Справа № 22-ц/1690/1851/2012 Головуючий по 1-й інстанції Городівський О.А.
Суддя-доповідач: Пилипчук Л. І.
10 травня 2012 року м.Полтава
Колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Полтавської області у складі:
головуючого: судді Пилипчук Л.І.
суддів: Карнауха П.М., Кривчун Т.О.,
при секретарі: Філоненко О.В.,
за участю: позивача ОСОБА_2,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Полтаві цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_3, ОСОБА_4
на ухвалу Миргородського міськрайонного суду Полтавської області від 10 квітня 2012 року про задоволення заяви про перегляд рішення за нововиявленими обставинами і скасування рішення,
на рішення Миргородського міськрайонного суду Полтавської області від 10 квітня 2012 року
по справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_5, ОСОБА_3, ОСОБА_4 про визнання осіб такими, що втратили права користування житловим приміщенням, зняття їх з реєстраційного обліку, усунення перешкод у користуванні житлом та виселення, -
Ухвалою Миргородського міськрайонного суду Полтавської області від 10 квітня 2012 року задоволено заяву ОСОБА_2 про перегляд за нововиявленими обставинами рішення Миргородського міськрайонного суду Полтавської області від 14 липня 2011 року по справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_5, ОСОБА_3, ОСОБА_4 про визнання осіб такими, що втратили право користування житловим приміщенням, зняття їх з реєстраційного обліку, усунення перешкод у користуванні житлом та виселення.
В зв'язку із нововиявленими обставинами скасовано рішення Миргородського міськрайонного суду Полтавської області від 14 липня 2011 року по справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_5, ОСОБА_3, ОСОБА_4 про визнання осіб такими, що втратили права користування житловим приміщенням, зняття їх з реєстраційного обліку, усунення перешкод у користуванні житлом та виселення.
Рішенням Миргородського міськрайонного суду Полтавської області від 10 квітня 2012 року позов ОСОБА_2 задоволено повністю.
Визнано ОСОБА_3, ОСОБА_4 такими, що втратили право користування житловим приміщенням -квартирою АДРЕСА_1.
Зобов'язано відповідачів ОСОБА_5, ОСОБА_3, ОСОБА_4 не чинити перешкоди ОСОБА_6 в користуванні належною їй на праві приватної власності квартирою АДРЕСА_1.
Виселено ОСОБА_5, ОСОБА_3, ОСОБА_4 з квартири АДРЕСА_1.
Дозволено Миргородському МВ (з обслуговування м. Миргород та Миргородського району) ГУМВС в Полтавській області провести зняття з реєстрації ОСОБА_3, ОСОБА_4 за адресою АДРЕСА_1.
Стягнуто з ОСОБА_5, ОСОБА_3, ОСОБА_4 на користь ОСОБА_2 судові витрати по 40 грн. з кожного.
Вказані ухвалу та рішення оскаржили в апеляційному порядку ОСОБА_3 та ОСОБА_4 Посилаючись на неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи, недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд вважав встановленими, порушення норм матеріального та процесуального права, просили їх скасувати та постановити ухвалу, якою залишити без розгляду заяву ОСОБА_2 про перегляд рішення Миргородського міськрайонного суду Полтавської області від 14.07.2011 року у зв'язку з нововиявленими обставинами. Вважають, що суд першої інстанції необґрунтовано поновив строк на перегляд вказаного рішення. Зазначають, що не створювали позивачці перешкод у користуванні її квартирою, не є членами сім'ї ОСОБА_7 як вважав місцевий суд. Також вважають, що до участі у справі незаконно не залучили орган опіки та піклування, оскільки позбавлення їх права користування спірним житлом торкається інтересів їх неповнолітніх дітей.
Заслухавши доповідь судді, пояснення осіб, які брали участь у розгляді справи, перевіривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів приходить до висновку про відхилення апеляційної скарги з наступних підстав.
Рішенням Миргородського міськрайонного суду Полтавської області від 14 липня 2011 року відмовлено в задоволенні позову ОСОБА_2 до ОСОБА_8, ОСОБА_3, ОСОБА_4 про визнання осіб такими, що втратили право користування житловим приміщенням, зняття їх з реєстраційного обліку, усунення перешкод у користуванні житлом та виселення.
Ухвалюючи вказане рішення суд першої інстанції виходив із того, що позивачка ОСОБА_2 на час розгляду справи не була власницею спірної квартири, оскільки згідно рішення Миргородського міськрайонного суду Полтавської області від 22 березня 2011 року, залишеним без змін ухвалою апеляційного суду Полтавської області від 08 червня 2011 року, визнано недійсним договір дарування спірного житла, укладений між ОСОБА_7 та ОСОБА_2, який був правовою підставою права власності позивачки.
Рішенням Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних та кримінальний справ від 02 листопада 2011 року вказані рішення скасовані та ухвалено нове, яким відмовлено у задоволенні позову ОСОБА_3 та ОСОБА_4, який діє в своїх інтересах та інтересах малолітньої ОСОБА_9, до ОСОБА_7, ОСОБА_2, виконавчого комітету Миргородської міської ради, Миргородське КЖЕУ, ДКП «Миргородтехінвентаризація», приватного нотаріуса ОСОБА_10 про визнання недійсним рішення виконавчого комітету Миргородської міської ради про право власності на квартиру та договору дарування.
Відповідно до п.3 ч.2 ст. 361 ЦПК України підставами для перегляду рішення, ухвали суду чи судового наказу у зв'язку з нововиявленими обставинами є скасування судового рішення, яке стало підставою для ухвалення рішення чи постановлення ухвали, що підлягають перегляду.
На підставі викладеного колегія суддів приходить до висновку, що суд першої інстанції з додержанням вимог закону постановив ухвалу, якою обґрунтовано визнав наявність підстав для перегляду рішення від 14 липня 2011 року та задовольнив відповідну заяву ОСОБА_11
Встановлено, що на підставі рішення Миргородського міськрайонного суду Полтавської області від 05 лютого 2007 року за ОСОБА_3 та ОСОБА_4 визнано право користування квартирою АДРЕСА_1. Рішення ґрунтувалося на тому, що на підставі ч.3 ст.64, ч.2 ст.65 ЖК України ОСОБА_3 та ОСОБА_4 мають право користуватися вказаною квартирою як колишні члени сім'ї основного квартиронаймача -ОСОБА_7
ОСОБА_7 набула права власності на спірну квартиру згідно свідоцтва про право власності, виданого виконавчим комітетом Миргородської міської ради 19 березня 2009 року.
Таким чином, можна дійти висновку, що ОСОБА_3 та ОСОБА_4 продовжували користуватися вказаним житлом уже як колишні члени сім'ї власника житла.
02 квітня 2010 року ОСОБА_2 на підставі договору дарування, укладеного з ОСОБА_7, отримала в дарунок квартиру АДРЕСА_1 /а.с. 5/.
22 квітня 2010 року ДКП «Миргородтехінвентаризація»здійснило реєстрацію права власності ОСОБА_2 на вказану квартиру /а.с. 6/.
Відповідно до ч.1 ст.156 ЖК України з урахуванням положень ч.1 ст.405 ЦК України члени сім'ї власника житла, які проживають разом з ним у будинку (квартирі), що йому належить, користуються жилим приміщенням в обсязі, визначеному відповідно до угоди з власником.
Аналіз змісту вказаних правових норм свідчить про те, що право члена сім'ї власника будинку (квартири) користуватися цим житлом існує лише за наявності у власника права приватної власності на це майно.
Передбачаючи право власника житлового будинку (квартири) на відчуження цих об'єктів, закон не передбачив при цьому перехід прав і обов'язків попереднього власника до нового власника в частині збереження права користування житлом (житлового сервітуту) членів сім'ї колишнього власника у випадку зміни власника будинку (квартири).
Вирішуючи спір, місцевий суд обґрунтовано виходив із того, що виникнення права членів сім'ї власника будинку (квартири) на користування цим будинком та обсяг цих прав залежить від виникнення у власника будинку права власності на цей будинок, а відтак - припинення права власності особи на будинок припиняє право членів її сім'ї на користування цим будинком.
Зазначені висновки не суперечать нормам ст.47 Конституції України, ст.9 ЖК України, ст. 311 ЦК України, враховуючи, що право на житло (користування ним, усунення перешкод у користуванні ним) підлягає захисту лише у випадку порушення прав особи.
Відповідно до ч.2 ст.308 ЦПК України не може бути скасоване правильне по суті і справедливе рішення суду з одних лише формальних міркувань.
Таким чином, доводи апеляційної скарги висновків суду першої інстанції не спростовують.
Заперечення відповідачів на ухвалу Миргородського міськрайонного суду Полтавської області від 10 квітня 2012 року про поновлення строку ОСОБА_2 на подання заяви про перегляд рішення у зв'язку з нововиявленими обставинами є неспроможними.
Згідно ч.1,2 ст.362 ЦПК України заяви про перегляд у зв'язку з нововиявленими обставинами можуть бути подані сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі, протягом одного місяця з дня встановлення обставини, що є підставою для перегляду. Строк для подання заяви про перегляд у зв'язку з нововиявленими обставинами обчислюється у випадках, встановлених пунктом 3 частини другої статті 361 цього Кодексу, - з дня набрання законної сили судовим рішенням, яким скасовано судове рішення, що стало підставою для ухвалення рішення чи постановлення ухвали, які підлягають перегляду.
У п.13 Постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ «Про застосування цивільного процесуального законодавства при перегляді рішень у зв'язку з нововиявленими обставинами»від 30 березня 2012 року №4 роз'яснено, що визначений абзацом 1 частини 1 статті 362 ЦПК України місячний строк для подання заяви про перегляд судового рішення у зв'язку з ново виявленими обставинами, є процесуальним і може бути поновлений за загальними правилами, встановленими статтею 73 ЦПК України.
Позивачка стверджувала, що про результати розгляду справи Вищим спеціалізованим судом України з розгляду цивільних і кримінальних справ їй стало відомо в кінці грудня 2011 року. З матеріалів справи убачається, що належним чином завірену копію рішення Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 02 листопада 2011 року ОСОБА_2 отримала 24.01.2012 року.
Таким чином, постановлюючи ухвалу про поновлення ОСОБА_2 строку для звернення із заявою про перегляд рішення Миргородського міськрайонного суду Полтавської області від 14 липня 2011 року у зв'язку з нововиявленими обставинами, місцевий суд обґрунтовано виходив із того, що нею вказаний строк пропущений з поважних причин. Тим більше, що заява нею неодноразово подавалася до суду в межах відповідного процесуального строку.
Судом першої інстанції рішення ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права, тому колегія суддів відхиляє апеляційні скарги, а рішення залишає без змін.
Керуючись ст.ст.303, 304, 307, 308, 314, 315, 317 ЦПК України, колегія суддів,-
Апеляційну скаргу ОСОБА_3, ОСОБА_4 -відхилити.
Ухвалу і рішення Миргородського міськрайонного суду Полтавської області від 10 квітня 2012 року -залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і може бути оскаржена в касаційному порядку шляхом подання касаційної скарги протягом 20 днів до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ.
ГОЛОВУЮЧИЙ: /підпис/ Л.І. Пилипчук
СУДДІ: /підпис/ П.М. Карнаух
/підпис/ Т.О. Кривчун
Суддя апеляційного суду
Полтавської області Л.І. Пилипчук