36000, м.Полтава, вул.Зигіна, 1, тел. (0532) 610-421, факс (05322) 2-18-60, E-mail inbox@pl.arbitr.gov.ua
12.06.2012 Справа № 18/809/12
м. Полтава
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "КОНТИНЕНТ", 49055, м. Дніпропетровськ, вул. Тітова, 36
до Товариства з обмеженою відповідальністю "ТЕКС", 39622, м. Кременчук, Полтавської області, вул. Воїнів-Інтернаціоналістів, буд.11, кв.24
про стягнення 4051,16 грн.
Суддя Пушко І.І.
Представники:
від позивача: ОСОБА_1, довіреність від 01.06.2012 року;
від відповідача: не з'явився;
Розглядається позовна заява про стягнення з відповідача заборгованості в розмірі 4051,16 грн. згідно договору поставки № 804 від 08.04.2009 року, з яких: 4023,00 грн. основний борг; 28,16 грн. -інфляційні втрати.
Позивач позовні вимоги про стягнення основного боргу підтримує, подав заяву про відмову від позову в частині вимог щодо стягнення інфляційних витрат.
Відповідно до частини другої п. 4.6. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 року №18 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції", якщо у справі заявлено кілька позовних вимог і позивач відмовився від деяких із них, провадження у справі на підставі п.4 ч. 1 ст. 80 ГПК України припиняється у частині тих вимог, від яких було заявлено відмову (за умови, що судом не буде застосовано припис ч. 6 ст. 22 ГПК України щодо неприйняття відмови від позовних вимог), а розгляд решти позовних вимог здійснюється у загальному порядку.
Оскільки такі дії позивача не суперечать законодавству, не порушують права і охоронювані законом інтереси будь-яких осіб, заява від 12.06.2012 року (а.с. 61) приймається господарським судом. Процесуальні наслідки часткової відмови від позову представнику позивача судом роз'яснені.
Відповідач відзив на позов та витребувані докази не надав, в судове засідання представника не направив.
Зважаючи на те, що відповідач був належним чином повідомлений про час та місце проведення судового засідання (повідомлення про отримання ним ухвал суду від 29.05.2012 року за юридичною адресою згідно даних спеціального витягу з Єдиного держаного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців знаходиться в справі, а.с. 53), необхідних для вирішення спору доказів достатньо, суд визнав за можливе розглянути справу по суті відповідно до ст. 75 ГПК України.
Розглянувши матеріали справи, суд встановив:
08.04.2009 року сторони уклали договір поставки № 804 (далі -Договір), за яким постачальник (позивач) зобов'язався передати у власність покупця, а покупець (відповідач) зобов'язався прийняти та оплатити товар на умовах даного договору. Строк дії даного Договору було продовжено сторонами додатковою угодою від 01.06.2011 року до 31.12.2012 року. Найменування, асортимент, ціна та кількість товару вказуються в узгоджених сторонами специфікаціях до Договору, які являються його невід'ємною частиною (п. 1.2. Договору).
Позивач посилається, що за період дії договору відповідачу було поставлено товар на загальну суму 19233,08 грн., з яких ним було сплачено та повернуто товару на суму 15280,19 грн. В зв'язку з систематичним порушенням прийнятих на себе зобов'язань по оплаті позивач в односторонньому порядку припинив подальші поставки товару згідно п. 8.4.1. Договору та звернувся з позовом до суду про стягнення заборгованості на суму 4023,00 грн. в зв'язку з частковою несплатою відповідачем товару, поставленого за накладною від 22.06.2011 року.
При вирішенні справи по суті суд приймає до уваги наступні обставини.
Згідно наявної в матеріалах справи видаткової накладної № КНРН-006803 від 22.06.2011 року (а.с. 24) відповідачу був поставлений товар на суму 6923,90 грн. разом з ПДВ, поставка товару також підтверджується товарно-транспортною накладною від 22.06.2011 року (а.с. 58), в якій в графі "відомості про вантаж" зазначені реквізити саме цієї накладної. Перелік товару, що поставляється сторони узгодили в специфікації від 16.08.2010 року (а.с. 14), як того вимагає п. 1.2. Договору.
За умовами Договору (п. 3.7) право власності на товар переходить до покупця з моменту підписання уповноваженими представниками сторін видаткової накладної, яка підтверджує факт передачі товару постачальником і його отримання покупцем. Дата поставки вважається дата передачі постачальником товару покупцю.
Видаткова та транспортна накладні підписані сторонами без заперечень, завірені печатками підприємств. Матеріали справи не містять доказів звернення відповідача з претензіями щодо кількості чи якості отриманого товару. Як свідчить розрахунок (а.с. 7) позивачу було повернуто товару на загальну суму 2050,93 грн. разом з ПДВ за накладною № 5229 від 18.11.2011 року (а.с. 33), оплачено товару на суму 797,82 грн. згідно платіжного доручення № 585 від 26.07.2011 року (а.с. 30). Позивач нарахував відповідачу 4023,00 грн. заборгованості за товар, поставлений за накладною № КНРН-006803 від 22.06.2011 року.
У п. 2 Додаткової угоди №3 від 16.08.2010 року до Договору вказано, що покупець зобов'язаний провести оплату за поставлений товар на протязі 14 календарних днів з моменту фактичної реалізації третім особам, але не пізніше ніж через 45 днів з дати поставки товару покупцю.
Проте, відповідач свої зобов'язання щодо оплати товару в обумовлений термін не виконав, строк виконання відповідачем зобов'язання з оплати отриманого товару за накладною № КНРН-006803 від 22.06.2011 року сплив 07.08.2011 року, і за розрахунком позивача основна заборгованість відповідача за Договором станом на момент розгляду справи в суді становить 4023,00 грн., що відповідачем не заперечується.
Як встановлено ст. 43 ГПК України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.
Суд зобов'язував позивача надати доручення представника відповідача на одержання товару, як того вимагає п. 3.8. Договору. На виконання ухвали позивачем надана довіреність № 320 від 31.05.2011 року на ім'я ОСОБА_2 на отримання від позивача цінностей за накладною № 006803 від 22.06.2011 року, яка не може бути розцінена судом як належний доказ повноважень представника відповідача на отримання товару, оскільки строк дії довіреності, згідно напису, закінчився 10.06.2011 року, а накладна на отримання товару датована 22.06.2011 року, тобто позивачем надана прострочена довіреність.
Проте, залучені до матеріалів справи підписані представниками сторін і скріплені печатками їх підприємств двосторонні документи: видаткова накладна № КНРН-006803 від 22.06.2011 року, товарно-транспортна накладна від 22.06.2011 року, а також докази, що свідчать про часткову оплату товару (платіжне доручення № 585 від 26.07.2011 року), відповідно до вимог ст. 34 ГПК України суд приймає до уваги не лише в якості доказу проведення та відображення сторонами певних господарських операцій, а й доказом на підтвердження фактичної поставки позивачем та отримання відповідачем товару на суму 6923,90 грн.
До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін (ч.2. ст. 712 ЦК).
Згідно з п. 1 ст. 692 ЦК України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.
У відповідності до ст.ст. 525, 526 ЦК України зобов'язання повинні виконуватися належним чином і в установлений строк відповідно до умов договору та вимог цивільного кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться; одностороння відмова від зобов'язання не допускається.
Відповідно до п. 5 ст. 16 ЦК України одним із засобів захисту цивільних прав є примусове виконання обов'язку в натурі, яке в даному випадку полягає у виконанні відповідачем договірних зобов'язань з оплати вартості отриманого товару.
Згідно положень ст. 4-3 ГПК України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності. За ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.
Позивачем підтверджено факт поставки товару відповідачу та доведено обґрунтованість позовних вимог про стягнення заборгованості за Договором, відповідач доказів належного виконання взятого на себе зобов'язання з оплати, або будь-яких заперечень стосовно заявленої до стягнення суми боргу не надав. За таких обставин з відповідача підлягає до стягнення основна заборгованість за переданий товар на суму 4023,00 грн.
Державне мито і судові витрати на інформаційно-технічне забезпечення процесу відповідно до ч. 5 ст. 49 ГПК України підлягають стягненню зі сторін пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Керуючись ст. ст. 44, 49 (ч. 5), 80 (п. 4 ч. 1), 82-85 ГПК України, суд, -
1. Прийняти здійснену позивачем часткову відмову від позову.
2. Позов задовольнити частково.
3. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "ТЕКС", 39622, м. Кременчук, Полтавської області, вул. Воїнів-Інтернаціоналістів, буд.11, кв.24, п/р 26005301000014 в АКБ "Форум" м. Кременчука, МФО 331984, код 30205022 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "КОНТИНЕНТ", 49055, м. Дніпропетровськ, вул. Тітова, 36, п/р 26002962504067 в філії ПУМБ м. Дніпропетровська, МФО 334851, код 31182939 -4023 грн. 00 коп. боргу; 1598 грн. 31 коп. судового збору.
4. В частині вимог по стягнення 28,16 грн. інфляційних втрат провадження припинити.
5. Видати наказ при набранні рішенням законної сили.
Суддя І.І.ПУШКО