Держпром, 8-й під'їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,
тел. приймальня (057) 705-14-50, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41
"29" травня 2012 р. Справа № 06-5-6/244-5023/2018/12
вх. № 2018/12
Суддя господарського суду Доленчук Д. О.
при секретарі судового засідання Івахненко І.Г.
за участю представників сторін:
позивача - ОСОБА_1 за довіреністю № 14/05-1 від 14.05.2012 р.
відповідача - ОСОБА_2 за довіреністю № 17/05 від 17.05.2012 р.
розглянувши справу за позовом ТОВ "Стенойл", м. Київ
до ТОВ "Стандарт", м. Харків
про стягнення 358796,75 грн.
25.04.2012 р. до господарського суду м. Києва Товариством з обмеженою відповідальністю "Стенойл" (позивач) була подана заява до Товариства з обмеженою відповідальністю "Стандарт" (відповідач) про стягнення з відповідача на свою користь грошових коштів у розмірі 365180,97 грн., з яких:
- 260000,10 грн. основний борг;
- 95399,98 грн. пеня;
- 9780,89 грн. відсотки.
В обґрунтування позову позивач вказував, що між сторонами було укладено договір поставки № 9177-1 від 26.06.2009 р. за яким відповідачу було поставлено товар, який ним не було оплачено у розмірі 260000,10 грн.
Ухвалою господарського суду м. Києва від 26.04.2012 р. позовна заява позивача була передана за підсудністю до господарського суду Харківської області.
Ухвалою господарського суду Харківської області від 07.05.2012 р. було порушено провадження у справі та призначено її до розгляду у судовому засіданні на "22" травня 2012 р. о 10:40.
Представники сторін до початку судового засідання призначеного на 22.05.2012 р., через канцелярію господарського суду 22.05.2012 р. за вх. № Д516/12, надали заяву про розгляд справи без застосування технічних засобів фіксації судового процесу, яка судом була задоволена.
Представник позивача, через канцелярію господарського суду 21.05.2012 р. за вх. № 10375, надав документи згідно супровідного листа, які господарським судом залучені до матеріалів справи.
Відповідач, через канцелярію господарського суду 18.05.2012 р. за вх. № 10299, надав відзив на позовну заяву, який господарським судом залучено до матеріалів справи. У відзиві на позовну заяву відповідач просив суд зменшити розмір штрафних санкцій та переглянути ціну позову, оскільки заборгованість відповідача становить 240000,10 грн.
У судовому засіданні призначеному на 22.05.2012 р. була оголошена перерва до 29.05.2012 року о 12:00.
Представники сторін до початку судового засідання, через канцелярію господарського суду 29.05.2012 р. за вх. № Д550/12, надали заяву про розгляд справи без застосування технічних засобів фіксації судового процесу. Дана заява не суперечить чинному законодавству, інтересам сторін, тому приймається судом та підлягає задоволенню.
Представник відповідача, через канцелярію господарського суду 25.05.2012 р. за вх. № 5875, надав платіжне доручення № 156 від 26.03.2012 р. та платіжне доручення № 229 від 20.04.2012 р. про сплату 20000,00 грн. за договором відповідачу згідно клопотання, які господарським судом залучаються до матеріалів справи.
Представник позивача, через канцелярію господарського суду 28.05.2011 р. за вх. № 10924, надав клопотання про зменшення розміру позовних вимог, яке господарським судом залучається до матеріалів справи. Згідно нього представник позивача просив суд зменшити розмір позовних вимог в частині розміру процентів річних до 3396,67 грн.
Враховуючи положення ст. 22 ГПК України, господарський суд вважав за необхідне прийняти до розгляду клопотання представника позивача про зменшення розміру позовних вимог та розглядати справу з урахуванням цього клопотання.
Отже, згідно позову позивач просить суд стягнути з відповідача на свою користь 260000,10 грн. основного боргу; 95399,98 грн. пені та 3396,67 грн. 3% річних.
Представник позивача у судовому засіданні позовні вимоги підтримав, а представник відповідача позовні вимоги визнав частково.
Беручи до уваги, що відповідно до статті 33 Господарського процесуального кодексу України обов'язок доказування і подання доказів покладено на сторони, суд згідно за статтею 75 Господарського процесуального кодексу України розглядає справу за наявними матеріалами.
Суд, дослідивши матеріали справи, вислухавши пояснення представників сторін, встановив наступне.
Між позивачем (продавець) та відповідачем (покупець) 26.06.2009 р. було укладено договір поставки № 9177-1 (надалі - договір).
На підставі договору поставки № 9177-1 від 26.06.2009 р. позивач відвантажив відповідачу масло І-20А (далі-товар) згідно з додатком № 12 від 04.11.2011 р. за видатковою накладною № РН-0000712 від 30.11.2011 р. на загальну суму 661249,58 гривень.
Згідно п.3 додатка відповідач повинен був провести оплату товару в наступному порядку: попередня оплата - 20% вартості товару, 80% - вартості товару - до приходу товару на ст. Харків-Сорт.
Згідно ж/д накладної товар прибув на станцію призначення 28.11.2011 р.
Таким чином, відповідач зобов'язаний був сплатити отриманий товар в строк до 28.11.2011р.
Судом встановлено, що позивачем були направлені відповідачу наступні претензії: вих. № 1545 від 09.12.2011 р. та вих. № 134 від 17.02.2012 р. про сплату боргу, що підтверджується повідомленням про вручення та поштовою квитанцією.
Згідно позову позивач вказував, що заборгованість відповідача за договором становить 260000,10 грн.
Проте, відповідач визнав суму заборгованості у розмірі 240000,10 грн., оскільки ним згідно платіжного доручення № 156 від 26.03.2012 р. та платіжного доручення № 229 від 20.04.2012 р. було сплачено позивачу 20000,00 грн. за даним договором.
Згідно ст. 32 ГПК України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.
Відповідно до ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.
Відповідно до ст. 34 ГПК України господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.
У відповідності до ст. 43 ГПК України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному та об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили. Визнання однією стороною фактичних даних і обставин, якими інша сторона обґрунтовує свої вимоги або заперечення, для господарського суду не є обов'язковими.
Згідно ч.1 ст. 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Відповідно до ст. 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Частиною 1 статті 530 Цивільного кодексу України передбачено, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Частина 1 ст. 628 Цивільного кодексу України передбачає, що зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Статтею 629 Цивільного кодексу України передбачено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Статтею 712 Цивільного кодексу України передбачено, що за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.
Частиною 1 ст. 692 Цивільного кодексу України передбачено, що покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.
З огляду на вищевикладене господарський суд приходить до висновку, що станом на момент подання позивачем відповідного позову до суду сума основного боргу відповідача перед позивачем становила 240000,10 грн. і ця сума підлягає стягненню з відповідача на користь позивача.
Відповідно до п.6.1. договору за неналежне виконання зобов'язань, яке виражається в порушенні терміну оплати, встановленого у відповідному додатку, відповідач сплачує позивачу пеню в розмірі 0,2% від неоплаченої суми за кожен день прострочення.
Згідно ч. 1 ст. 230 Господарського кодексу України штрафними санкціями є господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.
Відповідно до ч. 4 ст. 231 Господарського кодексу України у разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов'язання або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов'язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).
Відповідно до ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.
У відповідності до ст. 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.
В частині 2 статті 343 Господарського кодексу України прямо зазначається, що пеня за прострочку платежу встановлюється за згодою сторін господарських договорів, але її розмір не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України.
Враховуючи вищевикладене та те, що розмір пені не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня, господарським судом була перерахована пеня за період з 28.11.2011 р. по 26.03.2012 р. та встановлено, що стягненню з відповідача на користь позивача підлягає пеня у розмірі 17535,25 грн.
Частиною 2 ст. 625 Цивільного кодексу України передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Отже, перевіривши розрахунок позивача 3% річних, суд прийшов до висновку, що сума 3% річних у розмірі 3396,67 грн. підлягає стягненню з відповідача на користь позивача.
За таких обставин господарський суд приходить до висновку, що позов підлягає частковому задоволенню в частині стягнення з відповідача на користь позивача суми основного боргу у розмірі 240000,10 грн., пені у розмірі 17535,25 грн. та 3% річних у розмірі 3396,67 грн., всього - 260932,02 грн.
Враховуючи те, що позов підлягає частковому задоволенню, господарський суд відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України вважає за необхідне стягнути з відповідача на користь позивача сплачену позивачем суму судового збору у розмірі 5218,64 грн.
На підставі вищевикладеного та керуючись ст.ст. 1,3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань", ст.ст. 230, 231, 232, 343 Господарського кодексу України, статтями 509, 526, 530, 625, 628, 629, 692, 712 Цивільного кодексу України, ст.ст. 1, 4, 12, 22, 32, 33, 34, 43, 49, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд -
Позов задовольнити частково.
Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Стандарт" (61125, м. Харків, вул. Мар"їнська, 20, код ЄДРПОУ 24676297, р/р 26004353 в ХОД АТ "Райффазен Банк Аваль" м. Харків, МФО 350589) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Стенойл" (юридична адреса: 02140, м. Київ, вул. Л.Руденко, 6А; поштова адреса: 01004, м. Київ, вул. В.Васильківська, 48, оф. 43, код ЄДРПОУ 35198832, р/р 26003036006011 в АТ "Комінвестбанк" м. Ужгород, МФО 312248) суму основного боргу у розмірі 240000,10 грн., пеню у розмірі 17535,25 грн., 3% річних у розмірі 3396,67 грн. та судовий збір у розмірі 5218,64 грн.
Видати наказ після набрання рішенням законної сили.
В решті позову відмовити.
Повне рішення складено 05.06.2012 р.
Суддя Доленчук Д. О.