порукою, чинне законодавство не передбачає обов'язку кредитора чи поручителя отримувати згоду позивальника на укладення договору поруки.
Керуючись ст.ст. 303, 307, 309, 314, 316 ЦПК України, -
Апеляційну скаргу ОСОБА_2 -задовольнити частково.
Рішення Октябрського районного суду м. Полтави від 04 квітня 2012 року -в частині відмови у задоволенні позовних вимог ПАТ КБ «ПриватБанк»до ТОВ «Агрокапітал 3000»- скасувати. Ухвалити в цій частині нове рішення.
Стягнути з ОСОБА_2, ОСОБА_3 та ТОВ «Агрокапітал 3000»в солідарному порядку 200 грн. заборгованості за кредитним договором.
Стягнути в солідарному порядку з ОСОБА_3 та ОСОБА_2 104 786,58 гривень заборгованості за кредитним договором.
Стягнути з ОСОБА_2, ОСОБА_3 та ТОВ «Агрокапітал 3000»по 389,96 гривень судових витрат з кожного на користь ПАТ КБ «ПриватБанк».
Рішення набирає законної сили з моменту його проголошення і може бути оскаржено протягом двадцяти днів з дня набрання ним законної сили шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних та кримінальних справ.
Головуючий суддя : /підпис/ В.І. Корнієнко
Судді: /підпис/ Ю.М. Винниченко /підпис/ П.С. Абрамов
ВІРНО: Суддя апеляційного суду
Полтавської області ________ В.І. Корнієнко
Головуючий: В. І. Корнієнко
Судді: