12.06.12 Справа № 5021/701/12.
Господарський суд Сумської області, у складі судді Левченко П.І., при секретарі судового засідання С.Ю.Чижик, розглянув матеріали справи № 5021/701/12
за позовом: Приватної промислово-торговельної фірми «ЮСІ» , м. Харків
до відповідачів : 1.Сумської міської ради , м. Суми
2.Управління Держкомзему у м. Суми, м. Суми
про визнання договору оренди землі недійсним та зобов'язання вчинити дії
За участю представників:
від позивача : ОСОБА_1, довіреність від 03.11.2011 року № 51-юр. ;
від відповідачів: 1. ОСОБА_2, довіреність від 22.12.2011 року № 2733/05.01-09
2. не з'явився ;
Суть спору : позивач у своїй позовній заяві просить суд : визнати недійсним договір оренди земельної ділянки від 20.06.2003 року , укладений Сумською міською радою та ППТФ «ЮСІ» , посвідчений приватним нотаріусом Сумського міського нотаріального округу ОСОБА_3 та зареєстрований у книзі записів державної реєстрації договорів оренди землі за № 2063; скасувати державну реєстрацію договору оренди земельної ділянки від 20.06.2003 року, укладеного між Сумською міською радою та ППТФ «ЮСІ» та зобов'язати Управління Держкомзему у м. Суми виконати необхідні дії пов'язані з відміною державної реєстрації вищенаведеного договору оренди земельної ділянки .
Перший відповідач у своєму відзиві б/н від 11.06.2012 року на позовну заяву погоджується з тим, що надати в оренду земельну ділянку під приміщенням багатоквартирного будинку неможливо, оскільки неможливо створити об'єкт земельних відносин - земельну ділянку , не порушуючи єдиний комплекс нерухомого майна. Таку земельну ділянку неможливо передати за актом прийому-передачі у зв'язку з відсутністю самого об'єкту оренди, що не відповідає вимогам ст. 15 Закону України « Про оренду землі» .
Перший відповідач у своєму відзиві на позовну заяву також зазначає, що розділом 3 «Орендна плата» договору оренди земельної ділянки від 20.06.2003 року та статтею 21Закону України «Про оренду землі» передбачено, що у разі визнання у судовому порядку договору оренди землі недійсним отримана орендодавцем орендна плата за фактичний строк оренди землі не повертається .
Перший відповідач стосовно позовної вимоги про визнання договору оренди не заперечує, покладаючись при цьому на розсуд суду, але заперечує проти стягнення з нього судових витрат, оскільки видатки на обслуговування місцевого боргу, згідно ч. 5 ст. 74 Бюджетного кодексу України, здійснюються за рахунок коштів загального фонду місцевого бюджету .
Другий відповідач відзиву на позов не подав .
Розглянувши матеріали справи, господарський суд встановив :
20 червня 2003 року між Сумською міською радою (орендодавцем, відповідачем) та Приватною промислово-торговельною фірмою «ЮСІ» (орендарем, позивачем) був укладений договір оренди земельної ділянки , яка знаходиться в м. Суми по вулиці Фрунзе,2.
Рішення Сумської міської ради від 03.09.2003 року за № 525-МР вулиці Фрунзе повернено її історичну назву - вулиця Воскресенська ( а.с.15) і на даний час адреса вищезгаданої земельної ділянки : м. Суми, вул. Воскресенська, 2 .
Згідно пункту 2.1 договору, земельна ділянка надається в оренду для розміщення магазину .
Згідно пункту 2.2 договору, термін дії договору - до 04.12.2012 року. У пункті 1.1 договору зазначено, що в оренду передається ділянка площею 11/100 частин від 0,1248 га, що становить 137 кв.м. На земельній ділянці знаходиться житловий будинок з вбудовано-прибудованими приміщеннями .
До договору додано план земельної ділянки площею 0,1248 га., на якій розташований двоповерховий багатоквартирний житловий будинок .
Як з'ясовано судом, саме у тому багатоквартирному житловому двоповерховому будинку по вул. Воскресенській, 2 в м. Суми знаходиться нежитлове приміщення площею 151,3 кв. м. , яке на час укладення згаданого вище договору оренди земельної ділянки належало позивачеві на праві власності та використовувалось позивачем для розміщення магазину.
Зі змісту пункту 1.1 договору випливає, що в оренду «надана» умовна доля земельної ділянки площею 11/100 частин від 0,1248 га (це загальна площа багатоквартирного жилого двоповерхового будинку, у складі якого є нежитлове приміщення , що було у власності позивача, разом з прибудинковою територією), межі якої на плані не зазначені, в натуру ( на місцевість) не винесені.
Згідно ч.1 ст. 79 Земельного кодексу України , земельна ділянка - це частина земельної поверхні з установленими межами, певним місцем розташування, з визначеними щодо неї правами .
Згідно ч. 1 ст. 42 Земельного кодексу України, земельні ділянки , на яких розташовані багатоквартирні жилі будинки, а також належні до них будівлі, споруди та прибудинкові території державної або комунальної власності , надаються в постійне користування підприємствам, установам організаціям, які здійснюють управління цими будинками.
Таким чином, Закон не передбачає можливості укладення договору оренди невизначеної земельної ділянки з власниками або користувачами приміщень в багатоквартирних жилих будинках .
Згідно статті 15 Закону України «Про оренду землі» , істотною умовою договору оренди землі, зокрема, є об'єкт оренди (місце розташування та розмір земельної ділянки).
У даному випадку об'єкт оренди відсутній, про що свідчить пункт 1.1 договору. Надати в оренду земельну ділянку під приміщенням, розташованим у багатоквартирному двоповерховому жилому будинку неможливо, оскільки неможливо створити об'єкт земельних відносин - земельну ділянку, не порушуючи єдиний комплекс нерухомого майна. Таку земельну ділянку неможливо передати в оренду за актом прийому-передачі у зв'язку з відсутністю самого об'єкту оренди, що визнає у своєму відзиві на позов і відповідач.
Згідно ч.1 ст. 203 ЦК України, зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства.
Згідно ч.5 ст. 203 ЦК України, правочин має бути спрямований на реальне настання наслідків , що обумовлені ним.
У даному випадку, як свідчать обставини справи , зміст договору оренди земельної ділянки від 20.06.2003 року, укладеного між сторонами, суперечить вищезгаданим нормам Земельного кодексу України та Закону України «Про оренду землі» , а також не спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним, оскільки реальна передача в оренду не визначеної на плані та не винесеної в натурі (на місцевість) умовної частини земельної ділянки неможлива, як неможливе реальне використання земельної ділянки до встановлення її меж в натурі (на місцевості) орендарем ( ч.3 ст. 125 Земельного кодексу України ) .
Згідно ч.1 ст. 215 ЦК України , підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою, шостою статті 203 цього Кодексу.
Згідно ч. 3 ст. 215 ЦК України, якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом , але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом , такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин) .
Крім того, позивачем 08.02.2012 року здійснено продаж нежилого приміщення магазину площею 151,3 кв.м. за договором купівлі-продажу від 08 лютого 2012 року, а відтак позивач не може на даний час користуватися як нежитловим приміщенням, так і земельною ділянкою по вул. Воскресенській, 2.
Зважаючі на всі вищевикладені обставини, господарський суд дійшов висновку, що договір оренди земельної ділянки від 20 червня 2003 року, укладений між Сумською міською радою та Приватною промислово-торговельною фірмою «ЮСІ», щодо оренди земельної ділянки в м. Суми по вул. Воскресенській, 2 суперечить законодавству , зокрема ст.ст. 42, 79, 125 Земельного кодексу України , ст. 15 Закону України «Про оренду землі» , а тому, керуючись вищезгаданими нормами законів, ст.ст. 203,215 Цивільного кодексу України, визнає цей договір недійсним.
У зв'язку з визнанням судом спірного договору недійсним договір є припиненим на майбутнє.
Згідно ч.1 ст. 216 Цивільного кодексу України , недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з його недійсністю.
При цьому слід зазначити , що згідно зі статтею 21 Закону України « Про оренду землі» , у разі визнання у судовому порядку договору оренди землі недійсним отримана орендавцем орендна плата за фактичний строк оренди землі не повертається.
Згідно ст. 49 ГПК України , витрати по сплаті судового збору покладаються на першого відповідача, оскільки позовні вимоги позивача саме до першого відповідача щодо визнання договору оренди недійсним підлягають задоволенню повністю.
Заперечення першого відповідача проти стягнення з нього витрат позивача по сплаті судового збору є безпідставним та необґрунтованим, оскільки у відповідності зі статтею 49 ГПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог незалежно від того за рахунок яких коштів здійснюються видатки сторін у справі.
У даному випадку позовні вимоги до першого відповідача щодо визнання недійсним договору підлягають задоволенню повністю, а тому витрати по сплаті позивачем судового збору підлягають стягненню з першого відповідача на користь позивача повністю в сумі 1 073,00 грн.
Провадження у справі в частині позовних вимог позивача до другого відповідача про скасування державної реєстрації договору оренди та зобов'язання другого відповідача виконати дії щодо відміни державної реєстрації вищезгаданого договору оренди землі підлягає припиненню згідно п. 1-1 ст. 80 ГПК України у зв'язку з відсутністю предмету спору між позивачем та другим відповідачем на даний час .
Згідно ст. 204 ЦК України, правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним .
До набрання законної сили рішенням у даній справі про визнання недійсним договору оренди земельної ділянки від 20.06.2003 року, укладеного між позивачем та першим відповідачем, цей договір є правомірним відповідно до ст. 204 ЦК України, а відтак до набрання законної сили рішенням у даній справі між позивачем та другим відповідачем не існує і не може існувати спору щодо скасування державної реєстрації договору оренди земельної ділянки від 20.06.2003 року у зв'язку з визнанням його недійсним господарським судом .
Керуючись ст. ст. 203, 204, 215, 216 ЦК України , ст. ст. 42, 79, 125, 141 Земельного кодексу України , ст. ст. 15, 21, 31 Закону України «Про оренду землі» , ст.ст. 33, 34, 43, 49, 82, п.1 ч.1 ст. 80, 84, 85 ГПК України , господарський суд
1. Позов до Сумської міської ради про визнання недійсним договору задовольнити повністю.
2. Визнати недійсним договір оренди земельної ділянки від 20.06.2003 року , укладений між Сумською міською радою та Приватною промислово-торгівельною фірмою «ЮСІ» , посвідчений приватним нотаріусом Сумського міського нотаріального округу ОСОБА_3 та зареєстрований у книзі записів державної реєстрації договорів оренди землі за № 2063.
3. Стягнути з Сумської міської ради ( 40000, м. Суми, майдан Незалежності,2, ідентифікаційний код 23823253) на користь Приватної промислово-торговельної фірми «ЮСІ» ( 61036, м. Харків, вул. Дизельна, 3/5, ідентифікаційний код 21178268) витрати по сплаті судового збору в розмірі 1 073,00 грн.
4. В частині позовних вимог до Управління Держкомзему у м. Суми провадження у справі припинити.