Справа № 22-ц/1690/1440/2012
Головуючий по 1-й інстанції Чумак О.В.
Суддя-доповідач: Обідіна О. І.
04 квітня 2012 року м.Полтава
Колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Полтавської області в складі:
Головуючого: Обідіної О.І.
Суддів: Панченка О.О., Прядкіної О.В.
при секретарі Ємельяновій В.С.
розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_2 на рішення Київського районного суду м. Полтави від 15 лютого 2012 року по справі за позовом ОСОБА_2 до Київської районної в м. Полтаві ради про скасування свідоцтва про право власності та визнання права власності ,
колегія суддів , заслухавши доповідь судді - доповідача Обідіної О.І.
Рішенням Київського районного суду м. Полтави від 15 лютого 2012 року в задоволенні позову ОСОБА_2 до Київської районної в м. Полтаві ради про скасування свідоцтва про право власності та визнання права власності на гараж відмовлено.
В апеляційній скарзі ОСОБА_2 , посилаючись на неправильне застосування норм матеріального права , невірне з»ясування обставин справи, що призвело до помилкового вирішення спору , просить рішення скасувати та постановити нове про задоволення її вимог в повному обсязі.
Апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Згідно ст. 308 ЦПК України апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права.
По справі встановлено, що з 1963 року по 1973 рік ОСОБА_2 перебувала в зареєстрованому шлюбі з ОСОБА_3
ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_3 помер.
Його син ОСОБА_4 звернувся до нотаріальної контори з заявою про прийняття спадщини, до складу якої входить гараж, розташований АДРЕСА_1.
Крім того , судом встановлено, що в 1970 році ОСОБА_3 та іншим особам, Полтавським турбомеханічним заводом надано дозвіл на будівництво гаражів за власні кошти.
Рішенням виконавчого комітету Київської у м. Полтаві ради № 85 від 02.03. 1998 р. дозволено оформлення права власності та передачу Полтавському Турбомеханічному заводу 12 гаражів АДРЕСА_1.
Вказане рішення в частині оформлення права державної власності та передачі права оперативного управління ВТ «Полтавський Турбомеханічний завод» на 12 гаражів АДРЕСА_1 було скасовано відповідним рішенням виконавчого комітету від 14.10.1999 року та дозволено ОСОБА_3 зареєструвати на своє ім.»я гараж АДРЕСА_1 .
25.04.2000 р. виконавчим комітетом Київської у м. Полтаві ради прийнято рішення про оформлення права власності на гараж АДРЕСА_1 на ім.»я ОСОБА_3 та видачу йому свідоцтва про право власності на останній, яке було 04.05.2000 р. йому видане Управлінням житлово-комунальної власності .
Спадкоємці померлого ОСОБА_3 - син ОСОБА_4 та дружина ОСОБА_5 звернулись до нотаріальної контори з заявами про прийняття спадщини.
Відмовляючи в задоволенні позову, суд першої інстанції , посилаючись на положення ст. 29 КпШС УРСР , виходив з того, що для вирішення спору про розподіл спільного майна подружжя законом встановлено трирічний строк позовної давності, проте з 1973 року ОСОБА_3 та ОСОБА_2 питання про визнання спірного гаражу об»єктом спільної власності подружжя та про його поділ за правилами ст. 22 КпШС УРСР - не вирішували, за час перебування в шлюбі право власності на гараж не оформлялось.
З вказаними висновками погоджується колегія суддів з наступних підстав.
Згідно ст. 22 КпШС УРСР майно, нажите подружжям за час шлюбу , є його спільною сумісною власністю.
Між тим, вимоги про визнання вказаного гаражу спільною сумісною власністю подружжя позивачем не заявлено , відповідних належних та допустимих доказів з цього приводу суду не надано , а відтак вимога про визнання за нею як за подружжям права на його ? частину є необґрунтованою.
Крім того, судом першої інстанції вірно звернуто увагу на те, що на час розірвання шлюбу гараж як об»єкт права власності ОСОБА_3 не існував, останній став власником гаражу лише в 2000 року, коли вже не перебував в шлюбі з ОСОБА_2
За вказаних обставин , місцевий суд прийшов до вірного висновку про відсутність підстав для скасування свідоцтва про право власності на гараж , видане 04.05. 2000 р. Управлінням житлово-комунального господарства.
Доводи апеляційної скарги не спростовують висновки суду першої інстанції. Посилання на те, що чоловік протиправно , без її згоди в 2000 році зареєстрував вказаний гараж лише на себе із цих підстав свідоцтво про право власності повинно бути скасованим - не ґрунтуються на законі .
Твердження апелянта про те, що вона тривалий час користувалась спірним гаражем - не є тими обставинами, з якими закон пов»язує підстави набуття права власності на нерухоме майно.
Обставин, які б свідчили про невиконання місцевим судом вимог ст. 213, 214 ЦПК України про повне та всебічне з»сування обставин справи - колегією суддів не встановлено.
Оскільки судове рішення постановлено з дотриманням норм матеріального та процесуального права підстави для його скасування відсутні.
Керуючись ст. 303, 308, 315, 317 ЦПК України, колегія суддів,
Апеляційну скаргу ОСОБА_2 відхилити, а рішення Київського районного суду м. Полтави від 15 лютого 2012 року залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і може бути оскаржена до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом 20 днів шляхом подачі касаційної скарги.
Головуючий: О. І. Обідіна
Судді: